ТЕСТИ ЗРІЗУ ЗНАНЬ

З ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА

ДИСЦИПЛІНА

„Менеджмент ”

2012/13 навч. рік

КИЇВ - 2012

Розробники:

Власенко Т.В., ст. викладач ХНТУСГ ім. Петра Василенка

Шибаєва Н.В., к.е.н., доц. ХНТУСГ ім. Петра Василенка

Тема 1

«ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ»

1. Термін "менеджмент" застосовується до управління:

1) живою і неживою природою;

2) технологічними процесами;

3) соціально-економічними процесами на рівні підприємства, яке функціонує в умовах ринку;

4) людьми, соціально-економічними процесами на рівні організації, фірми, підприємницької структури.

2. Сутність та зміст менеджменту розкривають наступні характеристики :

1) це самостійний вид професійної діяльності;

2) це орган управління або категорія людей, функціями яких є організація та управління організацією;

3) це наука та навчальна дисципліна;

4) всі відповіді вірні.

3. Під місією організації розуміють:

1) причину створення організації;

2) чітко виражену причину існування організації;

3) основні завдання організації;

4) політику організації.

4 Однією з основних функцій менеджмент є:

1. лідерство;

2. аналіз;

3. моніторинг;

4. планування.

5. Що з наведеного не є характеристикою основних тенденцій розвитку сучасного менеджменту:

1. усвідомлення значення матеріальної і технологічної бази сучасного виробництва та надання послуг;

2. посилення уваги до різноманітних форм демократизації управління;

3. участь працівників у розподілі прибутків, здійсненні управлінських функцій;

4. активізація управління живою і неживою природою технологічними процесами.

6. Функції менеджменту – це:

1. відносно відокремлені напрямки управлінської діяльності, які дозволяють здійснювати вплив на управлінський об'єкт в цілях досягнення поставленої мети;

2. спосіб, манера спілкування з людьми;

3. адміністративна одиниця;

4) особливого роду вміння та адміністративні навички.

7. Мета менеджменту - :

1) забезпечення прибутковості діяльності організації;

2) задоволення потреб споживачів;

3) збільшення обсягів реалізації;

4) ведення чесної конкурентної боротьби.

8. Як співвідносяться категорії «управління» і «менеджмент»?

1) менеджмент являє собою одну з форм управління, а саме: управління соціально-економічними процесами в умовах ринку;

2) управління – це складова менеджменту;

3) категорія «управління» більш об'ємна і широка;

4) вірні відповіді 1), 3).

9. Менеджер - це керівник або керуючий, який:

1) має спеціальну професійну підготовку, знання та вміння у сфері менеджменту, обіймає постійну посаду в організації;

2) наділений повноваженнями і несе відповідальність у галузі прийняття рішень з конкретних напрямів діяльності;

3) організує ті чи інші роботи в межах певної кількості підпорядкованих йому співробітників;

4) всі відповіді вірні.

10. Залежно від рівня управління виділяють менеджерів:

1. верхнього середнього, нижчого середнього і низового рівня;

2. вищого і середнього рівня;

3. вищого, середнього і низового рівня;

4. вищого і найнижчого рівня.

11. Керівники низової ланки ( рівня) управління:

1. координують і контролюють роботу молодших начальників;

2. здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань;

3. займаються перспективним плануванням;

4. готують інформацію для рішень, що приймаються керівниками вищої ланки.

12. Визначте основні якості та навички керівника вищої ланки:

1. наявність знань та майстерності у виконанні певних робочих завдань;

2. передача та сприйняття інформації;

3. здатність мислити та обдумувати абстрактні ситуації, планувати діяльність на тривалі періоди, комунікаційні здібності;

4. технічні, комунікаційні та концептуально-абстрактні здібності.

13. Правила, основні керівні ідеї, норми поведінки, орієнтири діяльності управлінського персоналу, якими вони керуються і в рамках яких реалізуються цілі організації - це:

1. принципи менеджменту;

2. економічні закони;

3. методи менеджменту;

4. закони управління.

14. Термін «ситуація» у менеджменті означає:

1. конкретний комплекс обставин, які впливають на організацію у певний період часу;

2. сукупність сприятливих обставин;

3. комплекс проблем на сьогодні; комплекс сучасних проблем;

4. обставини, які не дозволяють ефективно здійснювати певний вид діяльності.

15. Який з принципів менеджменту характеризує наступне висловлювання: "Всі види діяльності на підприємстві повинні бути так виявлені і структуровані, щоб сприяти досягненню поставлених задач "?

1) принцип розподілу праці;

2) принцип діапазону управління;

3) скалярний принцип;

4) принцип відповідності повноважень і відповідальності.

Тема 2

«РОЗВИТОК НАУКИ УПРАВЛІННЯ»

16. Школа наукового управління отримала свій розвиток у:

1) 1885-1920 рр.;

2) 1920-1950 рр.;

3) 1930-1950 рр.;

4) 1950-1988 рр.

17. Засновником школи наукового управління вважається:

1) А. Файоль;

2) Е. Мейо;

3) Ф. Тейлор;

4) М. Фоллет.

18. Основні постулати школи наукового управління, які послужили вихідними принципами для розвитку менеджменту - це:

1. раціональна організація праці.

2. розробка формальної структури організації.

3. визначення заходів зі співробітництва керуючого і робітника;

4. Всі відповіді вірні.

19. Головним елементом системи Ф. Тейлора є:

1. високий рівень відповідальності за доручену справу;

2. можливості для творчого та ділового зростання;

3. наукова організація праці;

4. просування по службі.

20. Внесок школи наукового управління у практику менеджменту полягає у :

1) створенні універсальних принципів управління;

2) перенесенні центру уваги в управлінні з виконання завдань на стосунки між людьми;

3) систематичному використанні засобів стимулювання праці з метою зацікавлення персоналу у підвищенні продуктивності праці;

4) застосуванні в управлінні математики, статистики, економетрики.

21. Адміністративна (класична) школа управління отримала розвиток у такі роки:

1) 1885-1920 рр.;

2) 1920-1950 рр.;

3) 1930-1950 рр.;

4) 1950-1988 рр.

22. Найвідомішим представником адміністративної (класичної) школи управління є:

1) Ф. Тейлор;

2) А. Файоль;

3) Е. Мейо;

4) М. Фоллет.

23. Мета адміністративної (класичної) школи:

1. створення універсальних принципів управління, реалізація яких обов'язково приведе до успіху;

2. створення чіткого розподілу праці, що веде до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді;

3. створення ієрархія управління, за якою кожен нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому;

4. створення системи узагальнених правил і стандартів, що забезпечують координацію виконання різних завдань;

24. Яке твердження відповідає одному з принципів менеджменту за А.Файолем?

1. пріоритетом є домінування короткострокових цілей над довгостроковими;

2. необхідно підпорядковувати суспільні інтереси інтересам особистості;

3. де надаються повноваження – там виникає відповідальність;

4. мета діяльності компанії - максимізація прибутку.

25. Школа людських стосунків в управлінні отримала розвиток у такі роки:

1) 1885-1920 рр.;

2) 1920-1950 рр.;

3) 1930-1950 рр.;

4) 1950-1988 рр.

26. Засновником школи людських стосунків вважається:

1) А.Файоль;

2) Г. Гант;

3) Е. Мейо;

4) Ф. Тейлор.

27. Важливим внеском школи людських стосунків у практику управління було:

1) перенесення центру уваги в управлінні з виконання завдань на стосунки між людьми;

2) створення універсальних принципів управління;

3) систематичне використання засобів стимулювання праці з метою зацікавлення працівників у збільшенні продуктивності і обсягів виробництва;

4) застосування в управлінні математики, статистики, економетрики.

28. Наука управління або кількісний підхід у менеджменті отримав розвиток у такі роки:

1) 1885-1920 рр.;

2) 1920-1950 рр.;

3) 1930-1950 рр.;

4) 1950-1988 рр.

29. Характерна особливість науки управління (кількісного підходу):

1) використання спеціальних моделей, методів кількісного аналізу;

2) створення універсальних принципів управління;

3) перенесення центру уваги в управлінні на стосунки між людьми ;

4) підпорядкування суспільних інтересів особистим.

30. Операційний менеджмент є пріоритетною сферою:

1. школи наукового управління;

2. школи науки управління;

3. школи кількісних методів;

4. адміністративної школи.

31. Визначте, що з наведеного нижче відповідає внеску неокласичної школи у розвиток менеджменту:

1. врахування керівниками неекономічних факторів впливу на поведінку працівників;

2. відбір працівників, які володіють здібностями для виконання конкретних завдань;

3. розробка стандартних методів виконання робочих завдань;

4. нормування праці та створення системи винагород.

32. До третього етапу розвитку менеджменту відноситься:

1. адміністративна школа;

2. школа кількісних методів;

3. школа наукового управління;

4. школа людських стосунків.

33. Удосконалення системи управління - це пріоритетна сфера:

1. школи наукового управління;

2. класичної школи;

3. школи кількісних методів;

4. школи соціально-психологічних методів та поведінських наук.

Тема 3

«ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ»

34. Управління – це:

1) процес встановлення завдань для організації, визначення найкращого шляху їх використання;

2) послідовність дій менеджера;

3) конкретний кінцевий стан або очікуваний результат організації;

4) цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стану або поведінку в зв’язку із зміною обставин.

35. Ухвалення управлінського рішення – це:

1) вибір лінії поведінки, здійснений керівною особою;

2) вибір однієї з кількох можливих альтернатив;

3) процес обміну інформацією для вирішення певної проблеми;

4) нарада з виробничих питань.

36. Найчастіше непрограмовані рішення доводиться приймати керівникам:

1) вищого рівня управління;

2) середнього рівня управління;

3) низової ланки управління;

4) всі відповіді неправильні.

37. На чому ґрунтується створення рівнів управління в організації?

1) на вертикальному та горизонтальному поділі управлінської праці;

2) на горизонтальному поділі управлінської праці;

3) на вертикальному поділі управлінської праці;

4) на необхідності контролювати діяльність персоналу.

38. Система управління – це:

1) систематизований набір засобів впливу на підконтрольний об'єкт для досягнення цим об'єктом певної мети;

2) сукупність взаємодіючих елементів;

3) цілісне утворення, що має властивості, відмінні від властивостей складових елементів;

4) сукупність елементів організації.

39. Вид управлінського рішення, яке лише приблизно позначає схему дій підлеглих і дає їм широкий простір для вибору методів їх втілення - це:

1) контурне рішення;

2) структуроване рішення;

3) алгоритмічне рішення;

4) організаційне рішення.

40. Модель прийняття рішення, яка застосовується для визначення оптимального способу розподілу дефіцитних ресурсів за наявності конкуруючих потреб - це:

1) моделі теорії черг;

2) моделі управління запасами;

3) модель лінійного програмування;

4) імітаційне моделювання.

41. Графічну побудову різних варіантів дій, які можуть бути здійснені для вирішення існуючої проблем передбачає:

1) дерево рішень;

2) платіжна матриця;

3) графік беззбитковості;

4) модель лінійного програмування.

42. Суб`єктами управлінського рішення є:

1) керівники вищої ланки управління;

2) керівники середньої ланки управління;

3) керівники нижчої ланки управління;