Аналіз результатів

У запропонованому варіанті дослідження самооцінки, її рівень і адекватність визначаються як відношення між "Я-ідеальним" і "Я-реальним". Уявлення людини про себе, як правило, здається їй переконливим не­залежно від того, ґрунтується воно на об'єктивному знанні чи на суб'єктивній думці, є воно дійсним чи хибним. Риси, які людина приписує собі, не завжди адекватні. Процес самооцінки може проходити двома напрямками: 1) шля­хом порівняння рівня своїх домагань з об'єктивними ре­зультатами своєї діяльності і 2) шляхом порівняння себе з іншими людьми.

Проте, незалежно від того, чи лежать в основі самооцінки власні міркування людини про себе, чи інтерпретації став­лення інших людей, самооцінка завжди носить суб'єктив­ний характер, при цьому її показниками можуть виступа­ти адекватність і рівень.

Адекватність самооцінки виражає ступінь відповідності уявлень людини про себе об'єктивним основам цих уявлень. Так, наприклад, неадекватність в оцінюванні свого зовнішнього вигляду може бути викликана як орієнтацією людини на зовнішні стандарти, оцінки, так і викривленими уявленнями про ці оцінки або незнанням їх.

Рівень самооцінки відбиває зв'язок між оцінюванням справжніх та ідеальних уявлень про себе. Адекватну самооцінку з тенденцією до завищення можна віднести до позитивного ставлення до себе. Низька самооцінка, навпаки, може бути пов'язана з негативним ставленням до себе, з відчуттям власної неповноцінності.

Висновок про адекватність і рівень самооцінки будуть надійними, якщо результати збігаються за обома варіантами методик або підтверджуються спостереженнями.

У процесі формування самооцінки важливу роль відіграє співвідношення образу "Я-реального" з образом "Я-ідеального".

Другий фактор, важливий для формування самооцінки, пов'язаний з інтеріоризацією оцінок і соціальних реакцій інших людей, а також з позицією, обраною людиною в системі суспільних та міжособистісних стосунків.

Самооцінка і ставлення людини до себе тісно пов'я­зані з рівнем домагань, з мотивацією та з емоційними особ­ливостями особистості. Від самооцінки залежить інтер­претація придбаного досвіду й очікування людини стосовно самої себе та інших людей.

Внутрішня суперечливість і викривленість уявлень про себе можуть породжувати в людини страждання, відчуття провини, сорому, образи, огиди, гніву. Для гармонізації системи самоставлення є методи психологічної корекції та розвитку, один з яких — соціально-психологічний тренінг.

ЗАНЯТТЯ 2

Соціально-психологічний портрет особистості Основні проблемні питання

1. Соціальна неповторність особистості. Соціальні ролі, позиції та установки.

2. Норми в житті людини. Їх види та функції.

3. Цінності особистості. Ієрархія цінностей сучасної ділової людини.

4. Світогляд людини та його структура.

5. Фактори соціалізації особистості. Механізми і засоби.