9

Вікова фізіологія та шкільна гігієна

(напрям підготовки: 6.040101 Хімія, 6.040104 Географія)

Лабораторне заняття №2

ТЕМА: Визначення фізіометричних показників у дітей та підлітків.

МЕТА: оволодіти методиками визначення деяких функціональних показників серцево-судинної, дихальної та м'язової систем (частоти пульсу, кров'яного тиску, життєвої ємкості легень, м'язової сили кисті); дати оцінку функціонального стану організму за визначеними показниками.

Питання до самопідготовки

1. Назвіть функціональні (фізіометричні) показники організму. Навіщо потрібно вміти їх вимірювати?

2. За якими показниками визначається функціональний стан серцево-судинної, дихальної та м’язової систем?

3. Від чого залежать показники пульсу, артеріального тиску, ЖЄЛ, м’язової сили кисті?

4. Як впливають на показники серцево-судинної та дихальної систем фізичні та розумові навантаження? Як впливають на них систематичні фізичні навантаження (тренування)?

5. Кровообіг плоду та новонародженого.

6. Дихання плоду та новонародженого.

7. Вікові та статеві особливості зовнішнього дихання.

Для оцінки рівня фізичного розвитку дітей та підлітків і стану їх здоров’я широко використовують фізіометричні показники, які характеризують функціональний стан різних фізіологічних систем і організму в цілому. Дослідження функціональних параметрів серцево-судинної та дихальної систем, які вважаються ведучими, дає можливість не тільки визначити особливості їх функціонування в різні вікові періоди, а й оцінити адаптивні резерви організму, що необхідно враховувати при розробці режимів рухової активності дітей та підлітків, регламентації учбових і фізичних навантажень, які використовуються в процесі навчання.

Робота 1. Визначення функціональних показників:

а) серцево-судинної системи (частоти пульсу, кров’яного тиску);

б) дихальної системи (життєвої ємкості легень);

в) м'язової системи (м'язової сили кисті).

Обладнання: тонометр, фонендоскоп, секундомір, спірометр, динамометр.

Визначення частоти пульсу (ЧП).

Пульс визначається шляхом пальпації променевої артерії у нижній третині передпліччя. В основі великого пальця руки нащупують пальцями (вказівним, середнім і підмізинним одночасно) артерію (за її пульсацією), злегка притискують її до кості, а потім відпускають до найбільш відчутних коливань судинної стінки. Пульсові удари підраховують протягом 1 хвилини.

Визначте власну частоту пульсу (уд/хв), результати занесіть в таблицю.

Визначення кров'яного (артеріального)тиску (АТ)

Артеріальний тиск визначається за допомогою пружинного тонометра. Шкала приладу градуйована в міліметрах ртутного стовпа (мм рт.ст.). Прилад складається з вимірювальної системи, манжети і груші, яка з'єднана з вимірювальною системою і манжетою.

На ліве плече обстежуваного щільно накладають манжету тонометра. Біля ліктьової ямки відшукують місце пульсації плечової артерії і прикладають на шкіру капсулу фонендоскопа. На гумовій груші закривають гвинтовий клапан і поступово нагнітають грушею повітря в систему. Оскільки груша з'єднана з манжетою і вимірювальною системою, тиск повітря в них буде однаковий. Повітря нагнітають до зникнення судинних тонів (для молодих, умовно здорових людей приблизно до відмітки на шкалі близько 140-160 мм рт. ст.), що вказує на те, що плечова артерія повністю стиснута. Після чого нагнітання повітря слід припинити, вентиль груші злегка відкрутити, завдяки чому повітря почне виходити з системи (зі швидкість 1-2 поділки на секунду). При вимірюванні тиску треба уважно слідкувати за рухом стрілки на шкалі тонометра, одночасно прислуховуючись до звуків, що виникають у фонендоскопі. Момент появи першого чіткого судинного тону відповідає максимальному (систолічному) тиску; його фіксують по вимірювальній шкалі приладу. В міру випускання повітря з манжети звуки спочатку підсилюються, а потім послаблюються і зникають. Момент останнього чіткого звуку відповідає мінімальному (діастолічному) тиску, що визначається за шкалою приладу.

Різниця між систолічним і діаcтолічним тиском становить пульсовий тиск.

Виміряйте власний артеріальний тиск – АТ_сист. і АТ _діаст. (мм рт. ст.). Обчисліть пульсовий тиск – АТ_{пульс .} – результати занесіть в таблицю.

Визначення життєвої ємкості легень (ЖЄЛ).

Життєва ємкість легень – це об'єм повітря, який людина може видихнути після попереднього максимального вдиху. Величина ЖЄЛ залежить від віку, статі, рівня фізичного розвитку, стану здоров’я людини, професії, умов проживання, способу життя та інших факторів. Вимірювання ЖЄЛ потребує активної і свідомої участі обстежуваного, тому даний показник визначається лише з 4-5-річного віку дитини, коли достатнього розвитку досягає вольова регуляція дихання.

ЖЄЛ вимірюють за допомогою спірометра. Стрілку на шкалі приладу встановлюють на відмітку «0». Мундштук спірометра протирають ватою, змоченою спиртом. Обстежуваний робить максимально глибокий вдих, затискає ніс пальцями і через мундштук приладу робить рівномірний, спокійний, максимально глибокий видих у спірометр. За шкалою спірометра визначають ЖЄЛ та записують в мілілітрах (мл). Точність буде вище, якщо вимірювання зробити кілька разів (кожного разу повертаючи стрілку на відмітку «0»).

Визначте власну ЖЄЛ, найбільший результат занесіть в таблицю.

Визначення сили м’язів кисті.

Силу м’язів кисті визначають за допомогою ручного пружинного динамометра. Стрілку на шкалі динамометра встановлюють на відмітку «0». Обстежуваний, тримаючи динамометр у витягнутій руці, стискає його пальцями без ривків з максимальною силою. Відхилення стрілки динамометра є показником м’язової сили (в кг) Точність буде вище, якщо вимірювання повторити кілька разів (кожного разу повертаючи стрілку на відмітку «0»).

Визначте власну силу м'язів правої і лівої кисті. Найбільші результати занесіть в таблицю.