Особливості вивчення фонетики в діалектних умовах

Формування в учнів навичок літературної вимови - одна з основних вимог, яка ставиться нині перед школою, адже мовна культура — перша озна­ка загальної культури людини. Крім того, орфоепічні уміння мають безпосередній вплив на формування пи­семної грамотності учнів.

Однак, як відмічають дослідники, заняття з орфое­пії ще не стали систематичними. Основна увага на уро­ках мови все ще зосереджується тільки на формуванні орфографічної грамотності. Учителі забувають при цьо­му, що в основі правописних умінь і навичок лежить пра­вильна літературна вимова. Без наявності орфоепічних умінь не можна сформувати орфографічні навички.

Важливість формування літературної вимови поси­люється в умовах територіальних діалектів, де наявні значні відхилення від літературних норм, що позначає­ться не лише на усному, а й на писемному мовленні уч­нів, знижують загальну орфографічну грамотність.

Так, у письмових роботах учнів північних областей України (Житомирській, Ровенській, Волинській, Черні­гівський та ін.) наявні помилки типу: кинь (и замість і), двир (и замість і); кот, двор (о замість і); плавец, хлопец; прано, говору; носят, ходят; приду, заняв; зелени, червони (відсутність й); теплійший, чорнійший (наявність й); знаяя, доручена,

У роботах учнів південних і східних областей (Черка­ська, Полтавська, Харківська, Ворошиловградська, До­нецька та ін.) часто трапляються такі помилки: Питрусь, зимляний, нису, песьменник; границя, сахарю; крічять, біжать; росписав, с -під моста та ін.

У роботах учнів південно-західних областей України (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Черні­вецька, Хмельницька, Тернопільська, Одеська) досить частими є помилки типу: гулодний, туму (у замість о); кіслий, хітрий (і у сполученнях ги, ки, хи); етил, лижко (и замість і); відно, вбіти (і замість и), саг, дуп, віткрутить; козацкий, боєц; селянский, батьківский; бурак, бурйак, радок; обличя, знаня та ін.

Спостереження за усним мовленням свідчить, що ці помилки є прямим відображенням тих діалектних відхилень, які характерні для усного мовлення учнів за­значених районів. Спеціальні дослідження, зокрема Л.М.Симоненкової, свідчать, що кількість помилок, які виникають під впливом місцевих говорів, у творчих роботах учнів становить від 27 до 31%.

Особливості й умови становлення літературної вимови

Робота над сформованістю усно­го мовлення потребує неабияких зусиль учителя, оскільки володін­ня місцевою говіркою має досить стійкий характер, бо є для учня «першою мовою, якою він заговорив і яка в наступні роки безперервно й актив­но підтримувалась практикою його мовленнєвого спіл­кування з оточуючими».

Як зазначає О.В.Текучов, процес переходу учнів на користування літературним мовленням досить складний і проходить ряд умовних етапів:

1) виявлення того, що його мовлення, таке близьке й зрозуміле з дитинства, неправильне з точки зору ви­мог школи неприйнятне;

4

2) поступове осмислення особливостей нових для уч­нів фактів (вимови звуків і їх сполук, слів, граматичних форм);

3) нагромадження в досвіді і пам’яті учнів нових для них фактів літературної мови;

4) період конкуренції в свідомості учнів старого і но­вого (нове засвоюється повільно, а старе виявляється знову і знову);

5) період відносно повного засвоєння.

Для подолання діалектизмів у мовленні учнів необ­хідно забезпечити ряд умов.

1. Першою і найважливішою з них є систематичність у роботі над подоланням діалектизмів, володіння мето­дикою формування літературного мовлення.

2. Другою і необхідною умовою є делікатність, так­товність, терпіння, які має проявляти вчитель, інакше учень може замкнутись і взагалі не бажати розмовляти.

3. Уже на початковому етапі навчання необхідно по­казувати, що в мовленні дітей є неправильним і як тре­ба говорити, формувати уявлення про діалектне й літе­ратурне мовлення, підвищити в очах учнів роль і зна­чення літературного мовлення і знизити роль діалектно­го, показати, що воно є причиною ряду помилок на пись­мі, і цим самим викликати бажання навчитися говорити літературною мовою (і в школі, і поза нею).

4. Для того щоб робота над формуванням літератур­ного мовлення йшла успішно, школа має передусім до­могтися, щоб всі — і вчителі, й учні — говорили орфоепічно правильно. Цьому сприяє організація радіопередач «Розмовляємо правильно», спеціальне слухання (з ува­гою до вимови) фонозаписів та грамзаписів казок, опо­відань, віршів, яке можна проводити як на уроці, так і в позаурочний час (на групі подовженого дня), створен­ня в класі куточків «Вимовляй і пиши правильно», у яких словниковий матеріал періодично змінюється від­повідно до теми, над якою працюють учні.

5. Крім цього, як зазначає О.В.Текучов, необхід­но провести роботу з батьками, щоб не кепкували з на­магань дітей говорити правильно вдома, а підтримували їх зусилля, цікавились у них, як правильно слід вимов­ляти те чи інше слово.

6. Важливе значення для успішного формування умінь літературного мовлення має виховання мовленнє­вої дисципліни, вольових зусиль, спрямованих на подо­лання інертності, у користуванні мовою, організація взаємоконтролю за мовленням.