
- •Тема 6. Особистість і діяльність. Між особистісні стосунки, спілкування.. 57
- •Лекція 1
- •Тема 1. Вступ до психології
- •Література
- •2. Виникнення і розвиток психології як науки
- •3. Основні галузі сучасної психології, їх предмет і завдання
- •4. Методи психології та специфіка їх застосування
- •- Дослідник пасивний (не має права втручатися, чекає, коли буде те чи інше явище);
- •- Дані вимагають перевірки на достовірність та надійність.
- •Питання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Лекція 2
- •Тема 2. Біопсихічні і соціальні властивості людини
- •Література
- •Психологічна структура особистості, зарубіжні та вітчизняні концепції
- •Темперамент як одна з біопсихічних властивостей. Концепції темпераменту
- •Типи темпераментУ
- •Фізіологічне підґрунтя темпераменту
- •Слабкий тип.
- •Характеристика темпераментів
- •Роль темпераменту в діяльності людини
- •Характер: психологічний, педагогічний і соціальний фактори його формування
- •Структура характеру
- •Основні риси типового характеру
- •Здібності людини і проблеми їх цілеспрямованого розвитку
- •Види здібностей
- •Питання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Лекція 3
- •Тема 3. Потреба, мотиви та поведінка
- •Література
- •Поняття про мотивацію. Мотиви та потреби
- •2. Розв’язання проблеми мотивації в рамках різноманітних теорій
- •3. Мотиваційний контроль дій
- •1.Психічний розвиток особистості та його фактори
- •2. Періодизації психічного розвитку
- •Давньокитайська класифікація
- •Класифікація віку життя за Піфагором (vі ст. До н.Е.)
- •Традиційний поділ життєвого циклу за ж.Годфруа (1992)
- •3. Періодизації когнітивного розвитку
- •4.Планування і вибір життєвого шляху
- •6. Психологічний захист. Соціальна адаптація
- •Питання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Лекція 5 Тема 6. Особистість і діяльність. Між особистісні стосунки, спілкування
- •Література
- •1. Діяльність, її структура та основні види
- •2. Психологічна сутність пізнавальних процесів людини
- •Залежно від міри контакту органів чуття з подразниками розрізняють чутливість
- •3. Спілкування, його функції, форми і засоби
- •4.Особистість у суспільстві та колективі
- •Питання для самококонтролю
- •Тестові завдання
- •Лекція 6
- •Тема 7. Освіта в культурі людства
- •Література
- •1. Освіта – запорука суспільного розвитку
- •2. Вищі освітні заклади нашої країни (становлення, розвиток)
- •3. Особливості сучасної вітчизняної вищої освіти
- •4. Принципи функціонування освіти в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Лекція 7
- •Тема 8. Педагогіка як наука про освіту
- •Література
- •4. Тодорова і.С. Основи психології та педагогіки. – Полтава, 2002. – с. 84-88.
- •1. Розвиток педагогіки в історії людства; її сучасний стан
- •2. Основні категорії педагогіки
- •3. Система педагогічних наук
- •Питання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Лекція 8
- •Тема 9. Навчання – головний шлях освіти
- •Література
- •Тодорова і.С. Основи психології та педагогіки. – Полтава, 2002. – с. 89-95.
- •Дидактика як наука про навчання
- •2.Закономірності та принципи навчання
- •Основні методи навчання
- •4. Навчальні технології у вищому навчальному закладі
- •Питання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Лекція 9
- •Тема 10. Прогрес виховання та його особливості
- •Література
- •Тодорова і.С. Основи психології та педагогіки. – Полтава, 2002. – с. 95-98.
- •1.Виховання як процес і результат цілеспрямованого впливу на розвиток особистості
- •2.Загальні методи, засоби та принципи виховання
- •3.Національне виховання, його мета і принципи
- •4.Основи самовиховання
- •Питання для самоконтролю
- •Тестові завдання
3. Особливості сучасної вітчизняної вищої освіти
В Україні сьогодні функціонує система освіти, що охоплює дошкільні, шкільні, професійно-технічні, вищі заклади освіти, наукові, науково-методичні і методичні установи, науково-виробничі підприємства, державні та місцеві органи управління освітою, а також самоврядування в галузі освіти.
Структура освіти, відповідно до Закону “Про освіту”, включає такі ланки: дошкільна освіта, загальна середня освіта, позашкільна освіта, професійно-технічна освіта, післядипломна освіта, самоосвіта громадян, аспірантура, докторантура.
Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку відповідно до покликань, інтересів і здібностей громадян, перепідготовку й підвищення їх кваліфікації. Здійснюється вона на базі повної загальної середньої освіти. До вищих навчальних закладів, що готують молодших спеціалістів, можуть приймати осіб, які мають базову загальну середню освіту.
Прийом відбувається на конкурсній основі відповідно до здібностей – незалежно від форми власності закладу освіти та джерел плати за навчання. Навчання у вищих навчальних закладах держаної форми власності оплачує держава.
До вищих навчальних закладів належать технікуми, училища, коледжі, інститути, консерваторії, академії, університети й ін.
Відповідно до статусу вищих навчальних закладів установлено чотири рівні акредитації (рис.1):
- І рівень – технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;
- ІІ рівень – коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;
- ІІІ і ІV рівні (залежно від наслідків акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет.
Освітньо-кваліфікаційні рівні
Спеціаліст, магістр
Бакалавр
Молодший спеціаліст
Освітні рівні
Повна освіта
Вищі навчальні заклади
Університет, академія, консерваторія, інститут
Базова вища освіта
Коледж
Технікум, училище
Вищі навчальні заклади готують фахівців за чотирма освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст і магістр.
Крім фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів, вищі навчальні заклади готують та атестують наукові, науково-педагогічні кадри; займаються науково-дослідницькою роботою, спеціалізацією, підвищенням кваліфікації, перепідготовкою кадрів; культурно-освітньою, методичною видавничою, фінансово-господарською, виробничо-комерційною діяльністю тощо.
У державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) намічено такі основні шляхи реформування вищої освіти:
- розроблення та впровадження науково обґрунтованої методики, яка допомагала б визначити перспективну потребу держави у фахівцях різного рівня кваліфікації;
- розроблення та впровадження аналітичних, статистичних, імітаційних, ситуаційних моделей прогнозування обсягів підготовки фахівців з урахуванням розвитку галузей господарства та особливостей регіонів України;
- поєднання можливостей державної і недержавної системи вищої освіти для підготовки фахівців різних спеціальностей з урахуванням запитів окремих регіонів;
- удосконалення системи комплектування контингенту студентів вищих навчальних закладів;
- визначення напрямів базової вищої освіти та відповідних спеціальностей за кваліфікаційними рівнями, розроблення кваліфікаційних характеристик фахівців з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду й за участю замовників;
- оптимізація мережі вищих навчальних закладів на основі наукового аналізу схеми їх розміщення;
- визначення місця і змісту університетської освіти, перетворення університетів на провідні національні освітні, наукові, культурні та методичні центри;
- створення навчально-наукових комплексів (університет, інститут, коледж, технікум, професійно-технічне училище тощо), міжнародних університетів у їхньому складі, регіональних і галузевих університетів;
- розширення обміну педагогічними працівниками з провідними зарубіжними навчальним закладами;
- використання вищих навчальних закладів інших країн для здобуття вищої освіти громадянами України;
- організація комплексних наукових досліджень із проблем вищої освіти;
- забезпечення міжнародного визнання дипломів вищих навчальних закладів України;
- розроблення системи діагностики якості освіти і системи тестів для визначення відповідності рівня освіти державним стандартам;
- акредитація вищих навчальних закладів усіх рівнів та форм власності.
Подальший розвиток і вдосконалення системи вищої освіти в Україні має забезпечити високу якість навчання й виховання студентської молоді, кращу теоретичну і практичну підготовку майбутніх спеціалістів до професійної діяльності, сприяти всебічному розвиткові їх духовних та фізичних сил, формуванню національної самосвідомості.