МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО УКРАЇНИ У СПРАВАХ СІМ’Ї, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

За загальною редакцією професора Олійника М.О.

Адаменко М.І., Бейлін М.В., Довбня В.В., Квітковський Ю.В., Олійник М.О

Цивільна оборона

Підручник

Харків 2008

УДК 699.

Адаменко М.І., Бейлін М.В., Довбня В.В., Квітковський Ю.В., Олійник М.О Цивільна оборона. Підручник. Харків, 2008. 260 с.

За загальною редакцією професора Олійника М.О.

Підручник обговорювався кафедрою біологічних основ фізичного виховання і спорту.

Рецензенти:

доктор фізико-математичних наук, професор, професор Харківського національного університету ім. Каразіна Немченко К.Е.

заслужений діяч науки і техніки України, доктор військових наук, професор, головний науковий співробітник науково-дослідного центру Академії внутрішніх військ України Кириченко І.О.

доктор біологічних наук, професор, професор кафедри біологічних основ фізичного виховання та спорту Харківської державної академії фізичної культури Клименко А.І.

У підручнику наведено новітні відомості щодо Цивільної оборони в Україні та за кордоном. Розглянуті основні законодавчі акти та нормативні положення.

Даний підручник може бути використано для підготовки студентів та слухачів вищих навчальних закладів

Затверджено до видання вченою радою ХДАФК згідно протоколу № від 2008 р.

ЗМІСТ

Вступ
Перелік скорочень
ГЛАВА 1. Загальні відомості про навчальну дисципліну «Цивільна оборона» та про Цивільну оборону безпосередньо
ГЛАВА 2. НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО, ПРИРОДНОГО ТА ЕКОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ
ГЛАВА 3. ХАРАКТЕРИСТИКИ ВІЙСЬКОВИХ ЗАСОБІВ УРАЖЕННЯ
ГЛАВА 4. РЯТУВАЛЬНІ І НЕВІДКЛАДНІ АВАРІЙНО-ВІДНОВЛЮВАЛЬНІ РОБОТИ В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ
ГЛАВА 5. ЗАХИСНІ СПОРУДИ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ
ГЛАВА 6. СПЕЦІАЛЬНА ІНЖЕНЕРНА ТЕХНІКА
Список рекомендованої літератури
Відомості про авторів

Вступ

Винахід та застосування ядерної зброї під час другої світової війни надав імпульсу у розвитку Цивільної оборони, який завершився з прийняттям у кінці 40-х — початку 50-х років ХХ сторіччя законів про ЦО у найбільш промислово-розвинутих країнах.

Мета вивчення дисципліни — забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, їх властивості, можливий вплив на людей та сформувати необхідні, в майбутній практичній діяльності спеціаліста, вміння і навички для їх запобігання і ліквідації, захисту людей та навколишнього середовища.

Завдання дисципліни „Цивільна оборона" — навчити студентів:

— розпізнавати потенційні небезпеки, їх види, визначати ймовірність їх прояву;

— визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що породжуються джерелами цих небезпек;

— прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини;

— розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від дії небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів;

— запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникнення приймати рішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію;

— використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілактичні та освітньо-виховні заходи.

Цивільна оборона (ЦО) — це галузь науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, захисту життя людей і середовища, а також на розробку і реалізацію відповідних заходів щодо створення умов захисту та надання допомоги в усуненні наслідків надзвичайних ситуацій, проведення рятувальних та невідкладно-відновлювальних робіт.

В центрі уваги Цивільної оборони — система “людина — середовище”, де розуміють частину зовнішнього середовища, що оточує людину, підтримує її існування, створює умови для діяльності та суспільних відносин. Розгляд системи „людина — середовище” можливий як на загальному (комплексному) рівні, так і стосовно підсистем меншого масштабу, що враховують певні особливості та відповідну направленість відносин між двома складовими системи.

В першу чергу необхідно виділити підсистему „людина — природне середовище", оскільки промислова, технічна та наступна науково-технічна революція настільки озброїли людину технікою, і такою мірою підвищили її могутність, що відносини між людиною та природним середовищем зазнали значної трансформації. Людство опанувало нові види енергії, розробило невідомі природні матеріали і технології, проникло в глибини Землі та космічні простори, підкорило водні і повітряні океани, однак всі ці успіхи мають і зворотню сторону. Сьогодні природний (початковий) стан навколишнього середовища виявився суттєво порушеним, що спричинило появу нових небезпек природного походження, які не лише негативно впливають на здоров'я людини, але й загрожують її існуванню.

Важливе значення має розгляд підсистеми „людина — виробниче середовище". Науково-технічний прогрес та пов'язані з ним нові технічні рішення і технології, широке застосування хімічних речовин у різних виробництвах, створення агрегатів великої потужності, підвищення швидкості роботи устаткування, використання нових матеріалів збільшило кількість виробничих небезпек для здоров'я та життя людей.

Важливим аспектом життєдіяльності є захист населення, об'єктів економіки і, в цілому, території від негативних наслідків надзвичайних ситуацій. Стихійні лиха та природні катаклізми, техногенні та антропогенні аварії і катастрофи, соціальні конфлікти призводять до значних людських жертв, наносять великі матеріальні збитки суспільству. Цивільна оборона у сфері надзвичайних ситуацій базується на концепції запобігання та захисту від цих ситуацій, адекватного реагування на них, ліквідації їх наслідків.

При вивчені дисципліни ми розглянемо основні питання безпеки стосовно вищезазначених підсистем та системи „людина — середовище" в цілому, значна увага буде приділена проблемам безпеки у надзвичайних ситуаціях.