2.2. Кредитна діяльність банку

Банк здійснює свою кредитну політику відповідно до законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та внутрішніх нормативних документів банку.

Надані (отримані) кредити первісно оцінювалися за собівартістю (в сумі фактично наданих (отриманих) коштів, включаючи комісії та інші доходи (витрати), що є невід‟ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструмента), а в подальшому на дату балансу оцінювалися за амортизованою собівартістю.

Сума заборгованості за кредитом, що не сплачена позичальником у визначений договором строк наступного робочого дня, переноситься на відповідний рахунок з обліку простроченої заборгованості за кредитом.

Формування резерву установи банку здійснюють щомісяця за групами ризику відповідно до сум заборгованості за кредитними операціями (у тому числі наданих зобов'язань з кредитування) за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку для подання оборотно-сальдового балансу (щомісяця).

Заборгованість за кредитними операціями визнається безнадійною до повернення та списується установами банку за рахунок спеціального резерву за рішенням правління банку.

Станом на кінець дня 31 грудня 2010 року у банку були зобов‟язання кредитного характеру, в частині банківських гарантій на суму 534 тис. грн. Надання банківських гарантій в системі ВАТ “Ощадбанк” здійснюється відповідно до внутрішньобанківського Порядку надання банківської гарантії юридичним особам. Гарантії надаються клієнтам під заставу грошових коштів, розміщених на депозитних рахунках в установах ВАТ “Ощадбанк”.

Виважена, чітко сформульована кредитно-фінансова стратегія розвитку АТ «Ощадбанк», вміння оперативно реагувати на коливання ринку банківських послуг дозволяє банку завершити фінансовий рік з високими показниками. В своїй кредитній політиці АТ«Ощадбанк» виходив із наступних принципів:

• диверсифікація кредитних вкладень по галузям і сферам народного господарства;

• постійний моніторинг поточного стану кредитного портфелю;

• збільшення числа надійних позичальників, котрі мають стабільну ділову репутацію і хороший фінансовий стан;

• впровадження в практику нових схем та інструментів кредитування.

Відмінними рисами кредитної політики банку є індивідуальний підхід до кожного клієнта, котрий дозволяє врахувати особливості ведення бізнесу і прийнятні для клієнтів умови кредитування.

Банк надає кредити на інвестиційні потреби, в поточну діяльність, за експортно-імпортними та торгівельними операціями та на інші потреби переважно у формі відкриття відкличних поновлювальних кредитних ліній.

Досить важливою умовою надання кредиту є наявність ліквідного забезпечення. Як забезпечення за кредитними угодами може бути прийняте:

• нерухоме майно;

• рухоме майно;

• товари в обороті;

• гарантії третіх осіб;

• страхові поліси;

• інша застава.

На практиці банком може застосовуватися кредитування під змішані форми забезпечення, наприклад, кредит може бути забезпечений як і заставою, так і поручительством третьої сторони, і т.п.

Бланковий (незабезпечений) кредит надається банком без застави майна чи інших видів забезпечення - тільки під зобов'язання повернути кредит - надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Овердрафт - короткостроковий кредит, що надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо, яке автоматично погашається при першому ж надходженні коштів на поточний рахунок позичальника.

Кредитні операції здійснюються банком у межах кредитних ресурсів. Основними джерелами формування кредитних ресурсів банку є:

• власні кошти (капітал) банку;

• залучені кошти (кошти на поточних, депозитних, бюджетних рахунків юридичних та фізичних осіб та ін.);

• позичені кошти (міжбанківські кредити, субординований борг та ін.);

• інші кошти.

Банк самостійно визначає порядок проведення кредитних операцій, встановлення рівня процентних ставок та комісійних винагород, відповідно до діючого законодавства та вимог НБУ. Процедура кредитування в АТ «Ощадбанк» стандартизована у розроблених внутрішніх положеннях («Про методику проведення оцінки фінансового стану позичальників – юридичних (крім банків) та фізичних осіб», «Про кредитування юридичних та фізичних осіб», «Про кредитний комітет», Технологічна карта операцій кредитування юридичних та фізичних осіб – резидентів України) і включає такі етапи:

1. Робота з клієнтом в ході переговорів;

2. Оформлення та видача кредиту;

3. Супроводження кредиту та контроль;

4. Погашення кредиту;

5. Робота з клієнтом по прострочених та проблемних .

Для аналізу фінансового стану позичальника використовувалися наступні фінансові документи: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів по рахунках .

Наступним етапом в кредитному процесі є аналіз проекту, на який будуть спрямовуватися кредитні кошти. У бізнес-плані демонструється ринковий потенціал проекту і позначається: сутність проекту, потенційні ринки збуту нового товару, оцінка конкуренції з боку інших товаровиробників, маркетинг нового товару, виробничий, фінансовий, організаційний, юридичний плани реалізації проекту, обсяг необхідних фінансових ресурсів, порядок використання кредиту і графік погашення за рахунок прибутків від виробництва і реалізації нововведень.

Якщо кредит надається на поточні потреби, в торгівельну чи експортно-імпортну діяльність, то з таким аналізом особливих проблем не виникає. Позичальник подає спрощений розрахунок прогнозованих надходжень від реалізації з розбивкою по місяцях і показує достатність отриманих доходів для

Аналіз юридичних аспектів кредиту також є важливою складовою кредитного аналізу враховуючи складність і мінливість українського законодавства і полягає в наступному:

1. юридична експертиза документів клієнта;

Були вивчені статутні документи позичальника: предмет діяльності підприємства, джерела формування майна, учасники товариства, їх права та обов'язки, порядок розподілу прибутків та збитків, органи управління товариством, їх склад, компетенція і порядок прийняття рішень, порядок внесення змін до статуту, припинення діяльності товариства, належність майна заставодавцю та інші аспекти.

2. експертиза умов кредитування внесення пропозицій по коректуванню умов кредитування з метою зниження кредитного ризику;

Рішення кредитного комітету про видачу кредиту оформляється відповідним протоколом, економіст формує кредитну справу позичальника та відкриває йому відповідні рахунки (кредитний рахунок, рахунок нарахованих доходів, рахунок наданої застави та ін.), необхідні для видачі, обліку та супроводження кредиту.

Під керівництвом юриста готується кредитний договір, договір застави. Зі сторони банку кредитний договір підписується начальником структурного підрозділу (або іншою уповноваженою особою), головним бухгалтером та економістом. У випадку необхідності нотаріального посвідчення договорів по забезпеченню кредиту (або інших договорів), в нотаріуса зі сторони банку такі документи підписуються економістом кредитного відділу (або іншою особою) при наявності відповідно оформленого доручення, наданого Головою Правління банку або іншою уповноваженою особою, на право підписання таких договорів.

Сума кредиту обліковується на відповідному рахунку в залежності від типу позичальника, виду операції, строку та напряму використання коштів.

Оцінку фінансового стану позичальника з урахуванням поточного стану обслуговування таким позичальником кредитної заборгованості банк здійснює в кожному випадку укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі – не рідше ніж один раз на три місяці.

Банк зобов’язаний належним чином проводити перевірку цільового використання кредитних коштів згідно ст.27 Положення НБУ «Про кредитування», вимог інших нормативних актів НБУ та чинного законодавства, а також дотримуватись та перевіряти дотримання боржником вимог ст.21 Положення НБУ «Про кредитування», щодо заборони надання кредитів на покриття збитків господарської діяльності позичальника та формування і збільшення статутного фонду банків та інших господарських товариств та вимог ст.49 Закону «Про банки та банківську діяльність» про заборону надання кредитів для придбання власних цінних паперів.

З метою перевірки цільового використання кредитних коштів у відповідності до умов кредитного договору, а також аналізу відповідності та рентабельності всього ланцюга господарської операції, проведеної боржником з використанням кредитних коштів, необхідно мати:

• документи, які б свідчили про те, на які конкретно цілі буде використано боржником кожну конкретну суму кредитних коштів – лист-прохання клієнта, копія платіжного доручення клієнта на перерахування коштів з кредитного рахунку і т.п.;

• копію документа, який підтверджує наявність цивільно-правових відносин між боржником та його контрагентом – договір, рахунок і т.п.;

• копію документа, який підтверджує фактичне отримання товарів (робіт, послуг), надалі просто товарів, за які сплачувались кредитні кошти – накладні, акти виконаних робіт, вантажні митні декларації і т.п.

Внесення змін у первині умови кредитного та інших договорів (застави, поруки і т.п.), а також необхідність в укладенні нових договорів, може бути пов’язана з відповідними змінами зовнішніх та внутрішніх умов здійснення господарської діяльності банку та позичальника, зовнішніх та внутрішніх вимог до порядку проведення кредитних операцій та прийнятності співвідношення ризиковості до доходності такої операції, фінансово-економічним станом сторін по договору, подальшим уточненням та оптимізацією договірних відносин, та іншими факторами. При цьому ініціатором змін може бути банк, позичальник або обидві сторони відразу. Також внесення коректив в первині умови кредитування може бути пов'язане з відповідною зміною вимог чинного законодавства України, в т.ч. вимог нормативних документів НБУ.

Нарахування процентних доходів здійснюється економістами кредитного відділу згідно «Правил бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків», затверджених постановою НБУ № 316 від 25/09/1997р. зі змінами та доповненнями, і умовами кредитного договору.

Погашення кредиту здійснюється позичальником у строки, визначені кредитним договором та додатковими до нього договорами, по юридичній особі, шляхом перерахунку коштів з його основного або додаткового поточного рахунку на підставі платіжних доручень позичальника, по фізичним особам – шляхом перерахунку коштів з поточних рахунків таких фізичних осіб або шляхом внесення готівки в касу банку:

У разі погашення кредиту готівкою економіст готує повідомлення на внесення готівки та передає у відповідний відділ для виконання.

Дострокове погашення кредиту можливе лише в тому випадку, якщо така можливість передбачена умовами кредитного договору.

Погашення заборгованості за кредитом та процентами здійснюється у черговості, яка встановлюється сторонами при укладені договору про надання кредиту, але згідно вимог закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при наявності простроченої заборгованості по процентах при надходженні від дебітора коштів на погашення заборгованості за кредитом у першу чергу погашається заборгованість по процентах.

У випадку невчасного погашення позичальником кредиту та відсотків за його користування банк може видати наказ про примусову сплату боргового зобов’язання (згідно зі «Змінами до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджених Постановою Правління НБУ № 318 від 1 серпня 2001р.), який повинен бути засвідчений підписом Голови Правління банку або інших службових осіб, які мають повноваження на такий підпис. Відповідно до наказу про примусову сплату боргового зобов’язання економіст готує меморіальний ордер на списання коштів з поточного рахунку позичальника.

Погашення заборгованості по кредиту за позичальника третіми особами або за рахунок реалізації заставленого або іншого майна здійснюється у випадку неспроможності боржника вчасно виконати свої зобов’язання (в грошовій формі) та наявності відповідних договірних відносин між банком, позичальником та третіми особами (договір застави, договір поруки, договір гарантії та інше), які передбачають таку можливість у відповідності з чинним законодавством України. При цьому кошти, що надходять від третіх осіб – поручителів (гарантів), покупців заставленого та іншого майна позичальника акумулюються на внутрішньому рахунку банку 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами» в розрізі кожного позичальника та розподіляються у відповідності до укладених договорів.