Тема 5. Синергетичні та когнітологічні аспекти інформаційно-аналітичної діяльності

1. Синергетична парадигма як методологічна основа сучасної інформаційно-аналітичної діяльності.

2. Категоріальний апарат синергетики.

3. Інструментарій синергетичного підходу та його використання.

4. Аспекти когнітології в інформаційно-аналітичній діяльності.

0. Синергетична парадигма як методологічна основа інформаційно-аналітичної діяльності.

Синергетика – це загальнонаукова теорія самоорганізації, спрямована на пошук законів еволюції відкритих нерівноважних систем будь-якої природи.

З позицій синергетичного підходу неможливо традиційними детерміністськими методами вивчати розвиток складно організованих систем. Нестійкість системи розглядається як перешкода, що потребує обов’язкового подолання. Причинно-наслідкові зв’язки поступального розвитку мають лінійний характер. Сучасне визначається минулим, а майбутнє – теперішнім. Синергетичний підхід, на відміну від детерміністського, передбачає імовірне бачення світу, базується на дослідженні нелінійних систем.Ідея не лінійності включає багатоваріантність, альтернативність шляхів еволюції та її незворотність. За допомогою синергетичного підходу вивчають дисипативні, тобто нестійкі складні системи, якими, без сумніву, є сучасні компоненти міжнародних економічних відносин і світова економіка загалом.

Методологічні основи синергетики полягають у наступному:

1. Ієрархічність. Суть закону синергії полягає в тому, що світ у своїй різноманітності є складним утворенням, у якому окремі форми розташовані за ієрархічним законом безкінечно поглибленого синтезу. У такий спосіб об’єднання суми частин в ціле утворює нову якість, яка була відсутня в системі нижчого порядку. Наприклад, воєнно-політичний простір )суб’єктом міжнародних відносин була імперія) – геополітичний простір (національна держава) – геоекономічний простір (транснаціональні корпорації+держава+міжнародні організації).

2. Гомеостатичність. Гомеостаз – це підтримання програм функціонування системи, її внутрішніх характеристик у певних рамках, які дозволяють їй прямувати до своєї цілі. Цю ціль називають аттрактором. Система в межах будь-якого рівні існує за рахунок використання енергії і речовини. Система може руйнуватися, тобто перейти у стан хаосу з точки зору цього рівня, але буде у стані порядку на нижчому рівні. Наприклад, велика держава розпадається на окремі складові. Така система може перейти на другий рівень за допомогою «фазового переходу» у точці біфуркації. Кожен рівень характеризується своїми параметрами (ступенями свободи), які притаманні саме цьому рівню і відсутні в елементах системи.

Для людського суспільства параметрами порядку слугують закони. Відхилення від норми і порядку, притаманного даному рівню, називають маргінальністю. Відхилення може бути як у бік нижчого (попереднього) рівня, так і в бік вищого (наступного) рівня.

3. Нелінійність. Світ складається з нелінійних зв’язків між елементами, і кількість зв’язків зростає швидше, ніж кількість елементів.

4. Нестійкість. У точці біфуркації нестійка замкнута система стає відкритою для синергічного переміщення завдяки найменшому інформаційному впливу. Це дістало назву «ефект метелика». Суть його полягає у тому, що поблизу точок біфуркації невелика зміна може слугувати початком еволюції в новому напрямі, що різко змінить поведінку системи.

5. Емерджентність. Це основний принцип проходження системою точок біфуркації. Поява нової якості більш високої ієрархії сприймається як біфуркація, втрата стійкості і збільшення безладу, але у цьому безладі виникають елементи нового порядку.

6. Спостережуваність. Підкреслюється обмеженість і відносність наших уявлень про масштаби змін і кінцевий результат, тому передбачення розвитку економічних процесів вимагає об’єднань зусиль різних спостерігачів (експертів) у різні часи і в різних країнах. Наприклад, Міжнародна організація цивільної авіації не могла в 1944 році у Чиказькій конвенції передбачити, з якими новими загрозами доведеться зіткнутися авіації: захоплення літаків, терористична загроза, використання захоплених літаків як засобу руйнування, тому протидію цих нових загроз розвитку системи цивільної авіації було розроблено і закріплено у додатках та поправках до Чиказької конвенції.

0. Категоріальний апарат синергетики.

Система – множина закономірно пов’язаних один з одним елементів, структурованих певним чином у цільне утворення, а також порядок, обумовлений планомірним розміщенням частин у певному взаємозв’язку і строгій послідовності дій.

Відкритість системи – наявність у ній каналів обміну речовиною, енергією, інформацією з довколишнім середовищем, у ході використання яких процеси обміну відбуваються не тільки через кордони системи, а й у її внутрішніх точках.

Нелінійна система – відкрита система, головною особливістю функціонування якої є порушення принципів прямої або зворотної пропорційності між кількістю речовини (енергії, інформації) на її вході і виході.

Структури-аттрактори – реальні стійкі структури у відкритих нелінійних середовищах, до яких спрощуються, на які виходять процеси еволюції в нелінійних середовищах у результаті затухання в них перехідних процесів.

Дисипативність системи – її здатність до розсіювання, розмивання внутрішньої неоднорідності, що виникає внаслідок взаємодії з хаотичним оточенням, а також до опору само організаційним силам, які загрожують її структурно-функціональній цільності.

Ефект локалізації - результат нерівноцінності ролі джерел і витоків інформації на внутрішньосистемному рівні, який дозволяє знизити вплив дисипативних чинників і активізувати фактори самоорганізації нової системної якості.

Режим із загостренням – прискорена швидкість розвитку внутрішніх процесів на основі нелінійного позитивного зворотного зв’язку між виходом і входом системи, наслідком чого є її розгойдування, руйнування точки рівноваги, посилення нестійкості перед зовнішніми викликами. Найбільш значним результатом режиму із загостренням є вихід за певних умов на виникнення структур-аттракторів і дисипативних структур. При цьому позитивний зворотний зв'язок, активізуючи механізм самоорганізації, постає як внутрішній перемикач режимів руйнування – творення, деструкції – конструювання нових соціальних та економічних систем.

Нестійкість системи – режим над швидкого розвитку процесів із позитивним зворотним зв’язком, який підвищує ймовірність розпаду складноорганізованих структур поблизу моменту загострення.

НS – режим розвитку нелінійної системи – режим із загостренням, режим локалізації і зростання інтенсивності процесів у все більш вузькій області поблизу максимуму, при якому фактор нелінійного самовпливу є сильнішим фактору дисипації.

LS – режим розвитку нелінійної системи – режим зниження інтенсивності процесів, розпливання структур, їх відтоку від центру, при якому фактор дисипації домінує над фактором нелінійного впливу.

Когерентність – узгодження темпів розвитку структур завдяки дифузійним, дисипативним процесам у макросистемах, синхронізація вимірів їх еволюції.

Класичним прикладом суспільної самоорганізації на основі перерахованих категорій є ринок. Для нього притаманні зовнішня хаотичність розвитку, але чітко сформовані процеси ціноутворення, визначення попиту і пропозиції, координації спільної виробничої діяльності, узгодження інтересів і цілей.

0. Інструментарій синергетичного підходу і його використання

Інструментарій синергетичного підходу дає змогу визначити, що:

1. складно організованим системам неможливо нав’язати напрями й шляхи розвитку, можливо лише сприяти процесу самоорганізації;

2. неможливо досягти одночасного поліпшення одразу всіх важливих показників системи;

3. при кількох станах рівноваги еволюційний розвиток системи відбувається при лінійному зростанні ентропії (невизначеності ситуації);

4. для складних систем існують декілька альтернативних шляхів розвитку;

5. кожний елемент системи несе інформацію про результат майбутньої взаємодії з іншими елементами;

6. складна нелінійна система в процесі розвитку проходить через критичні точки (точки біфуркації), в яких відбувається розгалуження системи через вибір одного з рівнозначних напрямів її подальшої самоорганізації;

7. управляти розвитком складних систем можливо лише в точках їх біфуркації за допомогою легкого втручання (поштовхів). Чим меншою є вплив на процес у момент біфуркації складно організованої системи, тим більшим є кінцевий синергетичний ефект.

8. Економісти-міжнародники, а також їх колеги історики, політологи, культурологи, які мислять синергетично, уже не можуть оцінювати те чи інше рішення через прямолінійне порівняння попереднього і наступного станів: вони мають порівняти реальний перебіг наступних подій з імовірним ходом подій при альтернативному ключовому рішенні.

Для ефективного використання синергетичного підходу необхідно:

• виділити та охарактеризувати (у поняттях формальної логіки) складну систему або процес, які потребують синергетичного впливу;

• дослідити стратегію її розвитку, описати можливі рівні її свободи, тобто напрями і шляхи її розвитку, які однаково можливі;

• здійснити факторний аналіз можливих шляхів її самоорганізації;

• визначити мету, бажаний результат ( у яких конкретно аспектах необхідно змінити стан цієї системи);

• розробити перелік слабких впливів, що сприятимуть саморганізації хаотичної системи, а також тактику їх застосування;

• правильно визначити критичний момент біфуркації досліджуваної системи.

0. Аспекти когнітології в інформаційно-аналітичній діяльності.

Когнітологія – це наука, що вивчає феномен людського інтелекту як соціально-психологічну систему.

Аспектами когнітології є:

• особистісний, що створює нову концептуальну основу про природний та історично сформований інтелект людини;

• соціальний, що створює нову концептуальну основу про природний та історично сформований інтелект суспільства.

Когнітологія виступає фундаментальною теоретичною базою інформатики – науки про штучні інтелектуальні системи. В умовах технологічної революції і глобалізації важливого значення набуває не лише сума інтелекту людей, що населяють землю, а соціальний інтелект – здатність суспільства загалом або тієї чи іншої його підсистеми (соціуму, колективу) до засвоєння і цілеспрямованого використання знань. У сучасних умовах визначальне значення для формування й ефективного використання соціального інтелекту має технологічний аспект, тобто використання сучасних засобів накопичення, сприймання і обробки знань та інформації. Це означає, що спеціалістами-міжнародниками у співпраці з програмістами розроблено інформаційно-аналітичні системи різного призначення, які допомагають спеціалістам з інформаційно-аналітичної діяльності збирати, впорядковувати, обробляти інформацію та робити висновки і прогнози.

До таких інтелектуальних систем належать:

• Система моніторингу на базі програмного продукту WEB-OBSERVER.

• Програмний комплекс INTELLECTUM.BIS.

• Інформаційно-аналітична система «АСТРА».

• Корпоративна експертна система «Аналітик-2».

• Інформаційно-аналітична система «ТРЕНД».