Основним методом променевої діагностики ушкоджень м'яких тканин у дітей є:

1. Рентгенологічний;

2. УЗД;

3. КТ;

4. всі перераховані методи.

Ехографічно можна візуалізувати:

1. удари і розриви підшкірної клітковини; гематоми, удари, розриви м'язів;

2. ушкодження крупних сухожиль;

3. ушкодження м’ягкотканинних компонентів суглобів;

4. всі перераховані варіанти ушкоджень.

Основним методом променевої діагностики металевих чужорідних тіл є:

1. Рентгенологічний;

2. УЗД;

3. КТ;

4. всі перераховані методи.

На УЗД м'яких тканин можна візуалізувати:

1. нерентгеноконтрастні чужорідні тіла;

2. дренажні трубки;

3. гематоми, скупчення рідини в м'яких тканинах;

4. всі перераховані об'єкти.

Рентгенологічні ознаки деструкції кісткової тканини при остеомієліті виникають:

1. у продромальному періоді захворювання;

2. у перший годинник захворювання;

3. на 2-у добу захворювання;

4. через 2 тиж від початку захворювання.

Непрямі ехопризнаки остеомієліту з'являються:

1. раніше рентгенологічних;

2. пізніше рентгенологічних;

3. одночасно з рентгенологічними;

4. можливий будь-який з варіантів.

Ранніми непрямими ехопризнаками остеомієліту є:

1. нечіткість контурів окістя, її потовщення; потовщення м'яких тканин;

2. нечіткість контура кортикального шару кістки, мінімальні параоссальні рідинні скупчення;

3. зникнення чіткості візуалізації м'язового фасціального футляра;

4. всі перераховані ехографічні зміни.

При розповсюдженні гнійного процесу за межі кістки на УЗД виявляються:

1. підокісні скупчення гноїть або випоту;

2. порушення цілості окістя з формуванням гнійників в м'яких тканинах;

3. значне потовщення і порушення структурної м'яких тканин;

4. можливі всі перераховані варіанти.

Променевий контроль стану кістки при остеомієліті проводиться в основному:

1. рентгенологічно;

2. за допомогою УЗД;

3. за допомогою КТ;

4. не проводиться.

Основним променевим методом діагностики гнійний-запальних захворювань м'яких тканин є:

1. Рентгенологічний;

2. УЗД;

3. КТ;

4. променева діагностика гнійно-запальних захворювань м'яких тканин у дітей неможлива.

Характерними ехографічними ознаками кокситу є:

1. збільшення шеечно-капсульної відстані;

2. потовщення синовіальної оболонки суглоба;

3. рідинний вміст в порожнині суглоба;

4. сукупність всіх перерахованих ознак.

При банальному кокситі у дітей рентгенологічно:

1. змін не визначається;

2. є зміна шийково-діафізарного кута;

3. є зниження висоти головки стегнової кістки;

4. є згладжена контурів суглобової западини.

При женете у дітей на УЗД може бути виявлено:

1. наявність рідинного вмісту в порожнині суглоба і синовіальних сумках;

2. потовщення синовіальної оболонки суглоба;

3. наявність включень, згустків, ниток фібрину в порожнині суглоба;

4. всі перераховані зміни.

Для чого застосовується штучне контрастування:

1. щоб диференціювати тканини, що володіють схожими здібностями затримувати рентгенівські хвилі;

2. для ідентифікації вогнища запалення;

3. для отримання 3-мірного зображення досліджуваного об'єкту;

4. у всіх перерахованих випадках.

Способи контрастування внутрішніх органів:

1. введення контрасту в порожнину органу;

2. введення контрастного препарату в судинне русло (досліджуваний орган поглинає з крові введену контрастну речовину, концентрує і виділяє його);

3. можливі обидва варіанти;

4. рентгеноконтрастні дослідження в дитячій практиці не проводяться.

Пневмоірригографія заснована на:

1. штучному контрастуванні товстої кишки повітрям;

2. природному контрастуванні кишечника повітрям;

3. контрастуванні товстої кишки барієвою суспензією;

4. можливий будь-який з перерахованих варіантів.

Рентгенопозитивні препарати для штучного контрастування — це:

1. хелати гадолінію;

2. барієва суспензія, йодвмісні розчини;

3. 99mTc-DMSA (технемек) 99mTc-MAG-3 (технемаг) 99mTc-DTPA (пентатех);

4. всі перераховані препарати.

Рентгенонегативні засобу штучного контрастування — це:

1. повітря;

2. хелати гадолінію;

3. барієва суспензія, йодвмісні розчини;

4. 99mTc-DMSA (технемек) 99mTc-MAG-3 (технемаг) 99mTc-DTPA (пентатех).

Метод екскреторної урографії заснований на:

1. природній контрастності нирок при водному навантаженні;

2. здатності нирок поглинати з крові введену в неї контрастну речовину, концентрувати і виділяти його;

3. вибірковому накопиченні ізотопу у вогнищі запалення;

4. на здатності ядер водню поводитися як магнітні диполі.

Затемненням в рентгенології називають:

1. ділянка вищої щільності в порівнянні з навколишніми тканинами;

2. ділянка підвищеної прозорості, яка виглядає як темніша ділянка;

3. область відсутності контрастування, коли яка-небудь тканина перешкоджає заповненню просвіту полого органу контрастною речовиною;

4. ділянка відсутності накопичення радіофармпрепарату.