- •1. Політологія, як наука, її місце в системі гуманітарних наук.
- •2. Політика, як наука і мистецтво.
- •3.Значення політичних ідей для розвитку суспільства.
- •4. Політичні ідеї античності. Погляди Платона та Арістотеля на політику.
- •5. Проблеми теорії політики в епоху Середньовіччя та Відродження. Протиставлення політики богослов'ю.
- •6. Ніколо Макіавеллі, його погляди на політику і мораль. Суть ”макіавелізму".
- •7. Фундаментальні політичні ідеї Нового часу. Просвітництво як ідеологія буржуазії.
- •8. Політична думка в Київський Русі.
- •9. Особливості політичної думки в Україні в 16-17 ст.
- •10. Політична думка в Україні кінця 19 - початку 20 ст.
- •11. . Основні політичні теорії. 20 ст..
- •12. Лібералізм та неолібералізм як політичні течії.
- •13. Консерватизм та неоконсерватизм як політичні доктрини.
- •14. Політичний екстремізм.
- •15. Соціалізм, як політична течія.
- •16. Влада як явище суспільно-політичного життя.
- •17. Механізм здійснення та поділ влад у суспільстві.
- •18. Проблеми формування й функціонування влади в Україні.
- •19. Політична система суспільства: поняття й структура.
- •20.Президентська форма правління.
- •21. Політичні партії: поняття, сутність, місце в політичній системі
- •22. Місце і роль держави в політичній системі суспільства.
- •23.Громадсько політичні організації у політичній системі.
- •24.Політичні партії та суспільно-політичні об'єднання в Україні.
- •26.Політичні режими: типологія та їх характеристика.
- •27. Політичний зміст демократії. Доктрина ліберальної демократії
- •28. Громадянське суспільство та правова держава.
- •29.Форми державного правління та форми державного устрою.
- •30. Влада і власність: їх єдність і взаемообумовленість.
- •31.Форми власності у нашому суспільстві та їх вплив на політику.
- •33.Діалектика взаємозвязку політики та економіки.
- •34. Економічна політика та необхідність переходу до ринкових відносин в Україні.
- •35. Соціально-класова обумовленість політики.
- •36. Місце і роль національних відносин у політичному житті суспільства.
- •38.Міжнаціональні конфлікти: причини виникнення та шляхи розвязання.
- •39. Людина в системі суспільно-політичних відносин.
- •41.Сутність та структура політичної культури
- •42.Функції політичної культури.
- •43.Проблема формування політичної культури сучасного українського суспільства.
- •45.Зростаюче значення людини та її участі у політичному житті суспільства.
- •47. Засоби масової, інформації та політика
- •48.Поняття “еліта” та “політична еліта”. Теорія еліт г.Моски, в.Парето, р.Міхельса.
- •50.Сутність і типологія політичних лідерів.
- •51. Принципи висування політичних лідерів у суспільстві.
- •52. Критерії оцінки популярності та ефективності діяльності лідера в сучасній Україні
- •54. Політика і мораль. Політична еліта.
- •55. Політика і релігія
- •56. Поняття політичного конфлікту причини виникнення.
- •57. Сучасний світ та його основні тенденції розвитку.
26.Політичні режими: типологія та їх характеристика.
Політичний режим — це способи й методи здійснення політичного владарювання, порядок взаємовідносин громадянського суспільства й політичної влади. Він включає спосіб і порядок формування представницьких установ, взаємовідносини законодавчої та виконавчої влади, центральних і місцевих органів, умови діяльності політичних партій, суспільних організацій, масових рухів, правовий статус особистості, порядок функціонування правоохоронних органів. На політичний режим впливає рівень політичної стабільності суспільства, співвідношення соціальних сил, історичні та соціокультурні традиції в суспільстві. Ці фактори лежать в основі типології політичних режимів. У сучасній політичній теорії розрізняють такі основні типи політичних режимів: демократичні, авторитарні та тоталітарні. Демократичний режим,— це найбільш прогресивний політичний порядок, оскільки він створює умови для справжньої свободи особистості, її творчості й самовизначення в усіх сферах діяльності. Авторитарний режим базується на безумовному підпорядкуванні владі. Заміна керівних кадрів здійснюється шляхом кооптації, а не передвиборної конкурентної боротьби між кандидатами на відповідальні державні посади.. В умовах такого режиму безроздільно панує виконавча влада. Парламент хоча й зберігається, але, як правило, значну частину його призначають, а не обирають. Він перетворюється на дорадчу установу при голові держави, котрий, у більшості випадків, сам посідає всі ключові державні посади. Основні методи державної діяльності — накази й команди. Тоталітарний режим являє собою насильницьке політичне панування групи "виняткових", яких очолює "вождь" (Фюрер, Дуче). Основні ознаки цього режиму: тотальний контроль за всіма сферами життя суспільства, заборона конституційних прав і свобод, демократичних організацій, репресії, мілітаризація суспільного життя, панування однієї загальновизнаної ідеології. В умовах тоталітаризму особистість цілком підкорено владі.
27. Політичний зміст демократії. Доктрина ліберальної демократії
Демокра́тія — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників (представницька демократія).
На сьогоднішній день для багатьох ліберальних демократій характерна наявність таких інститутів:
1.Виборні державні посади. Сучасні демократії є представницькими: згідно з основними законами, безпосередній контроль над прийняттям нормативних актів та політичних рішень здійснюють обрані громадянами особи.
2. Вільні, чесні і такі, що регулярно проводяться, вибори, в яких має право брати участь кожен громадянин (як виборець і як кандидат), в поєднанні з безперервною відкритою політичною конкуренцією між громадянами та їх об'єднаннями.
3. Чуйність уряду. Проведена політика залежить від результатів виборів і від уподобань виборців.
4. Свобода самовираження. Громадяни мають право безкарно висловлювати свої думки, в тому числі, критикувати владу, політичну систему, суспільно-економічний лад і переважну ідеологію.
5. Доступ до альтернативних і незалежних джерел інформації. Громадяни мають право шукати та отримувати інформацію від інших громадян, з книг, ЗМІ тощо Альтернативні джерела інформації повинні існувати, бути доступні і не підконтрольні будь-якої однієї політичної групи.
6. Автономія громадських організацій. Громадяни мають право засновувати відносно незалежні спільноти або організації, в тому числі, політичні партії.
7. Загальний охоплення громадянства. Кожен дорослий житель, що постійно проживає в країні і підкоряється її законам повинен мати всі права громадянина.