Тема 14. Суспільна свідомість: сутність, структура і функції.

Поняття суспільної свідомості. Суспільна та індивідуальна свідомість. Суспільна самосвідомість і її рівні. Онтологія суспільної свідомості. Колективне несвідоме як онтологічне підгрунття суспільної свідомості. Свідоме і несвідоме в індивідуальній та суспільній свідомості. Відносна самостійність суспільної свідомості. Види, типи рівні, суспільної свідомості.

Буденний і теоретичний рівень суспільної свідомості їх взаємозв’язок. Суспільна психологія та ідеологія. Ідеологія як оціночно-нормативна форма свідомості, колективних суб”єктів. Проблема істинності ідеології. Ідеологія і утопія. Ідеологія і національна ідея. Механізми впливу ідеології на психіку мас. Типи ідеологій (тоталітаризм, фашизм, консерватизм, лібералізм). Суспільна практика і ідеологія, критика теорії деідеологізації. Форми суспільної свідомості: політична, правова, моральна, естетична.

Поняття масової свідомості. Феномен революційної свідомості як синтез ідеології і суспільної психології. Свідомість і міф. Сучасні українські міфи суспільної свідомості.

Поняття соціального (популяційного) здоров’я соціуму. Соціальна екологія і соціальна гігієна. Проблеми соціальної психотерапії соціуму її засоби і форми.

Змістовий модуль 4. Філософські проблеми пізнання світу

Конкретні цілі:

• Аналізувати історію людського пізнання його багагорівневість та складність,

, закономірний характер

• Пояснювати природу філософського (матеріалістичного та Ідеалістичного) знання, його зв'язки з конкретно-науковим знанням

• Пояснювати діалектику пізнавального процесу особливостей його форм та рівнів

• Аналізувати різноманітні концепції істини.

• Оцінювати істинність філософських та науково-медичних знань.

• Аналізувати знання в залежності від застосування критерію Істинності

• Засвоїти філософські методи пізнання

• Пояснювати об'єктивність, відносність, конкретність, практичність знань

• Оцінювати практичну ефективність знань.

• Пояснювати характер наукового (емпіричного та теоретичного) знання

• Пояснювати специфіку наукового та науково-медичного пізнання та знання

• Пояснювати проблематичність та практичність розв'язання пізнавальних завдань в сучасній медицині

Тема 1. Пізнання як філософська проблема.

Предмет теорії пізнання, її основні принципи. Пізнання як процес цілеспрямованого, соціально-обумовленого відтворення дійсності. Гносеологічний оптимізм. Проблема пізнанності світу в історії філософії (епістемологія античності, середньовіччя, Нового часу, діалектичного матеріалізму, еволюційна). Агностицизм, скептицизм, сенсуалізм, раціоналізм і прогматизм як альтернатива науково-філософському розумінню сутності пізнавального процесу. Структура пізнання: об’єкт, суб’єкт, предмет, мета, засіб, результат, метод. Діалектика суб”єкту і об”єкту пізнання, їх неподільність. Види пізнавальної діяльності: чуттєве і раціональне, емпіричне і теоретичне, абстрактне і конкретне пізнання. Медичний діагноз як єдність чуттєвого і раціонального в пізнанні. Проблема джерела пізнання. Пізнання як відображення та інтуїція, споглядання та розуміння, інтерпретація, переживання, пізнання і віра. Значення практики для пізнання. Творчість як конструктивний принцип пізнання. Багатоманітність форм пізнання. Наукове пізнання і його межі. Позанаукові форми пізнання: буддене-практичне, міфологічне, художнє, релігійне пізнання, парапсихологічне, екзо і езотеричне пізнання. Діагностика як специфічна форма пізнання. Соціально-гуманітарне пізнання в його форми. Роль ґрупових інтересів, цінностей і ідеалів в пізнанні соціокультурних явищ. Місце медицини і фармацевтики в системі соціально-гуманітарного пізнання.