Тема 3. Наукове передбачення в інформаційно-аналітичній діяльності

1. Сутність і зміст наукового передбачення.

2. Прогнозування як одна з основних форм передбачення в міжнародних економічних відносинах.

3. Типологія прогнозування.

4. Класифікація методів прогнозування.

1. Сутність і зміст наукового передбачення.

Для побудови правильної стратегії поведінки фірми, галузі чи регіону на світовому чи регіональному ринку дуже важливо передбачити, вгадати, як будуть змінюватися сотні різних показників і характеристик ринку: попит, пропозиція, поява нових товарів, курс валют, стратегія національного уряду та урядів країн-партнерів (вони ж і конкуренти), заходи торгової політики, динаміка економічного розвитку та багато іншого. Особливо важливо передбачити зміни в купівельній спроможності і курсах валют, від чого дуже залежать ціні як на національних, так і на світових ринках. Тому практично всі фірми тримають у штаті маркетологів, завдання яких – передбачити, які тенденції будуть складатися у економіці світу і країн через певний проміжок часу.

Виявлення назріваючих тенденцій, проблем і суперечностей у МЕВ, пошук засобів і шляхів їх вирішення – важливі практичні завдання інформаційно-аналітичної діяльності в МЕВ. Передбачення – це обґрунтоване припущення про майбутній стан явищ природи і суспільства або про явища, невідомі на даний час, але які можуть виявитися.

Передбачення поділяють на наукові й ненаукові. Наукове передбачення базується на пізнанні закономірностей розвитку природи, суспільства, мислення, використанні наукових методів дослідження. Ненаукове передбачення – те, яке не застосовує спеціальних наукових методів дослідження і ґрунтується на підсвідомості (інтуїтивне передбачення), життєвому досвіді людей (буденне), на релігійних віруваннях (релігійне), на обмані і шахрайстві (лжепророки, гадалки, віщуни).

Однією з наукових форм передбачення у суспільних науках виступає прогнозування – тобто процес складання прогнозів.

2. Прогнозування як одна з основних форм передбачення в міжнародних економічних відносинах.

Прогнозування – це інструмент планування, який допомагає управлінню в його спробах справитися з невизначеністю майбутнього, покладаючись переважно на дані з минулого й сучасного й аналізи трендів. Прогнозування починає з певних припущень, що базуються на досвіді, знаннях і поглядах управлінців. Ці припущення й оцінки проектуються на наступні місяці чи роки, використовуючи такі методи, як моделі Бокса-Дженкінса, метод Делфі, експоненціальне згладжування, ковзаюча середня, регресійний аналіз і проекція тренда. Оскільки будь-яка помилка у припущеннях приведе в результаті до подібної або перебільшеної помилки у прогнозуванні, використовується техніка аналізу сприйняття, яка надає ранги цінності невизначеним факторам.

Forecasting – а planning tool that helps management in its attempts to cope with the uncertainty of the future, relying mainly on data from the past and present and analysis of trends.

Forecasting starts with certain assumptions based on the management's experience, knowledge, and judgment. These estimates are projected into the coming months or years using one or more techniques such as Box-Jenkins models, Delphi method, exponential smoothing, moving averages, regression analysis, and trend projection. Since any error in the assumptions will result in a similar or magnified error in forecasting, the technique of sensitivity analysis is used which assigns a range of values to the uncertain factors (variables).

Економічне прогнозування – система наукових передбачень, напрямів і тенденцій майбутнього стану економічної системи. Розробка економічного прогнозування здійснюється за допомогою комплексних методів обробки інформації про стан економічної системи, умови функціонування і закономірності розвитку. Головні функції економічного прогнозування: науковий аналіз соціально-економічних та науково-технічних процесів і тенденцій розвитку, оцінка причинно-наслідкових зв'язків між соціально-економічними явищами в конкретних історичних умовах і впливів на них зовнішнього середовища виявлення можливих альтернатив розвитку та їх оцінка, аналіз і оцінка кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків товарів, ресурсів, фінансів, своєчасне виявлення суперечностей, які потребують вирішення.

У міжнародних економічних відносинах прогнози найбільше стосуються кон’юнктури фінансових і товарних ринків, темпів розвитку світової економіки (такий прогноз щомісячно публікує Міжнародний валютний фонд), динаміки курсів основних світових валют, рівнів безробіття і багатьох інших макроекономічних показників. Крім того, кожний виробник, який є учасником світового ринку, прагне мати прогноз попиту на свої товари чи послуги.

Підкреслимо, що на прогнози економічних процесів мають вплив не тільки суто економічні, а й багато політичних і соціальних чинників. Наприклад, прихід до влади в результаті парламентських виборів у Єгипті «братів-мусульман» і переведення життя в країні на закони шаріату значно зменшило туристичну привабливість Єгипту для іноземних туристів. Якби цей розвиток подій був передбачений і врахований іншими туристичними країнами, то їхні фірми могли б ужити заходів до розширення свого ринку.

Основними завданнями прогнозування у сфері МЕВ є:

- виявлення основних чинників, що визначають стан економіки держави та її економічне становище в глобальній конкуренції;

- визначення змісту та обсягу зовнішньоекономічних заходів, необхідних для досягнення економічної безпеки держави;

- оцінка перспективних напрямів розвитку зовнішньоекономічної політики держави;

- забезпечення оптимального управління процесами у зовнішньоекономічній сфері;

- визначення шляхів розвитку всіх процесів, що відбуваються у сфері МЕВ;

- оцінка можливостей імовірних конкурентів у сфері МЕВ;

- забезпечення наукового підходу щодо планування діяльності держави у зовнішньоекономічній сфері.

Процес розробки прогнозу починається з визначення мети та завдань, ідентифікації замовника прогнозу (ним може виступати керівник зовнішньоекономічної служби різного рангу, керівник фірми, відповідальні особи місцевого органу влади, митники, директори банків та ін.), суб’єкта прогнозування та його можливостей (оцінка фахової підготовки, методологічного рівня, володіння іноземними мовами, методами наукового прогнозування, наявність засобів для здійснення прогностичної діяльності).

3.3.Типологія прогнозування.

Типологія прогнозів будується за різними критеріями залежно від цілей, завдань, об’єктів, предметів, характеру, часу прогнозування, методів тощо.

Прогнози поділяються на природознавчі і соціально-економічні. До перших належать метеорологічні, біологічні, медичні, науково-технічні, фізико-хімічні, космологічні. До других – економічні, соціальні, екологічні, демографічні, прогнози подолання бідності, розвитку мов, змін клімату та інші.

За часом прогнозування буває поточним, короткотерміновим, середньо-, довго- і над- довготерміновим. Зокрема, у соціально-економічному прогнозуванні прогнози поточні – в межах днів, тижнів і місяців (наприклад, прогнози кон’юнктури можуть бути більш-менш правильними буквально у терміни до кількох тижнів, а фінансової кон’юнктури - ще менше); короткотермінові – на 1 рік; середньотермінові - на 2 – 5 років, довготермінові – більш як на 5 років.

Прогнози поділяють також на пошукові і нормативні. Пошукові – це дослідницькі, трендові прогнози. Основним методом є продовження в майбутнє тенденцій цього розвитку в минулому й сучасному. Такі прогнози відповідають на питання: в якому напрямі просувається розвиток? Що найвірогідніше відбудеться при збереженні наявних тенденцій? Пошукові прогнози означають визначення можливих станів того чи іншого міжнародного чи зовнішньоекономічного явища, процесу, події, Наприклад, у 2012 році багато економістів-міжнародників пробували спрогнозувати і пробують досі, залишиться зона євро у повному складі чи з неї почнуть виходити країни-члени, збережеться Європейський Союз як економічне інтеграційне об’єднання чи почнеться його розпад. Мета цього типу прогнозів полягає у виявленні й уточненні перспективних проблем, котрі підлягають розв’язанню засобами політичного управління за умови збереження наявних міжнародних політичних та економічних тенденцій.

Нормативні прогнози передбачають прогнозування досягнення бажаних станів явищ на основі заздалегідь визначених цілей і норм. Такі прогнози відповідають на питання: як досягти цих цілей? Такі прогнози зорієнтовані на визначення шляхів і термінів досягнення бажаного стану об’єкта прогнозування у сфері міжнародних економічних відносин. Вони виявляють такі резерви сфери організації економіки й менеджменту, які могли б успішно вирішити поставлені цілі і досягти їх. Наприклад, у 2012-2013 роках активно складаються прогнози того, до якого інтеграційного угруповання краще приєднатися Україні – до Митного союзу Росії, Казахстану й Білорусі чи до Європейського Союзу?

Аналітичні прогнози здійснюються з метою наукового пошуку пізнавальної цінності різноманітних засобів і методів дослідження майбутнього.

Прогнози-застереження являють собою припущення про певні несприятливі зміни суспільства у майбутньому з тим, щоб уплинути на свідомість людей і примусити людство застосовувати певних запобіжних заходів, щоб ці прогнози не стали реальністю. Прикладом таких є прогноз глобальних змін клімату, що веде за собою затоплення узбережжів, поширення пустель тощо; прогноз перенаселення планети, що змушує уряди країн, що розвиваються, проводити демографічну політику, спрямовану на скорочення народжуваності; прогноз вичерпання природних ресурсів та інші.

Стратегічне міжнародне прогнозування – це довгостроковий економічний і політичний прогноз, розрахований не менше ніж на 10 – 15 років розвитку МЕВ як з боку національних владних суб’єктів, так і регіональних і глобальних. Стратегічне прогнозування зовнішньоекономічних відносин здійснюється кожною країною. Наприклад, Україна має розроблену програму « Україна 2020. Стратегія національної модернізації», у якій містяться розділ 4.6. «Інтеграція науково-технічного потенціалу України у світове господарство» та розділ 4.7. «Україна і світ».

Тактичні міжнародні прогнози розраховані на декілька років ( 5-7) і складаються спеціалізованими науковими інститутами, а також міжнародними організаціями. В Україні провідною науковою організацією такого типу є Національний Інститут стратегічних досліджень.

4. Класифікація методів прогнозування.

Методи прогнозування — це сукупність операцій і прийомів, які на основі ретроспективних даних, екзогенних (зовнішніх) та ендогенних (внутрішніх) зв'язків об'єкта прогнозування, а також їхніх змін дають можливість передбачати майбутній його розвиток. Макропрогноз має включати три основні елементи: ціль, способи її реалізації та необхідні ресурси.

Методи прогнозування, які найчастіше застосовуються в міжнародних економічних відносинах, поділяються на інтуїтивні і формалізовані. До інтуїтивних належать індивідуальні ( анкетний, інтерв’ю, аналітичний, побудови сценарію, «дерева цілей») та колективні (метод «комісій», «мозкового штурму», матричний, метод Дельфі). До формалізованих відносять методи екстраполяції ( ковзаючих середніх, найменших квадратів, дисперсного, регресійного, кореляційного аналізів, інші статистичні методи), та методи моделювання, які поділяються за видами моделювання (факторне, структурне, сітьове, комбіноване, імітаційне)

Інтуїтивні методи дають можливість визначити ціль і в деяких випадках засоби її досягнення, визначення ресурсного забезпечення є завданням формалізованих методів. Методи експертної оцінки (інтуїтивні) — передбачають розробку прогнозу на основі індивідуального чи колективного опитування спеціалістів (експертів). Використовуються для аналізу і прогнозування складних об'єктів (явищ, процесів), на розвиток яких справляють вплив багато факторів.

Анкетний метод передбачає опитування експертів за допомогою спеціально складеного переліку питань щодо майбутнього розвитку об'єкта прогнозування (анкети). Аналітичний метод — здійснюється на основі логічного аналізу ситуації, що склалася, і передбачає підготовку аналітичних доповідних записок. Метод написання сценарію — базується на визначенні логіки розвитку процесу чи явища, виходячи із конкретної ситуації (побудова алгоритму вирішення проблеми).

Прогнозування цілі розвитку об'єкта (побудова "дерева цілей") – це структурний граф, вершини якого – цілі першого, другого і т.д. порядків, кожна з яких на нижчому рівні являє собою розшифровку заходів, необхідних для досягнення цілей вищого порядку.

Методи колективної експертної оцінки — розробка прогнозу на основі колективного обговорення проблеми, обробки матеріалів опитування експертів, узгодження й узагальнення їхніх суджень щодо майбутнього розвитку об’єкта. Метод "комісій" — обговорення актуальної проблеми групою спеціалістів і складання прогнозу за результатами обговорення. Матричний метод передбачає опитування експертів, спеціальну обробку отриманої інформації і складання експертної матриці — таблиці, у якій по горизонталі зазначені напрямки дослідження (запитання для експертів), по вертикалі — експерти. На перетині рядків і стовпчиків відображені міркування спеціаліста з конкретного питання.

"Мозкова атака" — активний, творчий процес обговорення конкретної актуальної проблеми групою висококваліфікованих спеціалістів і оперативне вироблення продуктивних рішень. Етапи прогнозування за допомогою методу "мозкова атака": Формування груп учасників: 10—15 чоловік висококваліфікованих, ерудованих спеціалістів. Складання проблемної записки для учасників: - опис методу, за яким проводиться "мозковий штурм" (принципи, умови, гарантії авторства генераторам ідей); - опис проблемної ситуації (аналіз причин, можливих наслідків, шляхів вирішення проблеми, формулювання проблемної ситуації у вигляді головного питання з ієрархією підпитань); - генерація ідей — обговорення проблемної ситуації за певними правилами: точні й лаконічні висловлювання (максимум три речення); не дозволяються скептичні й критичні зауваження, а також використання так званих домашніх заготовок; - систематизація висловлених ідей; - деструкція — критична оцінка кожної висловленої ідеї з позиції її ефективності, доцільності, практичної реалізації та висування контрідей. - складання прогнозу у вигляді списку ідей відносно майбутнього розвитку об'єкта, які можна і потрібно реалізувати. Метод "Дельфі" — систематичний збір інформації про об'єкт прогнозування шляхом опитування експертів та узагальнення даних. Особливості методу "Дельфі": анонімність експертів (учасники експертної оцінки не знайомі один з одним); використання результатів попереднього туру опитування (із анкет вибирається необхідна інформація); статистичний характер групової відповіді (відображення точки зору більшості). Формалізовані методи прогнозування — складання прогнозу на основі використання математичних формул та економіко-математичних моделей для визначення кількісних параметрів. Є дві групи методів: прогнозної екстраполяції та економіко-математичне моделювання. Методи прогнозної екстраполяції — вивчення попереднього і сучасного стану розвитку об'єкта і перенесення закономірностей минулого і сучасного розвитку на майбутнє. Економіко-математичне моделювання — спосіб прогнозування, що передбачає конструювання моделі (зразка) реального процесу чи явища, які мають відбутися у майбутньому. Економіко-математична модель (EMM) — система формалізованих співвідношень, які описують основні взаємозв'язки елементів, що утворюють економічну систему. Факторні моделі описують залежність рівня і динаміки певного економічного показника від рівня і динаміки показників-аргументів, тобто факторів, що впливають на нього. Моделі бувають одно- і багатофакторні (прикладом може бути виробнича функція). Структурні моделі описують зв'язки між окремими елементами, які утворюють єдине ціле або агрегат (прикладом є міжгалузевий баланс). Комбіновані моделі досліджують характеристики як структурних, так і факторних моделей. Сітьові моделі мають основним завданням оптимізацію прогнозних рішень за допомогою методів математичного програмування. За їх допомогою складають оптимальні програми випуску продукції за наявних ресурсів, оптимального завантаження виробництва, раціонального розвитку окремих регіонів тощо. Імітаційні моделі відображають розвиток економіки як складної економічної системи (наприклад, модель макроекономіки — система національних рахунків, модель структури економіки тощо).