Модуль №2

Тема:

Психологічна структура особистості

Мета:

Систематизувати знання студентів про біо- та соціопсихічну характеристики особистості.

Завдання

1. Розглянути світ психічних явищ людини.

2. Виявити фактори впливу на світогляд особистості.

3. Розкрити зміст соціальної неповторності особи.

ЗАНЯТТЯ 1

Індивідуально-психологічна характеристика особистості Основні проблемні питання

1. Пізнавальні та емоційно-вольові психічні процеси особистості. Їх розвиток та виховання.

2. Поняття про темперамент та його характеристики.

3. Характер особистості. Формування та шляхи його виховання.

4. Природа здібностей людини. Рівні їх розвитку.

5. Психічні стани особистості. Особливості їх протікання.

6. Психічні утворення особи та їх змістова характеристика.

Додаткові питання

1. Характеристика вищої нервової діяльності людини.

2. Особливості психіки і поведінки представників різних типів темпераменту.

3. Структура характеру особистості.

Хід заняття

1.Фронтальне опитування.

2. Дидактичний тест.

4. Розв’язування психологічних задач. Література

1. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. – К.: Вища школа, 1998. – С. 243-394, 397-452.

2. М’ясоїд П.А. Задачі з курсу загальної психології: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2000. – 183 с.

3. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – 4-е видання, Стереотип. – К.: Либідь, 1999. – С. 194-208, 210-212, 223-226, 231-233.

4. Психологія / За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь, 1999. – С. 181-361.

8. Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского, 2-е изд. – М.: Политиздат, 1999.

9. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. – К.: Вища школа, 1982.

10. Психологія / За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь, 1999. – С. 373-380.

11. Степанов о.М., Фіцула м.М. Основи психології і педагогіки. Посібник.-к:Академвидав., 2003.-с.109-223.

12. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. – К.: Вища школа, 1982.

13. Цигульська Т.Ф.. Загальна та прикладна психологія / Курс лекцій. – К.: Наукова думка. – 2000. – С. 158-179.

14. Ященко В.М. Основи психології і педагогіки. Пробний навчальний посібник для студентів непедагогічних спеціальностей.-Тернопіль: Астон, 2004.-С.25-36, 102-126, 221-229.

15. Ященко в.М. Опорні конспекти з “Психології і педагогіки”. – Тернопіль: Астон, 2004. – 182 с. Ключові поняття теми

Адаптація (від лат. пристосовую) – зміна параметрів чутливості аналізаторів, пристосування їх до подразника.

Астенічні стани – стани, що погіршують життєдіяльність людини.

Афект (від лат. affectus – хвилювання, пристрасть) – короткочасний максимальний за інтенсивністю емоційний стан (лють, жах, відчай, екстаз тощо), під час якого знижується ступінь самовладання; дії та вчинки здійснюються за особливою емоційною логікою, а не за логікою розуму. Перебіг афекту супроводжується напруженою мімікою та жестикуляцією (так звані виразні рухи). У стані афекту послаблюється робота кори головного мозку, підвищується роль підкірки.

Втома – а) тимчасове зниження працездатності під впливом тривалих навантажень, яка виникає внаслідок виснаження внутрішніх ресурсів індивіда і позначається на поведінковому(зниження швидкості і якості роботи), фізіологічному(утруднення в продукуванні умовних зв’язків) і психологічному(порушенні уваги, пам’яті, інтерактивних ф-цій) рівнях; б) один із показників переходу стресу у дистрес, що свідчить про формування комплексу суб’єктивних хвилювань, втоми, зниження внутрішньої стабільності і витривалості особи перед травмуючими соціальними ситуаціями.

Задатки – властивості і якості людини, на базі яких виникають і розвиваються її здібності.

Здібності - складне психологiчне утворення, система якостей особистостi, що вiдповiдає вимогам дiяльностi. Здiбностi за рiвнем дiляться на репродуктивнi та творчi. Види здiбностей розподiляються на: загальнi, спецiальнi, практичні.

Інтерес – форма виявлення пізнавальної потреби, задоволення якої забезпечує спрямованість на усвідомлення цілей діяльності і таким чином сприяє поновленню знань, зорієнтує на ознайомлення з новими факторами, більш нове та глибоке відображення дійсності.

Меланхолік – тип темпераменту людини, який характеризується надмірною чутливістю, сором’язливістю.

Нахил (схильність) – вибіркова спрямованість індивіда на діяльність, яка спонукає до певної дії.

Настрій – це в значній мірі виражений емоційний стан людини, який триває протягом певного часу і визначає її загальний тонус.

Потреби – це усвідомлення людиною нужди в тому, що є необхідним для підтримки життєдіяльності її організму та розвитку особистості.

Пристрасті – сильні, стійкі і відносно тривалі почуття. Це сила людини, яка енергійно прагне до свого об’єкта. Як внутрішні спонуки, пристрасті можуть істотно впливати на дійсність і поведінку людини. Вони виявляються в ідеалах і світогляді, розумовій дійсності і практичних діях особистості. Джерелом пристрасті є умови життя і діяльності, ідейно-політична спрямованість, взаємозв’язки і стосунки особистості в колективі, де переплітаються емоційні і вольові компоненти. Пристрасті бувають позитивні і негативні. Людина може керувати своїми пристрастями, дотримуватися такту, почуття міри, вміє гальмувати і переборювати негативні пристрасті.

Психічний стан – цілісна характеристика психіки людини, яка фіксує момент сталості і своєрідності в динаміці психічних явищ; це форма реагування, яка виражає ставлення людини до явищ власної психіки, що розкриваються в процесі взаємодії з навколишнім середовищем у певний момент часу за певних умов.

Психогенії – розлади психіки, що виникають в результаті психічних травм. Травмуючий вплив може бути одноразовим, одномоментним, а може приймати характер відносно слабкого, але тривалого негативного впливу. Види психогеній: ятрогенія (надумана, нав’язана хвороба), іпохондрія(страх перед хворобою).

Самовизначення – вибiр людиною свого життєвого шляху, мети, цiнностей, моральних норм, професiй i умов життя.

Саморегуляція – усвiдомлення людиною своїх дiй, почуттiв, думок, мотивiв поведiнки, iнтересiв, свого становища. Самосвiдомiсть передбачає видiлення людиною самої себе, свого “Я” вiд усього, що її оточує. Виникнення самосвiдомостi пов’язане з певним рiвнем розвитку свiдомостi i є необхiдною умовою становлення особистостi. Завдяки самосвiдомостi людина набуває здатності до самоконтролю, має можливiсть самостiйно спрямувати та контролювати свої вчинки i виховувати себе.

Сангвінік – тип темпераменту людини, який характеризується врівноваженістю, енергійністю, спокоєм, працездатністю і впевненістю в собі.

Сон – психічний стан, протилежний активності, при якому відсутні рухи, ослаблені м’язи, пригальмована діяльність ЦНС. У людини сон чергується з бадьорим станом, що має велике біологічне значення для організму. Під час сну організм відпочиває, накопичує потенційну енергію в нервовій системі для майбутньої діяльності в стані неспання. У процесі сну досягається найбільше гальмування вищої нервової дійсності, зняття втоми, переборення частини негативних вражень тощо. Сон є предметом вивчення медичних наук, фізіології, психології, медицини.

Розрізняють нормальний сон і кілька видів патологічного сну(наркотичний, летаргічний тощо).

Спрямованість особистості – сукупність стійких мотивів, які орієнтують діяльність особистості і не залежать від конкретних ситуацій. Спрямованість особистості характеризується інтересами, нахилами, переконаннями, ідеалами, в яких відображається світогляд людини.

Стенічні стани – стани, що активізують життєдіяльність людини, посилюють її енергію, спонукають до діяльності.

Стрес (від лат. stress – тиск, напруга) – термін, який використовується для позначення широкого кола станів людини, що виник у відповідь на різні екстремальні впливи (стресори). У залежності від стресора виділяють різні типи стресів – фізіологічний і психологічний. Останній поділяється на інформаційний і емоційний. Інформаційний виникає підчас інформаційних перевантажень, коли людина не справляється із завданням. Емоційний стрес проявляється в ситуаціях загрози, небезпеки, образи і т.п. При цьому різні його форми(імпульсивна, гальмуюча, генералізована) призводять до змін в протіканні життєвих процесів, до емоційних зрушень, трансформації мотиваційної структури особистості. Стрес впливає як негативно, так і позитивно.

Темперамент - (від лат. temperementum – узгодженість, устрій) певне стiйке поєднання психодинамiчних властивостей, що виявляється у дiяльностi i поведiнцi людини i не пiддається впливам середовища i виховання, але змiнюється в онтогенезi. Характеризує iндивiда зi сторони вияву його емоцiйностi, активностi та модальностi. Iснує чотири типи темпераменту: меланхолiчний, сангвiнiчний, холеричний, флегматичний.

Флегматик – тип темпераменту людини, який характеризується зниженою реактивністю, повільним темпом рухів, низькою експресією.

Характер - (від грец. charakter – ознака, риса, особливість) – неповторне стiйке поєднання психiчних властивостей i сукупнiсть вiдносно сталих набутих рис i якостей людини, що виявляються в її поведiнцi, у ставленнi до суспiльства, до працi, колективу, до самої себе. Піддається впливам середовища, оточення, а також самовихованню.

Холерик – тип темпераменту людини, який характеризується

підвищеною збудженістю, неврівноваженістю, різкістю рухів і емоційною рухливістю.