Вправа «Хочу – не хочу, але роблю ...».
Учасникам пропонується на окремих аркушах написати:
три речі (це можуть бути обов'язки, заняття, розваги, справи тощо), які вам хотілося б робити частіше;
три речі, які вам хотілося б перестати робити в тій мірі, в якій ви їх робите, або ж зовсім не робити;
тепер поясніть, чому ви не робите достатньо першого і робите занадто багато другого.
За підсумками даної вправи відбувається обговорення того, що викликало утруднення з боку учасників тренінгу. Основні завдання: прояснення своїх потреб, життєвих цілей і мотивів; сприяння процесу особистісного розвитку, реалізації творчого потенціалу, досягнення оптимального рівня життєдіяльності.
Вправа «Карусель»
Мета: формування навичок швидкого реагування під час вступу в контакт, розвиток емпатії та рефлексії в процесі навчання.
Хід вправи. У вправі організовують серію зустрічей, причому щоразу -з новою людиною. Завдання: легко вступити в контакт, підтримати розмову і попрощатися.
Члени групи шикуються за принципом каруселі, тобто обличчям один до одного, й утворюють два кола: внутрішнє нерухоме і зовнішнє рухоме.
Приклади ситуацій:
Перед вами людина, яку ви добре знаєте, але досить довгий час не бачили. Ви дуже раді цій зустрічі .
Перед вами незнайома людина. Познайомтеся з нею .
Перед вами маленька дитина, вона чогось злякалася. Підійдіть до неї і заспокойте її.
Після тривалої розлуки ви зустрічаєте коханого (кохану), ви дуже раді зустрічі . Час на встановлення контакту і проведення бесіди 3-4 хв. Потім ведучий дає сигнал, і учасники тренінгу переходять до наступного учасника.
Вправа «Малюнок майбутнього»
У розпорядження учасників тренінгу надаються олівці, фарби і папір. Їм пропонується влаштуватися зручно там, де вони будуть відчувати себе максимально вільно. Не ставлячи ніяких обмежень, учасники повинні намалювати своє майбутнє життя і професійну діяльність так, як вони хотіли б, щоб вона склалася. Необхідно вказати дороги, що ведуть до вершин, на які хочуть зійти учасники. По закінченні роботи учасників тренінгу складається картинна галерея. Всі учасники, проходячи вздовж цієї галереї, обговорюють зображення, не називаючи імені автора малюнка.
Вправа «Остання зустріч»
Мета: удосконалення комунікативної культури.
Хід вправи. Уявіть собі, що заняття вже закінчилися, і ви маєте попрощатися. Але чи встигли ви сказати один одному те, що хотіли? Може бути, що ви забули поділитися з групою своїми переживаннями? Можливо, є людина, думку якої про себе ви хотіли б почути? Чи хочете ви подякувати комусь за щось? Зробіть це «тут і тепер».
Вправа «Чемодан побажань».
Учасникам тренінгу пропонується сказати побажання всім учасникам тренінгу. Ці побажання повинні бути пов'язані з професійною діяльністю і адресовані конкретній людині.
Всі учасники тренінгу записують висловлювані побажання на свою адресу, а в кінці ранжують їх за ступенем значущості для себе.
В кінці заняття проводиться опитування, в якому всі бажаючі висловлюють свою думку про проведеному тренінгу.
Вправа "Прогноз погоди"
Мета вправи визначити настрій учасників тренінгу по його закінченні.
Візьміть аркуш паперу і олівці і намалюйте малюнок, який буде відповідати вашому настрою. Ви можете показати, що у вас зараз «погана погода» або «штормове попередження», а може бути, для вас сонце вже світить у всю.
Підведення підсумків роботи учасниками тренінгу.
«Вручення» подарунків – листівок часниками тренінгу один одному. Звертаючись до учасників тренінгу, розкажіть про те, що сьогодні було важливим і незвичайним саме для вас. Придумайте і промовте побажання своїм колегам на прощання.
Останнім етапом проведення тренінгу є аналіз тренером його ефективності та задоволеності учасниками тренінгу, для подальшого удосконалення програми тренінгу.
3.3 Розробка лекції на тему: «Розвиток людського капіталу викладача та його творчих здібностей»
Для того щоб запропоновані заходи розвитку людського капіталу були більш ефективні та їх сутність була зрозуміла учасникам дослідження, необхідно роз’яснити спочатку теоретичну сутність понять та особливостей людського капіталу для викладацького колективу. Для цього було запропоновано розбити лекцію, в якій буде розглянемо що таке людський капітал, з яких елементів він складається, які з них є основними для викладача, на які необхідно звертати увагу та розвивати.
План лекції:
Ознайомлення з поняттям «людський капітал» та його основних теоретичних положень.
Особливості формування та розвитку людського капіталу викладача.
Навіщо необхідно приділяти увагу розвитку людського капіталу викладача.
У швидко мінливих умовах зовнішнього середовища і умов ринку праці актуальним є питання яким чином можливо виділиться із загальної маси. Зараз при працевлаштуванні роботодавець бажає бачити не тільки висококваліфікованого фахівця, але і сильну творчу особистість, здатну швидко адаптуватися до нових умов, приймати нестандартні рішення, здатну бачити нові способи рішення виниклих питань. Саме тому все більше уваги приділяється особистісним характеристикам працівників, зокрема творчому потенціалу.
На жаль, творчому підходу до виконання професійних завдань до останнього часу не приділялося достатньо уваги. Багато підприємств, не дивлячись на сучасні тенденції в управлінні, все ще керуються правилами нормами, прийнятими в радянському союзі. А це означає, що і працівникам пред'являються вимоги з тих часів, у них немає можливості проявити себе як індивідуальність.
Задля розуміння важелів впливу на формування людського капіталу у вищому навчальному закладі, необхідно виокремити основні елементи людського капіталу та шляхи його формування. До основних елементів, як було зазначено, відносяться професійна компетентність та мотивація. Формування людського капіталу відбувається на основі постійного накопичення знань, що забезпечує безперервний розвиток професійної компетентності науково-педагогічного працівника та подальший саморозвиток особистості. Мотиваційний аспект також відіграє важливу роль у праці людини. Створення активної, диференційованої мотиваційної системи, яка відображає потреби викладача є необхідною умовою розвитку людського капіталу. Метою формування людського капіталу у вищому навчальному закладі є забезпечення достатнього рівня професійно-ділових якостей науково-педагогічних працівників, які необхідні для підготовки фахівців.
Задля більш повного розуміння використання людського капіталу у вищому навчальному закладі, необхідно зазначити, що поняття «людський капітал» розглядається за трьома рівнями:
на особистісному рівні людським капіталом називаються знання та навички, які людина здобула шляхом освіти, професійної підготовки, практичного досвіду, (використовуючи при цьому природні здібності) і завдяки яким вона може надавати цінні виробничі послуги іншим людям. На цьому рівні людський капітал можна порівняти з іншими видами особистої власності (майно, гроші, цінні папери), яка приносить доходи, і ми називаємо його особистим, або приватним, людським капіталом;
на мікроекономічному рівні людський капітал являє собою сукупну кваліфікацію та професійні здібності всіх працівників підприємства, а також здобутки підприємства у процесі ефективної організації праці та розвитку персоналу. На цьому рівні людський капітал асоціюється з виробничим та комерційним капіталом підприємства, бо прибуток отримується від ефективного використання всіх видів капіталу;
на макроекономічному рівні людський капітал включає накопичені вкладення в такі галузі діяльності, як освіта, професійна підготовка і перепідготовка, служба профорієнтації та працевлаштування, оздоровлення тощо, є суттєвою частиною національного багатства країни, і ми називаємо його національним людським капіталом. Цей рівень включає в себе всю суму людського капіталу всіх підприємств та всіх громадян держави (за виключенням повторного рахунку), так само, як і національне багатство включає в себе сукупне багатство всіх громадян і всіх юридичних осіб [3, 13].
Таким чином, таке розуміння сутності людського капіталу показує ієрархічність зв’язків між рівнями та безумовно пояснює шляхи узгодження та управління на кожному рівні. У нашому дослідженні нами здебільшого розглядається особистісний рівень як основна складова мікроекономічного рівня людського капіталу вищого навчального закладу. Таким чином, розглянувши основні чинники людського капіталу вищого навчального закладу можна визначити шляхи його розвитку. Ефективне управління оптимізує цей процес, що призводить до підвищення продуктивності у роботі науково-педагогічних працівників та позитивно впливає на якість освітніх послуг. Також визначені вище основні складові людського капіталу дають розуміння того, що саме необхідно розвивати науково-педагогічному працівнику у своїй діяльності, щоб бути конкурентоздатним на рину праці.
Знання основних складових людського капіталу є також необхідним для керівників різних підсистем вищого навчального закладу, тому що діяльність тоді буде узгоджуватися між керівником і працівником на взаємовизначених цілях, що зробить її більш продуктивною. Поняття людського капіталу у системі вищого навчального закладу знаходиться на початковій стадії дослідження, на нашу думку, доцільним є продовження вивчення його особливостей у контексті вищого навчального закладу.
У швидко мінливих умовах зовнішнього середовища і умов ринку праці актуальним є питання яким чином можливо виділиться із загальної маси. Зараз при працевлаштуванні роботодавець бажає бачити не тільки висококваліфікованого фахівця, але і сильну творчу особистість, здатну швидко адаптуватися до нових умов, приймати нестандартні рішення, здатну бачити нові способи рішення виниклих питань. Саме тому все більше уваги приділяється особистісним характеристикам працівників, зокрема творчому потенціалу.
На жаль, творчому підходу до виконання професійних завдань до останнього часу не приділялося достатньо уваги. Багато підприємств, не дивлячись на сучасні тенденції в управлінні, все ще керуються правилами нормами, прийнятими в радянському союзі. А це означає, що і працівникам пред'являються вимоги з тих часів, у них немає можливості проявити себе як індивідуальність.
Людський капітал можна визначити як накопичений людиною запас здібностей, знань, навичок, умінь, які використовуються в тій чи іншій сфері суспільного відтворення, сприяють зростанню продуктивності праці і тим самим впливають на збільшення доходів цієї особи. Формування людського капіталу потребує додаткових інвестицій задля отримання додаткових прибутків у майбутньому [2]. Основними складовими людського капіталу можна визначити: фізіологічний капітал, культурний капітал, підприємницький капітал, трудовий капітал, інтелектуальний капітал та творчій капітал (рис 2.1).
Рис. 2.1. Основні елементи людського капіталу та їх взаємозв’язок
Людський капітал – капітал виражений як сукупність інтелектуальних здібностей і практичних навичок, отриманих у процесі практичної діяльності людини. Засновники теорії людського капіталу Г. Беккер і Т. Шульц та їх послідовники трактують людський капітал як надбані знання, навички, а інвестиціями в людський капітал називають затрати на здобуття освіти, кваліфікації, виховання тощо. Відповідно до концепції людського капіталу освіта розглядається як ключовий фактор зростання соціального благополуччя нації і держави. Теорія людського капіталу, відповідно до якої індивідуальні характеристики людини визнають особливою формою капіталу [].
Для викладача, як і для будь-якого іншого спеціаліста, перераховані складові людського капіталу рівнозначні, але в корегуються залежності від виду діяльності та ситуації. Але педагог – творча людина – до кожного навчально-виховного заходу має ставитися дуже відповідально, знаючи, що не буває двох однакових вихованців, що кожний вихованець – це особистість; він повинен враховувати ці обставини, внести особисте «Я» до цього заходу і здійснити його оригінально, нестандартно, змістовно й цікаво. Недаремно Ш. О. Амонашвілі підкреслює: «Діти страждають від нестачі вчительської творчості». Досить образно, але змістовно говорив про необхідність цієї особистісної властивості К. Д. Ушинський: «...Прагнення до діяльності та прагнення до свободи так тісно пов'язані між собою, що одне без одного існувати не можуть. Діяльність має бути моєю, захоплювати мене, виходити з моєї душі і, відповідно, має бути вільною. Свобода потрібна мені тільки для того, щоб здійснити свою справу. Відберіть у людини свободу, і ви заберете у неї істинну душевну діяльність» []. Тому розглянемо таку складову людського капіталу як творчій капітал в контексті його відображення в професійній діяльності педагога.
Достатньо спірним питанням є визначення необхідності володіння педагогом креативністю та творчім підходом до процесу викладання. Найчастіше відповідь на дане питання є досить однозначною – для педагога головне добре знати свій предмет та володіти ораторським мистецтвом. Але ця точка зору є досить прагматичною і є результатом стереотипності мислення більшості населення країн пострадянського простору.
Педагог в першу чергу – психолог, який повинен вміти знайти спільну мову з будь-яким учнем, і не лише налагодити особистісний контакт, але й донести до нього необхідну інформацію. Для цього він повинен миттєво реагувати на найнестандартнішу ситуацію, прогнозувати наступний крок підопічних та зуміти повернути хід подій в потрібне русло. Тому людині яка не наділена творчім типом мислення досить складно володіти ситуацією, особливо коли це стосується підлітків.
Педагогічна творчість – особистісна якість педагога, яка є невичерпним джерелом його ініціативи, активності, інновацій, постійного натхнення для вдосконалення всього педагогічного процесу. Там, де немає творчості в педагогічній діяльності, там немає живої душі, там педагогіка є бездітною. Обміркування методики і змісту майбутнього навчально-виховного заходу, конкретне їх визначення, планування і проведення – справа індивідуальна. Тому як немає двох однакових педагогів, так і немає двох однакових методик [ягупов].
Дослідженням людськогокапіталу займалося досить багато вітчізняних вчених: В. Близнюк, В. Геєц, А. Гриценко, А. Добринін, С. Дятлов, Г. Задорожний, Р. Капелюшніков, М. Критський, В. Марцинкевич, В. Мочерний, В. Тарасевич, О. Цирєнова, В. Щетинін та інші. Зокрема питанням педагогічної творчості займалися: Сисоєва С.О., Ягупов В.В., Азаров Ю.П., Бабанський Ю.К., Зязюн І.А., Кан-Калика В.А., Кичук Н.В., Лузіної Л.М., Нікандрова М.Д., Поташника М.М., Шакурова Р.Х. Рувинський Л. та інших.
Творчість кожного окремо взятого фахівця, будь-якої сфери людської діяльності має свої особливості, а тому вона індивідуальна. Поняття «педагогічна творчість» розуміється як діяльність педагога, що спрямована на досягнення максимально можливого пізнавального, виховного і розвивального результату під час викладання. У характеристиці педагога стандартно визначають чотири основні складові його кваліфікації: компетентність, моральність, ініціативність, умілість. Але дивлячись на сучасні тенденції для вищої конкурентоздатності необхідно ввести нову складову – креативність та творчій підхід. При чому ці нові складові рівнозначні загальноприйнятим.
Рувинський Л. розглядав творчість як пошук учителем нових розв'язків у постанові нових завдань, застосування нестандартних прийомів діяльності, як здатність передбачати, емоційно переживати та розв'язувати завдяки творчій уяві проблемні ситуації шкільного життя [].
На думку Н. Кичук, творчість – це найважливіший критерій якісного становлення особистості вчителя сучасної школи, що проявляється, насамперед, у соціальній потребі працювати творчо [].
М. Поташник визначає педагогічну творчість, виходячи з актуальних ідей оптимізації навчально-виховного процесу, бо пошук оптимального педагогічного розв'язку в конкретній педагогічній ситуації завжди пов'язаний із творчістю [].
Творчого вчителя характеризують такі риси, як постійний пошук оптимальних педагогічних рішень, здатність бачити проблеми, виявляти суперечності, творча фантазія, альтернативність і критичність мислення, високий рівень загальної культури.
О. Савченко, розглядаючи особистість педагога, говорить, що слово «вчитель» включає такі поняття: викладач, вихователь, наставник, людина, яка має незаперечний авторитет у підопічних. Окрім того, учитель ще і актор, і режисер, і постановник, і технік свого щоденного навчання і спілкування з учнями. Учителю мають бути притаманні такі якості, як організованість, знання нормативних документів, прагнення перетворити свій клас у справжню творчу майстерню. Важливо, щоб учитель умів працювати як з окремою особистістю, так і з дитячою спільнотою [].
Креативність – одна з ознак готовності педагога до творчості, тобто готовність до нових способів, які б могли максимізувати ефективність процесу пізнання, виховання та розвитку.
Розглядаючи творчість як продуктивну людську діяльність, що здатна сприяти появі та розвитку якісно нових матеріальних та духовних цінностей суспільного значення, за С. Сисоєвою, яка наголошує, що особистісні якості найбільш яскраво виявляються у творчості, яка в свою чергу забезпечує особистості її сутнісну й цілісну самореалізацію, можемо виділити пріоритетні «базові» творчі якості особистості:
позитивне уявлення про себе, бажання пізнати себе, творча зацікавленість, допитливість, бажання пошуку нової інформації, фактів, мотивація досягнення;
сміливість, готовність до ризику, самостійність, ініціативність, упевненість у своїх силах та здібностях, цілеспрямованість, наполегливість, уміння довести почату справу до кінця, працелюбність, емоційна активність;
проблемне бачення, здатність до висування гіпотез, оригінальних ідей, здатність до дослідницької діяльності, розвинута уява, фантазія, здатність до виявлення протиріч, здатність до подолання інерції мислення, уміння аналізувати, інтегрувати та синтезувати інформацію, здатність до міжособистісного спілкування.
альтернативність мислення, точність мислення, готовність пам'яті, асоціативність пам'яті цілісність синтетичність, свіжість, самостійність сприйняття, пошуково-перетворюючий стиль мислення.
Оскільки сучасні тенденції розвитку суспільства вимагають від спеціаліста не лише високий рівень професійної підготовки, а все більше акцентується увага на особистісні характеристики, то найбільш актуальним є індивідуалізація. В свою чергу індивідуалізація на пряму залежить від рівня креативності та схильності до творчості та враженості особистісних якостей які можуть виділити спеціаліста з-поміж великої маси спеціалістів подібної кваліфікації.