7. Особисте (особове) страхування

7.1. Страхування життя

7.2. Обов'язкове державне страхування спортсменів вищих категорій

7.3. Обов'язкове страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції

7.4. Добровільне страхування від нещасних випадків

7.5. Добровільне медичне страхування

7.1. Страхування життя

У практиці страхової діяльності найпоширенішими є такі види страхуваня життя:

— страхування на випадок смерті;

— страхування на випадок дожиття до закінчення терміну страхування або певного віку;

— змішане страхування життя.

За цільовою ознакою, методами формування страхових фондів і порядком визначення суми страхових виплат види страхування життя мають чітко виражений накопичувальний характер.

У міжнародній практиці страхування життя розрізняють страхування капіталів (страхову суму виплачують у разі дожиття застрахованої особи до визначеної в договорі дати чи події, або у разі смерті застрахованої особи) і страхування рент (застрахованому виплачують періодичні виплати).

Об'єктами страхування життя є майнові інтереси застрахованої особи, пов'язані з її життям (смертю) і направлені на отримання нею (або вигодонабувачем) певного доходу при настанні відповідної страхової події.

Суб'єктами страхування життя є страховик, страхувальник, застрахована особа та вигодонабувач.

Договір страхування життя укладають на підставі заяви страхувальника за встановленою страховиком формою.

Страховими випадками є:

— смерть застрахованої особи;

— дожиття застрахованої особи до закінчення терміну страхування або досягнення встановленого договором віку.

Страхування життя може бути індивідуальним та колективним. Його комбінують не тільки зі страховими випадками "смерть" і "дожиття" але й зі страхуванням від нещасних випадків.

Обсяги страхової відповідальності за договором страхування життя визначають, виходячи зі складу страхових випадків (ризиків) і страхової суми.

Страхову суму при страхуванні життя встановлюють за згодою сторін. У правилах страхування життя страховик може передбачити мінімальну страхову суму, з якої починають укладання договорів страхування. Якщо в договір страхування включено тільки один страховий випадок, то страхова сума за страховим випадком і договором в цілому буде однаковою. Якщо в договір включено кілька страхових випадків, то розмір загальної страхової суми залежатиме від розміру страхової суми кожного страхового випадку. Для страхувальника страхування життя тим дорожче, чим більша кількість страхових ризиків охоплена страховим захистом і чим більша загальна величина страхової суми за договором

7.2. Обов'язкове державне страхування спортсменів вищих категорій

Обов'язковому державному страхуванню підлягають спортсмени збірних команд України. Воно здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, які виділяють на утримання штатних збірних команд України.

Обов'язкове державне страхування спортсменів збірних команд України проводять на випадок:

— загибелі або смерті застрахованого під час підготовки до змагань та участі в них;

— втрати застрахованим працездатності внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час підготовки до змагань та участі в них.

Страхові платежі страхувальники сплачують до 25 числа кожного місяця у розмірі 5% фонду оплати праці, включаючи встановлені чинним законодавством доплати та надбавки застрахованим за минулий місяць. Облік надходжень страхових платежів і виплат страхових сум із зазначеного виду страхування ведуть окремо від надходжень і виплат за іншими видами страхування. Витрати страховика на проведення страхування не повинні перевищувати 6% від страхових платежів. Максимальний розмір виплат страховика (страхова сума) встановлюють у розмірі десятирічного грошового утримання застрахованого спортсмена за його останньою посадою.

Страхувальник здійснює обов'язкове страхування у страховика, який одержав відповідну ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

Страховик виплачує страхові суми у разі:

а) загибелі або смерті застрахованого під час підготовки до змагань та участі в них — його спадкоємцям у розмірі десятирічного грошового утримання застрахованого за останньою посадою, яку він обіймав;

б) втрати застрахованим працездатності внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, що сталися під час підготовки до змагань та участі в них, — у розмірі, який визначають з розрахунку середньої заробітної плати пропорційно терміну втрати працездатності, встановленого медичним закладом, за умови, що ушкодження здоров'я застрахованого віднесено до категорії тяжких травм згідно з медичною класифікацією травм, затвердженою МОЗ;

в) установлення застрахованому інвалідності в період чинності договору страхування, до якої призвів нещасний випадок, що стався під час підготовки до змагань або участі в них:

Група інвалідності	Страхова сума
І група	100% страхової суми
II група	80% страхової суми
III група	60% страхової суми

Виплату страхових сум, зазначених у підпунктах "б" і "в", проводять з урахуванням раніше виплачених страхових сум за цей страховий випадок.

З вимогою про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть звернутися до страховика протягом трьох років з дня настання страхового випадку.

Виплату страхових сум проводять у семиденний термін з дня одержання страховиком усіх необхідних документів від застрахованого або його спадкоємців.

У разі відмови у виплаті страхової суми страховик у семиденний термін письмово повідомляє про це застрахованого або його спадкоємців і страхувальника із зазначенням причин відмови.

У разі настання страхових випадків, виплату страхових сум проводить страховик за місцем постійного проживання застрахованого шляхом їх перерахування на особистий рахунок одержувача в установі банку, видачі чека або поштового переказу за рахунок страхувальника.

Неповнолітньому спадкоємцеві страхову суму виплачують шляхом перерахування на його особистий рахунок в установі банку за місцем проживання з одночасним повідомленням про це відповідного органу опіки і піклування.

Страхові суми не виплачують, якщо страховий випадок:

а) настав у зв'язку з учиненням застрахованим навмисного злочину або є наслідком вчинення застрахованим дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;

б) є наслідком навмисно нанесених собі застрахованим тілесних ушкоджень;

в) стався із застрахованим, який брав участь у підготовці до змагань або у змаганнях з порушенням правил медичного огляду.

У разі загибелі або смерті застрахованого підприємство, установа чи організація, де він працював, видає спадкоємцям довідку за встановленою формою для одержання свідоцтва про право на спадщину.

Для вирішення питання про виплату страхової суми, застрахований або його спадкоємець подають страховику заяву за встановленою формою, а також пред'являють документ, що засвідчує особу.

Крім того подають у разі:

а) загибелі або смерті застрахованого — копію свідоцтва про смерть застрахованого, свідоцтво про право на спадщину;

б) тимчасової втрати застрахованим працездатності — листок непрацездатності, у якому має бути зазначено, що ушкодження здоров'я застрахованого відбулося під час підготовки до змагань або участі в них, та довідка з медичного закладу про те, що ушкодження здоров'я застрахованого віднесено до категорії тяжких травм згідно з медичною класифікацією травм, затвердженою МОЗ;

в) втрати застрахованим працездатності — копія довідки медикосоціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності, засвідчена в нотаріальному порядку.

Страховик має право брати участь у встановленні обставин, за яких стався страховий випадок.

Спортивні організації зобов'язані за запитом страховика надавати документи про обставини настання страхового випадку, необхідні для вирішення питання про виплату страхової суми.

7.3. Обов'язкове страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" працівники, зайняті наданням медичної допомоги населенню, проведенням лабораторних і наукових досліджень з проблем ВІЛ-інфекції, виробництвом біологічних препаратів для діагностики, лікування і профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу, підлягають обов'язковому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції.

Це страхування здійснюється за рахунок власника (уповноваженого ним органу) закладу охорони здоров'я, науково-дослідних установ та виробника біологічних препаратів для діагностики, лікування і профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу.

Обов'язкове страхування працівників бюджетних установ і організацій здійснюють за рахунок коштів, передбачених на цю мету в кошторисах на їх утримання.

Госпрозрахункові установи й організації, госпрозрахункові підрозділи бюджетних установ і організацій, підприємства здійснюють обов'язкове страхування працівників з віднесенням зазначених витрат на валові витрати.

Страховиками з цього виду обов'язкового страхування є: а) для працівників, страхові внески за яких сплачуються за рахунок бюджетних коштів, — Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та інші юридичні особи, які займаються страховою діяльністю і одержали в установленому порядку ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг та у статутному фонді яких є частка державного майна;

б) для інших працівників — юридичні особи, які займаються страховою діяльністю й одержали в установленому порядку ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Страхувальниками працівників є МОЗ України, МОЗ Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать установи та заклади охорони здоров'я, науково-дослідні установи та підприємства, які уклали зі страховиками договори обов'язкового страхування. Страховими випадками є:

1) смерть працівника від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків;

2) визнання працівника інвалідом унаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків;

3) тимчасова втрата працездатності працівником унаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків;

4) інфікування працівника вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків.

Страхові платежі страхувальник вносить один раз на рік у термін, передбачений договором страхування. Страхові платежі вносять у розмірі 0,01 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожного застрахованого працівника.

Загальну суму страхових платежів визначає страхувальник з урахуванням фактичної чисельності працюючих осіб, посади яких віднесеш до категорії медичних працівників та інших осіб, які підлягають обов'язковому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, станом на 31 грудня попереднього року.

Страховики виплачують страхові суми:

а) у разі смерті працівника від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків, — у розмірі десятирічної заробітної плати померлого за останньою займаною ним посадою;

б) у разі визнання працівника інвалідом унаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків:

Група інвалідності	Страхова сума
І група	100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
П група	75 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
III група	50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

в) у разі тимчасової втрати працездатності працівником унаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним службових обов'язків — за кожну добу 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, але не більш як 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за весь час тимчасової втрати працездатності протягом дії договору обов'язкового страхування;

г) у разі інфікування працівника вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків — у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Страхові суми виплачують з урахуванням рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день виплати.

Вимогу про виплату страхової суми застрахований працівник (спадкоємець) може пред'явити страховику протягом трьох років від дня настання страхового випадку.

Виплату страхової суми застрахованому працівнику (спадкоємцю) здійснює страховик на підставі:

— заяви працівника (спадкоємця);

— витягу з журналу реєстрації аварій при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом, який ведеться у порядку, затвердженому МОЗ України;

— довідки про обстеження на антитіла до вірусу імунодефіциту людини, проведене протягом п'яти днів після аварії, з негативним результатом;

— довідки про обстеження на антитіла до вірусу імунодефіциту людини, проведене протягом перших трьох місяців після аварії, з позитивним результатом;

— довідки про термін тимчасової непрацездатності або довідки спеціалізованої установи про встановлення інвалідності, а у разі смерті працівника від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків, — медичної довідки із зазначенням причини смерті, копії свідоцтва про смерть та документа про право-наступництво.

Страхову суму виплачують не пізніше 10-ти днів з дня подання відповідних документів через касу страховика або перераховують на розрахунковий рахунок, зазначений застрахованим (спадкоємцем) у заяві. її виплачують незалежно від виплат державного соціального страхування, соціального забезпечення та у порядку відшкодування збитків.

Виплату страхової суми в разі смерті чи настання інвалідності застрахованого працівника проводять з вирахуванням раніше виплачуваних страхових сум.

Облік надходження страхових платежів і виплат страхових сум з обов'язкового страхування медичних працівників здійснює страховик окремо від обліку надходжень і виплат за іншими видами страхування.

Норматив витрат на ведення справ страховика визначається згідно із законодавством.

Установи та заклади охорони здоров'я повинні постійно інформувати працівників про порядок обов'язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції, та про порядок одержання застрахованими (спадкоємцями) страхових сум у разі настання страхового випадку.

Не використані протягом року на страхові виплати страхові платежі, джерелом яких є бюджетні кошти, зараховують як платежі наступного року з урахуванням нормативу на ведення справи.