Комплімент (як елемент атракції)

Існують такі типи компліментів:

1. Опосередкований комплімент.

Ми хвалимо не саму людину, а те, що їй дороге, цінне: бізнесмену – офіс, машину, батькам – їх дітей.

2. Комплімент “мінус-плюс”.

Ми даємо співрозмовнику спочатку маленький “мінус”, а потім – ве­­личезний “плюс”. Наприклад: “Я не можу сказати, що Ви хороший працівник... Ви висококласний фахівець!”

3. Порівняння з кимось найдорожчим.

4. Комплімент-критика.

За формою робиться комплімент, а за змістом – критика: “Ігор, ти просто зачаровуєш мене своєю постійністю! Ніколи не приходиш на роботу вчасно!”

КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ – (від лат. communico – з’єдную, повідом­ляю) – здатнiсть встановлювати контакти. Ця риса цiнувалась завжди дуже високо, а останнiм часом її роль пiдвищилась щонайменше з двох причин. По-перше, в умовах ринкових вiдносин вмiння встановлювати контакти визначає успiх при реалізації продукцiї, отриманнi нових замовлень, а значить i успiшну роботу органiзацiї. По-друге, вмiння правильно спiлкуватися i давати чiткi накази є невiд’ємним елементом успiшної управлiнської дiяльностi. Комунiкабельнiсть або вмiння спiлкуватись пов’язанi з адекватним розумiнням i реалiзацiєю в практичнiй дiяль­ностi трьох основних функцiй спiлкування: iнформацiйно-комунiкативної (обмiн iнформацiєю), афектно-комунiкативної (передача емоцiйного ставлення), регу­лятивно-комунiкативної (змiна поведiнки під час спiлкування). Комунiка­бель­нiсть залежить вiд низки психологiчних особливостей iндивiда, а саме: природних особливостей людини, спрямованостi активностi, дiлової привабливостi, прагнення домiнувати чи спiвпрацювати в процесi дiлового спiлкування; адаптивних якостей, якi дозволяють швидко пристосуватись до ситуацiй, що змiнюються в процесi спiлку­вання; поведiнки в екстремальних ситуацiях, пов’язаних з особливими форма­ми спiлкування (наприклад, конфлiкти, погрози i т.д.).

КОМУНІКАТИВНА СТОРОНА СПІЛКУВАННЯ - пов’язана з виявленням специфiки iнформацiйного процесу мiж людьми як активними суб’єктами з урахуванням вiдносин мiж партнерами, їх установок, цiлей, намiрiв. Це призводить не лише до руху iнформацiї, але й до уточнення, збагачення тих знань, думок, фактiв, якими обмiнюються люди.

КОМУНІКАТИВНІ ОРІЄНТАЦІЇ У СПІЛКУВАННІ: особистiсна i рольова. В особистiсному спiлкуваннi параметри постають один перед одним з боку намiрiв, мотивiв, думок, пристрастей, iндивiдуальних особливостей, прив’язаностей. Типовий приклад – “розмова для душi”. У рольовому спiлкуваннi ми виступаємо один перед одним як представники деякої соцiальної категорiї. Прикладом такого спiлку­вання може бути розмова покупця з продавцем, лiкаря з пацiєнтом i т.д.

КОНТАКТ – встановлення можливості довірливого спілкування, яке характеризується відмовою від захисних соціальних масок, можливий тільки як двобічний процес.

МАГІЧНА СИЛА ПОСМІШКИ (ЯК ЕЛЕМЕНТ АТРАКЦІЇ)

1. Щира, доброзичлива посмішка не може зіпсувати жодне обличчя, а більшість робить їх привабливішими.

2. Чарівна посмішка жінки створює більший ефект, ніж вдалий ма­кіяж.

3. Посмішка нічого не вартує, але багато дає. Вона збагачує тих, хто її отримує, не збіднюючи при цьому тих, хто її дарує. Ніхто не ба­га­тий настільки, щоб обійтись без неї, і немає такого бідняка, який би не став від неї багатшим. Вона триває мить, а в пам’яті інколи за­лишається назавжди.

МЕХАНІЗМИ ВЗАЄМОВПЛИВУ У СПІЛКУВАННІ:

• Ігнорування – “навмисна” неувага до партнера, його висловлювань і дій.

• Імітація – неспрямований вплив, що не ставить перед собою спеціальної цілі, але має кінцевий ефект і є найпростішою формою відображення людиною поведінки інших людей.

• Зараження – передача свого стану іншій людині чи групі, які переймають цей стан або відношення.

• Конформність – процес свідомої зміни оцінок, установок, поведінки під впливом групи.

• Маніпуляція – приховане від адресата спонукання до переживання ним певних станів, зміна відношень до чогось, виконання дій, необхідних для досягнення ініціатором своїх цілей.

• Навіювання – найменш усвідомлений процес, котрий ґрунтується на некритичному наслідуванні зразків поведінки іншої людини.

• Наслідування – здатність викликати прагнення бути подібним до себе.

• Переконання – процес свідомого прийняття оцінок, суджень, думок, відношень, намірів, рішень і стереотипів поведінки, що належать групі, іншій людині.

• Примус – вимога виконувати розпорядження ініціатора, підкріплена погрозами (відкритими або прихованими).