3.2.1. Загальні відомості про сучасні авіаційні боєприпаси

Авіаційні бомби є найбільш розповсюдженим засобом ураження фортифікаційних споруд. З часів першої світової війни для цього традиційно використовувалися і використовуються донині некеровані бомби – так звані "авіаційні бомби вільного падіння". Однак особливо ефективна при виконанні цієї задачі високоточна зброя (ВТЗ), до якої відносяться крилаті ракети повітряного і морського базування, авіаційні керовані ракети (КР) класу "повітря-поверхня", керовані авіаційні бомби (КАБ) і керовані разові бомбові касети.

Досвід військових конфліктів останніх десятиліть свідчить про зростання питомої ваги ВТЗ у загальній кількості застосовуваних авіаційних засобів ураження. Так, під час війни у В'єтнамі питома вага застосованої США ВТЗ склала 2%. У ході операції "Буря пустелі" (Ірак, 1991р.) питома вага ВТЗ склала вже 7% використаних авіаційних боєприпасів, причому саме завдяки застосуванню ВТЗ союзникам удалося в перші години і дні операції вивести з ладу систему ППО Іраку, аеродроми базування бойової авіації і пункти дислокації органів державного управління. В умовах досягнутої в такий спосіб переваги в повітрі ефективність ВТЗ склала 90%, що в 3-4 рази перевищує ефективність некерованої зброї.

При роботі по таким стаціонарним об’єктам, як фортифікаційні споруди, за співвідношенням цільової ефективності та вартості найбільш ефективним засобом є керовані авіаційні бомби. За дальністю польоту та точністю наведення на ціль вони відповідають авіаційним керованим ракетам малої дальності, а плануючі КАБ – і КР середньої дальності, але через відсутність двигуна дешевше, ніж КР. Про високу ефективність КАБ свідчить отримана американськими фахівцями оцінка кількості авіабомб, необхідних для ураження такої малорозмірної цілі, як укриття для літака. Так, під час другої світової війни для цього необхідно було використовувати 9000 авіабомб, під час війни у В'єтнамі - 300 авіабомб, а в даний час достатньо однієї керованої авіабомби.

У 1991 році в Перської затоці широко застосовувалися, крім інших видів високоточної зброї КАБ типу GBU-10, -12, -15, -16, -23, -24 з лазерними і телевізійними системами наведення, й авіаційні касети JP-233 з бетонобійними бомбами. Показовим є такий факт: 90% КАБ загальною масою 6520 т уразили намічені цілі, а 70% некерованих авіабомб загальною масою 81 980 т взагалі не влучили в атаковані об'єкти. На основі отриманих результатів зроблений однозначний висновок про доцільність нарощування темпів робіт з розширення номенклатури і бойової ефективності високоточної зброї.

У даний час розробка нових авіаційних засобів ураження класу "повітря-поверхня" завдяки застосуванню нових технологічних рішень перебуває на підйомі. Ще донедавна найбільш розповсюдженими системами наведення КАБ були системи з наведенням по променю лазера або системи, які використовують телевізійний принцип наведення. Ці системи є достатньо дорогими та при бойовому застосуванні характеризуються низкою обмежень. Так, вони потребують сталого візуального контакту з ціллю, а тому критичні до метеорологічних умов (прозорості повітря, наявності хмар між об’єктом бомбардування та носієм КАБ). Крім того, системи з телевізійним наведенням критичні до рівня освітленості і фактично не забезпечують цілодобовість застосування боєприпасів. Для реалізації максимальної точності влучення системи з лазерним та телевізійним наведенням потребують або лазерного підсвічування, або телевізійного контакту до моменту зустрічі з ціллю, що певною мірою накладає обмеження на маневреність носія КАБ.

Лазерна система наведення корегованих авіабомб дуже точна, якщо бойове застосування здійснюється з невеликих (до 5 км) висот і при гарній прозорості повітря. При більших висотах лазерна пляма збільшується і розмивається. З висоти шість і більш кілометрів застосування лазерного наведення неефективно або потрібне підсвічування цілі з землі. У цьому відношенні певні переваги має телевізійна система наведення.

Інакше кажучи, телевізійна та лазерна система наведення не дозволяють реалізувати принцип "пустив-забув". Названі недоліки не властиві системам наведення, що використовують дані від глобальної супутникових навігаційних систем. Поява таких систем наприкінці 1990-х років оказала воістину революційний вплив на розвиток ВТЗ. Ці системи забезпечують досягнення високої точності при відносно невеликих витратах у порівнянні з іншими типами систем наведення, такими як інерційні платформи або системи наведення на кінцевій ділянці траєкторії з передачею даних по лінії зв'язку.

Системи наведення за даними супутникових навігаційних систем знаходить застосування як у новітніх крилатих ракетах, так і в найпростіших КАБ. Лідером у даній області є США з програмами створення крилатих ракет "Tomahawk Block 3", комплекту JDAM для КАБ і керованої разової бомбової касети AGM-154 JSOW, яка скидається поза зоною ближньої ППО цілі.

США, які є створювачами та експлуатантами супутникової навігаційної системи NAVSTAR (яку часто називають GPS от англійського "Global Positioning System", тобто "Система глобальної навігації"), мають можливість змінювати параметри функціонування даної системи і передбачили режим її "загрублення". У цьому режимі істотно (на порядок) знижується точність вимірювання координат приймачами GPS, що може призводити до різкого падіння точності бомбометання і, відповідно, зниження ефективності ВТЗ, яка використовує наведення з допомогою приймача GPS.

Таким чином, США мають можливість значного зниження ефективності практично любого ВТЗ, який використовує для наведення дані лише американської системи. Проте зниження точності вимірювання координат приймачами системи супутникової навігації може бути незначним у разі застосування на ВТЗ комбінованих приймачів, які використовують сигнали не лише системи NAVSTAR, але і російської системи ГЛОНАСС. Ця система зараз перебуває в занепаді, але при використанні комбінованих приймачів NAVSTAR/ГЛОНАСС навіть її сучасних обмежених можливостей достатньо для компенсації "загрубленого" режиму NAVSTAR (додамо, що європейська супутникова навігаційна система GALILEO лише проектується).

Європейські програми розробки ВТЗ у цілому і, зокрема, у частині розробки КАБ, відстають от американських (головним чином – через обмежене фінансування). З метою створення конкурентноздатних систем ВТЗ європейські виробники авіаційних засобів ураження здійснюють подальшу інтернаціоналізацію виробництва. Так, розробку КАБ AASM із системою наведення, що використовує дані супутникової навігаційної системи GSM, веде французька фірма "Matra", яка має з британським авіаційним концерном ''BAe Systems" спільне підприємство "MBDA".

Розглянемо деякі зразки сучасних авіаційних бомб, які застосовують для придушення і знищення польової фортифікації і довгострокових фортифікаційних споруд. Їхні тактико-технічні характеристики (зокрема тип і маса бойової частини) потрібні для розрахунку параметрів фортифікаційних споруд.