
- •Змістовий модуль 2 Розвиток і становлення соціально зрілої особистості
- •Б.Паскаль
- •Св.Тома
- •Основні поняття та мислесхеми до теми
- •1. Словесні методи:
- •2. Наочні методи навчання:
- •3. Практичні методи навчання:
- •Методи стимулювання діяльності та поведінки:
- •1. Методи формування пізнавальних інтересів:
- •2. Методи стимулювання обов’язку і відповідальності в навчанні:
- •6. Створення виховуючих ситуацій:
- •Психолого-педагогічні умови формування особистості
- •Скарбниця мудрості
- •Основні поняття та мислесхеми до теми
- •Людина як суб’єкт – джерело очікувань та потенційної психічної активності.
- •Періодизація розвитку особистості
- •До 1 року – це:
- •Від 1 року до 3-х років:
- •Соціокультурне середовище особистості
- •Скарбниця мудрості
- •Основні поняття та мислесхеми до теми
- •Менталітету українського народу системотворчі ознаки (за х.Василькевич, а.Фурманом):
- •Психологія я - концепції та механізми психологічного захисту
- •Скарбниця мудрості
- •Основні поняття та мислесхеми до теми
- •Соціально-психологічна структура особистості
- •Скарбниця мудрості
- •Виключити із наших задоволень уяву – значить звести їх нанівець. М.Пруст
- •Психічні властивості особистості
- •Скарбниця мудрості
- •Основні поняття та мислесхеми
- •Психічні стани особи Характеристика психічних станів людини. Форми вияву афективної сфери особистості. Види станів. Стрес та адаптація людини в соціумі. О сновні поняття та мислесхеми
- •Основні поняття та мислесхеми до теми
- •Комплімент (як елемент атракції)
- •Мова – це система словесних знаків. Вона включає в себе слова з їх значеннями і синтаксис – набір правил, за якими будується речення.
- •Прийоми ефективного слухання:
- •Особистість і діяльність
- •Скарбниця мудрості
- •Основні поняття та мислесхеми до теми
- •Ієрархія потреб за а. Масловим:
- •Конфлікт та його вирішення
- •Скарбниця мудрості
- •Авессалом Підводний
- •Основні поняття та мислесхеми до теми
- •Використані джерела:
Комплімент (як елемент атракції)
Існують такі типи компліментів:
Опосередкований комплімент.
Ми хвалимо не саму людину, а те, що їй дороге, цінне: бізнесмену – офіс, машину, батькам – їх дітей.
Комплімент “мінус-плюс”.
Ми даємо співрозмовнику спочатку маленький “мінус”, а потім – величезний “плюс”. Наприклад: “Я не можу сказати, що Ви хороший працівник... Ви висококласний фахівець!”
Порівняння з кимось найдорожчим.
Комплімент-критика.
За формою робиться комплімент, а за змістом – критика: “Ігор, ти просто зачаровуєш мене своєю постійністю! Ніколи не приходиш на роботу вчасно!”
КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ – (від лат. communico – з’єдную, повідомляю) – здатнiсть встановлювати контакти. Ця риса цiнувалась завжди дуже високо, а останнiм часом її роль пiдвищилась щонайменше з двох причин. По-перше, в умовах ринкових вiдносин вмiння встановлювати контакти визначає успiх при реалізації продукцiї, отриманнi нових замовлень, а значить i успiшну роботу органiзацiї. По-друге, вмiння правильно спiлкуватися i давати чiткi накази є невiд’ємним елементом успiшної управлiнської дiяльностi. Комунiкабельнiсть або вмiння спiлкуватись пов’язанi з адекватним розумiнням i реалiзацiєю в практичнiй дiяльностi трьох основних функцiй спiлкування: iнформацiйно-комунiкативної (обмiн iнформацiєю), афектно-комунiкативної (передача емоцiйного ставлення), регулятивно-комунiкативної (змiна поведiнки під час спiлкування). Комунiкабельнiсть залежить вiд низки психологiчних особливостей iндивiда, а саме: природних особливостей людини, спрямованостi активностi, дiлової привабливостi, прагнення домiнувати чи спiвпрацювати в процесi дiлового спiлкування; адаптивних якостей, якi дозволяють швидко пристосуватись до ситуацiй, що змiнюються в процесi спiлкування; поведiнки в екстремальних ситуацiях, пов’язаних з особливими формами спiлкування (наприклад, конфлiкти, погрози i т.д.).
КОМУНІКАТИВНА СТОРОНА СПІЛКУВАННЯ - пов’язана з виявленням специфiки iнформацiйного процесу мiж людьми як активними суб’єктами з урахуванням вiдносин мiж партнерами, їх установок, цiлей, намiрiв. Це призводить не лише до руху iнформацiї, але й до уточнення, збагачення тих знань, думок, фактiв, якими обмiнюються люди.
КОМУНІКАТИВНІ ОРІЄНТАЦІЇ У СПІЛКУВАННІ: особистiсна i рольова. В особистiсному спiлкуваннi параметри постають один перед одним з боку намiрiв, мотивiв, думок, пристрастей, iндивiдуальних особливостей, прив’язаностей. Типовий приклад – “розмова для душi”. У рольовому спiлкуваннi ми виступаємо один перед одним як представники деякої соцiальної категорiї. Прикладом такого спiлкування може бути розмова покупця з продавцем, лiкаря з пацiєнтом i т.д.
КОНТАКТ – встановлення можливості довірливого спілкування, яке характеризується відмовою від захисних соціальних масок, можливий тільки як двобічний процес.
МАГІЧНА СИЛА ПОСМІШКИ (ЯК ЕЛЕМЕНТ АТРАКЦІЇ)
Щира, доброзичлива посмішка не може зіпсувати жодне обличчя, а більшість робить їх привабливішими.
Чарівна посмішка жінки створює більший ефект, ніж вдалий макіяж.
Посмішка нічого не вартує, але багато дає. Вона збагачує тих, хто її отримує, не збіднюючи при цьому тих, хто її дарує. Ніхто не багатий настільки, щоб обійтись без неї, і немає такого бідняка, який би не став від неї багатшим. Вона триває мить, а в пам’яті інколи залишається назавжди.
МЕХАНІЗМИ ВЗАЄМОВПЛИВУ У СПІЛКУВАННІ:
Ігнорування – “навмисна” неувага до партнера, його висловлювань і дій.
Імітація – неспрямований вплив, що не ставить перед собою спеціальної цілі, але має кінцевий ефект і є найпростішою формою відображення людиною поведінки інших людей.
Зараження – передача свого стану іншій людині чи групі, які переймають цей стан або відношення.
Конформність – процес свідомої зміни оцінок, установок, поведінки під впливом групи.
Маніпуляція – приховане від адресата спонукання до переживання ним певних станів, зміна відношень до чогось, виконання дій, необхідних для досягнення ініціатором своїх цілей.
Навіювання – найменш усвідомлений процес, котрий ґрунтується на некритичному наслідуванні зразків поведінки іншої людини.
Наслідування – здатність викликати прагнення бути подібним до себе.
Переконання – процес свідомого прийняття оцінок, суджень, думок, відношень, намірів, рішень і стереотипів поведінки, що належать групі, іншій людині.
Примус – вимога виконувати розпорядження ініціатора, підкріплена погрозами (відкритими або прихованими).