Характеристика бойової ефективності перспективних бов

Характеристика	Боєприпаси з метановим зарядом калібра, кг, покоління
	Другого		Третього
	500	1000	500	1000
Діаметр зони детонації, м	17-18	19-20	33-35	38-40
Діаметр та висота зони враження ударною хвилею, м*	220х220	310х330	410х430	490х510

Примітка. * Тиск у фронті ударної хвилі не менше 42 кПа

Одними з основних цілей подальшого розвитку боєприпасів об'ємного вибуху є досягнення тиску у фронті ударної хвилі на границі зони детонації порядку 10 000 кПа (100 кгс/см²), створення систем для використання під водою й у космосі.

У перспективі ефект застосування, що руйнує, БОВ повинний у 10—20 разів перевершити ефективність боєприпасів зі звичайними ВР. Передбачається, що при масі топливовоздушной суміші 450 кг дія об'ємного вибуху може бути еквівалентним ядерному вибуху потужністю в 10 т, а при масі такого ж спорядження 4,5 т — ядерному вибуху потужністю 100 т.

 Для кожної фортифікаційної споруди в залежності від її призначення, місця її розташування на місцевості, ефективності засобів ППО та ряду інших факторів, призначається (визначається) конкретний вид та тип боєприпасів, котрий прийнято називати розрахунковим.

 Під розрахунковими засобами ураження фортифікаційних споруд розуміється сукупність всіх розрахункових боєприпасів для даної споруди.

Для ураження котловинних фортифікаційних споруд низьких класів захисту (укрить для техніки, сховищ та ін.) можливе використання снарядів та мін ствольної чи реактивної артилерії.

Аналіз використання звичайних вражаючих засобів для ураження фортифікаційних споруд та інших наземних цілей (тут варто згадати досвід бойових дій на Близькому Сході, у Перський затоці, в Афганістані та Чечні) дозволяє зробити висновок, що у даний час віддається перевага авіаційним бомбам та авіаційним ракетам або ракетам наземного та морського базування.

 Розвиток та удосконалення звичайних засобів ураження йде по трьох напрямках:

• збільшення маси та потужності вибухової речовини;

• розробка нових рішень у конструюванні бойових частин боєприпасів;

• підвищення точності доставки боєприпасу до цілі (ймовірності ураження).

 До основних характеристик звичайних засобів ураження, які й визначають їх вражаючу здатність, відносяться:

- тип бойової частини;

- вид вибухівки;

- маса боєприпасу;

- довжина та діаметр боєприпасу в цілому;

- довжина та діаметр заряду вибухівки у бойовій частині;

- довжина чолової частини боєприпасу;

- кут зустрічі боєприпасу з перешкодою;

- швидкість зустрічі боєприпасу з перешкодою.

 Основною характеристикою боєприпасу є тип його бойової частини. Зазначимо основні типи бойових частин розрахункових боєприпасів, що використовуються для ураження котловинних фортифікаційних споруд:

- фугасні;

- бетонобійні кінетичні;

- кумулятивні;

- запалювальні;

- об’ємного детонування;

- комбіновані (кумулятивно-фугасні).

 Фугасні боєприпаси призначені для враження об’єктів та споруд за рахунок дії ударної хвилі від вибуху звичайної вибухової речовини. Зазвичай фугасні боєприпаси мають калібр від 100 до 3000 фунтів т а високий коефіцієнт наповнення (відношення маси вибухівки до загальної маси боєприпасу), який досягає 55%.

 Бетонобійні кінетичні боєприпаси, на відміну від фугасних, мають масивний міцний корпус, який дозволяє їм проникати углиб перешкоди, що підвищує ступінь руйнування конструкцій. Коефіцієнт наповнення у них дещо менший, ніж у фугасних.

 Кумулятивні боєприпаси відносяться до класу боєприпасів направленої дії. Основою дії кумулятивного боєприпасу є утворення потужного струменя продуктів детонації вибухівки (кумулятивного струменя) з температурою 6000-7000^оС та тиском 5  10⁵  6  10⁵ кПа.

 Запалювальні боєприпаси призначені для ураження об’єктів та споруд за допомогою полум’я та високої температури, а також для утворення крупних пожеж.

 Боєприпаси об’ємного детонування (об’ємного вибуху) - боєприпаси, принцип дії яких базується на фізичному явищі детонації, яка утворюється у сумішах горючих газів з повітрям.

Рис. 3.6. Один з перших зразків кумулятивно-фугасних боєприпасів – німецька “літаюча бомба” типу “Містель” часів Другої Світової війни з надпотужним кумулятивним зарядом вагою 1750 кг та зарядом вибухівки такої ж ваги

 Комбіновані (кумулятивно-фугасні) боєприпаси являють собою сполучення чолового кумулятивного заряду та фугасного заряду.

Сучасні звичайні вражаючі засоби іноді не поступаються по ефективності ураження ядерним боєприпасам. Наприклад, керовані авіабомби серії GBU-17 - GBU-21. Бойові частини цих авіабомб тандемні та складаються з чолового кумулятивного заряду та основної бойової частини проникаючого типу (бетонобійної або фугасної). У момент зустрічі авіабомби з перешкодою (наприклад, з захисним огородженням котловинної фортифікаційної споруди) спочатку спрацьовує кумулятивний заряд, який утворює у матеріалі перешкоди первинний канал, крізь який основна бойова частина проникає в глибину перешкоди. У момент повної зупинки основної бойової частини відбувається вибух її заряду.

Результати проведених випробувань, зокрема бомби GBU-17, показують, що такі боєприпаси здатні пробити суцільну залізобетонну перешкоду товщиною 4,5 м, а для того, щоб забезпечити живучість споруди під час влучання такого боєприпасу необхідно влаштовувати огородження товщиною біля 7-8 м.

Найбільші руйнування викликають фугасні, бетонобійні та комбіновані боєприпаси, тому під час розрахунку котловинних фортифікаційних споруд на дію звичайних вражаючих засобів будуть розглядатися саме ці типи боєприпасів. Причому перевага буде віддана першим двом з них, оскільки характер дії останнього ще недостатньо вивчений.