- •1. Політологія, як наука, її місце в системі гуманітарних наук.
- •2. Політика, як наука і мистецтво.
- •3.Значення політичних ідей для розвитку суспільства.
- •4. Політичні ідеї античності. Погляди Платона та Арістотеля на політику.
- •5. Проблеми теорії політики в епоху Середньовіччя та Відродження. Протиставлення політики богослов'ю.
- •6. Ніколо Макіавеллі, його погляди на політику і мораль. Суть ”макіавелізму".
- •7. Фундаментальні політичні ідеї Нового часу. Просвітництво як ідеологія буржуазії.
- •8. Політична думка в Київський Русі.
- •9. Особливості політичної думки в Україні в 16-17 ст.
- •10. Політична думка в Україні кінця 19 - початку 20 ст.
- •11. . Основні політичні теорії. 20 ст..
- •12. Лібералізм та неолібералізм як політичні течії.
- •13. Консерватизм та неоконсерватизм як політичні доктрини.
- •14. Політичний екстремізм.
- •15. Соціалізм, як політична течія.
- •16. Влада як явище суспільно-політичного життя.
- •17. Механізм здійснення та поділ влад у суспільстві.
- •18. Проблеми формування й функціонування влади в Україні.
- •19. Політична система суспільства: поняття й структура.
- •20.Президентська форма правління.
- •21. Політичні партії: поняття, сутність, місце в політичній системі
- •22. Місце і роль держави в політичній системі суспільства.
- •23.Громадсько політичні організації у політичній системі.
- •24.Політичні партії та суспільно-політичні об'єднання в Україні.
- •26.Політичні режими: типологія та їх характеристика.
- •27. Політичний зміст демократії. Доктрина ліберальної демократії
- •28. Громадянське суспільство та правова держава.
- •29.Форми державного правління та форми державного устрою.
- •30. Влада і власність: їх єдність і взаемообумовленість.
- •31.Форми власності у нашому суспільстві та їх вплив на політику.
- •33.Діалектика взаємозвязку політики та економіки.
- •34. Економічна політика та необхідність переходу до ринкових відносин в Україні.
- •35. Соціально-класова обумовленість політики.
- •36. Місце і роль національних відносин у політичному житті суспільства.
- •38.Міжнаціональні конфлікти: причини виникнення та шляхи розвязання.
- •39. Людина в системі суспільно-політичних відносин.
- •41.Сутність та структура політичної культури
- •42.Функції політичної культури.
- •43.Проблема формування політичної культури сучасного українського суспільства.
- •45.Зростаюче значення людини та її участі у політичному житті суспільства.
- •47. Засоби масової, інформації та політика
- •48.Поняття “еліта” та “політична еліта”. Теорія еліт г.Моски, в.Парето, р.Міхельса.
- •50.Сутність і типологія політичних лідерів.
- •51. Принципи висування політичних лідерів у суспільстві.
- •52. Критерії оцінки популярності та ефективності діяльності лідера в сучасній Україні
- •54. Політика і мораль. Політична еліта.
- •55. Політика і релігія
- •56. Поняття політичного конфлікту причини виникнення.
- •57. Сучасний світ та його основні тенденції розвитку.
55. Політика і релігія
Співвідношення релігії і політики - одна з найскладніших проблем сучасності. її актуальність політична, правова, економічна,! світоглядна безсумнівна. Порушуються інтереси суспільства, класів] політичних партій і організацій, держав, окремих особистостей] індивідів. Вирішується проблема неоднозначно.
Взаємодія політики і релігії на різних етапах зумовлена спільністю багатьох політики і реліпі сторін їх існування та функціонування. Політика і релігія мають справу з великими масами людей, спрямовані на все суспільство, всі соціальні спільності. Політика і релігія неминуче перехрещуються. Політика і релігія - частини політичної надбудови суспільства, займають різноманітне місце: політика, як і право, найбільш близька до економічного базису, релігія, навпаки, найбільш віддалена, стоїть далі від матеріального життя. Політика, по суті, явище класове і в кожній ситуації одноманітно відображає інтереси певної соціальної спільності. Релігія ж - явище загальнолюдське, але в тих або інших умовах може відображати інтереси різноманітних соціальних спільностей, на озброєнні яких перебуває. На відміну від релігії, політика займає домінуюче місце в суспільній структурі, тому що в ній відображаються відносини між соціальними спільностями, класами, від взаємодії яких залежить державний і суспільний лад. Від політики у вирішальному ступені залежить становище релігії та церкви в суспільстві, можливості здійснення нею своєї ролі як форми суспільної свідомості та культури, як світогляду великих груп людей, які вірують, через що релігія зворотно впливає на політику, на політичні рухи. Релігія, ілюзорно відображаючи зовнішній світ, зовсім небайдужа до подій, що відбуваються у світі, здатна своєрідними шляхами і засобами відгукуватися на них, орієнтуючи людей, які упевнені, що вірять. Релігія, залежно від історичних умов, відволікає тих, хто вірить від боротьби за поліпшення життя або, навпаки, активізує їх в такій боротьбі, тобто може відігравати прогресивну або негативну роль, спираючись на свої соціальні принципи і моральні норми.
Істотні зміни в релігійній догматиці і обрядовості, в її канонічній структурі не викликають змін у політиці тоді, як великі політичні зміни ведуть до змін у формах релігії, в політиці церковних об'єднань, що активно пристосовуються до нових умов.
56. Поняття політичного конфлікту причини виникнення.
Міжнаціональний конфлікт, з одного боку, є специфічним конкретно-етнічним виразом загальносоціальних суперечностей, а з іншого — власне національним (тобто етнічним) конфліктом, хоч і детермінованим соціальними суперечностями. Доведення суперечностей до конфлікту є дуже небезпечним, оскільки в ньому сконцентрована велика руйнівна сила. Пояснюється це передовсім тим, що намагання кожної зі сторін — учасниць конфлікту — “дістати перемогу” неминуче наштовхується на протидію протилежної сторони. Прикладом цього можуть слугувати події на Кавказі, в Таджикистані, у колишній Югославії тощо. Суть науково обгрунтованої національної політики в Україні — постійний баланс загальнодержавних, загальнолюдських інтересів усіх народів і етнічних груп, які тут проживають. Проте в національній політиці будь-якої багатонаціональної держави можливі і вияви націоналізму. За всієї багатоманітності конкретних виявів він має чітку ознаку: визнання власної національної винятковості та протиставлення своєї нації іншим. Націоналізм — це намагання забезпечити панівне становище своєї нації, задовольнити її інтереси без урахування інтересів інших народів або навіть за рахунок їхнього обмеження. Ясна річ, що націоналізм одних може тільки породжувати націоналізм інших. У національній політиці слід чітко розрізняти підвищення національної самосвідомості й націоналізму. Підвищення національної самосвідомості — це природний і закономірний наслідок економічного і культурного прогресу народів. Національне життя не визнає насилля. Як не можна штучно пришвидшити хід етнічного розвитку людства, зігнати нації до однієї “купи”, так не можна штучно зводити паркан між націями, консервувати відмінності між ними. І те, й інше однаково небезпечне й однаково трагічне.
