- •Курс сучасної української кримінології: теорія і практика у 3 книгах.
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 "
- •Глава 2 '' - ' 1"-і''" "•і"!г' : •' •
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 • -••• •
- •§ 1. Сутність, поняття
- •Глава 3 ч
- •Глава 3 • • -; .......
- •Глава 3 . . .. . .,.,.,,•,• • • • ,,,-,. ... .-•.•••
- •Глава 3 .
- •Глава 3 •:
- •Глава 3 --«-.; ' - •:-.- ;
- •Глава 3 *"" • "'•' '"" "'•''" " ''"' '• '
- •Глава 3 ;, ,
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ' '•' •
- •Глава 4 * •''' і-г-:і--.-!.''-'7 •• •-•••' ..,•'.— ••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ---• ••-'•• • •- • • : ••'• '
- •Глава 4 • .'пі"'.!»*"?!- • ••-••'»
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 •,,,,•••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •1. Види злочинів організованої злочинності національного поширення:
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 - .-. -:- •• - --'•••- '•••,-••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ""
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 9
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Удосконалення кримінального, кримінально-процесуально го, адміністративного, цивільного законодавства;
- •Інформаційне забезпечення діяльності правоохоронних та інших органів, що беруть участь у боротьбі з організованою зло чинністю;
- •Заходи протидії різним формам негативного соціально-пси хологічного впливу на суспільство в інтересах організованої зло чинності;
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •6. Інституційне та функціонально-організаційне реформування системи правоохоронних органів, що мають здійснювати запобігання та протидію фактам організованої злочинної діяльності.
- •Глава 4 . • • .'
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 • !
- •Глава 5 / ••••.• • м
- •Глава 5
- •Глава 5 • '""•'• ' • ' '"•''' • • ' -•-•••.- ,.•..-••
- •Глава 5 -' ••
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 '•' '"' •'""'"" ' " '• -':'" ' ••--•-.••• •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Злочинність неповнолітніх
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 •!•'••-•••
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 гг*-!'ї 'гг"!-*':'!1''"',-!*-
- •Глава 6 ; ••• '
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7 Рецидивна злочинність
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •1. Засуджені, що визнали свою вину у вчиненні злочину та:
- •1.1. Розкаялися, у тому числі:
- •1.2. Не розкаялися:
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 -;•; цн-'н',-- • /*
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 '•
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 ; ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 4. Особливості злочинності ув'язнених, ,
- •Глава 7 ' '"•
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •З недоліками організаційно-управлінської та оперативної діяльності установ позбавлення волі;
- •З криміногенним впливом кримінального середовища в ус тановах позбавлення волі.
- •Глава 7
- •1. Загальні заходи щодо усунення (нейтралізації) умов, які сприяють злочинності в установах позбавлення волі, в тому числі стосуються:
- •2. Спеціалізовані заходи щодо виявлення та запобігання ускладненню криміногенних ситуацій, в тому числі:
- •Глава 7
- •3. Спеціалізовані заходи щодо протидії кримінальній субкуль-турі, а саме:
- •Глава 7
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8 - .•.•..•и/.-п ••,•/••- - .-- • „ - ••
- •Глава 8
- •§ 3. Вплив психічних аномалій, що не виключають
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9 Злочини, вчинені з необережності
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 -
- •Глава 9
- •§2. Стан необережної злочинності.
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 •і;
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
Глава 4
постійне нарощування кількості виявлених організованих злочинних груп за рахунок необгрунтованого віднесення до організованих значного числа груп та осіб, які вчинили злочини за попередньою змовою, та відволікання сил спецпідрозділів від виявлення та ліквідації найбільш небезпечних корумпованих організованих злочинних угруповань». У рекомендаціях містилися певні ознаки останніх. Рекомендації відіграли свою роль. Із 2000 р. почали скорочуватися показники зареєстрованих ОЗГ, вчинених ними злочинів, головним чином за рахунок вчинених за попередньою змовою групових крадіжок, розбоїв, вимагань, частково — розкрадань державного або комунального майна, незначних злочинів економічної спрямованості. Але в 2005 р. практика реєстрації таких злочинів як належних до організованої злочинності поновилася. Як виявилося, у цьому році 54 % злочинів, зареєстрованих як вчинені ОЗГ, становили такі види, що навіть не виділені окремо у статистичній звітності. Очевидно, гонитва за показниками активності у реєстрації злочинів організованої злочинності знову набула сили. Показники 2006 р. можуть свідчити, що подібна «активність» призупинена, якщо тільки ці показники є реальними, а не відбивають укриття злочинів.
П'яте. Питома вага організованих груп, які у своїй злочинній діяльності використовували корупційні зв'язки, за всі аналізовані роки в Україні не перевищувала 3-3,5 %. Тобто Україна з цього погляду становить феномен, нетиповий для більшості країн світу. Адже там організована злочинність спирається на підтримку корумпованих представників влади, чиновників, правоохоронців. Але за показниками України для її організованої злочинності це не характерно. Або лідери організованої злочинності тут обходяться без підтримки корупціонерів, що навряд чи можна допустити, або те, що подається у статистиці під її виглядом, насправді не є організованою злочинністю.
Шосте. Обґрунтованість саме останнього припущення підтверджується показниками судової практики. Ще в узагальненні Верховного Суду України, проведеному у 1998 р., зазначалося, що по кримінальних справах, розглянутих судами у тому році, більше половини осіб, які обвинувачувалися у вчиненні злочинів у складі організованих груп, були визнані винними у вчиненні злочинів за
288
Організована злочинність та запобігання їй
попередньою змовою у складі груп без ознак організованості. За більш пізніми даними Верховного Суду України показник підтвердження судовим вироком обвинувачення у вчиненні злочину у складі організованої групи у 2003 р. зріс до 79,2 %, а показник непідтвердження означеної ознаки при визнані групового вчинення злочину скоротився до 20,8 26і.
За даними МВС України, показник підтвердження судовим вироком групового вчинення злочину саме організованою групою у 2003 р. склав 53,9 %, у 2004 р. — 56,5 %. При цьому суди, як правило, не заперечуючи доведеність факту групового вчинення злочину, за який підсудні віддані до суду, давали іншу, ніж органи досудово-го слідства оцінку наявності ознак організованої злочинної групи, передбачених ч. З ст. 28 КК, насамперед, що засуджені попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, були об'єднані щодо цього єдиним планом із розподілом функцій, спрямованих на досягнення цього плану, тощо2. Тобто розбіжності оцінки наявності ознак ОЗГ торкалися саме тих з останніх, які у ч. З ст. 28 КК визначені через оціночні поняття.
З наведеного є підстави зробити висновок, що в Україні практика правоохоронних органів щодо протидії організованій злочинності значною мірою ще не має потрібного спрямування та якості. До організованих нерідко ще зараховують злочинні угру-пування, які не мають ознак організованості у розумінні пунктів З та 4 ст. 28 КК, допускається суб'єктивне оцінювання останніх. Водночас частина організованих угруповань, передусім тих, що займаються злочинним підприємництвом, а також діють у сфері економіки, продовжують безкарно вести свою діяльність.
Таке становище є результатом дії трьох головних причин. По-перше, це існуюча з радянських часів у державному апараті, зокрема у правоохоронних органах, насамперед міліції, звичка демонструвати результати діяльності кількісними показниками. Якісні зміни від неї ніби відходять на другий план. При цьому діяльність нерідко «захоплює» сфери або прояви, які не мають стосунку до її
Аналіз роботи суддів загальної юрисдикції у 2003 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховної Ради України. - 2004. - № 5. - С. 23.
2 Див., наприклад, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 жовтня 2003 р. по справі Т. і К. // Юридичсская практика. - 2006. - № 7. - 14 лют. - С. 20-21.
Ю 7-328 289
Ч|
Глава 4 • -••••:,І^-->-^?•. •••.-.-. -.
справжнього предмета. Це виявилося і для засвідчення «активної» боротьби з організованою злочинністю. По-друге, відсутність в Україні законодавчого визначення змістових ознак злочинів, що можуть бути віднесені до категорії «організована злочинність». Наявність замість цього в кримінальному законі організаційних ознак організованого злочинного угруповання. Оскільки останні ознаки визначені оціночними поняттями, розмежування організованих і так званих «неорганізованих» груп залежить від суб'єктивного оцінювання.
Автором Курсу невдовзі після введення у дію нового Кримінального кодексу України була звернуто увагу на те, що в останньому міститься не змістова характеристика кримінально-правових ознак злочинів, які кримінологією, правоохоронною та судовою практикою відносяться до феномена «організована злочинність», а натомість визначаються з позицій інституту співучасті організаційні ознаки угруповань, що їх вчиняють. Було запропоновано отримати кримінально-правове уявлення про організовану злочинність через кримінально-правове визначення поняття злочинної діяльності, яке багаторазово використовується, але не визначається у КК, а на його підставі визначити у праві й законодавстві поняття організованої злочинної діяльності, яка є першою й головною ознакою організованої злочинності1. Невдовзі ідея кримінально-правової характеристики організованої злочинності через визначення у КК понять «злочинної діяльності» та «організованої злочинної діяльності» була обґрунтована автором Курсу в академічному виданні з поданням пропозицій стосовно відповідних дефініцій2. Через деякий час ідея розуміння організованої злочинності як системи злочинів, вчинених у межах організованої злочинної діяльності злочинних організацій або груп, була повторена С. Є. Єфремовим3 та іншими дослідниками. Про необхідність розмежування понять злочину та злочинної діяльності та відображення останнього у законодавстві писали також відома російська
1 Закалюк А. П. Нормативне визначення організованої злочинної діяльності: теоретичне і практичне значення. — С. 21-27.
2 Закалюк А. П. Організована злочинна діяльність: сутність і потреби нормативного визна чення // Вісник Академії правових наук України. - 2002. - № 1. - С. 136-140.
3 Єфремов С. Поняття організованої злочинності // Право України. - 2002. - № 9. -
290
Організована злочинність та запобігання їй
кримінолог А. І. Долгова1. Висловлювалася думка, що положення інституту співучасті, сформульовані у Загальній частині КК, не повинні застосовуватися до положень Особливої частини, які належать до так званої співучасті особливого роду2, навіть що поняття злочинної організації має розглядатися як самостійний інститут Загальної частини КК3. На ці пропозиції від фахівців кримінального права була одна відповідь — поняття організованої злочинності є кримінологічним (що ніхто не заперечує), а щодо кримінально-правового визначення організованої злочинної діяльності — мовчанка. У публікаціях останнього часу, у тому числі фахівців кримінального права, визнається, що «зміст організованої злочинності становить не проста множина злочинів, а певна їх сукупність, об'єднана метою організованої злочинної діяльності чи її характером (вони визначаються як промисел, своєрідний бізнес, незаконне підприємництво тощо)»4. Водночас серед визначальних ознак організованої злочинності ці автори бачать тільки дві: 1) існування такої злочинності лише у стійких високоорганізова-них формуваннях, що знову ставить на перше місце не її змістові ознаки, а організаційні ознаки зазначених формувань; 2) наявність не множини, а сукупності, системи певних злочинів, що, як відомо, є ознакою поняття злочинності загалом, а не специфічною характеристикою організованої злочинності. Розв'язання проблеми кримінально-правового розуміння організованої злочинності через кримінально-правове визначення організованої злочинної діяльності, яка становить її зміст, або в інший спосіб лишилося для поважних авторів недоторканою «іегга іпсо§піїа».
І третя з наведених вище причин — нинішня законодавча змістова невизначеність організованої злочинності, переважне зосередження боротьби з нею поза сферами економічної та позаекономічної злочинної підприємницької діяльності вигідні тим
' Долгова А. Й. Преступиость, ссорганизонаІІІюсть й кримииальиоеобщсство. — М., 2003. — С. 285-297.
МишинГ. К. Совремснпьіс разновидности российской й мировой ІІрсстуІІІІости / Сб. ІІауч. трудов мод рсд. Н. А. Лонащенко. - Саратов, 2005. - С. 104-109.
Шаргородский М.Д. Нскоторьіс вопросм общего учення о соучастии // Правовсдсмис. — 1960. -№1.-С. 84-97.
Організований наркобізнсс (поняття, форми, підстави кримінальної відповідальності) / За заг. рсд. Ю. В. Бауліпа, Л. В. Дороін. - С. 11.
291