3. Мотиваційний контроль дій

Проблема психічних механізмів, які безпосередньо управляють дією, породила низку теоретичних моделей психічної регуляції поведінки. Розглянемо деякі з них.

Плани та структура поведінки. Г.А. Міллер, Е. Галантер та К.Х.Прибрам (1965) пропонують таку схему контролю дії: Test – Operate – Test – Exit (скорочено ТОТЕ), або Тест – Дія – Тест – Вихід (тобто завершення дії). На думку авторів теорії, поведінка викликається невідповідністю між нинішнім станом організму та бажаним станом. Індивід тестує (визначає) розбіжність між бажаним та наявним станом, щось робить, аби усунути виявлену невідповідність, знову тестує ситуацію на наявність розбіжності; якщо розбіжність не усунено, то діє знову, а якщо усунено, то припиняє дію або виходить з циклу. Очевидно, що, з точки зору авторів теорії, основним принципом контролю поведінки є принцип зворотного зв’язку, чи ж прагнення індивіда зменшити розбіжність між метою і наявним станом.

Теорія чотирьох стадій дії, або «модель Рубікону». Німецькі дослідники Хекхаузен і Голвітцер (1990) пропонують свою схему аналізу психологічного контролю дії.

1. стадія перед-рішеня: вибір людиною варіанта майбутньої дії. Оскільки зробити вибір так само нелегко, як перейти Рубікон, учені дали своїй теорії відповідну назву. Зваживши всі «за» і «проти», індивід приймає рішення, завершуючи таким чином цей етап формуванням наміру (інтенції). Наприклад, готуючись до заняття, студент вирішує активно включитися в обговорення кількох питань, винесених на нього;

2. стадія до-дії: маючи намір, людина починає шукати, формувати умови та можливості до його реалізації, або ж очікує, коли відповідні обставини складуться. Скажімо, студент ретельно опрацьовує зміст відповідей на питання семінарського заняття і, прийшовши на нього, вибирає момент, принагідний для виступу;

3. стадія реалізації: розпочинається за наявності очікуваних умов. Цікаво, що процес контролю дії саме в цей момент може дати значні збої, бо перейти від намірів до практичного втілення не в кожній ситуації морально легко. Так, наш студент, спостерігаючи за рівнем підготовки тих, хто відповідав першим (на їхньому фоні його відповідь може видатися слабкою), за діями викладача, що можуть із певних причин бути емоційно непривабливими (прискіпливими, агресивними чи, навпаки, відображати байдужість до роботи) тощо, може завагатися, чи проявляти йому активність;

4. стадія після-дії, або ж оціночна, характеризується згасанням наміру. На цьому етапі людина оцінює результати виконаної дії і розмірковує про причини всього того доброго чи поганого, що нею зроблено. Вихід із дії часом досить тривалий і болісний, особливо в разі неуспішності здійсненого, а наміри можуть довго не згасати й знаходитися в активованому стані. У нашому прикладі студент може ще довго переживати через певні невдачі на занятті, подумки «прокручувати» свої дії, шукаючи в них моменти, що вимагають корекції.

Теорія мотиваційного контролю Д. Хайленда. Ця теорія є своєрідним узагальненням концепцій, що склалися у кібернетиці, теорії управління й психології, являючи собою деякий загальний опис цілеспрямованої поведінки, її структурних компонентів та принципів їхньої взаємодії. В якості базового принципу контролю поведінки автор даної теорії розглядає зворотний зв'язок: певний критерій співвіднесення порівнюється з перцептивним входом, і відмінності між ними слугують виконавцеві дії сигналом, що позначається терміном «виявлене відхилення». Це відхилення спонукає виконавця до зменшення, мінімізування розходження між критерієм співвіднесення та перцептивним входом.

Критерій співвіднесення являє собою внутрішній стандарт, із яким порівнюються параметри даної ситуації. У людини існує уявлення про належний порядок речей, яке виконує роль стандарту, що з ним порівнюється поточний стан речей. Хайленд виділяє 4 типи цього критерію: кінцевий стан; швидкість (темп) просування до мети; певний тип дії; певна емоція чи інший аспект психологічного стану.

Перцептивний вхід загалом можна визначити як аспект середовища, що сприймається виконавцем дії як істотний та вагомий чи інформація про стан справ. Виділяють 3 типи перцептивного входу: певний аспект зовнішнього середовища; інформація про власні дії; інформація з внутрішнього середовища (почуття, думки, стани).

Для ефективного управління дією людина потребує інформації, що відповідає її критеріям. Дія страждає не тільки від недостатньої конкретності цілей і завдань, а й від недоступності діагностичної інформації (якого обсягу має бути виступ, що від нього очікує той, хто буде оцінювати, тощо).

Якщо все ж людина має діагностичну інформацію, то вона може з тією чи іншою мірою чіткості оцінити розбіжність між критерієм співвіднесення і перцептивним входом, яка в теорії мотиваційного контролю називається виявленим відхиленням. Роль виявленого відхилення полягає в тому, що воно надає поведінці вибірковості (спрямованості) й енергетизує її. Виявлене відхилення – це свого роду мотивація, яка з'являється вже в процесі виконання дії. Суб'єкт мобілізує енергію і спрямовує її на «западаючі» аспекти ситуації.

Однак інтенсивність поведінки пов’язана ще і з чутливістю до відхилення. Це поняття теорії мотиваційного контролю відображає важливість, значущість відповідної мети для суб’єкта. Дві різних людини, а часом і та сама, в різних обставинах можуть мати один і той самий критерій співвіднесення й однаково сприймати реальність (перцептивний вхід), проте поводитися по-різному. І справа тут у чутливості до відхилення. Так, людина може обуритися, коли хтось смітить у її кімнаті, проте спокійно ставиться, коли бачить, як те саме робить перехожий на вулиці.

У розглянутих моделях психічної регуляції поведінки варто підкреслити наявність подібних ідей та концепцій. Найбільш істотна риса подібності полягає в тому, що всі наведені теорії є діахронними, тобто розглядають контроль дії як цикл, що починається до дії і завершується в кінці попередньої і перед початком наступної дії. Структура контролю дії, таким чином, уявляється у вигляді двох складових: а) інтенціональних процесів, або ж процесів формування наміру, мети і програми дії; б) оціночних процесів, або ж процесів співвіднесення, порівняння параметрів перебігу дії із заданими чи сформованими цілями та програмами.

Питання для самоконтролю

1. Чим потреби відрізняються від мотивів?

2. Назвіть основні підходи до класифікації мотивів?

3. Розкрийте вплив мотивів та поведінки на особисте і професійне життя людини.

4. Що є основою активності індивіда, з точки зору біхевіоризму?

5. Яким потребам (інстинктам) надавалося першочергове значення у психоаналізі?

6. Що спільного між психоаналітичною та гуманістичною теорією мотивації?

7. У чому полягає суть „моделі Рубікону”?

8. Що спільного між теорією чотирьох стадій дії та теорією мотиваційного контролю Д. Хайленда?

Тестові завдання

1. Стан людини, за якого вона переживає потреби у чомусь, – це:

а) мотив;

б) потреба;

в) інтерес;

г) нахил?

2. Які потреби необхідні для нормального розвитку людини як особистості:

а) біогенні;

б) соціогенні;

в) матеріальні;

г) духовні?

3. Які потреби необхідні для нормального розвитку людини як індивіда:

а) біогенні;

б) соціогенні;

в) матеріальні;

г) духовні?

4. Критерієм класифікації потреб на матеріальні і духовні є:

а) джерело їх формування;

б) форма життєдіяльності та здійснення;

в) можливість задоволення;

г) цикл життєдіяльності?

5. Сукупність психічних процесів, що забезпечують рівень енергетики і спрямованості поведінки, розуміється як:

а) мотивація;

б) мотив;

в) спрямованість;

г) потребний стан?

6. Автором теорії балансу є:

а) К. Роджерс;

б) А. Маслоу;

в) Ф. Хайдер;

г) Г. Олпорт?

7. На думку більшості класичних біхевіористів, основним механізмом мотивації є принцип:

а) постійності;

б) реальності;

в) гомеостазу;

г) задоволення?

8. Характеристика особистості, яка визначає інтенсивність, тривалість, частоту, різноманітність виконуваних дій, називається:

а) емоційністю;

б) активністю;

в) саморегуляцією;

г) самостійністю?

9. Соціальна зрілість людини не проявляється:

а) в структурі її домагань;

б) у спектрі виконуючих нею ролей;

в) у рівні сформованості у неї механізмів самоволодіння;

г) у спектрі емоцій, які переживаються?

10. Спрямування енергії інстинкту на виконання видів діяльності, не пов’язаних із прямим вдоволенням потреби, – це:

а) перцепція;

б) самоактуалізація;

в) мотивація;

г) сублімація?

Лекція 4

Теми 4-5. Розвиток особистості. „Я-концепція”. Психологічний захист

Мета: з'ясувати сутність та фактори психічного розвитку людини, явище сенситивного періоду; ознайомити студентів з теоріями когнітивного розвитку, створеними видатними вітчизняними і зарубіжними психологами; розглянути в світлі цих теорій проблему планування й вибору життєвого шляху.

Ознайомитися з явищем «Я-концепції», розглянути сутність та механізми психологічного захисту.

План

1. Психічний розвиток особистості та його фактори.

2. Періодизації психічного розвитку.

3. Періодизації когнітивного розвитку.

4. Планування і вибір життєвого шляху.

5. „Я-концепція” як соціально-психологічний феномен.

6. Психологічний захист. Соціальна адаптація.

Література

1. Немов Р.С. Психология. – М.: ВЛАДОС, 2001. – Кн. 1. – С. 461-496.

2. Психология: Учебник для технических вузов / Под ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000. – С. 285-309.

3. Психологія / За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2003. – С. 134-181.

4. Степанов О.М, Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. – К.: Академвидав, 2003. – С. 92-97

5. Столяренко Л.Д., Столяренко В.Е. Психология и педагогика для технических вузов. – Ростов –на- Д.: Фенікс, 2001. – С. 228-245.

6. Цимбалюк І.М. Психологія. – К.: Професіонал, 2004. – С. 32-43.