Глава 4 * •''' і-г-:і--.-!.''-'7 •• •-•••' ..,•'.— ••

залишає місце для суб'єктивного оцінювання. У такий самий спосіб Кримінальний кодекс визначає організаційні ознаки орга­нізованих груп (ч. З ст. 28) і злочинних організацій (ч. 4 ст. 28): і перші, і другі — стійкі об'єднання, які попередньо організувалися: перші — для вчинення злочинів об'єднаних єдиним планом, другі — для спільної, тобто також об'єднаної, скоординованої діяльності, але вже для вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів (лише у цьому вся різниця — ?); перші мають розподіл функцій, другі — ієрархічну структуру, яка, по суті, є різновидом розподілу функцій. Здається, що ці ознаки, насамперед «стій­кість», є ненормативно визначеними і за бажання їх можна по-різному оцінювати (тлумачити).

Вже після прийняття нового Кримінального кодексу та за наяв­ності практики його застосування детальний аналіз різних по­глядів щодо визнання поняття «стійкість» оціночним, можливості застосування останнього в такій якості у законі та використання пов'язаного з цим його тлумачення провів Ю. В. Баулін. Насампе­ред він зазначив, що використання в законі оціночних понять вза­галі не сприяє чіткості визначень, та погодився з думкою іншого автора, що оціночне поняття, яке використовується у визначенні організованої групи, ставить питання його кваліфікації в за­лежність від позиції правозастосовчих органів, що у свою чергу, знижує ефективність кримінально-правових засобів боротьби з організованою злочинністю¹. Розглянувши спроби визначати по­няття «стійкість» через аналіз його семантичного значення², роз­кривати його зміст за допомогою інших ознак, які також є оціноч­ними³, Ю. В. Баулін дійшов обґрунтованих висновків, що такі спроби не розкривають самого поняття стійкості, не виправдову­ють свого призначення, бо ведуть, по-перше, до необхідності все нових тлумачень і не одної, а кількох ознак, а, по-друге, змушують правоохоронні органи встановлювати у кожному випадку сукуп-

¹ Організований паркобізнес (поняття, форми, підстави кримінальної відповідальності) / За заг. рсд. Ю. В. Бауліпа, Л. В. ДороІІІ. - X., 2005. - С. 34.

² Ожегов С. Й. Словарь русского язьїка. - М., 1990. - С. 838.

³ Науково-практичний коментар Кримінальне кодексу України / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавроіпока. - К., 2001. - С. 100-101; Водько Н. П. Уголовно-правовая борьба с орга- пизованой прсстугшостью. — М., 2000. — С. 31.

276

Організована злочинність та запобігання їй

ності всіх ознак, оскільки відсутність будь-якої з них вже означа­тиме і відсутність стійкості і, отже, ознак організованої групи. Та­ка позиція, на його думку, яку ми повністю підтримуємо, «призво­дить до невизначеності у кримінальному праві»¹. Але після цього несподівано доходить висновку, що наразі «у використанні оціноч­них понять немає потреби, адже чинний КК України розкриває зміст стійкості організованої групи через сукупність трьох ознак», визначених у ч. З ст. 28 КК². З наведеного можна зрозуміти, що, на думку автора, ці ознаки, по-перше, знімають питання про оціноч­ний характер поняття «стійкість», а, по-друге, вони належать лише організованим групам. Але, на наш погляд, ця думка не є беззапе­речно очевидною. По-перше, об'єднання членів групи єдиним пла­ном, з яким ознайомлені всі її учасники, з розподілом функцій між ними у певній формі, скажімо, за усної попередньої домовленості, фактично може мати місце і в групі з двох учасників, яка вчинила злочин за попередньою змовою (ч. 2 ст. 28). По-друге, якщо на­явність ознак «об'єднаного єдиного плану» і «розподілу функцій учасників групи... для досягнення цього плану» залежить у кожно­му випадку від розуміння правоохоронцем-правозастосовувачем форми домовленості, способу деталізації спланованого та роз­поділу функцій, міри їх обов'язковості в цілому та стосовно окре­мих деталей плану і функцій та за умови, що зазначені ознаки і «деталі» не мають чіткого нормативного визначення, слід визнати, що їх оцінювання має переважно суб'єктивний характер, а «стійкість» групи, яка визначається ними, не може не визнаватися оціночним поняттям. Чіткою нормативною різницею між групами, ознаки яких визначені у названих двох частинах ст. 28 КК, ли­шається тільки кількість учасників, а решта ознак, їх міра визначе­ності знову-таки залежить від оцінки правоохоронців у кожному конкретному випадку застосування цих норм. Невизначеність оціночних понять, потреба по-різному застосовувати криміналь­но-правову норму залежно від різного розуміння та оцінювання використаних у ній оціночних ознак викликала досить гостру кри­тику, як введення у кримінальне законодавство «подвійних стан-

Оргапізований паркобізнсс / За заг. рсд. Ю. В. Бауліна, Л. В. Дорош. — С. 35. •'• ' ² Там само. ^4! •" ^:''"'"

277