Тема 10. Матеріальні ресурси підприємства та ефективність їх використання
Методичні поради до вивчення теми
Розпочати вивчення даної проблеми доцільно із визначення матеріальних ресурсів аграрного підприємства та із розподілу матеріально-речових елементів основних виробничих фондів за їх функціональним призначенням на три групи:
Перша – основні фонди, які самі виробляють продукцію, а саме: багаторічні насадження у плодоносному віці та продуктивна худоба.
Друга – засоби праці, які безпосередньо задіяні у процесі виробництва аграрної продукції та які сприяють зростанню рівня механізації та продуктивності праці в сільському господарстві. Це, насамперед, комбайни, робочі і силові машини, транспортні засоби, засоби механізації тваринницьких приміщень, устаткування тощо.
Третя група включає основні фонди, завдяки використанню яких створюються умови для виробництва сільськогосподарської продукції. Це – ферми, складські приміщення, виробничі споруди тощо.
Одним із найбільш лімітуючих факторів розвитку матеріальних ресурсів економіки України в цілому і аграрного сектору виробництва зокрема та важливим резервом сталого розвитку є проблема енергозбереження. Доцільно навести визначення енергетичних ресурсів, їх структуру, показники забезпеченості та ефективності використання (енергозабезпеченість, енергоозброєність, енергомісткість, енергонасиченість, електронасиченість, електроозброєність).
Важливо наголосити, що кожний відсоток приросту валової продукції сільського господарства в Україні спричиняє зростання витрат енергії на 3–4 %. Це зумовлено енергозатратними технологіями виробництва аграрної продукції а також нераціональними витратами енергії при виробництві та переробці сільськогосподарської продукції. Перехід АПК України до ринкових відносин проходить в умовах дефіциту енергоносіїв, систематичного зростання їх вартості. Встановлено, що господарства, у собівартості продукції яких вартість енергоносіїв становить 24 % і більше, – нерентабельні, а їх товари неконкурентоспроможні на ринку.
Серед напрямків енергозбереження необхідно виділити п’ять основних (рисунок 10.1).
Окремо зупинитись потрібно на важливості удосконалення економічного протизатратного механізму енергозбереження, заміні енергомісткої техніки і технологій енергозберігаючими, широкому використанні відновлюваних джерел енергії та робочої худоби. Так, в умовах дефіциту та високої вартості пального набуває першочергового значення якісне регулювання та ремонт паливних систем автотракторних двигунів, ліквідація підтікання, герметичне закриття резервуарів з нафтопродуктами, економія пального, що дозволяє значно зменшити його перевитрати.
У тракторному парку через різне використання об’єму пального важливо досягти раціонального співвідношення гусеничних і колісних машин, агрегатування тракторів з різними знаряддями. Необхідно також при складанні технологічних карт враховувати доцільність використання тієї чи іншої техніки, виходячи із затрат пального на 1 га посіву, широко впроваджувати енергозберігаючі технології виробництва продукції.
Рис. 10.1. Напрямки енергозбереження в АПК України
У сучасних умовах в Україні на перевезеннях до 2 км (а вони становлять до 40 % усіх перевезень в сільському господарстві) коні не мають конкурента, оскільки собівартість 1 тракторо-дня у 5–10 разів вища 1 коне-дня. Це не означає, що замість техніки потрібно повертатись до живої тяглової сили, але в скрутних умовах раціональне їх поєднання просто необхідне.
Надзвичайно перспективним напрямком енергозбереження та переходу до сталого розвитку економіки є широке використання альтернативних відновлюваних джерел енергії – вітру (вітряки), сонця (сонячні батареї для нагріву приміщень, сушіння кормів тощо), води (млини та інше), виробництво енергоресурсів з біомаси – біопального та біогазу. У Європі та світі вже виробляють два основних різновиди біопалива: етанол і його похідне – етил-третбутиловий ефір (продукт ферментації рослинної сировини – цукрових буряків, кукурудзи, пшениці, ячменю та інших зернових) і біодизель з рослинної олії, який одержують з ріпаку чи соняшнику.
В країнах ЄС 25 директива зобов’язує додавати етанол у бензин, що не тільки вдвічі здешевлює традиційний бензин, але і покращує екологічну ситуацію. Біопальне (наприклад, з ріпака) є екологічно чистим паливом, яке при згорянні не виділяє сірки та не забруднює навколишнього середовища. Завдяки бактеріям продукти згоряння, що попали у ґрунт, розкладаються протягом тижня.
Основними причинами, які стримують широке використання біопального в Україні, є невисока врожайність культур, які використовуються для виготовлення біопалива, а значить і його висока ціна. Крім цього, неможливість його використання цілорічно, оскільки температура повітря повинна бути не меншою – 12 С.
Із органічних відходів, або біомаси, – гною, відходів харчових комбінатів, ресторанів тощо, із бобових культур, стебел окремих рослин та практично будь-якого сміття, отриманого в результаті життєдіяльності людини, можна виробляти надзвичайно цінне екологічно чисте паливо – біогаз як джерело енергії для обігріву приміщень та виробництва електроенергії. Наприклад, 0,5 % усієї електроенергії Великобританії складає електроенергія, отримана у результаті згоряння біогазу.
Наступним питанням теми є система машин як основа комплексної механізації аграрного виробництва. Спочатку необхідно навести визначення механізації як процесу, розкрити три стадії механізації, навести приклади механізації окремих процесів, вказати на виробництві якої продукції досягнуто комплексної механізації та впровадження автоматизованих систем машин в АПК України. Доцільно також розглянути показники, за якими визначається рівень механізації в рослинництві та тваринництві.
Далі навести визначення системи машин, пояснити, чому в сучасних умовах господарювання вона відіграє таку значну роль у відтворенні аграрного виробництва. Відмітити, що до системи машин ставляться наступні вимоги:
уніфікація машин за рахунок використання в їх конструкціях елементної бази високого технічного рівня;
адаптивність системи машин до умов виробництва;
відповідність вимогам міжнародних стандартів з екології і техніки безпеки;
якісне виконання усіх технологічних операцій з мінімальними затратами матеріально-технічних, енергетичних та трудових ресурсів;
універсальність та широкі функціональні можливості кожного елемента системи машин;
мінімальна кількість машин, необхідних для виконання всього комплексу робіт у системі господарювання.
Слід відмітити, що зниження платоспроможності сільськогосподарських товаровиробників зумовило різкий спад інвестиційної діяльності, зниження їх фондозабезпеченості, технічної та енергетичної оснащеності. В АПК знос основних засобів у 10–15 разів перевищує їх оновлення. Рівень забезпеченості аграрного сектору економіки нашої країни основними сільськогосподарськими машинами становить 43–48 %. Різко підвищилось навантаження на одиницю техніки. Якщо у 1990 році на 1 трактор в Україні припадало 66,3 га ріллі, то у 2002 році – 119 га або майже вдвічі більше.
Для порівняння: у США на 1 трактор припадає 28 га ріллі, Великобританії – 13, Франції – 12, Німеччині – 5 га. На 1 зернозбиральний комбайн в Україні припадає 245 га зернових культур, у США – 67 га, Німеччині – 36, Великобританії – 71, Франції – 63 га.
Показники ефективності використання техніки у сільському господарстві та методика їх розрахунку наведені у завданні 10.2.
Надзвичайно важливим питанням теми є концепція технічного забезпечення АПК технікою в умовах ринку або, іншими словами, де і яким чином в сучасних умовах можна вирішити проблему забезпечення аграрного виробництва технікою в Україні?
Насамперед, це підтримка держави: починаючи із 2002 року в держбюджеті передбачаються – 30-відсоткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва, а також виділення акціонерній компанії “Украгролізинг” грошей на закупку техніки на умовах фінансового лізингу.
Розширення ринку технічних засобів неможливо досягти без розвитку фірмового технічного обслуговування. Для цього необхідно машинобудівним заводам створювати ринкову інфраструктуру: технічні центри, ділерські підприємства, прокатні пункти, фірмові магазини з реалізації технічних засобів і запасних частин до них.
Доцільно створити широку мережу машинно-технічних станцій, пунктів прокату сільськогосподарської техніки. Ремонтні майстерні сільськогосподарських підприємств, машинні двори, пункти технічного обслуговування та прокату техніки доцільно трансформувати в обслуговуючі неприбуткові кооперативи.
Необхідно створювати на селі приватні та кооперативні структури технічного сервісу для надання послуг селянським і фермерським господарствам та окремим споживачам.
Більшого значення набуватиме ринок вживаної або відновленої техніки, оскільки вона є значно дешевшою порівняно із новою. У багатьох розвинутих країнах ринок техніки, що була у користуванні, значно перевищує ринок нової. Наприклад, у США на кожний проданий 1 новий трактор припадає 2–3, які раніше були у користуванні.
Один із можливих варіантів вирішення проблеми забезпечення АПК технікою – використання конверсії для створення спільних машинобудівних об’єктів, фірмового забезпечення сільськогосподарського виробництва сервісним обслуговуванням, формування мережі ділерських, брокерських контор тощо.
Слід зазначити, що в Україні все ще має місце бартерний обмін сільськогосподарської продукції на технічні засоби. Але і у розвинутих країнах існує невеликий відсоток бартеру. Для нашої країни важливо зменшити його питому вагу та приділити більшу увагу ринковим механізмам.
Важливо з допомогою державного протекціонізму сформувати та розвивати аграрно-промисловий інжиніринг як систему доведення науково-дослідних та конструкторських розробок до впровадження.
Але найголовнішим напрямком в сучасних умовах господарювання залишається розвиток повноцінного лізингового ринку, який би відповідав світовим тенденціям його функціонування.
Далі необхідно акцентувати увагу на таких складових матеріальних ресурсів аграрних підприємств, як транспорт та виробничі будівлі і споруди, які використовуються у цих підприємствах, звернути увагу на раціональне співвідношення між окремими видами транспорту, показники використання (завдання 10.4) із врахуванням еколого-економічного аспекту. Дослідити, як інфляційні процеси впливають на можливості відтворення матеріальних ресурсів.