3. Основні галузі сучасної психології, їх предмет і завдання

Виходячи з матеріалістичного уявлення про психіку, можна визначити, що психологія – наука про факти, механізми та закономірності психіки як образу дійсності, що склався у мозкові, на основі і за допомогою якого здійснюється управління поведінкою й діяльністю. Головний предмет психологічної науки – психіка в усіх її проявах. Основні завдання психології – вивчення та пояснення психічних явищ.

Галузі психологічної науки. За напрямами досліджень вирізняють: загальну, вікову, педагогічну, соціальну, порівняльну, інженерну, військову й іншу психологію.

За глобальністю проблем існує:

а) фундаментальна психологія;

б) прикладна психологія;

в) практична психологія.

Додамо сюди також ненаукове психологічне знання, роль якого в суспільстві досить істотна:

г) популярна психологія;

д) парапсихологія;

є) навколопсихологічне знання (побутове).

Фундаментальна психологія розв’язує теоретичні проблеми психологічної науки і формує її понятійний апарат.

Прикладна психологія розглядає загальні психологічні проблеми людини як суб'єкта професійної діяльності (медична психологія, юридична психологія, психологія праці тощо), а також ті, що зумовлені фізіологічними чинниками (вік, стан здоров'я – психологія дошкільного віку, психологія студентського віку, сурдопсихологія, олігофренопсихологія і т.ін.), певним соціальним статусом (психологія керівної діяльності, психологія колективу, психологія натовпу тощо). Вона має безліч окремих галузей, що виникають на межі психології та інших наук (педагогіки, медицини, мистецтвознавства тощо).

Практична психологія вивчає психологічні проблеми окремої особистості з метою надання допомоги у їх розв'язанні.

На межі між науковим та ненауковим психологічним знанням стоїть популярна психологія. Її завдання – не проведення наукових досліджень і їх теоретичне опрацювання, а адаптація наукового знання для широкого загалу. Прикладом праць із популярної психології може бути книга К.К.Платонова під такою ж назвою, що витримала в колишньому СРСР кілька видань протягом 30 років. Її автор – відомий науковець, автор концепції динамічної функціональної особистості, син одного з перших російських психологів-експериментаторів, що стажувався в уже згаданій Лейпцізькій лабораторії В. Вундта. Проте він вважав за можливе і потрібне психологічне просвітництво, що сприяло б залученню до психологічних надбань тих, заради кого, власне, й існує психологічна наука, – пересічних громадян. На початку 70-х років ХХ ст. були опубліковані книги М. Государева "Трикутна людина", Я. Коломинського "Бесіди про таємниці психіки", "Людина: психологія", дещо пізніше – В. Леві "Мистецтво бути собою", "Мистецтво бути іншим", "Нестандартна дитина", "Полювання на думку"... Зараз книжковий ринок пропонує досить багато видань із популярної психології, найчастіше – переклади іноземних авторів. Очевидно, не слід ставитись до всіх їх надто серйозно, проте замислюватися над психологічними проблемами, шукати відповіді на питання щодо психічного життя, як власного, так і інших людей, варто кожному, і книги з популярної психології, особливо написані представниками солідних психологічних шкіл, стануть для цього доброю базою.

Цікавою для багатьох є парапсихологія – галузь знання психологічного типу, що розглядає факти, які офіційна наука не здатна ні пояснити з точки зору прийнятих теорій, ні остаточно відкинути – насамперед через їх поширеність та очевидність. Так, телекінез – явище, зумовлене начебто здатністю окремих людей рухати предмети "силою думки", описане багато разів, і безліч же разів робилися спроби розвінчати його як спритне шарлатанство. Всі чули про нібито існуючу в декого здатність до телепатії – вгадування думок іншої людини. Багато тепер говорять про спіритизм – здатність спілкуватися з душами померлих людей. Близько до нього стоїть ясновидіння – здатність описувати події, в дійсності недоступні даній людині через віддаленість у часі чи просторі. Ще більш відомою є проскопія – здатність "зчитувати" приховану інформацію через посередництво "магічних" предметів типу кришталевої кулі чи багатьох різновидів карт. Проскопічні традиції типові для більшості народів і живуть багато століть, незважаючи на заборони з боку церкви, спростування вченими-матеріалістами та нездатністю філософії й психології пояснити це явище.

Навколонаукове психологічне знання перебуває з науковою психологією в діалектичному взаємозв'язку. Воно породило психологічну науку, живиться її набутками. Його джерело – власний життєвий досвід людини, здійснений щодо неї виховний та освітній вплив, а також суспільний досвід, усна народна творчість, народні традиції. Так, Я.Л. Коломинський стверджував, що немає жодного психологічного явища, яке не було б відображене у фольклорі. Кожен із нас є носієм такого знання, воно слугує орієнтиром і регулятором усіх стосунків, що ми в них вступаємо протягом життя. Разом із тим, слід пам'ятати, що серед побутової психологічної інформації зустрічається як достовірна (об'єктивна), так і недостовірна, що базується на суб'єктивному досвіді й відображає викривлене, корисливе ставлення до дійсності (наприклад, відоме російське прислів'я "У женщины волос долог, да ум короток"). Насправді ж людина психологічно народжується не чоловіком і не жінкою, і лише соціальні та певні індивідуальні особливості, типові не лише для жінки, можуть зумовити її інтелектуальне відставання в окремих випадках. Об'єктивація належного нам побутового психологічного знання, його розширення за рахунок ознайомлення з даними сучасної науки й розглядається нами як одне із суттєвих завдань курсу "Психологія і педагогіка".