- •Курс сучасної української кримінології: теорія і практика у 3 книгах.
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 "
- •Глава 2 '' - ' 1"-і''" "•і"!г' : •' •
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 • -••• •
- •§ 1. Сутність, поняття
- •Глава 3 ч
- •Глава 3 • • -; .......
- •Глава 3 . . .. . .,.,.,,•,• • • • ,,,-,. ... .-•.•••
- •Глава 3 .
- •Глава 3 •:
- •Глава 3 --«-.; ' - •:-.- ;
- •Глава 3 *"" • "'•' '"" "'•''" " ''"' '• '
- •Глава 3 ;, ,
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ' '•' •
- •Глава 4 * •''' і-г-:і--.-!.''-'7 •• •-•••' ..,•'.— ••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ---• ••-'•• • •- • • : ••'• '
- •Глава 4 • .'пі"'.!»*"?!- • ••-••'»
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 •,,,,•••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •1. Види злочинів організованої злочинності національного поширення:
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 - .-. -:- •• - --'•••- '•••,-••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ""
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 9
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Удосконалення кримінального, кримінально-процесуально го, адміністративного, цивільного законодавства;
- •Інформаційне забезпечення діяльності правоохоронних та інших органів, що беруть участь у боротьбі з організованою зло чинністю;
- •Заходи протидії різним формам негативного соціально-пси хологічного впливу на суспільство в інтересах організованої зло чинності;
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •6. Інституційне та функціонально-організаційне реформування системи правоохоронних органів, що мають здійснювати запобігання та протидію фактам організованої злочинної діяльності.
- •Глава 4 . • • .'
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 • !
- •Глава 5 / ••••.• • м
- •Глава 5
- •Глава 5 • '""•'• ' • ' '"•''' • • ' -•-•••.- ,.•..-••
- •Глава 5 -' ••
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 '•' '"' •'""'"" ' " '• -':'" ' ••--•-.••• •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Злочинність неповнолітніх
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 •!•'••-•••
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 гг*-!'ї 'гг"!-*':'!1''"',-!*-
- •Глава 6 ; ••• '
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7 Рецидивна злочинність
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •1. Засуджені, що визнали свою вину у вчиненні злочину та:
- •1.1. Розкаялися, у тому числі:
- •1.2. Не розкаялися:
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 -;•; цн-'н',-- • /*
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 '•
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 ; ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 4. Особливості злочинності ув'язнених, ,
- •Глава 7 ' '"•
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •З недоліками організаційно-управлінської та оперативної діяльності установ позбавлення волі;
- •З криміногенним впливом кримінального середовища в ус тановах позбавлення волі.
- •Глава 7
- •1. Загальні заходи щодо усунення (нейтралізації) умов, які сприяють злочинності в установах позбавлення волі, в тому числі стосуються:
- •2. Спеціалізовані заходи щодо виявлення та запобігання ускладненню криміногенних ситуацій, в тому числі:
- •Глава 7
- •3. Спеціалізовані заходи щодо протидії кримінальній субкуль-турі, а саме:
- •Глава 7
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8 - .•.•..•и/.-п ••,•/••- - .-- • „ - ••
- •Глава 8
- •§ 3. Вплив психічних аномалій, що не виключають
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9 Злочини, вчинені з необережності
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 -
- •Глава 9
- •§2. Стан необережної злочинності.
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 •і;
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
Глава 4 •,,,,•••
вані мережі все ширше проникають та розвиваються в Росії, де частіше охоплюють сторони так званого «залізного трикутника» — «кооперацію» між злочинцями, бізнесом і політикою.
Як зазначалося в § 1 глави, прояви організованої злочинності в Радянському Союзі виникли ще у 70-80-х рр. минулого століття. Організована злочинність в Росії пройшла фактично ті самі етапи і форми, що і в США: організовані групи — організовані об'єднання — злочинні корпорації — регіональний або галузевий контроль за легальним бізнесом — «вихід» у владу — її підкорення, а тепер ще й обплетення кримінальною мережею. Відповідно у прогресивних та незаангажованих російських фахівців-криміналістів та інших змінювалося уявлення про сутність організованої злочинності аж до розуміння її як небезпеки національній державності та самобутності. Фактично незмінною лишається тільки кримінально-правова оцінка інституту співучасті. На наш погляд, консерватизм російської кримінально-правової думки та кримінального законодавства Росії щодо розуміння сутності організованої злочинності мав та й зараз справляє негативний вплив на вирішення питань удосконалення законодавства України, передусім відповідних норм Кримінального кодексу. Між тим багато російських фахівців-кримінологів, криміналістів, передусім тих, хто займається науковою або практичною діяльністю в системі МВС Росії, ще наприкінці 90-х рр. характеризували організовану злочинність як суспільний феномен, альтернативне суспільство зі своєю економічною, соціальною і духовною сферами, своїми системами управління і політикою1, «кримінальне упорядковану і функціонуючу систему публічної влади», яка економічно забезпечує «підпорядкування кримінальному диктату (управлінню) не тільки своїх колег за злочинним ремеслом, а й законослухняну масу громадян»2. За даними МВС Росії, ще у названий вище період організована злочинність контролювала в Росії 40 % приватних
1 Луиеев В. В. Прсстушюсть XX века: Мировнс, региональньїе й российскис тендепции. — М., 1997. — С. 289; Дугинец А. С.,МакиенкоА. В. Организованпая проступность каксоциаль- ньш феномен России // Российский слсдоватсль. - 1999. - № 1. - С. 11; Воронцов С. А. Правоохранительньїе органи й спсцслужбьі Российской Фсдерации: История й соврсмсн- ность. - Ростов ІІ/Д, 1999. - С. 453.
2 Випокуров С. Й. Организованпая престуиность какая она єсть // Российский следова- тєль. — 1999. — № 1. — С. 6-8; Дугинец А. С., МакиенкоА. В. — Вказ. праця. — С. 11.
300
Організована злочинність та запобігання їй
підприємств, 60 % — державних підприємств, від 50 до 85 % банків1. Не лише російські, а й зарубіжні фахівці відзначають, що характерні для організованої злочинності в усьому світі процеси «виходу» її лідерів у владу у Росії набули виняткового розмаху та гострих форм, утворили фактично «симбіотичні стосунки з державним і правоохоронним апаратом, що будуються на спільних фінансових інтересах», широкому представництві останніх та особисто кримінальних авторитетів і у великомасштабному бізнесі, й у владі, включаючи Державну думу Росії. Хто ж не бажає співпрацювати — опиняється за ґратами, а ще частіше, ніж у будь якій країні — піддається фізичному знищенню2. Думається, зрозуміло, що за такої влади марно розраховувати на необхідне удосконалення законодавства про боротьбу з організованою злочинністю, передусім Кримінального кодексу, а також практики його застосування. Між тим російський Кодекс та правоохоронна практика нерідко служать у боротьбі з організованою злочинністю прикладом для країн СНД, у тому числі України.
У § 1 глави зазначалося, що в України розуміння організованої злочинності склалося спочатку (90-ті роки), як і в багатьох інших країнах, на підставі уявлення про те, що ЇЇ становить сукупність злочинів, вчинених злочинними групами, які мають особливу організаційну структуру та ознаки, що визначаються на підставі загальних положень інституту співучасті, Ця трактовка знайшла відображення у Законі України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та Кримінальному кодексі Удраїни 2001 р. її фактично поділяє досі переважна більшість фахівців, передусім у галузі науки кримінального права та правоохоронної практики. Як зазначалося, у більшості країн із поширенням організованої злочинності та небезпечних змін у ній змінився підхід до неї у бік змістовного, у тому числі нормативного визначення особливостей організованої злочинної діяльності, її науково-теоретичної трактовки. Проте в Україні такі зміни не відбулися ні в теоретичній, ні в законодавчій та правозастосовчій практиці. Тут ЇЇ розуміння, як правило, залишилося на рівні
Государство й право. — М., 1999. — № 9. — С. 74. Вільямс Ф. Вказ. праця. - С. 79-80.
ЗОЇ
Глава 4 *•••••.•••• »'••• •••^••г-.'і..-"': •.
первісного уявлення про неї як про вчинення злочинів організованою групою. Вважається, що кримінально-правове реагування на набуття організованою злочинністю ознак сталої злочинної діяльності і навіть промислу, високої кримінальної упорядкованості, вкрай небезпечного впливу на економіку, політику, безпеку держави і суспільства достатньо забезпечується наявністю у Кримінальному кодексі ст. 255 «Створення злочинної організації». Проте вона, як зазначалося, не містить сутнісної характеристики та особливостей злочинної діяльності та злочинної організації, про які йдеться у ній. Гостре питання про визначення поняття організованої злочинності інколи обходять навіть у публікаціях останнього часу, де вона є безпосереднім предметом1.
Слід визнати, що в Україні поки що не опрацьоване системне визначення сутності, предметної змістовності злочинності, яка іменується організованою, хоча деякі опубліковані положення можуть послугувати вирішенню цього завдання. Зокрема, важливими щодо методологічного підходу у його розв'язанні є застереження стосовно необхідності чіткого відмежування організованої злочинності від організованих злочинних груп2 або, що є тим самим, відмежуванням груп осіб, що вчиняють ці злочини, від проваджуваної ними організованої злочинності діяльності. Важливими у визначенні деяких сутнісних ознак останньої є вже звичні вказівки на її зв'язок з корупцією як її забезпечувальним засобом, а також на об'єднання у цьому різновиді злочинності кримінальних структур та влади3. Містяться такі положення і в деяких публікаціях автора Курсу4. Багато уваги розкриттю сутності організованої злочинності через категорію системної злочинної діяльності приділив Н. С. Карпов5, про що йшлося в главі 4 Книги 1 Курсу. В публікації останнього часу він здійснив досить
1 Організований злочинність в Україні та країнах Європи: Посіб. / За заг. рсд. О, М. Джужи. - К., 2007.
2 Семаков Г. С. Кримінологія: Курс лекцій. — К., 2000. — С. 77-79.
3 Питання національної доброчесності: Аналітичний звіт. — К., 1998. — С. З
4 ЗакалюкА. П. Нормативне визначення організованої злочинної діяльності: теоретичне та практичне значення. — С. 24-26.
5 Карпов Н. С., Євдокименко С. В. Злочинна діяльність / Під ред. В. П. Бахіна. — К., 2001. — С. 10-16.
302
Організована злочинність та запобігання їй
повний аналіз сучасного розуміння організованої злочинності, намагався визначити ЇЇ головні ознаки, але, на наш погляд, непереконливо обмежив останні лише двома: ієрархічною системою організації та масштабністю діяльності, а запропоноване на цій основі визначення організованої злочинності як форми «ієрархічної побудови злочинного співтовариства, масштабність діяльності якого впливає на соціально-економічну структуру держави»1 здається придатним для її характеристики лише на рівні загального суспільного узагальнення та до того знову зводить її до ієрархічної побудови, тобто до організації, а не до сутності охоплюваної нею особливої злочинної діяльності.
Слід зазначити, що останнім часом не лише кримінологами, а й фахівцями інших юридичних галузей, що стикаються з проявами злочинної та іншої протиправної організованої діяльності та не обмежені її розумінням лише через організаційні особливості форм співучасті, в яких вони здійснюються, ведеться пошук та обґрунтування ознак цієї діяльності. При цьому останні іноді пропонується поділити на обов'язкові та необов'язкові. Так, В. І. Олефір пропонує відносити до перших (він називає їх критеріями) такі: 1) співробітництво трьох або більше осіб; 2) дія протягом тривалого або невизначеного часу; 3) наявність підозрюваних або засуджених раніше за вчинення тяжких кримінальних злочинів; 4) дії з метою одержання матеріального зиску та/чи влади; а до других:
наявність у кожного учасника конкретного завдання або ролі;
застосування насильства або інших методів залякування; 7) чи нення впливу на політику, засоби масової інформації, державну адміністрацію, правоохоронні органи, здійснення правосуддя або економіку шляхом корупції або застосування інших засобів; 8) ви користання комерційних або бізнесових структур; 9) відмивання грошей; 10) діяльність на міжнародному рівні2.
Ідея розподілу ознак організованої злочинної діяльності за різними підставами, яку висловлювали й інші автори, заслуговує
1 Карпов Н. Особливості сучасної організованої злочинності // Юридична Україна. — 2006. - № 6. - С. 77.
2 Олефір В. І. Державна міграційна політика України (організаційно-правовий аспект): Авторсф. лис.... докт. юрид. наук. — К., 2005. — С. 20.
303
Глава4 *••••''<•'••• ••••' •'*'•• •'''* 'г ' • г>'
на увагу. Однак слід уважніше поставитися до вибору критеріїв (підстав) такої диференції та чіткості її проведення.
І. М. Даньшин до якісних відмінностей організованої злочинності відносить злиття у ній різних видів злочинів у єдину кримінальну діяльність, що має систему багаторівневих, стійких злочинних зв'язків, які ведуть до концентрації злочинності1. Думається, що первісне узагальнене уявлення про організовану злочинність як сукупну кримінальну діяльність, об'єднану єдністю певних ознак, є прийнятним. Однак у наведеному визначенні поєднані ознаки двох різних понять: а) організованої злочинної діяльності, яка характеризується системою кримінальних діянь, об'єднаних єдиною метою, спрямованістю та кінцевим результатом; б) загальної структури організованої злочинності, що дійсно має багато рівнів, злочинних зв'язків та становить окрему концентровану частину злочинності загалом.
Зведення до одного диференційного ряду якісних відмінностей злочинів, що становлять зміст організованої злочинної діяльності, та організаційних ознак злочинних угрупувань, які ведуть таку діяльність, у спробах дати узагальнене визначення організованої злочинності допускали й інші зарубіжні2 та вітчизняні фахівці3, хоча наразі мова йде про предмети двох різних понять: певної системи специфічних діянь та організаційної структури — особливої співучасті їх вчинення. Зазначені та інші подібні характеристики організованої злочинної діяльності зумовлені, на наш погляд, бажанням пояснити її сутність, яка у законодавстві не визначена, з використанням її організаційних ознак, які у певний спосіб (здебільшого оціночно) визначені у КК. Це, так би мовити, «напівнормативне» визначення, яке фактично сутнісним щодо організованої злочинності не є.
Перед нами стоїть завдання з урахуванням наведеного спробувати визначити сутнісні ознаки і загалом сутність організованої злочинності та на цій основі окреслити її поняття, яке б адекватно відобразило цю сутність.
1 Дальший Й. Н. Вказ. праця. — С. 11. , > І >
2 Шиайдер Г. Криминология. - М., 1994. - С. 49-50.
;) Джужа О. М,, Василевич В. В. Феномен — організована злочинність // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). — 2001. — № 3. — С. 17-18.
304
Організована злочинність та запобігання їй
Думається, що насамперед потрібно виходити з того, що організована злочинність — це багатозначний різнорівневий та складно структурований феномен суспільного життя, який виник та розвивається в результаті прагнення (активності) частини членів суспільства змінити у кримінальний спосіб його цивілізовану, перш за все правову упорядкованість, в інтересах власного збагачення та отримання на цій основі фактичної влади. Наведена характеристика належить загальносуспільному рівню сприйняття організованої злочинності, де проявляється її суспільне деструктивний вплив, у тому числі передусім соціально-економічний, соціально-психологічний, криміногенний.
Проте наразі нас передусім цікавить характеристика організованої злочинності на рівні її безпосереднього здійснення, яка належить у першу чергу теорії кримінального права та кримінології, а також криміналістиці, кримінальній психології, кримінальному процесу. На зазначеному рівні далі слід розрізняти ознаки, які стосуються сутності організованої злочинності загалом (загальні ознаки), а також властиві окремим видам (видові сутнісні ознаки). Відповідно мають визначатися загальне поняття організованої злочинності цього рівня та поняття окремих її видів. Тут йтиметься про загальні ознаки та поняття, а видові розглядатимуться у § 4.
Організована злочинність на рівні її безпосереднього здійснення, як було визначено у главі 4 Книги 1 Курсу, становить сукупність злочинів, кожний з яких окремо та всі загалом за своєю формою є проявом злочинної діяльності, а тому організована злочинність перш за все має розглядатися як різновид останньої, через категорію злочинної діяльності. Поняття останньої як діяльнісного прояву злочинності, що має свої відмінності від злочинного вчинку, раніше (глава 4 Книги 1) вже визначалося як система цілеспрямованих неодночасних діянь суб'єкта (суб'єктів) злочину (злочинів) або причетних до підготовки і вчинення останніх, які вчинені з прямим умислом та підкорені загальному мотиву і єдиній меті забезпечення умов здійснення і підтримання вчинюваного злочину, подальшого розвитку злочинної діяльності. Ключовими ознаками злочинної діяльності, як і будь-якої діяльності, визначалися: 1) система діянь; 2) загальний мотив та єдина мета, яким вони підкорені; 3) забезпечення здійснення і підтримання цієї діяльності, її подальшого розвитку.
305