Основним методом променевої діагностики кишкової непрохідності буде:

1. Радіоізотопний

2. Ехографічний

3. Рентгенологічний

4. КТ і МРТ

Рентгенологічні симптоми кишкової непрохідності

1. Рівень рідини в петлях кишківника

2. Відсутність пасажу контрасту

3. Нерівномірна дилатація кишкових петель

4. Сукупність перерахованих петель

Для пневмоперитонеума характерний рентгенологічний симптом:

1. «Голова акули»

2. Мішені

3. «Серпа»

4. «Крил метелика»

Показання до проведення екскреторної урографії:

1. Наявність або підозра на обструктивні уропатії

2. Травматичні пошкодження нирок

3. Аномалії кількості, положення і взаєморозміщення нирок чи підозра на дану патологію

4. Усі перераховані

Протипоказання до проведення екскреторної урографії:

1. Вік дитини менше 2 тижнів

2. Систолічний артеріальний тиск нижче 70 мм рт.ст.

3. Ниркова недостатність і алергічні реакції на контрастні препарати

4. Усі перераховані

Показання до цистографії:

1. Підозра на подвоєння нирок

2. Підозра на гідронефротичну трансформацію нирки

3. Підозра на міхурево-сечовідний рефлюкс

4. Підозра на кісту нирки

Показання до проведення цистографії:

1. Вік дитини менше 2 тижнів

2. Ниркова недостатність

3. Систолічний артеріальний тиск нижче 70 мм рт.ст.

4. Гострий запальний процес в нирках

Основний променевий метод діагностики міхурево-сечовідного рефлюкса:

1. УЗД

2. Екскреторна орографія

3. Мікційна цистографія

4. КТ

Рухомість нирок визначається при:

1. Ортостатичній пробі

2. Фуросемідній пробі

3. Пробі Вальсальви

4. Функціональній пробі

Рухомість нирок визначається при:

1. Ортостатичній пробі

2. Фуросемідній пробі

3. Пробі Вальсальви

4. Функціональній пробі

При УЗД допустимою рухливістю нирки вважається її зсув в каудальному напрямі:

1. менш ніж 1,8 % від зросту дитини;

2. від 1,8 до 3,0 % від зросту дитини;

3. більш ніж на 3 % від зросту дитини;

4. більш ніж на висоту 1 хребця.

При УЗД підвищеною рухливістю нирки вважається її зсув в каудальному напрямі:

1. Менш ніж 1,8 % від зросту дитини;

2. від 1,8 до 3,0 % від зросту дитини;

3. більш ніж на 3 % від зросту дитини;

4. більш ніж на висоту 1 хребця.

При УЗД нефроптозом вважається зсув нирки в каудальному напрямі:

1. Менш ніж 1,8 % від зросту дитини;

2. від 1,8 до 3,0 % від зросту дитини;

3. більш ніж на 3 % від зросту дитини;

4. більш ніж на висоту 1 хребця.

При екскреторній урографії підвищеною рухливістю нирки вважається її зсув в каудальному напрямі:

1. Менш ніж 1,8 % від зросту дитини;

2. від 1,8 до 3,0 % від зросту дитини;

3. більш ніж на 3 % від зросту дитини;

4. більш ніж на висоту 1 хребця.

При цистографії в нормі:

1. контури сечового міхура рівні;

2. форма міхура округла або злегка овальна;

3. занедбаності контрастної речовини в сечоводи немає;

4. характерний все вищеперелічене.

1. При УЗД єдина вроджена умовно-здорова нирка відрізняється від парної:

1. своїми розмірами (збільшена);

2. своїм положенням;

3. кількістю пірамідок;

4. відсутністю кортико-медуллярного диференціювання.

Збільшення розмірів єдиної нирки — це:

1. нормальний прояв вікарної гіпертрофії;

2. наслідок гломерулосклерозу;

3. свідчення ниркової недостатності, що розвивається;

4. прояви запального процесу.

Подвоєння нирки діагностується:

1. при УЗД і екскреторній урографії;

2. при цистографії;

3. при оглядовій рентгенографії;

4. по аналізу сечі.

Подвоєння нирки при УЗД виявляється:

1. збільшенням розмірів нирки в довжину;

2. розділенням збірної системи;

3. сукупністю перерахованих в А і Б ознак;

4. не має типових ехографічних ознак.

Прослідкувати хід недилатованих сечоводів подвоєної нирки можна:

1. при УЗД;

2. при екскреторній урографії;

3. при ізотопному дослідженні;

4. визначається пальпаторно.

Для діагностики дистопії нирки застосовують:

1. УЗД і екскреторну урографію;

2. оглядову рентгенографію;

3. цистографію;

4. пневмоірригографію.

Необхідною умовою візуалізації дистопованої нирки при екскреторній урографії є:

1. збереження її форми;

2. збереження її положення;

3. збереження її функції;

4. збереження її розмірів.

Необхідною умовою візуалізації тазової нирки на УЗД є:

1. збереження функції нирки;

2. відсутність кістозної трансформації і дилатації ЧЛС нирки;

3. наповнений сечовий міхур пацієнта;

4. сукупність всіх перерахованих умов.

Варіанти зрощень нирок:

1. підковоподібна і L-подібна нирки;

2. I-подібна нирка;

3. галетоподібна нирка;

4. всі перераховані варіанти.

Зрощення нирок діагностуються при:

1. оглядовій рентгенографії;

2. екскреторній урографії і УЗД;

3. цистографії;

4. цистоскопії.

Пієлоектазія - це ізольована дилатація:

1. чашок;

2. лоханки;

3. сечоводу;

4. уретри.

Обов'язковою умовою коректного виконання УЗД у дитини з дилатацією МВП є:

1. наповнений шлунок;

2. наповнений сечовий міхур;

3. стан строгий натщесерце;

4. артеріальний тиск систоли не менше 70 мм рт. ст.

Відносним показанням до проведення цистографії для виключення ПМР у немовляти є пієлоектазія з передньозаднім розміром лоханки:

1. 3 мм;

2. 6 мм;

3. 9 мм;

4. 12 мм.

Для гідронефротичної трансформації на екскреторній урографії характерно:

1. дилатація ЧЛС;

2. уповільнення щільного контрастування ЧЛС;

3. уповільнення евакуації контрасту з ЧЛС;

4. сукупність всіх перерахованих ознак.

Для виявлення аберрантних судин у дитини з гідронефрозом доцільно застосувати:

1. ангіографію;

2. екскреторну урографію;

3. УЗД з колірним доплерівським дослідженням;

4. цистографію.