Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курс сучасної Української кримінології 2 кн..rtf
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
11.21 Mб
Скачать

Глава 4

практики в Україні більш деталізованою є кримінологічна харак­теристика злочинів загальнокримінальної спрямованості, вчине­них організованими групами. Більш повно вперше вона була висвітлена у дослідженні, проведеному А. І. Пясецьким та Б. І. Ба-раненком ще у 2000-2001 рр. у Науково-дослідному інституті Національної академії внутрішніх справ (тепер Державний науко­во-дослідний інститут МВС України)1. В процесі дослідження були вивчені у 5 областях матеріали розглянутих судами криміна­льних справ на 350 злочинних груп, які суди визнали організова­ними. Переважну більшість серед злочинів, вчинених цими група­ми (89 %), становили крадіжки майна, що належало до різних форм власності, у тому числі більше третини — крадіжки авто­мобілів. Майже половина організованих злочинних груп (надалі — ОЗГ) поряд з крадіжками вчинила розбої (42 %), по третині — грабежі (32 %) та вимагання (34 %). Серед вивчених ОЗГ не вия­вилося жодної, яка б вчинила злочин економічної спрямованості. Наведений розподіл відповідав тодішньому реальному співвідно­шенню викритих ОЗГ, тому його слід брати до уваги при оцінці показників їх кримінологічної характеристики.

Переважна більшість ОЗГ діяли від 3 до 6 місяців (36 %) та від 6 місяців до року (44 %). Питома вага ОЗГ, що діяли рік і більше, становила 12 %. Кількість членів групи на момент її утворення, як правило, становила 3 особи (69 %). Третина груп (ЗО %) спочатку мали у складі 2 особи. На момент викриття групи її склад суттєво збільшувався: до 3 осіб — 32 %, до 4-5 осіб — 47 %, 6 та більше осіб — 21 %. ОЗГ частіше створювалися на ґрунті відносин у сфері дозвілля (43 %), спільних занять спортом (21 %). Водночас помітна їх частина складалася на ґрунті відносин між родичами (16 %) або між особами, які спільно відбували кримінальне покарання (13 %).

Злочинна діяльність лише третини ОЗГ (32 %) обмежувалася територією населеного пункту, району. Частіше вона поширювала­ся у межах області (44 %) або в інших регіонах України (16 %).

1 ПясецкийА. Й., Баранепко Б. Й. Оргапвдоваипая прсступііость: сравіїитсльная характери­стика оргапизовапьіх прсстуїіиьіх групи / Правові проблеми боротьби зі злочинністю: 36. праць дослідників паук.-дослід. програми АПрНУ та НІЮ США. — Кп. 1. — X., 2000. — С. 106 та іп.

322

Організована злочинність та запобігання їй

П'ята частина ОЗГ (22 %) вчиняла злочини й в інших країнах СНД. Крім безпосереднього вчинення злочинів більшість ОЗГ ма­ли інші міжрегіональні злочинні зв'язки: в межах області (53 %) або й за її межами (12 %). Міжрегіональні злочинні зв'язки зумов­лювалися в основному добором виконавців злочинів з інших місць або спрямуванням членів ОЗГ для вчинення останніх в інших місцях (26 %), а також потребою реалізації в інших регіонах пред­метів злочинних посягань (27 %). Участь у формуванні між­регіональних скупчень злочинних коштів («общаків») охоплюва­ла незначну частину ОЗГ (11 %).

За час існування більшість ОЗГ (70 %) встигла вчинити понад 6 злочинів, в тому числі 28 % — більше одинадцяти. Інші ЗО % ОЗГ вчинили від двох до п'яти злочинів.

Для оцінки міри організованості при здійсненні групою підго­товчих заходів до злочинної діяльності становлять інтерес показ­ники щодо змісту цих заходів. У 77 % ОЗГ останні полягали у здійсненні заздалегідь вибору та вивченні об'єкта посягання; у 82 % — у плануванні своїх злочинних дій; 96 % — так чи інакше розподіляли злочинні ролі. Підготовчі дії такого змісту характерні загалом для групового вчинення злочину, незалежно від наявності у групи ознаки організованості. Водночас 66 % ОЗГ підготовку до злочину поширювали на добір спеціалістів певного фаху, підшу­кання спеціальних знарядь, а 25 % — ще на інші спеціалізовані за­ходи, що загалом може свідчити про більш організоване здійснен­ня підготовчої діяльності. Безсумнівно, ознакою організованості значної частини вивчених груп є заходи, що вживалися ними для забезпечення захисту (прикриття) своєї злочинної діяльності. Прикриття останньої забезпечувалося створенням об'єднання для господарської діяльності (19 %), зв'язками з працівниками право­охоронних органів (11 %). Для захисту залучалися злочинні авто­ритети (22 %), спеціальні охоронці — «бойовики» із кримінально­го середовища (28 %). Водночас майже дві третини груп (61 %) не займалися організацією забезпечення в той чи інший спосіб своєї злочинної діяльності. За відсутності ознак забезпечення ор­ганізованої злочинної діяльності ці групи навряд чи можна відне­сти до категорії організованих. До того дві третини груп не мали на оснащенні вогнепальної зброї та звичайно не застосовували ЇЇ. Для

323