11

АНОТАЦІЯ

Розглянуто поняття «людський капітал» та «управління розвитком людського капіталу». Проаналізовано показники господарської діяльності ліцею, трудові показники та рівень розвитку елементів людського капіталу та загальний рівень розвитку людського капіталу. Запропоновано заходи щодо підвищення рівня розвитку людського капіталу викладачів та проаналізована їх соціальна ефективність.

АННОТАЦИЯ

Рассмотрено понятие «человеческий капитал» и «управление развитием человеческого капитала». Проанализировано показатели хозяйственной деятельности лицея, трудовые показатели и уровень развития человеческого капитала. Предложено мероприятия для увеличения уровня развития человеческого капитала преподавателей и проанализирована их социальная эффективность.

summary

The concept of "human capital" and "management of the development of human capital." Indexes of economic activity of the Lyceum, labor rates and the level of human capital. The measures to increase the level of human capital of teachers and analyze their social efficiency.

ЗМІСТ

ВСТУП	5
Розділ 1. Теоретичні основи управління розвитком людського капіталу.
1.1. Теоретичні передумови управління розвитком людського капіталу
1.2 Структура людського капіталу, та його види
1.3. Формування та розвиток людського капіталу
ВИСНОВОКИ ДО РОЗДІЛУ 1
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ІЗЮМСЬКОГО ПРОФЕСІЙНОГО ЛІЦЕЮ ТА ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ПРАЦІВНИКІЙ ЛІЦЕЮ
2.1. Аналіз господарської діяльності та процесів в управлінні персоналом в Ізюмському професійному ліцеї
2.1.1. Історія та основні напрямки діяльності Ізюмського професійного ліцею
2.1.2. Оцінка основних техніко-економічних показників діяльності учбового закладу
2.3. Аналіз трудових показників Ізюмського професійного ліцею
2.2. Аналіз основних елементів людського капіталу працівників Ізюмського професійного ліцею
2.3. Аналіз розвитку людського капіталу викладачів Ізюмського
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ЗАХОДІВ ЩОДО РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ
3.1 Розробка методичних рекомендацій щодо аналізу та розробки програми розвитку людського капіталу
3.2 Розробка тренінгу направленого на розвиток людського капіталу
3.3 Розробка лекції на тему: «Розвиток людського капіталу викладача та його творчих здібностей»
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ВСТУП

На даному етапі соціально-економічного розвитку країни в цілому та окремої організації не залежно від форми власності все більшої актуальності набуває ефективне управління процесом розвитку людського капіталу. Хоча дана проблема вже досить розроблена, але окреме підприємство має свою специфіку діяльності, має різнопланові колективи, члени яких мають свої особливості і по різному взаємодіють один з одним, тому необхідно розроблювати методики керуючись всіма перерахованими особливостями, постійно оновлюючи та вдосконалюючи їх в відповідності до сучасних концепцій. Ефективне управління розвитком людського потенціалу є передумовою підвищення ефективної діяльності підприємства, підвищення його конкурентоздатності, виведення на новий рівень функціонування.

Об’єктом дослідження виступає людський капітал.

Предметом дослідження є процес управління розвитком людського капіталу.

Метою дослідження є визначення теоретико-методологічних основ та практичних проблем управління розвитком людського капіталу, аналіз цього процесу в конкретному колективі та розробка методики його удосконалення.

Насамперед були поставлені такі завдання дослідження:

обґрунтувати теоретичні та практичні умови розвитку людського капіталу;

розглянути елементи людського капіталу та їхні особливості;

проаналізувати існуючий рівень розвитку елементів людського капіталу в викладацькому колективі;

проаналізувати рівень розвитку людського капіталу колективу викладачів ліцею;

розробити методичні рекомендації щодо покращення процесу управління розвитком людського капіталу;

визначити результативність та соціальну ефективність запропонованих заходів.

Базою дослідження процесу управління розвитком людського капіталу виступив Ізюмський професійний ліцей.

При написанні дипломної роботи були використані спеціальна та навчальна література, статистична та бухгалтерська звітність про діяльність організації за декілька років, нормативні акти, а також особисті спостереження.

У роботі використовуються наступні методи: спостереження, анкетування та тестування, аналіз й синтез, системний підхід, статистичний аналіз, графічний аналіз.

Розділ 1

Теоретичні основи управління розвитком людського капіталу.

1.1. Теоретичні передумови управління розвитком людського капіталу

Людина, її здібності та творчі якості, за допомогою яких вона перетворює себе і навколишній світ, традиційно займали центральне місце в соціальних та економічних науках. Разом з тим, інтенсивний розвиток матеріально-технічної бази виробництва, що пов'язаний з промисловим переворотом, відсунув проблеми розвитку людини та її продуктивних здібностей на другий план, створивши ілюзію переваги фізичного капіталу в забезпеченні економічного зростання. Як наслідок цього – довгі роки продуктивні здібності людини розглядалися і оцінювалися як один з кількісних факторів виробництва. Основне завдання полягало лише в тому, щоб вдало поєднати працю, основний і оборотний капітал.

Сучасні умови глобалізації світової економіки, інформатизації виробничих процесів знову звернули увагу економістів до внутрішніх здібностей людини – рівня освіти, здібностей до творчості, стану здоров'я, загальної культури і моральності і т.д. Саме тому в останні роки все більшої актуальності набувають дослідження в області людського капіталу. Розвиток сучасної економіки перш за все залежить вже не від досягнень НТП, а від людського фактору. Хоча й простежується взаємозалежність НТП та людського розвитку, але першим був саме людський розвиток, а НТП як його наслідок. На даному етапі все більше уваги, при прийнятті кандидата на вакантну позицію, звертається на його особистісні якості ніж на професійні навички та здібності, хоча вони також мають досить вагоме значення. Тому дослідження розвитку людського капіталу та управління цим розвитком є досить актуальним на даний момент.

Зважаючи на це, останнім часом поняття «людський капітал» набуває досить широкого вжитку не лише, як елемент економічної теорії, а і як частина практичної сторони економіки, як для окремо взятого підприємства чи організації, так і для держави в цілому Тому досить актуальними є питання:

що таке людський капітал;

що являє собою розвиток людського капіталу;

що таке управління розвитком людського капіталу.

На даному етапі розвитку економіки найціннішим капіталом беззаперечно є людський капітал, який визнаний важливішим ніж природні ресурси чи накопичені багатства. Тобто людський капітал є визначальним чинником конкурентоспроможності, підвищення ефективності та економічного зростання як окремих організацій і підприємств, так і економіки країни та всього світу взагалі.

Досить часто ми стикаємося із стереотипним сприйняттям поняття «капітал», але особливо часто з розумінням поняття «людський капітал». Аналіз літератури показав все, що пов’язане з капіталом вимірюється матеріальними одиницями, а частіше за все грошовими вимірами. Та таке розуміння досить хибне. Людський капітал – сукупність інтелектуальних здібностей, особистісних характеристик людини і її практичних навичок, отриманих у процесі практичної діяльності. Хоча на початковому етапі пізнання сутності людського капіталу полягало в інвестуванні в людські здібності для подальшого підвищення продуктивності та ефективності праці. Під інвестуванням розумілися витрати на навчання та здобуття професійних навичок.

Людський капітал як фактор виробництва був визнаний не так давно, але самим поняттям вчені зацікавилися ще з ХІХ століття. В. Петті, А. Сміт, Дж. С. Мілль і К. Маркс включали розвинені корисні здібності людини в поняття основного капіталу. Мала місце дискусія про необхідність і доцільність трактування людини та її здібностей як своєрідного основного капіталу. Такі економісти, як Жан-Батист Сей, Джордж Маккуллох, Нассау Сеніор, Вальтер Рошер, Генрі Маклеод, Леон Вальрас, Іоганн фон Тюнен, Ірвін Фішер вважали можливими і корисними трактування людини як основного капіталу.

Розробка проблеми людського капіталу в сучасному періоді розвитку України також виявляється актуальною. Тим більше, що публікації вітчизняних і зарубіжних авторів надають теоретичні та методологічні підстави для такого дослідження. Серед українських авторів слід відзначити роботи В. Антонюк, С. Бандур, В. Близнюк, Д. Богині, І. Гнибіденко, О. Грішнової, Б. Данилишина, В. Данюк, М. Дороніної, І. Дунаєвої, Т. Заяць, Г. Зелінської, А. Колот, В. Куценко О., Левченко, Е. Лібанової, О. Макарової, В. Онікієнко, М. Семикіна та ін. Серед вчених СНД слід відмітити роботи російских вчених Г. Аширової, А. Добриніна, С. Дятлова, Р. Капелюшникова, М. Критського, Л. Нестерова, В. Смирнова, С. Струмиліна, В. Щетиніна.

На сьогоднішній день категорія людський капітал є досить популярною серед науковців, кожен з яких трактує поняття по-своєму, доповнює чи спростовує думку попередника. Тому доцільним є аналіз поняття «людський капітал» різних вчених, який представлений в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.