Глава 4 • .'пі"'.!»*"?!- • ••-••'»

розуміння. По-перше, організована злочинна діяльність еко­номічної спрямованості (незрозуміле, чи охоплює вона всі сфери злочинного підприємництва — промислу або обмежується лише безпосередньою сферою економіки), з якої, по суті, виникла ор­ганізована злочинність і яка у світі є ядром останньої, в України ще не стала основним об'єктом боротьби з організованою зло­чинністю. Частка зареєстрованих, згідно з даними статистики, злочинів організованої злочинності економічної спрямованості до 2002 р. поступово зменшувалася, в 2001 р. була навіть меншою 10 %. З 2002 р. вона стала дещо зростати, досягла у 2004 р. 29,7 %, про­те у 2005 р. знову знизилася до 19,7 %. У 2006 р, кількість за­реєстрованих злочинів економічної спрямованості продовжувала зменшуватися (більш ніж на 20 % проти попереднього року) і ли­ше за рахунок значного скорочення загальної кількості зареєстро­ваних злочинів організованої злочинності (на 48,6 %) питома вага економічних злочинів зросла до ЗО % (найвищий показник за всі роки). Слід врахувати, що до наведених даних про «злочини еко­номічної спрямованості» не віднесені деякі злочини, що є проявом організованого злочинного підприємництва (промислу), зокрема створення злочинної організації, бандитизм, вимагання, захоплен­ня заручників, торгівля людьми, незаконний обіг зброї, зловжи­вання владою та перевищення влади, фінансові шахрайства, відмивання злочинних доходів та інші, яких у 2006 р. зареєстрова­но близько 400 тис. Все одно загальна кількість всіх їх разом (еко­номічної спрямованості та злочинного підприємництва) не пере­вищить 35 % злочинів, віднесених до організованої злочинності. Наведене свідчить, що в Україні центр протидії останній (і відповідно її реєстрації) перебуває не у сферах, де організована злочинність виявляє себе як злочинний промисел (економічний та позаекономічний), а в іншій сфері, де вчиняються злочини за-гальнокримінального характеру.

Друге. Слід звернути особливу увагу на різке зниження у 2006 р. абсолютного числа (-48,6 %) та частки злочинів організова­них груп серед усіх зареєстрованих проти попереднього 2005 р., коли був відмічений їх значний приріст (+38,7 %) проти 2004 р. Цей факт вимагає більш детального вивчення, передусім визна­чення складів злочинів, за рахунок яких відбувалося зазначене

284

Організована злочинність та запобігання їй

зростання у 2005 р. та зниження у 2006 р. Згідно з даними табл. № 9, зростання абсолютного числа злочинів з наведених у ній видів у 2005 р. мало місце тільки у трьох складах злочинів: умисні вбивства — на 24, у сфері обігу наркотичних засобів — на 57, фактів хабарництва — на 47, разом — на 128 злочинів. Водно­час, згідно з даними табл. № 8, у 2005 р. зареєстровано більше, порівняно з 2004 р., майже на 2,2 тис. злочинів, вчинених організо­ваними злочинними групами (ОЗГ). Таким чином, можна зробити висновок, що зафіксоване у 2005 р. у даних статистики зростання кількості виявлених злочинів ОЗГ відбулося не через більш ак­тивне викриття небезпечних видів, що відображені у табл. № 9, а за рахунок якихось інших видів, що, швидше за все, через свою незначущість не виокремлені у табл. № 9. До того слід нагадати, що у 2005 р., при зростанні згідно зі статистикою кількості за­реєстрованих злочинів ОЗГ на 38,7 %, кількість осіб, виявлених за їх вчинення, зменшилася на 22,4 %. Подібне становище могло бути пояснене збільшенням кількості виявлених багатоепізодних зло­чинів ОЗГ. Проте навряд чи така багатоепізодність могла мати місце у названих вище трьох видах злочинів, за якими у табл. № 9 зафіксовано зростання кількості у 2005 р., та ще й в обсягах, пока­заних у табл. № 8. Швидше за все, тут позначилися показники ба­гатоепізодних дрібних групових злочинів, за вчинення яких винні особи не були притягнуті до кримінальної відповідальності.

Іншу картину показує аналіз статистичних даних скорочення реєстрованих злочинів організованої злочинності у 2006 р. Скоро­чення відбулося насамперед за рахунок злочинів загальиокриміна-льної спрямованості (на 3 456, або на 55,5 %), тяжких та особливо тяжких (на 3 699, або 54,9 %). Серед них найбільш помітно скоро­тилася кількість зареєстрованих крадіжок (на 367 — 36,7 %), нар-козлочинів (на 235 — 23 %), розбоїв (на 129 — 34 %), вимагань (на 71 — 88,8 %), розкрадань через привласнення, розтрату майна, за-володіння ним через зловживання (67 — на 29,1 %). Скоротилася також кількість умисних убивств (на 39 — 53,4 %), фактів банди­тизму (на 18 — 51,4 %). Зросла серед тяжких злочинів лише кількість грабежів (на 13 — 13 %). Зменшився показник реєстрації злочинів організованої злочинності і економічної спрямованості (на 308, або на 20,6 %). Серед них більш помітно: хабарництва

285

Глава 4 *'-'>«г'- «•_•? -~~л>~-^І-.^- - ..-.•-. --.

(на 78 — 73,2 %), привласнення, розтрати майна через зловживан­ня службовим становищем (на 67 — 28,8 %), шахрайства з фінансо­вими ресурсами (на 32 — 36,0 %), легалізації коштів, здобутих зло­чинним шляхом (на 21 — 32,3 %). Таким чином, можна зробити висновок, що скорочення реєстрації злочинів організованої зло­чинності відбувалося у 2006 р. в основному за рахунок складів, що належать до тяжких та особливо тяжких. Якщо у 2005 р. у складі зареєстрованих злочинів організованої злочинності налічу­валося 1 007, або 13 %, що не належали до тяжких та особливо тяж­ких, то у 2006 р. їх кількість та питома вага значно зменшилися (до 278, або до 6,9 %). Наведене може свідчити про позитивні зміни у практиці оцінки та віднесення до організованої злочинності зло­чинів, вчинених організованими угрупованнями. Якщо у 2005 р. на одну виявлену ОЗГ в середньому припадало 14 злочинів, перевале­но, як показано вище, багатоепізодних, але дрібних, у тому числі сьома частина, що не належить до тяжких та особливо тяжких, то у 2006 р. на одну ОЗГ припадало 8,5 злочинів, але серед них питома вага не тяжких зменшилася до 6,9 %. Зрозуміло, що наведені вис­новки ґрунтуються лише на аналізі статистичних даних.

Більш ґрунтований висновок можна зробити лише після ви­вчення відповідних кримінальних справ та матеріалів про відмову у їх заведенні.

По-третє, у сфері загальнокримінальної злочинності організо­вані їі форми виявляються, як і раніше, переважно не серед найбільш небезпечних злочинів. Так, серед усіх злочинів організо­ваної злочинності частка зареєстрованих убивств у 2006 р. станови­ла лише 0,8 %, бандитизму - 0,4 %, розбоїв — 8,7 %, пограбувань -2,8 %, вимагань — 0,3 %, розкрадань державного і колективного майна в особливо великих розмірах — 2,0 %, а разом не досягла навіть 15 %. Багато років третину всіх зареєстрованих злочинів ор­ганізованої злочинності становили групові крадіжки. Лише з 2003 р. їх питома вага почала скорочуватися (23,3 %), в 2005 р. зменшилася до 13,2 %, але у 2006 р. знову зросла до 16,3 %. Можна припустити, що у 2005 р. нарешті почалася зміна хибної практики реєстрації групових крадіжок за попередньою змовою як нібито вчинених організованими злочинними групами, використовуючи при цьому оціночні ознаки ОЗГ, передбачені у ч. З ст. 28 КК. Ця

286

Організована злочинність та запобігання їй

практика декілька років піддавалася критиці, у тому числі й авто­ром Курсу¹, як спроба штучного підняття показників активності у викритті організованої злочинності. Зростання у 2006 р. показника реєстрації групових крадіжок як організованих злочинів вимагає більш детального його аналізу за конкретними справами.

Четверте. Зміщення та підміна орієнтирів протидії організо­ваній злочинності виявляється і в тому, що за чинного законодав­ства і практики його застосування до її складу тривалий час зараховувалася значна частина злочинів, передусім загально-кримінальної спрямованості, які через свою невелику суспільну небезпечність навіть не передбачені статистичною формою обліку злочинів, вчинених організованими злочинними групами. їх частка серед злочинів зареєстрованих як вчинених ОЗГ досить значна. В 2003 р. вона становила 15,2 %, у 2004 р. — 17,7 %, а в 2005 р. різко підскочила (зростання активності — ?) до 54 %. Ли­ше в 2006 р. вона скоротилася до 17,6 %. Чи не в цьому криється пояснення суперечливості статистики, про яке йшлося вище? Практика оцінки як організованих значної кількості злочинних груп, які вчиняють злочини за попередньою змовою та фактично не відповідають критерію «організованості», через що штучно за­вищується кількість викритих злочинів нібито організованої зло­чинності, отримала критичні зауваження ще на І Всеукраїнсько­му з'їзді кримінологів наприкінці 1998 р. Присутній на з'їзді Міністр внутрішніх справ Ю. Ф. Кравченко, очевидно, взяв до уваги зауваження вчених-кримінологів, бо доручив у Мініс­терстві глибоко вивчити існуючу практику. У березні 2000 р. МВС разом з Генеральною Прокуратурою направили у підлеглі органи спільні рекомендації «Про практику визначення ознак організованих злочинних груп». В рекомендаціях зазначалося, що відсутність єдиних критеріїв оцінки та чітких законодавчих визначень у сфері боротьби з організованою злочинністю, а також існуюча статистична звітність «веде до ганебної практики гонит­ви за кількісними показниками, без урахування якісної сторони ліквідації організованих злочинних груп. Наслідком цього є

зжалюк А. П. Нормативне визначення організованої злочинної діяльності: теоретичне і практичне значення // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і прак­тика). - 2001. -№ ₄- С. 8-Ю.

287