Глава 58

свідчує безумовне зобов'язання сплатити певну суму грошей (ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"). Отже, з одного боку, вексель є цінним папером, а з іншого — документом, разом з яким народжуються зобов'язальні правовідносини. В юридичній літературі є різні думки з приводу правової природи векселя. Г. Ф. Шершеневич назвав вексель договірним зобов'язанням і юридичним фактом, на підставі якого виникає договірне зобов'язання. "Розглядаючи вексель як договірне зобов'язання, ми маємо на увазі не ті договірні відносини, які привели до векселя, наприклад, купівлю-продаж або позику, а ті відносини, які створюються векселем"'. Більшість сучасних авторів вказує на те, що вексель є юридичний факт, на підставі якого виникає особливе зобов'язання, а саме вексельне зобов'язання. Так, В. А Бєлов вказує на той юридичний факт наявності векселя, з якого виникає вексельне зобов'язання.2 Є. А. Крашенинни-ков зазначає, що "і простий, і переказний вексель засвідчують абстрактне зобов'язання платежу визначеної суми"3.

Враховуючи визначене в законодавстві поняття векселя як цінного папера, що засвідчує безумовне зобов'язання сплатити суму грошей вказану у векселі, на наш погляд, є підстави приєднатися до тих авторів, які пов'язують юридичну природу векселя з юридичним фактом, на підставі якого виникає зобов'язання з характерними для нього ознаками. На підтримку цієї точки зору можна навести такі доводи. Відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону простий вексель обумовлює зобов'язання векселедавця сплатити визначену суму грошей векселедержа-телю. А згідно зі ст. 1 цього закону переказний вексель вказує на пропозицію векселедавця платнику сплатити визначену грошову суму векселедержателю. Враховуючи, що векселедавець за переказним векселем не вказує на зобов'язання сплатити грошову суму, виникає питання, чи має право вимагати її законний векселедержатель і у кого він має право вимагати. Відповідно до ст, 47 Уніфікованого закону всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарне зобов'язаними перед держателем. Отже, видаючи переказний вексель векселедавець (трасант) бере передусім на себе зобов'язання відповідати перед держателем. Таким чином, характеристика векселя як зобов'язання, стосується як простого, так і переказного векселя. Крім того, законодавство, яке регулює вексельний обіг вказує на особливі ознаки, що характеризують вексельне зобов'язання. Такими ознаками є абстрактність, безумовність і суворий формалізм.

Абстрактність вексельного зобов'язання визначена тим, що для виконання вексельного зобов'язання не має значення, з якою метою видано вексель. Якщо його форма відповідає закону, боржник зобов'язаний виконати вимогу кредитора про сплату відповідної грошової суми. С. М. Барац у зв'язку з цим вказав, що перед лицем усіх законодавств вексель є безспірним документом: він відкидає будь-які непорозуміння між боржником і кредитором, він не допускає ніяких застережень, ніяких заперечень по суті з боку особи, яка є відповідальною за векселем4.

Шершеневич Г. Ф. Вексельнеє право: Лекции. — СПб., 1909. — С. 22.

2 Бєлов В. А. Практика вексельного права. — М., 1991. — С. 130.

3 Крашенинников Е. А. Составление векселя. — Ярославль, 1992. — С. 39.

4 Шершеневич Г. Ф. Зазн. праця. — С. 22.

Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин

391

Безумовність вексельного зобов'язання випливає з суттєвих приналежностей векселя. Як було зазначено раніше, простому векселю притаманний обов'язковий реквізит, який вказує на просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму грошей. А переказний вексель має містити просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму грошей. Така вимога закону забороняє суб'єктам вексельного зобов'язання включати в текст векселя умови, від настання чи ненастання яких залежить виконання платежу за векселем, тобто такі умови, які не дають можливості стверджувати, що вексельне зобов'язання буде виконано. Наприклад, векселедавець, видаючи простий вексель вказує, що він сплатить, якщо векселедержатель виконає на його користь певні дії. Вимога про строгість форми векселя випливає з правил про обов'язкові реквізити векселя.

Форма векселя. Вексель — строго формальне зобов'язання відносно визначеної в ньому грошової суми. Виконання вексельного зобов'язання не залежить від тієї підстави (угоди), на основі якої воно виникло. Вексельним законодавством визначена письмова форма векселя. Йому притаманні реквізити, без наявності яких вексель не може вважатися дійсним. Ця умова стосується як до складання векселя, так і до всіх наступних дій, що здійснюються у процесі обігу векселя. Наприклад, акцепт, звалювання, передача векселя за індосаментом. Кожна з названих дій щодо векселя, щоб набути юридичної сили, має бути оформлена у письмовій формі. Відповідно до ст. 1 Уніфікованого закону про пе-реказні векселі та прості векселі (далі — Уніфікований закон) переказний вексель повинен містити наступні реквізити або суттєві вексельні приналежності: вексельна мітка; простий і нічим необумовлений наказ сплатити певну суму; найменування платника; зазначення строку платежу; зазначення місця платежу; найменування ремітента; зазначення дати і місця складання векселя; підпис векселедавця. Згідно зі ст. 75 Уніфікованого закону простий вексель містить такі суттєві вексельні приналежності: вексельна мітка; проста і нічим необумовлене обіцяння сплатити визначену суму; зазначення строку платежу; зазначення місця платежу; найменування ремітента; дата і місце складання векселя; підпис векселедавця.

Недодержання вексельної форми, визначеної законом, має своїм наслідком втрату юридичної сили векселя і перетворює простий вексель на боргову розписку, а переказний вексель — на письмове доручення.

Передача векселя шляхом індосаменту. Види індосаменту. Вексель, як цінний папір, може бути переданий векселедержателем шляхом індосаменту. Індосамент — це спеціальний напис, здійснений на векселі (або на додатковому аркуші — алонжі), який засвідчує передачу права за векселем новому векселе-держателю. Особа, яка передає вексель називається індосантом, а особа, яка його отримує, — індосатом. Індосамент має бути простим і нічим не обумовленим. Він переносить усі права, що випливають із вексельного зобов'язання. Частковий індосамент є недійсним (ст. 11 Уніфікованого закону).

Передати за індосаментом можна будь-який вексель, який не містить застереження щодо вчинення цієї дії. Воно може бути зроблено векселедавцем у самому тексті векселя за допомогою слів "не за наказом" або будь-якого рівнозначного виразу. Заборона передачі векселя шляхом індосаменту може бути здійснена і векселедержателем. І у першому, і у другому випадках наслідком за-

392