Вступ.

Сталий розвиток для будь-якої країни означає задоволення

матеріальних і духовних потреб населення; раціональне та екологобезпечне

господарювання й високоефективне використання природних ресурсів;

підтримання сприятливих для здоров`я людини природно-екологічних умов

життєдіяльності, збереження, відтворення і примноження якості довкілля та

природно ресурсного потенціалу суспільного виробництва. Тобто, сталим

розвитком є процес розбудови держави на основі узгодження і гармонізації

соціальної, економічної та екологічної складових з метою задоволення

потреб сучасних і майбутніх поколінь [5].

Головною проблемою ХХ - початку ХХІ століття є глобальне

загострення екологічної кризи, яка змушує людство кардинально змінити

поведінку в процесі життєдіяльності , змінити підходи до освоєння і

використання природо-ресурсного потенціалу. Масштаби антропогенного

впливу на довкілля досягли свого апогею, незначне їх збільшення загрожує

перевищенням потенціалу його самовідновлення. Цей процес є незворотним і

може відчутно підірвати основи економічного відтворення та звичні умови

життєдіяльності людства [1].

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як

кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування

об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного

комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного

господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-

видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості

суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного

забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження у

дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів

виробництва. Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого

погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення

смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією

народу України. Винятковою особливістю екологічного стану України є те,

що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими

регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її довготривалими

медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками спричинила

в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної

катастрофи [2].

Україна може забезпечити перехід до стійкого екологічного розвитку

тільки в разі ефективного використання всіх видів ресурсів, структурно-

технологічної модернізації виробництва, використання творчого потенціалу

всіх членів суспільства з метою розбудови і процвітання держави.

У 1992 році в Ріо-де-Женейро відбулася Конференція ООН з питань

навколишнього середовища і розвитку (Саміт «Планета Земля»), яка

ухвалила «Порядок денний на ХХІ століття», за який проголосували

керівники 179 країн світу. Проведення конференції і затвердження цього

документу стало підсумком багаторічних досліджень. У «Порядку денному

на ХХІ століття» було проголошено нову концепцію людства, яка

ґрунтується на розумінні тісного взаємозв`язку та необхідності

комплексного вирішення економічних, екологічних та соціальних проблем

людства [1]. Концепція сталого розвитку економіки визнана світовою

спільнотою народів домінантною ідеологією розвитку людської цивілізації у

ХХІ столітті, стратегічним напрямом забезпечення матеріального ,

соціального і духовного прогресу суспільства [5].

1. Передумови переходу України на шлях сталого розвитку

В результаті попередньої господарської діяльності в Україні склалася вкрай нераціональна структура природокористування, яка є наслідком нагромадження за багато десятиріч структурних деформацій господарства, домінування природомістких галузей промисловості, ресурсо- та енергомістких технологій, переважне використання невідновлювальних природних ресурсів, сировинної орієнтації експорту, надмірної концентрації виробництва в окремих регіонах держави. Нинішня структура економіки в цілому залишається неефективною та екологічно небезпечною. Енергомісткість валового внутрішнього продукту не знижується. Структурна перебудова економіки відбувається в основному як нерегульований з точки зору сталості процес. Зношення основних фондів, яке в деяких галузях доходить до 90 %, є причиною низької економічної ефективності виробництва, високих енергетичних ресурсних та фінансових затрат, що визначає низьку якість продукції і її неконкурентноздатність.

Останнім часом збільшились темпи росту ВВП, розширилось виробництво та збут вітчизняної продукції. Однак, кредитні ресурси банків не знаходять ефективного використання, що є наслідком відсутності структурних та інституційних змін в економіці. Короткострокові інтереси сьогоднішньої вигоди переважають над довгостроковими завданнями відродження та розвитку держави. В суспільстві гостро відчувається відсутність розвинутих механізмів громадського контролю за владою, що не дає змоги ефективно розбудовувати соціально орієнтоване ринкове господарство.

Екологічна ситуація в Україні носить кризовий характер. Рівень техногенного навантаження на природне середовище перевищує аналогічний показник розвинутих держав в 4 - 5 разів. Зменшуються інвестиції в природоохоронне будівництво та фінансування природоохоронної діяльності, що сприяє збільшенню ризику великомасштабних аварій та катастроф. Особливу екологічну проблему в Україні спричинила аварія на Чорнобильській АЕС. Чорнобильська аварія призвела до радіоактивного забруднення більше як 50 тис. км території України, на якій було розташовано 2994 населених пунктів. Постраждало 26 млн. осіб, в тому числі 1 млн. дітей. Через високий рівень забруднення з користування вилучено 180 тис. гектарів ріллі і 157 тисяч гектарів лісу.

Всі ці фактори призвели до кризового стану здоров'я населення. Тривалість життя є набагато нижчою, ніж у розвинутих країнах, зменшується народжуваність, зростає смертність населення.

Це є наслідком:

- незадовільного стану природного і техногенного середовища та найбільш важливих його компонентів;

- незадовільного матеріального становища населення;

- недостатності медичного обслуговування;

- відсутності у значної частини населення навичок здорового способу життя.

Перехід економіки на засади ринкових відносин створив, з одного боку, умови для зростання економічної активності для частини населення, але з іншого обумовив різку диференціацію доходів та зростання масштабів бідності, безробіття в різних його формах ( відкритого, часткового, прихованого).

Попередній соціальний стан різних груп і прошарків населення суттєво змінився. Наявною є відсутність елементів сталості соціальних структур суспільства та його маргіналізація. Незадовільним є пенсійне забезпечення в Україні.

Все це створює серйозну загрозу для злагоди в суспільстві та його стабільного розвитку. Необхідним є пошук нових шляхів та напрямків розвитку держави.