2. Основні категорії педагогіки

Основними поняттями (категоріями) педагогіки є:

- виховання як один із факторів формування особистості. Воно полягає в тому, що люди хочуть тими чи іншими засобами досягти певної мети – розвивати і створювати у вихованця певні якості. Виховання являє собою таке суспільне відношення, в якому одні люди свідомо впливають на інших з метою спрямованого формування особистості.

Процес виховання орієнтований, зокрема, на формування соціально-важливих якостей особистості, на створення й розширення кола її ставлень до світу – суспільства, до інших людей, до самої себе. Чим ширша, різноманітніша система цих ставлень, тим багатший внутрішній світ особистості;

- освіта, що становить таку сторону виховання, яка полягає в оволодінні системою наукових і культурних цінностей, накопичених людством, в оволодінні системою пізнавальних умінь та навичок, формування на їхній основі світогляду, поведінки моральних й інших якостей особистості, розвитку її творчих сил і здібностей, підготовку до суспільного життя, до праці. До змісту освіти включаються всі елементи соціального досвіду.

Освіта може бути досягнута різними шляхами – як через самоосвіту, так і шляхом планомірного, системного навчання;

- навчання відіграє провідну роль у освіті. Воно являє собою цілісний педагогічний процес, у ході якого розв'язуються завдання освіти, виховання й розвитку тих, хто навчається.

Процес цей насамперед двосторонній. З одного боку, в ньому виступає той, хто навчає (педагог), а з другого – ті, хто навчається. Для них даний процес набуває характеру учіння, оволодіння навчальним матеріалом. Спільна діяльність педагога й тих, хто навчається, спрямована на оволодіння науковими знаннями, вироблення умінь та навичок, застосування їх на практиці, розвиток творчих здібностей, формування світоглядних та морально-етичних поглядів і переконань.

Основні поняття педагогіки, як і відображені в них явища, невіддільні одне від одного, вони перехрещуються й взаємопов’язані в єдиному, цілісному педагогічному процесі.

3. Система педагогічних наук

Розвиваючись, кожна наука збагачує свою теорію, наповнюється новим змістом і здійснює диференціацію своїх досліджень. Цей процес торкнувся і педагогіки. На сьогодні це поняття включає цілу систему педагогічних наук.

Педагогіка як наука підрозділяється на низку самостійних педагогічних дисциплін:

1. загальна педагогіка, що досліджує основні закономірності виховання людини; розкриває сутність, цілі, завдання і закономірності виховання, його ролі у житті суспільства й розвитку особистості, процес освіти і навчання;

2. вікова педагогіка, яка вивчає особливості виховання людей на різних етапах вікового розвитку; вона включає галузі, що стосуються дитячого віку, а також і дорослих (наприклад, педагогіка професійної освіти, вищої освіти тощо);

3. спеціальна педагогіка – дефектологія, що вивчає особливості розвитку, навчання і виховання аномальних дітей (в її складі – сурдопедагогіка, тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка, логопедія);

4. окремі методики, що з’ясовують специфіку застосування загальних закономірностей навчання до викладання певного предмета (іноземної мови, математики, фізики тощо);

5. історія педагогіки, яка вивчає розвиток педагогічних ідей і практики виховання в різні історичні епохи.

Інтенсивно розвиваються сьогодні й такі галузі педагогічної науки, як педагогіка вищої школи, військова, соціальна, виправно-трудова. Складаються нові галузі – освітній менеджмент, педагогіка сімейного виховання.

За класифікацією О. Степанова та М. Фіцули, історично виділилися такі глобальні галузі педагогіки, як народна (в її складі етнопедагогіка, родинна педагогіка, педагогічна деонтологія, педагогіка народного календаря, козацька педагогіка); духовна; світська. Найбільш сучасними напрямами розвитку української педагогічної науки, на думку згаданих дослідників, є педагогіка співробітництва, особистісно орієнтована педагогіка, педагогіка життєтворчості та педагогіка толерантності.