1.5.Цілі й завдання інформаційно-аналітичних служб.

Необхідність створення підрозділів інформаційно-аналітичної служби продиктована потребою в отриманні управлінськими органами різних рівнів – від держави до окремої компанії достовірної і повної інформації про конкретну ситуацію.

Кінцевий результат інформаційно-аналітичного забезпечення полягає у вирішенні інформаційно-аналітичними способами не лише проблем ліквідації несприятливих економічних ситуацій у міжнародних економічних відносинах, а й у завчасному викритті загроз і викликів, що можуть спричинити такі ситуації, і попередженні їх негативних наслідків.

Основними рисами організації інформаційно-аналітичної роботи є такі:

• централізація інформаційно-аналітичної роботи, яка здійснюється в загальнодержавному масштабі (однак поряд з цим існують відповідні інформаційно-аналітичні служби на нижчих рівнях: регіонів, галузей, управлінь, компаній, корпорацій);

• відокремлення інформаційно-аналітичної функції від оперативно-виконавчої;

• широке використання сучасної інформаційно-обчислювальної техніки в інформаційно-аналітичних процесах;

• спеціалізація інформаційно-аналітичної діяльності відповідно до основних завдань держави та суб’єкта господарювання у галузях правоохоронної і господарської діяльності, науково-технічного та економічного співробітництва, внутрішньої і зовнішньої політики, економічної та військової стратегії, оборони і безпеки;

• перетворення інформаційно-аналітичних підрозділів у головну ланку інформаційного обслуговування державного апарату, керівництва транснаціональної чи національної неурядової структури.

Головні цілі інформаційно-аналітичних служб полягають у визначенні інформаційних потреб держави, компанії чи іншого замовника; визначенні місця знаходження необхідної інформації як за межами держави (компанії), так і всередині їх; розробці способів отримання необхідної інформації; оцінці та аналізі зібраної інформації та складанні прогнозів і виробленні рекомендацій; підготовці інформаційно-аналітичних документів. Прикладами останніх слугують інформаційно-аналітична довідка, інформаційний звіт про діяльність, аналітичний огляд, прогнозний огляд, тематична підбірка, дайджест, прес-реліз, досьє та ін.

Тема 2. Сутність, змістове наповнення, основні цілі та методологія інформаційно-аналітичної діяльності

1. Сутність та зміст інформаційно-аналітичної роботи.

2. Організація роботи зі збору інформації, її форми, засоби та цілі.

3. Основні категорії інформатики.

4. Особливості процедур аналітичної роботи та понятійно-категоріальний апарат аналітики.

5. Зміст і типологія аналітичної діяльності.

6. Методи і технологія аналітики.

7. Основні види аналізу.

8. Методологія інформаційно-аналітичної діяльності у міжнародних економічних відносинах.

9. Етапи інформаційно-аналітичного дослідження у міжнародних економічних відносинах.

10. Види аналітичних документів.

2.1. Сутність та зміст інформаційно-аналітичної роботи.

Інформація – це сукупність корисних відомостей, які є об’єктом збирання, реєстрації, зберігання, передавання й перетворення. Особливість інформації як ресурсу – те, що вона може накопичуватися, реалізовуватися, поновлюватися, колективно використовуватися та, на відміну від багатьох інших ресурсів, не втрачати своїх якостей у процесі споживання.

Інформаційно-аналітична діяльність – сукупність дій та заходів на основі концепцій, методів, засобів, нормативно-методичних матеріалів для збору, накопичення, обробки та аналізу даних на основі інформаційних технологій, а також передача необхідної інформації її споживачам (замовникам) для використання у практичній діяльності шляхом приймання обґрунтованих рішень.

Інформаційно-аналітична діяльність має дві головні цілі:

1. Забезпечення процесу управління державою та складовими частинами її адміністративно-господарського механізму шляхом постачання їм необхідної інформації.

2. Надання консультативно-прогностичної допомоги посадовим особам структур управління державою (органом) чи господарським структурам при прийнятті ними рішень у межах їх функціональних повноважень і обов’язків, моделювання тактики їх поведінки.

Інформаційно-аналітична діяльність у міжнародних економічних відносинах – це синтетична дисципліна, що систематизує розуміння дії законів інформації та методики її практичного аналізу у головних формах міжнародних економічних відносин: міжнародній торгівлі, міжнародному рухові капіталу, міжнародних валютно-фінансових відносинах, міжнародній передачі технологій, міжнародній міграції робочої сили.

Сутність інформаційно-аналітичної роботи в міжнародних економічних відносинах полягає у створенні такого практичного знання, яке озброїть замовника як стратегічним, так і тактико-операційним інструментарієм для практичного вирішення проблем, що виникають у економічних стосунках між державами, корпораціями, міжнародними кредиторами і позичальниками, експортерами й імпортерами, інвесторами й реципієнтами інвестицій та іншими учасниками міжнародних економічних відносин. Крім того, інформаційно-аналітичні відділи працюють в транснаціональних та багатонаціональних компаніях, міжнародних економічних організаціях, в урядових структурах, банках, страхових компаніях, постійно збираючи і обробляючи потоки інформації, щоб передбачити можливі зміни на ринках, запобігти обвалу курсу національної валюти, розробити заходи по недопущенню відпливу іноземного капіталу, надмірної імміграції робочої сили тощо.

Інформаційно-аналітична діяльність у міжнародних економічних відносинах спрямована на вирішення таких дослідницьких завдань:

• визначення причин виникнення та тенденцій розвитку ситуації на світовому ринку та міжнародній економіці в цілому (наприклад, погіршення стану загальногосподарської кон’юнктури чи виникнення фінансової кризи);

• визначення основних факторів, що зумовлюють специфіку системи прийняття стратегічних рішень державними та бізнесовими інституціями в умовах конкретної оперативної обстановки;

• розкриття особливостей протікання міжнародних процесів в умовах глобалізації та сили їх дії на зовнішньоекономічну політику держави, а також запобігання шокам, що загрожують національним економічним інтересам та економічній безпеці держави;

• прогнозування у сферах міжнародних економічних відносин;

• розробка науково-практичних рекомендацій для підвищення ефективності регуляторних заходів у сфері міжнародних економічних відносин і зовнішньоекономічної політики держави.

0. Організація роботи зі збору інформації, її форми, засоби та цілі.

Інформаційна робота – це діяльність щодо забезпечення посадовців відомостями, необхідними для вирішення покладених на них завдань. Отже, це відносно самостійна діяльність спеціально підготовлених фахівців, зайнятих пошуком, відбором, обробкою, накопиченням, узагальненням і збереженням інформаційних одиниць. Специфіка роботи полягає в тому, що замовник – службова особа, колектив чи організація – економлять свій час і отримують уже готовий результат обробки інформації фахівцями, на основі цих результатів будують алгоритм своїх рішень і дій.

Засоби інформаційної роботи – це сукупність документальних, технічних та інших пристроїв, призначених для накопичення, обробки, систематизації, зберігання і видачі інформації. Збирання інформації – це такий вид діяльності, який супроводжує всю роботу, весь процес аналізу.

У системі збору інформації виділяються 2 блоки: первинна і вторинна інформація.

До первинної належать такі етапи:

• підбір дослідником оригінальних даних;

• вибір методів збору інформації;

• збирання даних;

• перевірка даних;

• аналіз даних.

До вторинної інформації включаються:

• опубліковані документи;

• вибір джерел;

• вивчення джерел;

• аналіз джерел.

Результати, зібрані і оброблені у процесі первинної і вторинної інформації, являють собою комплексний аналіз інформації і підготовку висновків.

Форми інформаційної роботи – особливості установлених законом або усталених у практиці документів звітності, обліку, статистичних форм, графічних методів, які є різними у різних ланках системи управління.

Основні цілі збирання інформації:

• оцінка сутності, природи виникнення та масштабу проблеми;

• визначення специфічних рис та особливостей конкретної проблемної інформації;

• визначення існуючого досвіду проведення аналізу у подібних умовах і ситуаціях.

0. Основні категорії інформатики

Підсистема інформації про об’єкт дослідження – це систематична діяльність з отримання інформації, необхідної для вирішення мети і завдань цього дослідження. До неї входять відбір джерел, визначення адекватних методів, збір даних, їх обробка, аналіз, інтерпретація результатів для вирішення конкретної проблеми.

Дані – це необроблені друковані матеріали, зображення або вербальні символи, сигнали тощо.

Аналітична інформація – це осмислені відомості, отримані з оцінених, витлумачених і співвіднесених фактів, викладених таким чином, що ясно видно їхнє значення для вирішення конкретного поточного завдання.

Первинна інформація – це вихідна інформація, яка є результатом безпосередніх економічних, соціологічних, експериментальних досліджень, вивчення практичного досвіду.

Вторинна інформація – це результат аналітико-синтетичної обробки первинної інформації, а також зібраних документів і джерел.

Критерії оцінки інформації – характеристики, що визначають якість та надійність інформації. До них належать:

• достовірність;

• відповідність;

• своєчасність;

• повнота;

• важливість інформації.

Відбір інформації – це результат перегляду матеріалів і документів, уточнення, доповнення і формалізації інформації.

Критеріями відбору інформації є інформаційна цінність документів та їх доступність. Інформаційна цінність документа, з точки зору аналітики, визначається тим впливом, який інформація, що міститься в ньому, може здійснити на прийняття того чи іншого рішення. Інформаційна цінність визначається також новизною змісту і доступністю інформації.

Джерелами інформації слугують: законодавчі акти, офіційні документи, заяви політиків та офіційних осіб; періодичні джерела та доповіді, які готуються відповідними урядовими чи міжнародними організаціями (наприклад, щорічна доповідь ЮНКТАД про стан з прямими іноземними інвестиціями у світі); наукова література; засоби масової інформації; статистичні дані та аналітичні матеріали; результати соціологічних досліджень; результати аналізу, який проводився спеціалістами-маркетологами, дослідниками кон’юнктури, експертами ринків і компаній.

Імовірними перешкодами на шляху отримання необхідної інформації можуть бути закритість або недоступність необхідної інформації для всебічного аналізу даних або джерел інформації, висока вартість цієї інформації, небажання службових осіб надавати необхідну досліднику інформацію, брак часу на збирання інформації.

Режими збирання інформації бувають:

• моніторинговий режим – це комплексне збирання інформації зі всіх доступних джерел з усіх проблем. Це найбільш затратний режим, тому він використовується у виключних ситуаціях: криза, загроза дефолту, імовірність розпаду інтеграційного угруповання чи країни;

• фокусний режим – це збирання інформації за окремим завданням. Він має конкретну спрямованість;

• пакетний режим – збирання інформації за всіма заданими напрямами на певну тематику.

Відстеження інформації – моніторинг подій через джерела інформації та шляхом послідовної постійної обробки отриманих протягом усього періоду спостереження відомостей.

Накопичення інформації – результат інтеграції, систематизації, уточнення і обліку інформації за певною системою.

Зберігання інформації – результат централізації, корекції, оновлення і доповнення існуючих банків даних.

Видача інформації – це передача інформації споживачу (замовнику) відповідно до програми, вказаної у запиті.

Обробка інформації – впорядкування зібраних матеріалів шляхом їх систематизації з метою доведення до компактного, придатного для аналізу вигляду: складання динамічних рядів, таблиць, структурно-логічних схем, розрахунки динаміки та структури, наведення відповідних міжнародних порівнянь тощо.

Документування – це форма інформаційної роботи, яка використовується для закріплення результатів, отриманих у процесі управлінської діяльності (довідки, ухвали, постанови, проекти).

0. Особливості процедур аналітичної роботи та понятійно-категоріальний апарат аналітики.

Аналітична робота має творчий характер, призначена для оцінки інформації і підготовки прийняття управлінського рішення. Зміст аналітичної роботи – приведення розрізнених відомостей у логічно обґрунтовану систему залежності (причинно-наслідкових, просторово-часових зв’язків), що дозволяє дати правильну оцінку як окремо взятим фактам, процесам, так і їх сукупності.

Мета дослідження – загальна спрямованість дослідження на очікуваний кінцевий результат. Мета дослідження вказує на завдання дослідження і досягається за допомогою їх вирішення. Аналітична робота найчастіше має тематичний характер.

Тематичне дослідження – організаційна форма аналітичного спостереження за станом і розвитком ситуації, в рамках якої вивчаються її елементи з метою розроблення заходів для практичної діяльності.

Процес аналітичної роботи – сукупність розумових операцій, які здійснюються у певній послідовності з використанням аналітичних засобів, що приводять до досягнення поставленої мети і завдань дослідження.

Завдання – правовий документ, що визначає склад, права і обов’язки авторського колективу в питаннях отримання інформації на тему дослідження, консультацій з фахівцями, реалізацію результатів, а також мету і завдання, об’єкт і предмет, інформаційну базу, терміни і форми підготовки вихідних документів.

План – організаційний документ, що встановлює послідовність здійснення етапів дослідження, конкретизованих за виконавцями, термінами, формами підготовки вихідних документів.

Методика дослідження – організаційний документ, у якому описується система логічних і методичних правил проведення як дослідження в цілому, так і окремих його складових частин (напрямів).

Постановка проблеми та її попереднє опрацювання – початковий етап процесу аналітичної роботи, на якому визначаються мета, завдання, предмет, об’єкти та інформаційна база дослідження, прогнозуються очікувані результати, способи і форми їх реалізації.

Аналіз зібраних матеріалів відповідно до мети і завдань дослідження – це основний етап аналітичної роботи, на якому відбувається осмислення матеріалу, вироблення нової інформації, формування пропозицій щодо практичного застосування і документування результатів дослідження.

Аналіз інформації – сукупність методів формування фактичних даних, що забезпечують їх порівнянність, об’єктивну оцінку і вироблення нової відповідної інформації.

Апробація результатів дослідження – перевірочна процедура, спрямована на з’ясування якісних характеристик результатів дослідження, можливостей їх реалізації і практичного застосування.

Документування результатів дослідження - фіксація в установленому порядку результатів дослідження за допомогою певної системи позначень, що надає опису чіткої форми, наочності, логічності, робить його чітким і ясним.

Затвердження результатів дослідження – погоджувальна процедура, за допомогою якої аналітичний документ стає придатним для використання у відповідних сферах діяльності, іноді затвердження має директивний характер, тобто результати дослідження і рекомендації, розроблені аналітиком, спрямовуються керівництвом установи чи організації до обов’язкового виконання.

Реалізація результатів дослідження - це передача їх у зручній для упровадження формі в практику безпосередньої роботи зацікавлених осіб (замовників дослідження).

Перевірка і впровадження результатів аналітичної роботи – завершальний етап процесу дослідження, на якому виявляються недоліки і упущення аналітичного дослідження, виправляються, виконана робота оцінюється і результати знаходять практичне застосування.

0. Зміст і типологія аналітичної діяльності.

Для проведення певної структуризації аналітичної діяльності застосовують загальнонауковий підхід – типологію. Це один з видів наукової систематизації, класифікації предметів чи явищ на підставі спільних якихось їхніх ознак. Не існує єдиної загальноприйнятої типології аналітичної діяльності, проте основна маса дослідників уважають, що можна здійснювати таку типологію за різними, інколи суперечливими, критеріями.

Так, за критерієм типу об’єкта аналізу виділяються такі види аналізу:

• економічний – зорієнтований на дослідження економічних явищ, об’єктів і процесів (наприклад, процесів міжнародної міграції робочої сили чи міжнародної торгівлі); залежно від масштабу досліджуваних об’єктів поділяється на макро- і мікроекономічний аналіз;

• екологічний – осмислює екологічні системи, взаємодію людини з природою (найпопулярніший об’єкт такого аналізу в Європі сьогодні – запобігання негативним наслідкам процесу глобальних змін клімату);

• управлінський – припускає дослідження управлінських систем, менеджменту, особливо процесів ухвалення рішень;

• соціальний – аналіз об’єктів, явищ і процесів соціальної сфери суспільства (особливо таким аналізом займаються професійні аналітики Групи Світового банку, що відслідковують динаміку світових процесів боротьби з бідністю, хворобами, голодом та іншими негативними соціальними явищами, які, однак, у своїй основі мають економічну природу);

• політичний – аналізує політичні явища, інститути і процеси;

• ментальний – досліджує процеси і явища духовного характеру, насамперед, релігійні, цивілізаційні, культурні тощо.

За типом науки аналіз буває:

• філософський – осмислення всіх процесів і явищ, що підлягають аналізу, з філософських позицій;

• аксіологічний – розуміння значимості явищ з позицій науки про цінності; (аксіологія вивчає питання, пов'язані з природою цінностей, їх місцем у реальності і структурою ціннісного світу, тобто про зв'язок різних цінностей між собою, з соціальними і культурними факторами і структурою особистості);

• прогностичний – зорієнтований на застосуванні прогнозування, осмислення явищ теперішнього часу з позицій запитів майбутнього;

• історичний – аналіз процесів і явищ в аспекті спадкоємності, з позицій історичного розвитку та історичної науки;

• економічний – дослідження ведуться на базі апарату економічних наук;

• політологічний – вивчення політичних об’єктів, інститутів, процесів з точки зору їх впливу на об’єкт дослідження, тобто на міжнародні економічні відносини;

• соціологічний – ґрунтується на вивченні суспільства і його підсистем з позицій соціологічної науки;

• праксеологічний – орієнтований на дослідження ефективності та раціональності діяльності з погляду праксеології ( наука про принципи і методи ефективної діяльності; праксеологічні дослідження носять узагальнюючий теоретичний характер і призначені для практичного застосування при вдосконаленні діяльності органів державного управління, наукових установ, промислових і сільськогосподарських підприємств тощо; дослідження в області праксеології стосуються принципових основ організації спільної діяльності людей, прийняття рішень, мотивації і реалізації дій — як колективних, так і індивідуальних);

• психологічний – використовує методи психології для аналізу соціально-економічних процесів у міжнародних відносинах;

• культурологічний – застосовує методологію культурології: застосування таких підходів особливо важливе при дослідженні, наприклад, мало знайомих експортерам ринків країн з культурою і ментальністю, далеких від звичних для нас слов’янських територій;

• етичний – ґрунтується на принципах етики;

• естетичний – вивчає явища з точки зору естетичного підходу.

За типом методу аналіз буває:

• системний – використовує системний підхід: напрямок методології дослідження, в основі якого лежить розгляд об'єкта як цілісного безлічі елементів у сукупності відносин і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як системи; використовується структурний, функціональний, структурно-функціональний аналіз;

• логічний – ґрунтується на інструментарії логіки; логіка – наука про мислення. Назва її походить від грецького слова logos – “думка”, “слово”, “закон” і т.д. Термін “логіка” вживається також для позначення закономірностей об’єктивного світу (наприклад “логіка фактів”, “логіка речей” і т.д.); для позначення строгості, послідовності, закономірності процесу мислення (“логіка мислення”, “логіка міркування”);

• причинно-наслідковий – використовує причинно-наслідковий підхід до досліджуваних явищ і процесів; каузальний (причинно-наслідковий) метод – метод наукового дослідження, що виявляє себе за обставин, коли в процесі вивчення економічної системи метод аналізу застосовується у відриві від метода синтезу, не даючи виявити взаємозалежність і взаємообумовленість елементів і складових частин системи;

• проблемний – використання проблемного підходу до аналізу зібраних даних. Метою даного підходу є виявлення проблем і пошук механізмів та шляхів їх вирішення. В.І.Вернадський вказував: «Ми все більше спеціалізуємося не за науками, а за проблемами». Щоб вирішити проблему, її необхідно правильно сформулювати, усвідомити і обґрунтувати з наукової позиції;

• статистичний – використання при аналізі матеріалів арсеналу статистики, тобто кореляційного, факторного, кластерного аналізів, а також індексного методу, статистичних спостережень, динамічних рядів тощо. У діяльності з аналізу МЕВ статистичний підхід застосовується найчастіше;

• програмно-цільовий – полягає в аналізі зібраної інформації за спеціально розробленою програмою; теж часто застосовується;

• ситуаційний – застосовує ситуаційний аналіз - це комплексні технології підготовки, ухвалення і реалізації управлінського рішення, в основі яких лежить аналіз окремо взятої управлінської ситуації. Теоретично є три типи ситуацій, у яких необхідно проводити аналіз і приймати управлінські рішення, у тому числі й на рівні комерційної організації: в умовах визначеності, невизначеності та ризику.

За рівнем пізнання виділяють такі типи аналізу:

• методологічний - тобто осмислення аналізованих об’єктів і процесів з погляду застосування певної методології, послідовності принципів, методів, прийомів;

• теоретичний – аналіз з позицій існуючих в науці теорій та їх застосування (наприклад, при аналізі глобальних економічних проблем застосовуються теорії економічної глобалізації, при дослідженні кон’юнктури товарних ринків – теорії життєвого циклу товару);

• емпіричний – орієнтований на виявлення практичних, існуючих фактів і практичного досвіду.

За місцем у дослідженні аналіз поділяється на первинний і вторинний. Первинний аналіз ґрунтується на обробці самостійно зібраних первинних результатів (першоджерел), а вторинний проводиться на основі проведених раніше іншими авторами досліджень.

0. Методи і технологія аналітики.

Реалізація аналітичної діяльності здійснюється, насамперед, за допомогою застосування конкретних методів пізнавальної діяльності. Кожний з аналітичних методів є сукупністю певних принципів, правил, прийомів і алгоритмів аналітичної діяльності, що застосовуються на практиці. Значна частина аналітичних методів – це творчі аналітичні процедури, які мобілізують не тільки усвідомлюване дослідником знання, але й інтуїтивне. Цим пояснюється велика кількість методів аналітичної діяльності, які ми далі розглянемо.

Метод декомпозиції: проводиться розчленування складного явища на прості складники. Об’єктом розчленування можуть бути як реальні економічні, соціальні, так і інтелектуальні системи.

Метод порівняння: здійснюється порівняння досліджуваного явища чи процесу з іншими, співставлення схожих і відмінних рис, що дозволяє, наприклад, передбачити можливі шляхи розвитку системи-аналога.

Нормативний метод: обґрунтовується сукупність нормативів, які відбивають ефективність системи, а потім реальна система порівнюється з нормативною, що дає можливість виявити характер відхилення від норми.

Метод аналогій: використовує доказ аналогії між двома об’єктами і перенесення системи пояснень з одного об’єкта на інший.

Метод виключень: ґрунтується на поступовому виключенні значної групи складових на підставі закону виключення третього, значення якого полягає в тому, що справа йде так, як описується у твердженні, або так, як говорить заперечення, і третього не дано.

Гіпотетичний метод: зводиться до висунення, обґрунтування і доказу гіпотез, часто – до «обстрілу» проблеми якомога більшою кількістю питань, на які повинні бути дані відповіді.

Метод закономірності: пошук стійкої і невипадкової залежності або зв’язку між явищами.

Метод ранжування: впорядкування певних явищ, об’єктів чи процесів за числовими значеннями, наприклад, індексами ( індекс глобальної конкурентоспроможності, індекс забезпеченості).

Метод моделювання: побудова моделі, яка відображає істотні сторони об’єкта, що аналізується, спрощує його, і заміна нею реального об’єкта аналізу.

Метод класифікацій: упорядкування об’єктів за істотними ознаками чи критеріями.

Метод парадоксу: розгляд явища із несподіваних позицій, які не відповідають загальноприйнятим уявленням.

Метод систематизації: приведення зібраних для аналізу даних у певну систему, що дозволяє їх пояснити з позицій системного підходу.

Метод екстраполяції: поширення висновків, отриманих зі спостереження за однією частиною явища чи процесу, на його іншу частину.

Індукції і дедукції: при індукції закономірності деякої частини досліджуваного масиву явищ переносяться на всю множину цих явищ, тобто від конкретного переходимо до загального; при дедукції – навпаки, коли із знань про все явище у цілому робиться висновок про його окремі предмети, тобто від загального переходимо до конкретного.

Метод ідеалізації: уявна процедура, яка пов’язана з представленням об’єкта як ідеалу і подальшим порівнянням реального об’єкта з ідеалом. Дозволяє виявити недоліки і проблеми в досліджуваному об’єкті.

Метод мозкового штурму: організована система вільних незалежних висловлювань учасників про проблему при одночасній забороні критики висловлювань колег.

Метод відбору: вивчення не всієї сукупності явищ, а лише деякої частини, відібраної за певними правилами.

Технологія аналітики відрізняється значним різноманіттям, але разом з тим існує усталена схема аналізу.

Починається аналітична діяльність із визначення об’єкта, предмета і проблеми аналізу, формулювання яких характерне для будь-якої дослідницької діяльності. Подальший крок спрямований на побудову ідеальної моделі об’єкта і предмета, що створює нормативну базу для подальшої дослідницької діяльності. Після цього треба сформулювати гіпотези, які дозволяють зрозуміти проблему.

Наступний етап – вибір типу аналізу, виходячи з типології аналітичної діяльності. Далі необхідно продумати й відібрати ті конкретні методи аналізу, які можуть бути ефективними при дослідженні поставлених проблем.

Найскладнішим моментом аналітичної діяльності є доведення гіпотез, тобто проведення всього комплексу логічних дій, які або підтвердять, або спростують припущення дослідника. Завершується аналітична діяльність формулюванням аналітичних висновків.

0. Основні види аналізу

Серед розглянутої типології аналітичної діяльності зупинимося на тих типах (видах), які дістали найбільше застосування у практичній діяльності аналітиків.

Проблемний аналіз ґрунтується на понятті «проблема» (у перекладі з грецької – перешкода, труднощі). Отже, проблема – це форма існування і вираження суперечності між нагальною необхідністю певних дій і недостатніми умовами їх реалізації. Проблемний аналіз включає такі етапи: сприйняття проблемної ситуації, пошук способів вирішення, формулювання гіпотези і доведення гіпотези.

Системний аналіз дуже поширений і ґрунтується на закономірностях системної цілісності об’єкта, взаємообумовленості його структури і функцій. Розрізняють дескриптивний і конструктивний аналіз. Дескриптивний спрямований від структури до функції, тобто з’ясовує , як працює система, у якій задана певна структура, а конструктивний – навпаки, спрямований від функції до структури, тобто передбачає підбір структури до визначеної функції (мети).

У системному аналізі виділяють такі етапи:

- формулювання мети і завдань дослідження;

- визначення меж системи і виділення її з зовнішнього середовища;

- виявлення елементів системи (складників);

- аналіз елементів у їх взаємозв’язку;

- побудова структури системи;

- установлення функцій системи та її підсистем;

- конструювання системної моделі.

Причинно-наслідковий аналіз описує зв'язок між явищами, одне з яких породжує інше. Для цього зв’язку вірними є кілька тверджень:

• ніщо не є причиною самого себе;

• якщо одна подія є причиною другої, то остання подія не є причиною першої;

• одна й та ж подія не може бути одночасно як причиною наявності певної події, так і причиною її відсутності;

• немає причини для настання суперечливої події.

Причинно-наслідкові зв’язки різноманітні. У міжнародних економічних відносинах вони прослідковуються у міжнародному рухові капіталу ( причина – недостатня ефективність вкладання капіталу на батьківщині, наслідок – його вкладання за кордоном, яке зумовлене знову ж таки низкою причин: близькістю до ринків виготовленої на підприємстві, куди вкладено капітал, продукції; меншими вимогами до охорони навколишнього середовища, наявністю ресурсів, дешевших, ніж в країні-донорі капіталу), фінансових відносинах між країнами (причина – міжнародна фінансова криза, наслідок – посилення банківського нагляду) тощо.

Ситуаційний аналіз (кейс-аналіз) використовується при дослідженні конкретних ситуацій як в економічній, так і в інших сферах. При цьому аналізується конкретна ситуація, яка склалася, а на основі цього аналізу відшукуються причини, складники, структурні особливості, зміни досліджуваного явища чи процесу тощо. Потім ці виявлені особливості можливо перенести на інший подібний об’єкт.

2.8. Методологія інформаційно-аналітичної діяльності в міжнародних економічних відносинах

Методологія у загальнонауковому розумінні – це вчення про структуру, логічну організацію, методи і засоби діяльності. Методологія науки – вчення про принципи побудови, форми та способи наукового пізнання. Іноді методологію ототожнюють з методикою, тобто порядком і правилами застосування певних конкретних для даної науки методів і прийомів дослідження.

Інформаційно-аналітична діяльність у міжнародних економічних відносинах випливає з їх загальних закономірностей і теоретичних та практичних особливостей. Виходячи з того, що міжнародні економічні відносини – це система різноманітних господарських, у тому числі виробничих, науково-технічних, комерційних, валютно-фінансових, кредитно-грощових зв’язків між національними економіками різних країн, при збиранні, систематизації й аналізі інформації треба враховувати особливості й специфіку різних форм міжнародних економічних відносин.

1. Треба виявляти найбільш загальні закономірності універсального характеру, що відображають генезис (походження) і структуру світового господарства, його функціонування як цілісної системи на основі широкої взаємодії внутрішніх і зовнішніх чинників.

2. Визначати форми прояву цих закономірностей у різних секторах економіки й регіонах, інтеграційних об’єднаннях, економічних союзах та окремих країнах

3. Аналізувати всю сукупність світогосподарських зв’язків, що є невіддільною від своєї матеріальної основи – продуктивних сил, під кутом зору постійних динамічних змін, що відбуваються у розвитку господарства. Враховувати, що будь-яка зміна у продуктивних силах приводить до змін у МЕВ.

4. Аналіз МЕВ проводити з точки зору створення і дії відповідного механізму регулювання МЕВ і управління ними на рівні національної держави, регіонального інтеграційного об’єднання, багатосторонньому і глобальному рівнях.

Головними формами МЕВ, як відомо, виступають:

• міжнародна торгівля товарами та послугами

• міжнародний рух капіталу

• міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини

• міжнародна міграція робочої сили

• міжнародна економічна інтеграція

• міжнародна інформація.

Основними принципами інформаційно-аналітичної діяльності у МЕВ є такі:

1. Визначення понять. В аналітичних документах треба чітко формулювати ті дефініції (визначення) основних понять і категорій, які використовуються аналітиком, особливо якщо існують кілька варіантів їх трактування.

2. Використання всіх джерел. Треба використовувати всі можливі джерела інформації, щоб була можливість їх зіставлення і перевірки.

3. Розкриття значення фактів, установлення причинно-наслідкових зв’язків.

4. Врахування національної, релігійної, ментальної специфіки окремих країн, а також комерційної практики, що склалася на їхніх ринках.

5. Визначення тенденцій розвитку досліджуваного процесу, предмету чи явища.

6. Формулювання висновків.

9. Етапи інформаційно-аналітичного дослідження у міжнародних економічних відносинах.

Розрізняють кілька етапів інформаційно-аналітичного дослідження:

1. Підготовчий та організаційний етап включає в себе передпрограмне вивчення проблеми, тобто:

а) визначення всієї сукупності матеріалів, яку необхідно проаналізувати для одержання замовленої інформації (наприклад, для вивчення кон’юнктури певного товарного ринку треба запланувати зібрати матеріали про виробництво цього товару і його пропозицію на ринку, величину й динаміку попиту на товар, про величину й динаміку світових і національних цін, компанії, які володіють найбільшими частками ринку, рівень державної підтримки й конкуренції та інші відомості). Причому дуже важливо правильно визначити, де шукати необхідну інформацію і без якої можна обійтися, щоб не тратити кошти і час на другорядне;

б) ознайомлення з матеріалами досліджень з аналогічної тематики;

в) формування понятійно-категоріального апарату;

г) складання робочого плану дослідження, визначення методів і методики;

д) складання програми обробки даних, яка включає систематизацію зібраних матеріалів і вибір методологічного підходу.

2. Збирання та обробка інформації.

3. Побудова гіпотез.

4. Аналіз та інтерпретація інформації (доведення гіпотез).

5. Впровадження одержаних результатів у практику: складання доповідної записки та підготовка заходів і пропозицій за результатами дослідження.

Необхідно розрізняти за характером наукової діяльності наукове дослідження та інформаційно-аналітичну роботу.

Наукове дослідження – це цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають у вигляді системи понять, законів і теорій.

Інформаційно-аналітична робота – це цілеспрямоване дослідження, кінцевим результатом якого є підсумкові прикладні знання та висновки щодо:

• реальності причинно-наслідкових зв’язків, їх характеру;

• тенденції розвитку явищ, процесів, подій, дій;

• характеру відповідних наслідків цих процесів, подій, дій;

• визначення ознак, що вказують на ступінь визрівання небезпеки, ризиків, викликів і загроз для досліджуваних об’єктів;

• розробка відповідних пропозицій щодо практики дій, спрямованих на вирішення проблеми, що існує або може виникнути.

9. Види аналітичних документів

Кінцевим результатом діяльності фахівця-аналітика є складений і поданий замовнику підсумковий аналітичний документ, тобто інформація, складена, перевірена і надана замовнику у зручному і зрозумілому вигляді. Метою аналітичного документа є надання переконливої аргументації для обґрунтування рекомендацій для розв’язання тієї чи іншої проблеми, розробка відповідного інструментарію для вироблення та ухвалення рішень.

Аналітичний документ містить два основних функціональних розділи: інформаційний та безпосередньо аналітичний. Залежно від характеру та предмету дослідження ці розділи можуть бути приблизно рівними за обсягом або ж значно відрізнятися, але без інформаційного розділу аналітичний документ буде не повним. Інформаційний розділ включає численні документи, факти, цифри, повідомлення, наукові розробки, представлені у вигляді текстової інформації, таблиць, графіків, схем. Інформаційний розділ робить акцент на фактологію і мінімізацію інтерпретації фактів. Аналітичний розділ, навпаки, містить переважно логічні міркування при зіставленні різних фактів, пояснення явищ та їхніх причинно-наслідкових та інших зв’язків,а також у ньому формулюються загальні висновки та прогнози розвитку ситуації.

Основними видами аналітичних документів є аналітична записка, аналітичний звіт, оглядова записка та довідка.

Аналітична записка являє собою детальний аналіз проблеми, висновки та практичні рекомендації. Визначальним при підготовці аналітичної записки є термін її підготовки – важливо, щоб після її закінчення інформація не втратила своєї актуальності і практичної корисності для споживача. Під час підготовки аналітичної записки доцільно залучати значну кількість матеріалів. Обсяг аналітичної записки вкладається у 5 – 10 сторінок.

Аналітичний звіт відрізняється від аналітичної записки більшим обсягом (зазвичай 20 – 30 сторінок). До звіту додаються графічні і табличні матеріали, що ілюструють основні положення і висновки цього звіту. Значна увага при складанні аналітичного звіту приділяється висновкам і рекомендаціям, які займають до ¼ загального обсягу документа. Поширеною практикою у багатьох країнах є публічна презентація звіту перед замовником, для цього прийнято окремо готувати резюме звіту обсягом 1-2- сторінки.

Оглядова записка являє собою підбірку інформації на певну тему з різних джерел (документів, статей у пресі, повідомлень засобів масової інформації, наукових праць). При її складанні інформація може подаватися у вигляді прямих цитат або авторського переказу. На відміну від аналітичної записки, висновки та рекомендації не робляться. Найчастіше оглядова записка використовується для аналізу публікацій з певного питання. Обсяг коливається в межах 5 – 20 сторінок.

Довідка. Це найбільш поширений вид аналітичної документації, являє собою короткий огляд окремого аспекта конкретної події (в основному це інформація статистичного чи фактичного характеру), а також може стосуватися політичних, державних та громадських діячів, питань функціонування галузей, підприємств, політичних та економічних структур. Обсяг довідки 2 – 3 сторінки.

У випадку, якщо аналітичний документ виходить більший за розмірами, його доцільно розділити на дві окремі частини. В основному аналітичному документі подати основні оцінки, висновки і пропозиції, а базову інформацію, вихідну статистику з аналізом помістити у додатку.

Складання аналітичного документа має відповідати наступним принципам:

• орієнтація на потреби замовника;

• формулювання загальної картини проблеми, що аналізується;

• розташування на головному місці висновків і пропозицій;

• матеріал мусить бути структурованим, логічно й послідовно викладеним, чітким, зрозумілим. Основні тренди глобального розвитку: ризики та нові можливості для України".

Нижче наведено приклад аналітичної записки, підготовленої в Національному інституті стратегічних досліджень при президентові України на тему: «Основні тренди глобального розвитку: ризики та нові можливості для України».

Питання глобального управління залишаються у центрі уваги світової спільноти. Щорічний Всесвітній економічний форум у Давосі, що відбувся 25-29 січня 2012 р., проходив під гаслом великого переформатування. Низька ефективність застосування традиційних антикризових заходів та механізмів прийняття рішень свідчать про їх невідповідність новим реаліям. Загострення соціальних проблем внаслідок стрімкого зростання розривів у рівнях доходів різних груп населення, загрозливого поширення безробіття серед молоді, погіршення умов життя значної частини населення породжує протестні настрої у суспільстві. Це змушує піднімати на подібних зустрічах високого рівня питання про підвищення соціальної відповідальності бізнесу, розвиток державно-приватного партнерства.З огляду на те, що зростання світової економіки, яке розпочалося у 2010 р., виявилося нестійким, а глибина боргових криз у низці провідних країн загрожує поширенням кризових явищ у глобальному масштабі, економічна сфера продовжує залишатися у центрі уваги світової спільноти. При цьому пріоритетність економічних питань відволікає ресурси від вирішення інших важливих проблем глобального розвитку: екологічних, технологічних, соціальних тощо. Накопичення таких проблем містить суттєві загрози для глобального розвитку та самого існування людства.

На цьогорічному Всесвітньому економічному форумі в Давосі були визначені основні ризики глобального розвитку, які матимуть найбільший вплив на ситуацію у 2012 р.[1]. Серед них:

- хронічні бюджетні дисбаланси;

- екстремальні коливання цін на енергоресурси і продовольство;

- системні фінансові прорахунки;

- криза водопостачання;

- продовольча криза.

Як видно, більшість з цих ризиків мають відношення до економічної сфери.

При цьому найбільш ймовірними глобальними ризиками 2012 р. вважаються такі:

- зростання розривів у доходах;

- хронічні бюджетні дисбаланси;

- збільшення викидів парникових газів;

- кібератаки;

- криза водопостачання.

 Нова фаза розвитку світової фінансово-економічної кризи змушує країни коригувати свої плани економічного розвитку. Неспроможність швидкого подолання кризових явищ засвідчує невідповідність існуючих принципів та механізмів регулювання економічних процесів новим реаліям. Невипадково основною з основних тем обговорення на цьогорічному Всесвітньому економічному форумі в Давосі стало питання переформатування світової економіки і глобального управління[2].

 Це може відбуватися шляхом або реформування існуючої моделі глобального економічного розвитку, або формування принципово нової моделі. Але в обох випадках необхідним є запровадження нової системи глобального управління. 

 Наразі практичної реалізації ці ідеї поки що не знаходять. Зокрема, досі не реалізованим залишається план реформування МВФ як важливого сучасного інституту глобального управління, анонсований на саміті лідерів країн G20 ще у 2010 р. Висока актуальність цього завдання підтверджується тим, що воно знов постало на порядку денному саміту лідерів країн G20, який відбувся вже 3‑4 листопада 2011 р. в Каннах (Франція). Серед основних завдань реформування МВФ були визначені такі:

1. Посилення ролі МВФ в частині надання фінансової підтримки та нагляду, що передбачає:

- Зміцнення багатостороннього контролю і посилення нагляду на двосторонній основі, у т.ч. посилення моніторингу взаємозв'язків у всіх секторах, країнах і регіонах.

- Інтеграцію двостороннього та багатостороннього нагляду МВФ: при визначенні програми двосторонніх відносин має враховуватися загальна світова ситуація.

 2. Удосконалення принципів управління потоками капіталу, що передбачає, зокрема, проведення регулярного моніторингу транскордонних потоків капіталу, каналів їх передачі та безпеки руху капіталу, а також заходів, що застосовуються країнами.

3. Сприяння підвищенню гнучкості валютних курсів та недопущення конкурентної девальвації валют шляхом:

- Удосконалення методології оцінки курсів валют, а також оприлюднення таких оцінок за потребою.

- Посилення роботи по удосконаленню методики накопичення резервів країн, беручи до уваги ситуацію в країні.

- Поступового розширення сфери моніторингу МВФ на інші процеси – стан ліквідності резервів та ін.

 4. Підвищення прозорості діяльності МВФ шляхом забезпечення періодичного оприлюднення багатосторонньої оцінки зовнішнього балансу і звітів спостереження.

 5. Перегляд структури кошика СДР таким чином, що структура кошика СДР має як і раніше відображати роль валют в глобальній торговій та фінансовій системі і буде коригуватися з плином часу, щоб відобразити зміну ролі валют і їх характеристики. Більш широкий кошик СДР буде важливим чинником, що визначатиме його привабливість і впливатиме на його роль як глобального резервного активу. Перегляд структури кошика СДР має відбутися в 2015 році або раніше, якщо це буде необхідно.

 6. Підвищення відповідальності МВФ, зокрема, шляхом забезпечення більш широкої участі у роботі МВФ міністрів і губернаторів.

 Дослідження аналітичних доповідей, що презентувалися на декількох останніх Давоських форумах, зокрема, «Global Risks 2012. Seventh Edition», «Outlook on the Global Agenda 2012», «Outlook on the Global Agenda 2011. From Risk to Opportunity: Building a Response to the New Reality», «Global Risks 2011. Six Edition» та ін., дають підстави зробити висновки щодо основних довгострокових тенденцій глобального розвитку, які матимуть визначальний вплив на розвиток країн світу, у т.ч. України, у недалекому майбутньому, і які обов’язково слід враховувати при формуванні стратегій розвитку держави.

 Серед основних довгострокових тенденцій глобального розвитку слід зазначити такі:

- Посилення конкуренції за обмежені природні ресурси (енергетичні, водні) та продовольство.

- Перетік капіталу із Заходу на Схід, з Півночі на Південь (зокрема, з північноамериканського та європейського ринків до нових центрів зростання в Азії, Латинській Америці, Південній Африці).

- Зростання частки міського населення.

- Зростання частки літніх людей.

- Зростання частки сфери інтелектуальних послуг, а також ролі освіти.

- Зростання ролі і значення міжнародних інститутів. Необхідність реформування більшості з існуючих міжнародних інститутів (МВФ, ООН, ОБСЄ).

- Зростання ролі і значення державно-приватного партнерства, а також недержавних суб'єктів (неурядових організацій, крупного бізнесу, релігійних організацій тощо).

Необхідність реагування на виклики і загрози, пов’язані з дією довгострокових тенденцій глобального розвитку, потребує внесення відповідних змін до стратегій розвитку держав світу. Зокрема, особливої уваги потребують такі питання як оновлення та розвиток інфраструктури великих міст, реформування ринків зайнятості та систем соціального і пенсійного забезпечення. Вирішення таких питань потребує значних капіталовкладень. У цьому контексті особливого значення набуває практична реалізація ідей підвищення соціальної відповідальності бізнесу, запровадження нових моделей управління, побудованих на посиленій взаємодії бізнесу і влади тощо.

 Корисним є також досвід Японії щодо залучення людей пенсійного віку до активної суспільно-корисної діяльності з метою якнайповнішого використання набутого ними досвіду та знань. Зокрема, це може стосуватися підвищення рівня професійної підготовки молоді.  

 Висновки

1. У комплексі проблемних питань глобального розвитку в 2012 р. пріоритетною залишатиметься економічна сфера. При цьому відволікання уваги від вирішення інших важливих проблем розвитку – екологічних, технологічних, соціальних тощо – містить суттєві загрози для глобальної безпеки.

 2. Неспроможність швидкого подолання кризових явищ засвідчує невідповідність існуючих принципів та механізмів регулювання економічних процесів новим реаліям. Дедалі більшого поширення на рівні провідних міжнародних інститутів знаходить обговорення питання переформатування світової економіки і запровадження нових механізмів глобального управління. Проте конкретної реалізації ці ідеї поки що не знаходять, що суттєво обмежує можливості глобального розвитку.

 3. Загострення проблем зайнятості, погіршення соціально-економічних умов життя населення, посилення нерівності у доходах громадян виходять на передній край в багатьох країнах світу, суттєво посилюючи протестний потенціал та рівень нестабільності в світі. Слід згадати, що саме такі проблеми стали одним з основних поштовхів до розвитку подій «арабської весни».

 4. Необхідність реагування на виклики і загрози, пов’язані з дією довгострокових тенденцій глобального розвитку, потребує внесення відповідних змін до стратегій розвитку держав світу.

 Зокрема, при визначенні пріоритетів економічного розвитку України слід враховувати довгострокові тенденції глобального розвитку з метою якнайкращого використання природно-ресурсного потенціалу країни. Важливими для України напрямками стратегічного розвитку, які б дали максимальний ефект у контексті довгострокових тенденцій глобального розвитку, мали б стати такі:

- реалізація національного проекту, спрямованого на зниження неефективності та енергоємності житлово-комунального господарства (шляхом заміни зношених комунікацій, переходу на прогресивні технології енергозбереження тощо), що дозволило б суттєво зменшити енергозалежність національної економіки та ризики для енергетичної безпеки країни;

- розвиток аграрної сфери, спрямований на підвищення ефективності сільського господарства, якості харчової продукції. Цей напрямок набуває особливого значення в умовах стійкої глобальної тенденції щодо посилення дефіциту продовольства. Проведення при цьому земельної реформи має відбуватися виключно з урахуванням національних інтересів країни;

- підтримка проектів, спрямованих на підвищення якості водоочищення, з огляду на стійку глобальну тенденцію щодо збільшення дефіциту питної води;

- реформування системи освіти, підвищення якості надання освітніх послуг.

 Доцільним також вважається внесення змін до державних програм соціального та економічного розвитку України з урахуванням нових тенденцій розвитку світової економіки, а також відповідних ризиків і загроз.

 Відділ глобалістики та безпекових стратегій

(О. Резнікова)

[1] Global Risks 2012. Seventh Edition. An Initiative of the Risk Response Network. - World Economic Forum, 2012. Режим доступу: www.weforum.org

[2] Outlook on the Global Agenda 2012. - World Economic Forum, 2012. Режим доступу: www.weforum.org

На сайті Національного інституту стратегічних досліджень ми маємо можливість доступу до великої кількості аналітичних документів, у тому числі аналітичних записок і доповідей http://www.niss.gov.ua