Глава 4

тієї третини ОЗГ, що мала вогнепальну зброю, підставою її засто­сування були переважно (56 %) погрози при вчиненні розбоїв, ви­магань або (44 %) кримінальні «розборки».

Для визначення належності вивчених груп до організованих мають значення дані дослідження щодо наявності у цих групах спеціальних заходів внутрішньоорганізаційного згуртування, підкорення визначеним у групі нормам. Слід зазначити, що сто­совно 63 % ОЗГ такі заходи були виявлені. Вони полягали у визна­ченні обов'язку нерозголошення групових відносин (22 %), повно­го підкорення лідеру групи (66 %), забороні злочинних дій поза групою (24 %), унормуванні частки розподілу злочинних доходів (33 %), встановлені санкцій, міри відповідальності за порушення згаданих обов'язків (38 %). Водночас характерно, що більше тре­тини вивчених груп (37 %) не встановлювали будь-яких групових норм або обов'язків, крім загального прагнення не бути викрити­ми. Для характеристики міри організованості групових відносин становить інтерес наявність конфліктів у групах (такий мав місце у 23 % груп) та спосіб подолання конфлікту. У половини груп (52 %) він був пов'язаний із вольовим рішенням лідера групи. Проте більш ніж у 70 % груп конфлікт не був подоланий аж до ви­криття групи, в тому числі й після втручання лідера.

Для визначення заходів запобігання злочинній діяльності ОЗГ мають значення ще деякі її ознаки. Вона здійснювалася переважно у містах (68 %), частково у селищах міського типу (21 %) і рідко (11 %) у сільській місцевості. Об'єктами злочинного посягання (згадаємо, що вивчені ОЗГ мали загальнокримінальні способи вчинення злочинів) були частіше господарства державної форми власності (37 %), серед останніх — торговельні організації (50 %), а також організації колективної власності (24 %), в тому числі пе­реважно у сфері торгівлі (80 %), приватнопідприємницької діяль­ності (ЗО %), насамперед торговельні кіоски (50 %), пункти обміну валюти (39 %). Майже половину об'єктів нападу становили окремі громадяни (49 %), переважно (82 %) відомі як заможні — за цією ознакою вони стали об'єктом «наводки» на них ОЗГ. Злочинне по­сягання у всіх випадках «націлювалося» на заволодіння грошима, а також побутовою технікою (52 %), автотранспортом (25 %), зброєю (21 %), коштовностями (15 %). Як висновок потрібно за-

324

Організована злочинність та запобігання їй

значити, що більшість наведених показників ОЗГ та вчинених останніми злочинів дуже подібні до кримінологічних показників крадіжок, що вчинені групами за попередньою змовою. Очевидно, це має місце не лише через те, що переважну більшість злочинів, вчинених вивченими ОЗГ, становлять крадіжки, а й тому, що знач­на частина цих груп (принаймні третина) не мала тих ознак організованої діяльності, які відрізняють ЇЇ від звичайних групо­вих посягань, вчинених за попередньою змовою.

Особи, що вчинили злочини у складі вивчених ОЗГ, мали такі показники кримінологічної характеристики. Переважну більшість серед них становили чоловіки (88 %). Цікавий розподіл жінок — учасниць ОЗГ за наявністю близьких зв'язків з чоловіками — чле­нами ОЗГ: 10 % з них — це дружини останніх, 40 % — співмешкан­ки. Переважна більшість зазначених жінок (84 %) були безпосе­редніми учасниками злочинної діяльності, 16 % — її посібницями. Серед вікових категорій учасників ОЗГ виокремилася група віком від 18 до 24 років (34 %). За нею майже рівними частками пред­ставлені групи віком від 25 до 29 (23 %) та від ЗО до 39 років (22 %). Незначний прошарок становили неповнолітні (11 %) та ще менше — особи віком 40 і більше років (10 %). Знову-таки слід бра­ти до уваги, що мова йде про ОЗГ загальнокримінального способу вчинення злочинів, а не економічної спрямованості. Цією обстави­ною визначаються й такі показники: 74 % не мали сім'ї; 68 % — не працювали, а з тих, що працювали, — лише 5 % належали до дер­жавних службовців, 9 % — до працівників приватних підприємств. Досить високою виявилася частка раніше засуджених (36 %), в то­му числі за крадіжки (78 %) і загалом за групові злочини (64 %).

Характерним для визначення обґрунтованості віднесення вив­чених груп до дійсно організованих є спосіб реалізації отриманих злочинних коштів. Переважна більшість учасників груп витрачала ці кошти, а не вкладала в легальний прибутковий обіг. Причому витрачала переважно для забезпечення засобів існування (72 %), придбання побутової техніки (26 %), а також на наркотики (17 %), жінок легкої поведінки (16 %), алкогольні розваги (12 %). Лише один з п'яти учасників груп вкладав добуті злочинні кошти у підприємницьку діяльність. Наведені показники знову-таки не ха­рактерні для справжньої організованої злочинної діяльності, що

325