- •Опорний конспект
- •Тема 1. Природа і економічна сутність підприємництва
- •1.1 Предмет, метод і задачі дисципліни “Менеджмент підприємницької діяльності”
- •1.2. Принципи підприємництва
- •Такими основними принципами є:
- •1.3. Функції підприємництва
- •1.4. Суб’єкт підприємництва Суб’єктами підприємницької діяльності в Україні можуть бути:
- •1.5. Права та обов’язки підприємців
- •З метою реалізації господарської ініціативи підприємець має право:
- •Основні обов’язки підприємців
- •Окремими елементами такого цілісного знання є:
- •Джерелами ідеї підприємницької діяльності (в тому числі ідеї нового товару або послуги) є:
- •2.2. Принципи створення власної справи
- •2.3. Засновницькі документи
- •У статуті підприємства, згідно із Законом України «Про підприємства в Україні», зазначають:
- •Основними структурними елементами статуту підприємства є такі розділи:
- •Основні джерела формування майна підприємства
- •Основними структурними елементами засновницького договору є розділи:
- •2.4. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності. Постановка на облік в податкових органах
- •Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи — необхідні такі установчі документи:
- •2.5. Відкриття рахунку в банках
- •З метою відкриття поточного рахунка підприємство повинно подати в банк такі документи:
- •2.6. Ліцензування діяльності підприємства
- •У ліцензії зазначаються:
- •Найбільш значущими ознаками, що відрізняють якусь одно організаційно-правову форму від інших, доцільно вважати:
- •3.2. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності
- •3.3. Одноосібне володіння, його переваги та недоліки
- •Особливості одноосібного володіння
- •3.4. Товариство, його особливості
- •Переваги партнерство, які має перед одноосібними володіннями
- •Проблеми партнерства в порівнянні з одноосібним володінням
- •3.5. Корпоративна форма організації підприємницької діяльності
- •Переваги корпорації (акціонерного товариства)
- •Недоліки корпоративної форми організації підприємницької діяльності
- •Довідково
- •4.2. Місце і роль малого підприємництва в економіці
- •4.3. Функції малого підприємництва
- •4.4. Державна підтримка малого бізнесу
- •Класифікація бізнес-планів
- •Методологія та стадії розробки бізнес-плану
- •У межах роботи над концепцією майбутнього бізнесу:
- •Традиційно розглядають три основні способи започаткування бізнесу:
- •Відтак на підготовчій стадії:
- •5.2. Структура розробки бізнес-плану, його розділи
- •Бізнес-план підлягає певним вимогам щодо стилю написання:
- •5.3. Технологія розробки бізнес-плану
- •Орієнтовний перелік ключових аспектів бізнесу, які викладаються в резюме, такий:
- •У структурі цього підрозділу, як правило, виділяють такі основні складові:
- •Для цього необхідно:
- •У широкому розумінні стратегія маркетингу — це система конкретних стратегій щодо вибору і формування:
- •Виробничий план має дати відповіді на такі запитання:
- •У виробничому плані, як правило, виділяють такі блоки (підрозділи):
- •Тема 6. “Ресурсне забезпечення підприємницької діяльності”
- •6.3 Зношення основних фондів. Амортизація та відтворення основних фондів.
- •6.1. Поняття, класифікація та оцінка ефективності використання трудового персоналу підприємства
- •6.2 Сутність, класифікація та структура основних фондів. Облік та оцінка основних фондів
- •6.3 Зношення основних фондів. Амортизація та відтворення основних фондів
- •Асум - сума амортизаційних відрахувань від початку служби (сума зношування), грн.;
- •6.4. Показники ефективності використання основних фондів та шляхи її підвищення
- •6.5. Обігові кошти: сутність, склад та структура. Нормування оборотних коштів
- •6.6. Оборотність обігових коштів, її показники та шляхи прискорення. Ефективність прискорення оборотності обігових коштів
- •Список літератури Основний
- •Додатковий
Довідково
За оцінками експертів Світового банку, тільки у країнах, що розвиваються, існує близько 50 визначень малого підприємства. У різних країнах використовують різні класифікаційні ознаки (критерії) віднесення підприємства до розряду малих. Так, у Японії такими критеріями є розмір капіталу, чисельність працюючих та галузева належність. Згідно з чинним законодавством до малих та середніх відносять юридичне самостійні підприємства, що мають до 300 робітників, у галузях промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку, кредиту, комунального господарства; до 100 — в оптовій торгівлі; до 50 — у роздрібній торгівлі та сфері послуг. На практиці малі та середні підприємства поділяють на сім груп залежно від чисельності зайнятих: 1—4, 5—9, 10—29, 30—49, 50—99, 100—299, 300—499 робітників. У Великобританії у виробничій сфері фірма офіційно вважається малою, якщо в ній зайнято до 200 осіб. У більшості інших секторів економіки основним критерієм визначення малого підприємництва є показник річного обороту, який не повинен перевищувати 250 тис. фунтів стерлінгів. Кількість зайнятих і обсяг основного капіталу — такі критерії віднесення підприємства до розряду дрібних в Італії, в Індії — чисельність зайнятих і обсяг інвестицій, а в багатьох галузях — ще й рівень використання енергії.
Суть та значення малого бізнесу полягають у тому, що він є провідним сектором ринкової економіки; становить основу дрібнотоварного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП; здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору; забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послугами повсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні форми управління; формує новий соціальний прошарок підприємців-власників; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції.
4.2. Місце і роль малого підприємництва в економіці
В усіх розвинутих країнах світу кількісно переважають малі підприємства. В окремих державах до них відносять різні за величиною підприємства (у США та країнах Європейського Союзу — підприємства з кількістю працівників до 500 осіб, в Україні у промисловості та будівництві — до 200, а в інших галузях сфери матеріального виробництва — до 50 осіб).Серед розвинутих країн найбільша кількість малих підприємств зосереджена в США, Японії, Італії. З погляду структури народного господарства такі підприємства переважають у сфері послуг, роздрібної торгівлі, сільському господарстві. В Україні найбільша кількість малих підприємств у 1998 р. була сконцентрована у торгівлі та громадському харчуванні (76,8 тис.), промисловості (22,0 тис.), будівництві (15,6 тис.), транспорті та зв'язку (майже 3 тис.), сільському господарстві — 2,7 тис.
Основними кількісними критеріями зарахування підприємств до категорії малих є чисельність зайнятих на них працівників, обсяг валової виручки, обсяг податку, балансова вартість активів та ін.
У розвинутих країнах частка малих підприємств в загальній кількості підприємств є абсолютно переважаючою. Так, у США серед понад 20 млн підприємств до категорії малих належать до 18 млн, у Великобританії — приблизно 96%, в Італії з 800 тис. промислових підприємств — 99% малі й середні, в Польщі — до 2 млн. В Україні їх кількість становила в 1990 р. 10 тис., в 1994 — 70 тис., в 2000 — 171 тис. В середньому на малому підприємстві працює 10 осіб.
Проте частка малих підприємств у сукупних доходах незначна. Так, у США малі підприємства привласнювали лише до 8% валових доходів. Частка малих та середніх підприємств у промисловому виробництві України становила в 1998 р. лише 2,8% (в 1991 — 0,8%). Водночас вони забезпечують у розвинутих країнах світу більшу кількість робочих місць. Так, у США Протягом 1981— 1990 рр. малі підприємства створили 60% робочих місць, а великі скоротили чисельність працівників на 3 млн осіб. За цим показником малі підприємства мають вищу соціальну відповідальність, ніж крупні.
Невідповідність між величезною кількістю малих підприємств, чисельністю зайнятих на них працівників, з одного боку, та відносно незначною величиною валового доходу, внеску у створення товарів і послуг — з іншого, пояснюється такими чинниками:
1) нижчою продуктивністю праці на таких підприємствах (порівняно з крупними);
2) неспроможністю впроваджувати новітні вагомі досягнення науки і техніки;
3) промонополістичною політикою ножиць цін (завищених на товари і послуги крупних підприємств та занижених на створювані блага в малих підприємствах);
4) вищими відсотками на отримувані кредити;
5) певною мірою дискримінаційними контрактними відносинами значної кількості малих підприємств з гігантськими компаніями;
6) намаганням багатьох людей, які не мають підприємницького хисту, створювати нові підприємства; відсутністю належного досвіду в управлінні ними тих осіб, які мають такий хист.
Незважаючи на ці негативні тенденції, чисельність малих підприємств у розвинутих і слаборозвинутих країнах постійно зростає. Наприклад, у США на початку XX ст. налічувалося всього 300 тис. таких підприємств, в середині 60-х років — майже 5 млн, а наприкінці XX ст. — понад 18 млн. Щорічно в цій країні виникають понад 600 тис. малих підприємств, у Великобританії щотижня — до 900.
Своєрідний «ренесанс» малого бізнесу почався з розгортанням НТР, яка посилює процес спеціалізації, кооперування виробництва, формує великий попит на вузько-спеціалізовану продукцію, на інтелектуальні види продукції — нові ідеї, «ноу-хау», роль малих підприємств як експериментаторів тощо. Тому не випадково широкого розвитку набули ризикові (або венчурні) підприємства, які працюють над втіленням у виробництво певної ідеї чи проекту, беручи на себе ризик нововведень тощо. Так, кожна п'ята новинка науки і техніки, швидко впроваджена крупними компаніями розвинутих країн, запозичена у невеликих фірм і дає високий комерційний ефект.
Якщо розвитку малих підприємств властиві зазначені вище негативні тенденції, то цілком логічно виникає запитання, яким чином вони не лише виживають, а й кількісно зростають? Це пояснюється такими сторонами цих підприємств:
1) вища інтенсивність праці, в тому числі за рахунок подовження робочого дня;
2) нижча заробітна плата;
3) економія на техніці безпеки, умовах праці;
4) нижча організованість та самосвідомість найманих працівників, що, в свою чергу, пояснюється відсутністю профспілок і сприяє додатковій експлуатації.
Незважаючи на це, у США із приблизно 600 тис. нових підприємств щорічно розорюється понад 400 тис. Високий ступінь збанкрутіння малих підприємств має місце і в інших країнах.