Тема 4. Системний аналіз в інформаційно-аналітичній діяльності

1. Сутність системного аналізу.

2. Принципи та основні підходи системного аналізу.

3. Види системного аналізу.

4. Зміст і технологія системного аналізу в інформаційно-аналітичній діяльності.

5. Системний підхід у теорії і практиці інформаційно-аналітичної роботи у сфері міжнародних економічних відносин.

0. 4.1. Сутність системного аналізу.

Системний аналіз — це наукова методологія, об’єктом аналізу якої є проблема, незалежно від сфери діяльності, де вона виникла, а метою системного аналізу є проект вирішення проблеми. Системний аналіз є напрямом, в якому поєднано методологію і досягнення математичних і прикладних наук. Системний аналіз у технічній галузі орієнтований на вирішення складних проблем аналізу та створення комп’ютерних, комунікаційних, інформаційних та інших технічних систем, і ґрунтується на принципах інженерних наук, імітаційному та інформаційному моделюванні об’єктів і процесів та націлений на застосування в конкретних проектах, розробленнях, прикладних дослідженнях і дослідно-конструкторських роботах. У гуманітарних сферах, зокрема, в МЕВ, системний аналіз спрямований на виявлення складних закономірностей і поєднань явищ і процесів міжнародного економічного життя.

Системний аналітик — це фахівець, здатний у відповідь на складну проблему розробити проект її вирішення. Системні аналітики — спеціалісти з розроблення стратегій реалізації багатоетапних процесів. На кожному етапі цих процесів необхідно приймати рішення з урахуванням ризиків, допустимих компромісів та прогнозування сценаріїв майбутніх наслідків прийнятих рішень. Робочий інструментарій системного аналітика — методи моделювання, системного аналізу, дослідження операцій, а також техніка прогнозів та ризиків, теорія прийняття рішень, досвід та інтуїція. Така ж увага приділяється фундаментальним наукам, на яких формується теорія і практика робочого інструментарію.

Системний аналіз об’єднує формальні знання та інтуїцію спеціалістів і стимулює цілеспрямоване аналітичне мислення. Він передбачає розбиття процесу дослідження на під-процеси, моделює процеси утворення цілей і дозволяє виробити алгоритм прийняття рішень, спрямований на усунення проблем, що накопичилися. Особливістю системного аналізу є те, що він дозволяє формувати модель навколишньої дійсності поступово, обґрунтовуючи її адекватність на кожному кроці. Починається системний аналіз із вивчення проблемної ситуації і формулювання проблеми.

Виділимо основні області застосування системного аналізу в міжнародних економічних відносинах з точки зору вирішуваних завдань: аналіз оточення системи, внутрішнього її змісту, соціально-економічних параметрів, цілей і функцій, розробка організаційної структури системи, визначення змісту системи і зв’язку між її частинами.

Системний аналіз в МЕВ – це комплексне вивчення об’єкта з позиції системного підходу. Об’єктом економічного аналізу виступає господарська система (фінансовий ринок, товарний ринок, глобальна економічна система). Кожна господарська система є відкритою і являє собою частину більш складної економічної системи.

Системність в міжнародній економіці зумовлюється тим, що господарські процеси розглядаються як багатоманітні, складні за внутрішньою будовою єдності, що складаються зі взаємопов’язаних сторін і елементів. У ході такого аналізу виявляються і вивчаються зв’язки між сторонами й елементами, установлюється, яким чином ці зв’язки в результаті взаємодії приводять до єдності певного процесу у його цілісності.

Кожна система має вхід і вихід, через які вона пов’язана з іншими системами. У господарських системах входом є використання матеріальних і фінансових ресурсів, трудових ресурсів, технологій. Вихід такої системи характеризується як сукупність певних благ, вироблених у системі для задоволення потреб: товари, послуги, їхні поєднання.

Економічні відносини є структуроутворюючою основою господарської системи, вони визначають зв’язки і характер взаємодії її елементів. Процес функціонування власне системи є доволі складним. Саме через це господарська система згодом розчленовується на ряд підсистем, які пов’язані між собою господарськими зв’язками: горизонтальними (між підрозділами) і вертикальними – через підпорядкування. Виявлення певної ієрархії підсистем відбувається у процесі функціонування системи, саме через це система управлянні підприємством, галуззю, країною, інтеграційним об’єднанням і глобальною економікою в цілому має ієрархічний характер. Будь-яке управління передбачає наявність певної цілі, тобто результату, заради досягнення якого і здійснюється власне процес управління. Важливо виявити найкращу з кількох альтернатив для досягнення цілі, враховуючи кількість і якість ресурсів, потрібних для досягнення цілі.

0. 4.2. Принципи та основні підходи системного аналізу.

Методологія системного аналізу являє собою поєднання принципів, підходів, концепцій і конкретних методів. Під принципами розуміються основні положення, правила пізнавальної діяльності, які вказують напрям наукового пізнання. До найважливіших принципів системного аналізу належать: принцип елементаризму, загального зв’язку, розвитку, цілісності, оптимальності, ієрархії, формалізації, нормативності і цілепокладання.

Принцип елементаризму означає, що система являє собою сукупність взаємопов’язаних елементарних складників;

принцип загального зв’язку – система виступає як прояв універсальної взаємодії предметів і явищ;

принцип розвитку означає, що системи знаходяться в розвитку, проходять етапи виникнення, становлення, зрілості і низхідного розвитку;

принцип цілісності – це розгляд системи з погляду внутрішньої єдності, відокремлено від навколишнього для цієї системи середовища;

принцип оптимальності полягає в тому, що будь-яка система може бути приведена у стан якнайкращого її функціонування за певними критеріями;

принцип ієрархії означає, що елементи системи є підпорядкованими один другому, утворюють певну субординацію;

принцип формалізації – будь-яка система може бути представлена формальними моделями (логічними, структурними, математичними, графічними тощо);

принцип нормативності стверджує, що будь-яку систему в цілях її пізнання можна порівнювати з деякою нормативною системою;

принцип цілепокладання – будь-яка система прагне до визначеного стану, який є для неї бажаним і виступає в якості цілі (мети) системи.

Основні методологічні підходи в системному аналізі об’єднують сукупність прийомів і способів реалізації системної діяльності. Серед основних підходів, які є здебільшого універсальними, загальнонауковими, виділяють наступні:

Системний підхід: властивості цілої системи не зводяться до суми властивостей її елементів, а утворюють якісно нові властивості; поведінка системи визначається як особливостями окремих елементів, так і особливостями її структури; існує залежність між внутрішніми і зовнішніми функціями системи; система знаходиться у взаємодії з зовнішнім середовищем і має притаманне їй внутрішнє середовище; система є цілісністю, що розвивається, вилучення з системи одного з елементів призводить до зміни властивостей усієї системи.

Структурно-функціональний підхід: виявлення структури і функцій системи, установлення залежності між ними; побудова функцій і структури системи.

Конструктивний підхід: реалістичний аналіз проблем і можливих варіантів їх вирішення; конструювання системи, комплексу дій з вирішення проблеми.

Комплексний підхід: розгляд усіх сторін, властивостей, структур і функцій системи, її зв’язків із середовищем; розгляд усіх взаємопов’язаних характеристик системи і з’ясування їх ступеня значущості.

Проблемний підхід: виділення проблеми як суперечності між певними сторонами об’єкта, що визначають його розвиток; визначення типу проблеми та її оцінка; підбір способів вирішення проблеми.

Цільовий підхід: визначення мети системи; декомпозиція визначеної загальної мети на прості складники (цілі); побудова «дерева цілей»; оцінка усіх «гілок» дерева цілей щодо можливості, часу та ресурсів, потрібних для їхнього досягнення.

До інших важливих підходів системного аналізу відносять: ситуаційний, інноваційний, нормативний, програмно-цільовий.

0. 4.3. Види системного аналізу.

Бурхливий розвиток системного аналізу призвів до диференціації його різновидів за багатьма ознаками. Так, за призначенням системного аналізу він поділяється на дослідницький і прикладний. За спрямованістю вектора аналізу виділяють дескриптивний (описовий) і конструктивний; за способом здійснення аналізу він буває якісний і кількісний; за часом розгляду чи існування системи, яка підлягає здійсненню аналізу, виділяються ретроспективний (аналіз систем минулого та їх впливу на минуле та історію), актуальний (аналіз систем в ситуаціях теперішнього часу), прогностичний (аналіз систем майбутнього і шляхів їх досягнення). За масштабом розгляду аналіз поділяють на макросистемний та мікросистемний; за галузями знання – на загальний і спеціальний системний аналіз.

0. 4.4. Зміст і технологія системного аналізу в інформаційно-аналітичній діяльності

При всій різноманітності суспільно-економічних систем наука розробила певні загальні правила здійснення системного аналізу, незалежно від того, що саме являє собою досліджувана система.

Послідовність і логіка здійснення системного аналізу описуються такою схемою.

1 етап. Аналіз проблеми. Виявлення і точне формулювання проблеми, аналіз структури. Аналіз розвитку в минулому і прогнозування на майбутнє. Виявлення головної принципової проблеми, яку необхідно вирішити.

2 етап. Визначення системи. Визначення об’єкта системного аналізу і його елементів. Спроба розбити об’єкт на підсистеми. Визначення середовища, у якому існує система.

3 етап. Аналіз структури систем. Визначення рівнів ієрархії, процесів, функцій, процесів управління системою і каналів інформації, складових частин системи та їх зв’язків.

4 етап. Формування загальної мети і критеріїв системи. Визначення мети, вимог до системи і обмежень середовища. Визначення критеріїв. Формулювання загальної мети системи. Декомпозиція мети і критеріїв по підсистемах.

5 етап. Виявлення потреб у ресурсах і процесах.

6 етап. Виявлення ресурсів і процесів. Оцінка існуючих ресурсів та їх сучасного стану. Оцінка реалізовуваних та запланованих проектів. Оцінка чинників. Можливості взаємодії з іншими системами.

7 етап. Аналіз і прогноз майбутніх умов розвитку системи. Аналіз стійких тенденцій розвитку системи. Прогноз розвитку і зміни середовища. Прогноз появи нових чинників, що вплинуть на розвиток системи. Аналіз можливих варіантів зміни мети і критеріїв.

8 етап. Оцінка мети і засобів. Обчислення оцінок. Оцінка відносної важливості мети, дефіцитності і вартості ресурсів, оцінка впливу зовнішніх чинників. Засоби досягнення мети.

9 етап. Відбір варіантів. Оцінка і порівняння можливих варіантів досягнення мети.

10 етап. Діагноз існуючої системи. Моделювання технологічного і економічного процесів. Виявлення недоліків організації виробництва і управління. Виявлення і аналіз заходів щодо вдосконалення управління системою.

11 етап. Побудова комплексної програми розвитку. Формування системи заходів, проектів і програм. Визначення цілей і методів їхнього досягнення. Розподіл заходів за виконавцями.

0. 4.5. Системний підхід у теорії і практиці інформаційно-аналітичної роботи у сфері міжнародних економічних відносин.

Будь-які об’єкти, з якими має справу аналітик у сфері міжнародних економічних відносин, можуть бути розглянуті і проаналізовані з позицій системного підходу. Дійсно, наприклад, уся світова економіка являє собою складну систему, підсистемами якої є національні економіки та економіки регіональних інтеграційних об’єднань, транснаціональні корпорації, міжнародні організації. Між цими підсистемами існують канали зв’язків: економічних, управлінських, технологічних. Видалення чи порушення певного елементу системи призводить до порушень в усій системі, вона змінюється, набуває іншого вигляду. Також системні риси притаманні світовому ринкові, який являє собою сукупність національних ринків окремих країн (підсистем), пов’язаних між собою товарно-грошовими відносинами (канали зв’язку).

Тому системний підхід у міжнародних економічних відносинах полягає у їх цілісному сприйнятті та в розумінні взаємопов’язаності й взаємообумовленості складників системи. Система розуміється не як спонтанна множина одиничних явищ, а як взаємопов’язана сукупність суб’єктів міжнародних економічних відносин, поєднаних причинно-наслідковими зв’язками. Методологічно цей підхід виявляється у трактуванні міжнародних економічних відносин як цілісного явища, де існують закономірні зв’язки між його елементами, чітка ієрархія та сталі взаємозалежності.

Практика інформаційно-аналітичної роботи економіста-міжнародника найчастіше пов’язана з ринковими дослідженнями світових і зовнішніх для конкретної країни ринків товарів і послуг, фінансових ринків, валютних тощо. Провідною науковою установою України, де зосереджено наукові дослідження, а також проводиться інформаційно-аналітична і прогнозна діяльність у галузі міжнародних економічних відносин, є Інститут світової економіки і міжнародних відносин Національної Академії наук України. Його очолює академік НАН України, доктор економічних наук, професор Юрій Миколайович Пахомов. В Інституті працює колектив висококваліфікованих науковців, серед яких 2 академіка НАН України (Ю.М. Пахомов, О.Г. Білорус), 28 докторів та 54 кандидати наук.

Основні напрями фундаментальних досліджень Інституту:

Структура та цінності світових цивілізацій, цивілізаційні виміри глобалізаційних процесів.

Фінансова глобалізація та фінансова складова світогосподарських процесів.

Особливості формування експортного потенціалу країн в контексті сучасних процесів глобалізації.

Основні тенденції розширення ЄС на схід.

Вплив євроінтеграційних процесів на соціально-економічний розвиток України.

Інститутом видається фаховий часопис з економічних і політичних наук «Економічний часопис ХХІ».

Не менш важливим теоретичним і практичним центром експертно-аналітичної роботи в Україні є Національний інститут стратегічних досліджень утворений Указом Президента України № 127 від 4 березня 1992 року. Він визначений базовою науково-дослідною установою аналітико-прогнозного супроводження діяльності Президента України.

Основними завданнями Інституту є:

- організаційне, методичне та наукове супроводження підготовки проектів щорічних послань Президента України до Верховної Ради України;

- наукове обґрунтування, аналіз та оцінка проблем і перспектив суспільно-політичного розвитку України;

- наукове супроводження здійснення Президентом України, Радою національної безпеки і оборони України повноважень у сфері національної безпеки України;

- дослідження проблемних питань економічного, демографічного, соціального, гуманітарного, етнополітичного, воєнно-політичного, зовнішньополітичного, інформаційного, екологічного розвитку України;

- дослідження та моніторинг регіональних аспектів суспільного розвитку;

- наукова експертиза проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, державних заходів соціально-політичного спрямування;

- публікація результатів наукових досліджень, оперативне видання матеріалів з основних напрямів наукової діяльності Інституту.

Результати наукових досліджень Інститут подає на розгляд Президентові України у вигляді проектів програмних документів, експертиз нормативно-правових актів, аналітичних довідок та пропозицій щодо основних засад внутрішньої та зовнішньої політики, шляхів вирішення загальнодержавних та регіональних проблем суспільного розвитку. Наукові здобутки Інституту висвітлюються у монографіях, науково-аналітичних матеріалах, аналітичних доповідях,   наукових статтях. Зазначена наукова продукція оприлюднюється у  вигляді книжкової продукції, збірників, періодичних друкованих видань, в електронному вигляді в інформаційній мережі Інтернет.

  З метою розширення спектра наукових досліджень та ознайомлення з їхніми результатами фахівців і громадськості України та зарубіжних країн у 2006 році Інститутом започатковано видання щоквартального науково-аналітичного збірника "Стратегічні пріоритети", який розповсюджується у друкованій формі та оприлюднюється на веб-сторінці Інституту. Для широкого обговорення актуальних проблем розвитку України Інститут організовує та проводить "круглі столи", конференції, семінари, до роботи в яких запрошуються провідні науковці, політики, представники органів державної влади, аналітики, незалежні експерти. Фахівці Інституту залучаються до складу дорадчих органів, що утворюються при Президентові України, офіційних делегацій України, міжвідомчих і відомчих, урядових та інших комісій і робочих груп. Інститут підтримує і розвиває наукове співробітництво із багатьма вітчизняними та зарубіжними науковими і дослідницькими центрами. Крім того, велика аналітична робота проводиться міжнародними організаціями, які видають оглядові і довідкові матеріали. Наприклад, ЮНКТАД оприлюднює щорічний огляд про стан з іноземними інвестиціями, СОТ – огляд міжнародної торгівлі і багато інших.