- •Курс сучасної української кримінології: теорія і практика у 3 книгах.
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 "
- •Глава 2 '' - ' 1"-і''" "•і"!г' : •' •
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 • -••• •
- •§ 1. Сутність, поняття
- •Глава 3 ч
- •Глава 3 • • -; .......
- •Глава 3 . . .. . .,.,.,,•,• • • • ,,,-,. ... .-•.•••
- •Глава 3 .
- •Глава 3 •:
- •Глава 3 --«-.; ' - •:-.- ;
- •Глава 3 *"" • "'•' '"" "'•''" " ''"' '• '
- •Глава 3 ;, ,
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ' '•' •
- •Глава 4 * •''' і-г-:і--.-!.''-'7 •• •-•••' ..,•'.— ••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ---• ••-'•• • •- • • : ••'• '
- •Глава 4 • .'пі"'.!»*"?!- • ••-••'»
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 •,,,,•••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •1. Види злочинів організованої злочинності національного поширення:
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 - .-. -:- •• - --'•••- '•••,-••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ""
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 9
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Удосконалення кримінального, кримінально-процесуально го, адміністративного, цивільного законодавства;
- •Інформаційне забезпечення діяльності правоохоронних та інших органів, що беруть участь у боротьбі з організованою зло чинністю;
- •Заходи протидії різним формам негативного соціально-пси хологічного впливу на суспільство в інтересах організованої зло чинності;
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •6. Інституційне та функціонально-організаційне реформування системи правоохоронних органів, що мають здійснювати запобігання та протидію фактам організованої злочинної діяльності.
- •Глава 4 . • • .'
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 • !
- •Глава 5 / ••••.• • м
- •Глава 5
- •Глава 5 • '""•'• ' • ' '"•''' • • ' -•-•••.- ,.•..-••
- •Глава 5 -' ••
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 '•' '"' •'""'"" ' " '• -':'" ' ••--•-.••• •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Злочинність неповнолітніх
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 •!•'••-•••
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 гг*-!'ї 'гг"!-*':'!1''"',-!*-
- •Глава 6 ; ••• '
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7 Рецидивна злочинність
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •1. Засуджені, що визнали свою вину у вчиненні злочину та:
- •1.1. Розкаялися, у тому числі:
- •1.2. Не розкаялися:
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 -;•; цн-'н',-- • /*
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 '•
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 ; ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 4. Особливості злочинності ув'язнених, ,
- •Глава 7 ' '"•
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •З недоліками організаційно-управлінської та оперативної діяльності установ позбавлення волі;
- •З криміногенним впливом кримінального середовища в ус тановах позбавлення волі.
- •Глава 7
- •1. Загальні заходи щодо усунення (нейтралізації) умов, які сприяють злочинності в установах позбавлення волі, в тому числі стосуються:
- •2. Спеціалізовані заходи щодо виявлення та запобігання ускладненню криміногенних ситуацій, в тому числі:
- •Глава 7
- •3. Спеціалізовані заходи щодо протидії кримінальній субкуль-турі, а саме:
- •Глава 7
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8 - .•.•..•и/.-п ••,•/••- - .-- • „ - ••
- •Глава 8
- •§ 3. Вплив психічних аномалій, що не виключають
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9 Злочини, вчинені з необережності
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 -
- •Глава 9
- •§2. Стан необережної злочинності.
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 •і;
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
Глава 4
дартів, що несе потенційну загрозу реалізації конституційних принципів законності, справедливості та рівності»1.
З огляду на наведене вважаємо за доцільне дещо ширше розглянути питання застосування оціночних понять у правовому регулюванні, зокрема у кримінальному законодавстві, та можливі обмеження щодо цього. Проблема оціночних понять у праві давно привертає увагу науковців-правників. Єдиної думки щодо ставлення до оціночних понять у нормативно-правових актах не існує. Одні вважали, що застосування останніх призводить до невизначеності та суперечливості у правозастосовчій практиці, і тому чим їх менше, тим краще для правового регулювання2. Інші, не заперечуючи цього, відзначали, що без їх використання обійтися неможливо3. Не без підстав твердиться, що оціночні поняття дають змогу суб'єктивно ставитися до окремих фактичних обставин справи, в чому може бути особиста зацікавленість, що призведе до прийняття неправильних правозастосувальних рішень. З метою з'ясування аргументації щодо названих поглядів, В. М. Косович, який нещодавно здійснив ґрунтовне дослідження оцінювання і оцінок у сучасному національному та позанаціональному праві і правозас-тосуванні, провів аналіз реального стану використання оціночних понять у чинному законодавстві, у тому числі через порівняння Кримінального кодексу УРСР та нового Кримінального кодексу. Станом на 1 січня 1996 р., за його даними, найбільше оціночних понять було у чинному тоді Кримінальному кодексі (247 за загальної кількості статей 263)4. У новому Кримінальному кодексі України кількість оціночних понять порівняно зі старим кодексом зросла з 247 до 355 при збільшенні статей до 447. Питома вага цих понять залишилася майже без змін. Кримінальний кодекс з цього
1 Фргс П. Питання кримінально-правової політики у сфері боротьби з організованою зло чинністю // Право України. - 2004 - № 12. - С. 101.
2 Бару М. Й. Оцсіючимє понятия в трудовом законодательствс // Сов. гос. й право — 1970. — № 7. — С. 105; Ковалев М. Й. Оптимальнеє соотношспис формального й оцспочно- го в уголовном законе // Сов. гос. й право. - 1973. - № 11. - С. 70; ОрзіхМ. Ф. Обговорен ня проекту пової Конституції// Право України. - 1992. - № 10. - С. 18.
3 Кудрявцев В. Й. Обіцая тсория квалификации преступлспий. - М„ 1972. - С. 138; Брай- иинЯ. М. Уголовпьій закон й сго ІІримспепис. — М., 1967. — С. 67.
4 Косович В. М. Оцінювання й оцінки у національному й міжнародному правозахисті. — Львів, 2006. - С. 46-50.
278
Організована злочинність та запобігання їй
погляду продовжує утримувати лідерство серед Інших кодексів. На підставі дослідження зроблений висновок, що «обійтись без використання оціночних понять в юридичних актах дуже важко»1. Останній зумовлюється тим, що у деяких випадках дії, однакові за формально визначеними зовнішніми ознаками, набувають неоднакової соціальної значущості й навпаки — різні у формальному вираженні дії можуть мати однакову соціальну значущість2. Беручи до уваги викладене, слід нагадати, що в теорії права розрізняють абсолютно (або формально) визначені та відносно визначені норми. Останні поділяють на ситуативні, альтернативні та факультативні3. Ситуативні норми, які здебільшого є оціночними, не містять вичерпних вказівок про умови дії, права та обов'язки суб'єктів чи юридичні санкції і дають право правозастосувальним органам вирішувати справу з урахуванням конкретних обставин, що створюють правозастосовчу ситуацію. Висловлюється думка, що у такий спосіб «законодавець, по суті, делегує частину своїх прав безпосереднім правозастосовувачам», останні при цьому «встановлять відповідність значущості досліджуваних фактів конкретної ситуації «духу» закону»4. Як зазначалося, використання оціночних норм викликає найбільші розходження серед науковців та значні труднощі в їх практичному застосуванні. Аналіз судової практики, проведений В. М. Косовичем, засвідчує, що майже половина всіх правозастосовчих помилок зроблено при застосуванні норм з оціночними поняттями5.
З огляду на наведене виняткового значення набуває забезпечення істинності оцінки максимально достовірним пізнавальним твердженням, що зазвичай досягається методом порівняння, коли оціночне значення визначається через зіставлення об'єкта оцінювання з оціночним критерієм. Серед елементів оціночного критерію виокремлюють: 1) загальні аксіологічні орієнтації й аксіологічні установки суб'єкта оцінювання та суспільства зага-
' Косович В. М. Оцінювання й оцінки у національному й міжнародному нравозахисті. — Львів, 2006. - С. 51.
2 Рабіпович П. М. Социалистическос право как цсшюсть. — Львов, 1985. — С. 17.
3 Алексеев С. С. Общая тсория права. - М„ 1982. - Т. 2. - С. 73-74.
4 Косович В. М. Вказ. праця. — С. 39.
5 Там само. — С. 40-42.
279