Глава 3 ;, ,

4) як і раніше, існує значний розрив (у 4-5 разів) між кількістю зареєстрованих фактів хабарництва і кількістю осіб, засуджених за їх вчинення, що завжди пояснювалося значними труднощами у доведенні вини хабарника, недостатністю для цього переконливих доказів. Правда, цей розрив дещо скоротився. Якщо в 1990 р. пи­тома вага засуджених осіб до кількості зареєстрованих фактів ста­новила 19,5 %, у 2005 р. вона дещо зросла. Це може бути пояснено або зростанням професіоналізму слідчих або поступливим став­ленням нинішніх судів до оцінки доведеності вини хабарників, зокрема за умов зростання невдоволеності суспільства поширен­ням корупції в Україні.

Водночас потрібно враховувати, що рівень реєстрованого хабарництва, як і корупції загалом, характеризується дуже висо­кою латентністю. За оцінкою деяких досліджень, нині в Україні до реєстрації у кримінально-правовій статистиці потрапляє від 1 до 2 % фактів хабарництва, а деякі фахівці знижують цей показник ще у декілька разів. При цьому посилаються на те, що при масових опитуваннях громадян маже всі вказували на давання хабара. Як­що навіть припустити, що половина цих фактів вкладалися у склад адміністративне караного корупційного правопорушення, то решта 50 % були проявами кримінальне караного хабарництва, що значно перевищує рівень їх виявлення та реєстрації.

Дослідження поповнюють кримінологічну характеристику ха­барництва такими даними. За останнє десятиріччя значно зросло групове хабарництво. Якщо у 1990 р. його показник становив 19,5 %, то в останні роки він не опускався нижче 35-37 %. Це свідчить про те, що в країні діють групи хабарників. Другий важ­ливий показник — групи хабарників все частіше пов'язуються і, можна сказати, зростаються з лідерами організованої злочинної діяльності. Корупційна підтримка стала однією з визначальних ознак справжньої організованої злочинної діяльності. Організова­ний характер останньої пов'язується саме з організацією на ко-рупційній основі забезпечення і підтримки, переважно з боку представників органів державної влади і не лише правоохоронних, організованої злочинної діяльності. Корупційні кошти становлять матеріал, на якому будується «дах» (рос. — «крьіша») останньої. А «каркас» цього «даху» викладається із засобів і можливостей

258

Корупція, її прояви, хабарництво та інші злочини у сфері службової діяльності...

органів державної влади. Назва цьому каркасу — мафія. Цей термін прийшов до нас з Італії, зокрема з Сицилії, де так стали на­зивати урядові установи, мерії, їх чиновників, які свої рішення і дії спрямовували в інтересах злочинних угрупувань, а не населення. Про зв'язок корупції та організованої злочинності йтиметься де­тальніше в наступній главі.

Причини та умови, що сприяють хабарництву, в основному ті самі, що й стосовно корупції загалом (див. § 2). Останнім часом особливо виокремлюють криміногенну роль суттєвих недоліків у доборі кадрів, у тому числі кадрової політики щодо керівних кадрів, які часто прагнуть максимально отримати зиск із довіреної їм посади. Сприяють багатьом факторам хабарництва занадто ускладнена процедура вирішення питань щодо задоволення буденних потреб населення, а також відсутність належного кон­тролю за діями службових осіб¹.

Кримінологічна характеристика особи хабарника, за даними проведених протягом останніх років досліджень, відбиває такі тенденції:

1. зменшення кількості жінок серед хабарників з 42 % у 1990 р. до 28,7 % у 1999 р. та до 24 % у 2003 р.;

2. підвищення освітнього рівня хабарників, насамперед осіб з вищою або середньою спеціальною освітою, питома вага яких пе­ ревищила 80 %;

3. зменшення майже вдвічі серед хабарників тих, хто раніше вчиняв злочини, що свідчить про рекрутування до їх складу нових контингентів службових осіб;

4. за віком склад хабарників до 2000 р. дорослішав, але після того їх вік поступово знижується за рахунок осіб віком до 29 років; водно­ час зростає питома вага вікової категорії понад ЗО років, яка переви­ щила 70 %, і навіть понад 60 років — зросла майже в 3 рази (до 7 %).

Викриті факти хабарництва стосувалися переважно посадових осіб нижчого рівня: підрозділів підприємств, установ районного рівня, керівників сільських органів управління, працівників ниж­чої ланки правоохоронних органів, зокрема інспекторського скла-

Туркевич І. О. Хабарництво і деякі питання запобігання йому / Корупція в Україні: досвід І практика протидії в сучасних умовах: Матер. иаук.-практ. копф. в НА СБУ 29 червня 2005 р. - к., 2005. - С. 65^66.

259

Глава 3 '"о;!?- -••>•• -.•••І.-ь-. •!''•• •••. • - • •

ду міліції, її слідчих, паспортних, візових підрозділів. Проте за свідченням низки фахівців переважання згаданих категорій служ­бовців серед осіб, виявлених за причетність до хабарництва, відображає не їх об'єктивний розподіл, а практику правоохорон­них органів, які, як правило, не дістаються до хабарників-«важко­ваговиків».

Структура детермінації хабарництва повністю (за соціальними передумовами, віддаленими, ближчими та безпосередніми ланками зумовлення і спричинення) повторює структуру детермінації ко­рупції загалом. Через це запобігання хабарництву повинно майже повністю відтворювати напрямки, форми, методи запобігання ко­рупції, про які йшлося у попередньому параграфі. Відмінність поля­гає у доцільному переважанні індивідуальних форм запобігання та таких напрямків, як відвернення наміру вчинити хабарництво та припинення його реалізації. При цьому мають переважати спе­ціальні оперативно-розшукові та криміналістичні засоби. Загалом запобігання фактам хабарництва є дуже складною справою через приховані умови їх підготовки і вчинення, обмежену інформацію про безпосередні чинники, які зумовили такі факти і сприяли їм.

$ 5. Кримінологічна характеристика інших злочинів у сфері службової діяльності, запобігання їх вчиненню

Розділ XVII Особливої частини Кримінального кодексу України до злочинів у сфері службової діяльності окрім одержан­ня, давання та провокації хабара відносить ще 4 склади злочинів. Це зловживання владою або службовим становищем (ст. 364), пе­ревищення влади або службових повноважень (ст. 365), службове підроблення (ст. 366) та службова недбалість (ст. 367)¹. Ці діяння належать до так званих загальних видів злочинів, вчинюваних у

¹ В літературі на підставі спеціального дослідження внесені обгрунтовані пропозиції щодо необхідності виключення з КК загального виду перевищення влади або службових повно­важень (ст. 365) як такого, Ідо охоплюється більш загальним видом зловживання службо­вими повноваженнями (ст. 364), і встановлення кримінальної відповідальності лише за та­кс перевищення, що супроводжується застосуванням насильства. Див. докладніше: Мель­ник М., Хавронюк М. Розмежування складів злочинів «зловживання владою або посадовим становищем» та «перевищення влади або посадових повноважень» // Право України. — 1997. — № 2. — С. 31-32; Хавропюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших дер­жав континентальної Європи. — С. 844 та іи.

260

Корупція, її прояви, хабарництво та інші злочини у сфері службової діяльності...

сфері службової діяльності, на відміну від спеціальних видів служ­бових злочинів, основним безпосереднім об'єктом яких є не відно­сини службової діяльності, а інші суспільні відносини. Відповідні склади злочинів передбачені в інших розділах Особливої частини КК, у тому числі в розділі XVIII «Злочини проти правосуддя». З огляду на це та оскільки кримінологічна характеристика службо­вих злочинів, передбачених розділом XVII Особливої частини КК, розглядається нами окремо від злочинних проявів хабарництва, щоб відділити їх від останнього, називаємо злочини у цьому пара­графі «інші у сфері службової діяльності».

Інші злочини у сфері службової діяльності мають чотири за­гальні кримінально-правові визначальні ознаки, які одночасно є кримінологічними ознаками цих злочинів. Це, по-перше, на­лежність особи, яка їх вчиняє, до службових осіб. Ознаки статусу службової особи визначені у п. 1 примітки до ст. 364 КК. Згідно з нею до службових належать особи, які постійно або тимчасово: а) здійснюють функції представників влади; б) обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форми власності, посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпо­рядчих обов'язків; в) обіймають в тих самих організаціях посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'яз­ків; г) виконують зазначені обов'язки за спеціальним повноважен­ням¹. Другою загальною ознакою зазначених злочинів є місце їх вчинення. Таким є державний або самоврядний орган, підприємст­во, установа чи організація, незалежно від їх форм власності та галузі діяльності: законодавчої, виконавчої, у тому числі право­охоронної, а також судової, господарської, підприємницької, управлінської тощо. Третя загальна ознака цих злочинів полягає у тому, що вони вчиняються саме у сфері службової діяльності зга­даних інституцій; до цієї сфери належить: виконання за уповнова­женням функцій держави, представника влади, повноважень,

¹ Див. детальніше: Кримінальний кодекс України: Науково-практичпий коментар: 2-е вид., псрероб. та дон. / За заг. ред. В. Т. Малярсіїка, В. В. Стаїїіиса, В. Я. Тація. - С. 952-955. За­конопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупціймі правопорушення» передбачаються суттєві зміни щодо визначення поняття «службова особа», як через виокремлення її як спеціального суб'єкта злочину (доповнення ст. 18 КК), так і шляхом іншого тлумачення ознак службової особи у примітках до ст. 364 КК. Існують суттєві заперечення проти цих новел.

261

Глава З

одержаних через обіймання посади, пов'язаної з організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими обов'язками, спеціально отриманих повноважень на виконання зазначених обов'язків. Четверте, що загальним чином визначає злочини у сфері службової діяльності, — це порушення згаданих функцій, повноважень, обов'язків, чим спричинена істотна шкода охороню-ваним законом правам, свободам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб або навіть тяжкі для них наслідки. Визначення понять істотної шкоди та тяжких наслідків щодо службових злочинів міститься у пунктах 3 і 4 примітки до ст. 364 КК.

За даними державної статистики, рівень зареєстрованих зло­чинів у сфері службової діяльності (без хабарництва) у період 2000-2003 рр. залишався майже стабільним: 2000 р. — 15 900, 2001 р. - 16 567, 2002 р. - 15 205, 2003 р. - 15 166. У 2004 р. він знизився до 13 504 (рік загального штучного зниження показників злочинності), але у 2005 р. знову дещо зріс — 14 262, але вже у 2006 р. знизився — до 13 382, або на 6,1 %. Динаміка за більш три­валий період засвідчує тенденцію значного зростання кількості цих злочинів. Якщо у 1990 р. всього (разом з хабарництвом) було зареєстровано 3199 службових злочинів, то в 2003 р. їх рівень зріс більш ніж у 4,5 рази і навіть без хабарництва — майже у 4 рази. У 2006 р. останній показник перевищив рівень 1990 р. у 4,5 рази. На­ведені дані яскраво підтверджують значне погіршення морально-етичних та правосвідомчих засад в апараті управління української держави, його поступову криміналізацію, що в свою чергу є про­явом послаблення уваги влади до цінностей, що визначають зазна­чені засади та їх значення для неї, а також державної, службової дисципліни. Причинами невтручання владного режиму Л. Кучми або його формального ставлення до наведення порядку в апараті управління може бути пріоритетна зайнятість владних структур власним бізнесом, інтересами самозбереження при владі або й фактична згода з аморальними та протиправними інтересами, за якими діяло чиновництво службового апарату.

Уявлення про структуру та динаміку інших службових зло­чинів, передбачених розділом XVII Особливої частини КК (крім хабарництва) дають дані табл. 7.

262

Корупція, її прояви, хабарництво та інші злочини у сфері службової діяльності...

Таблиця

даних щодо структури та динаміки інших злочинів у сфері службової діяльності

(крім хабарництва) , . ... за 2002-2006 рр.

Таблиця № 7

№ п/п	Категорія (вид) злочинів	Роки
		2002	2003	2004	2005	2006
1.	Всього зареєстровано інших злочинів у сфері службової діяльності, у тому числі:	15205	15166	13504	14262	13382
2.	Зловживання владою або службовим становищем (абс. число і % до рядка 1)	7285; 48%	6827; 45%	5979; 44,3%	5834; 40,8 %	4621; 34,5%
3.	У тому числі з матеріальними збитками понад 100тис.грн (абс. число і % до рядка 2)		1252; 18,4%	1418; 23,6%	1952; 33,6%	1541; 33,5 %
4.	Перевищення влади або службових повноважень (абс. число і % до рядка 1)	1259; 8,2%	1448; 9,5%	1284; 9,5%	1537; 10,7%	1161; 8,6%
5.	Службова недбалість (абс. число і % до рядка 1)	5921; 39%	6891; 45,3%	6241; 46,2%	6891; 48,1 %	7600; 56,7%

Як видно з таблиці, у структурі інших службових злочинів пе­реважають службова недбалість та зловживання владою або служ­бовим становищем. У 2006 р. їх питома вага становила відповідно 56,7 % та 34,5 %. Перевищення влади або службових повноважень за поширеністю посідає третє місце (8,6 %). Слід зазначити, що се­ред інших злочинів у сфері службової діяльності найгіршу ди­наміку за тривалий період до 2002 р. мало зловживання владою або службовим становищем. З того часу його питома вага стала скорочуватися, однак і в 2006 р., коли вона зменшилася проти 2002 р. на 36,4 %, абсолютне число цього виду злочинів більше ніж У 8 разів перевищило рівень 1990 р. Одночасно зі зменшенням кількості та питомої ваги цих злочинів протягом останніх років збільшувалася частка тих із них, матеріальна шкода від яких пере­вищувала 100 тис. грн. У 2006 р. вона майже вдвічі перевищила по-

263

Глава 3 «>•• «'•••• .ч •*' . 'і-'"'- • ,•:•/••••••• '

казник 2002 р. У зазначений період на перше місце в структурі інших службових злочинів висунулися факти службової недба­лості. За 5 років, показники за які відображені у таблиці, їх кількість зросла більше ніж на 1,5 тис. злочинів, а питома вага — на 17,7 %. Можна зробити висновок, що поширення протиправності та криміналізованості у сфері службової діяльності в останні роки відбувається, в першу чергу, за рахунок службової недбалості та зловживання владою або службовим становищем. Наведені показ­ники можуть свідчити також про посилення активності правоохо­ронних органів у викритті зазначених злочинів, водночас за всіх умов вони вказують на те, що виявленню причин і умов, які спри­яють службовій недбалості та зловживанням, їх усуненню та зага­лом запобіганню цим злочинам не приділяється належної уваги.

Протягом останніх років, наскільки відомо, не проводилося ок­ремого предметного кримінологічного дослідження цих двох складів злочинів, публікувалися лише окремі показники їх кримінологічної характеристики. Зокрема, вказувалося на висо­кий освітній рівень осіб, які вчиняли зловживання: він є найви­щим серед інших посадових злочинців. Висока питома вага (близько 40 %) жінок серед тих, хто зловживав службовим стано­вищем.

У осіб, які вчинили службові злочини, загалом відмічаються більш зрілий вік (переважно понад ЗО років), безпосередній до­ступ до майна або до обліку чи контролю матеріальних цінностей. Серед засуджених за зловживання переважають особи адміністра­тивного, а за службову недбалість — господарського апарату. Се­ред останніх більше половини становлять працівники торгівлі, які допускали нестачу дорученого майна, недбале його зберігання. Четверта частина осіб, засуджених за службову недбалість, — працівники господарських підрозділів на виробництві. Такий же розподіл за сферами службової діяльності (торгівля, вироб­ництво) простежується і серед осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за зловживання службовим становищем. Пере­важну більшість останніх (до 45 %) становлять працівники серед­ньої та нижчої ланок управління, а серед них — особи, які безпосе­редньо проводили операції з матеріальними цінностями (продавці, касири, експедитори) або керівники підрозділів, де

264

Корупція, її прояви, хабарництво та інші злочини у сфері службової діяльності...

вони здійснювалися (завідувачі баз, складів, відділів магазинів, комірники), чи які займалися обліком та контролем матеріальних цінностей. Розподіл наведених даних за вказаними показниками характерний також для осіб, що притягнуті до кримінальної відповідальності за службову недбалість та службову підробку.

Детермінанти вчинення інших злочинів у сфері службової діяльності, особливо на загальносоціальному рівні, багато в чому аналогічні тим, які зумовлюють корупцію. Звідси й рекомендації щодо запобігання іншим службовим злочинам часто беруться з кримінологічних розробок стосовно корупційних проявів. Певною мірою такий підхід допустимий, оскільки інші, крім корупційних, злочинні прояви у сфері службової діяльності дійсно мають з останніми спільні детермінанти. Проте досліджувані злочини ма­ють і низку особливостей. У них більш широкою є сфера знахо­дження безпосередніх об'єктів посягання та відповідно — вчинен­ня злочинів стосовно них. Більш різноманітними є способи і при­йоми злочинних операцій з майном, документами, а також варіан­ти службового становища та повноважень осіб, які вчиняють ці злочини, тощо. Тому у поширенні на кримінологічну характерис­тику інших службових злочинів показників і даних дослідження корупційних проявів має бути певна міра та застережливість, зу­мовлені наведеними особливостями. Загалом більш предметне і впевнено кримінологічні ознаки зловживання владою або службо­вим становищем, інших злочинів у сфері службової діяльності, а відповідно й рекомендації щодо їх запобігання, можуть бути визначені на підставі спеціального кримінологічного дослідження цих злочинів.

У листопаді 2004 р. Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого та Інститутом вивчення проблем злочинності АПрНУ у м. Харкові проведений Науково-практич­ний семінар з проблем запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності. Слід зазначити, що й у постановці про­блем, які відображені у назві теми семінару, й у їх розгляді не досить чітко відмежовані сфери економіки, господарської діяль­ності та службової діяльності, і відповідно злочини, що вчиняють­ся в цих сферах, мають різні об'єкти посягання та зумовлюються значною мірою різними чинниками. Останні в матеріалах до

265

Глава З

семінару досліджені, головним чином, лише на теоретичному рівні та на підставі тільки даних статистики, без достовірної їх емпірич­ної перевірки. Незважаючи на ці застереження, в рекомендаціях семінару зроблено декілька важливих висновків, у тому числі сто­совно необхідної пріоритетності у протидії цим злочинам. Учасни­ки семінару дійшли, зокрема, важливого висновку про те, що за­побігання та протидія суспільне небезпечним проявам службових осіб суб'єктів господарської діяльності та службових осіб органів влади та управління, зв'язок між якими є переважно корупційним, у сучасних умовах можуть бути забезпечені лише за умов поєднан­ня заходів, спрямованих на реалізацію принципу невідворотності відповідальності за вчинені злочини, з використанням найширшо-го арсеналу економіко-правових, організаційно-управлінських, виховних та інших заходів спеціально-кримінологічного запобі­гання, орієнтованих насамперед на реалізацію принципу закон­ності у службовій та господарській діяльності. Акценти в ідеології протидії злочинним проявам службових осіб у сфері господарсь­кої діяльності (точніше було б: і у сфері економіки та службової діяльності. — А. 3.), на думку учасників семінару, слід змістити із застосування кримінально-правових заходів відповідальності за вчинені злочини на більш широке використання можливостей, передбачених цивільно-правовим законодавством, зокрема щодо повного відшкодування заподіяних збитків.

Практичне значення мають рекомендації семінару щодо зосере­дження зусиль відповідних служб МВС України та СБУ на вияв­ленні і цілеспрямованій боротьбі з найбільш небезпечними формами корупції, хабарництва, тяжкими й особливо тяжкими злочинами у сферах службової і господарської діяльності, а також стосовно вдосконалення у Департаменті інформаційних техно­логій МВС України кримінально-правової статистики, уніфікації її понятійного апарату, розроблення і запровадження єдиної мето­дики статистичного обліку і звітності про вжиті заходи і результа­ти запобігання службовим і господарським злочинам, що, на дум­ку авторів рекомендацій, яку ми цілком поділяємо, має дозволити наблизити статистичні дані до фактичного відображення кількісно-якісних показників злочинів та результатів запобігання та протидії їх вчиненню. Науковим установам рекомендована низ-

266

Корупція, її прояви, хабарництво та інші злочини у сфері службової діяльності...

ка заходів щодо активізації наукових досліджень проблем за­побігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності. Водночас слід зазначити, що і названі рекомендації, і чимало за­побіжних заходів, передбачених у президентських та урядових до­кументах, як правило, не ґрунтуються на достовірних сучасних кримінологічних дослідженнях щодо причин і умов корупції та інших службових злочинів. Проведення таких досліджень зали­шається одним із актуальних завдань українських кримінологів. Без предметних репрезентативних висновків цих досліджень реко­мендації та заходи щодо усунення причин і умов зазначених зло­чинів, запобігання їх дії не можуть бути цілеспрямованими та ре­зультативними у разі практичного застосування. Як негативний з цього погляду приклад останнього часу можна навести Заходи по виконанню Комплексної програми профілактики злочинності на 2007-2009 рр., затвердженої постановою Кабміну України № 1767 від 20 грудня 2006 р. У цих Заходах передбачена низка цікавих за­ходів, що мають бути здійсненні з метою посилення контролю за дотриманням законодавства у господарській діяльності, набуття та реалізації майнових прав, усунення причин виникнення тіньового сектору економіки та створення умов його ліквідації (всього 10 пунктів). Виконання майже всіх із них потребує ґрунтовного кримінологічного аналізу, використання кримінологічних методів та методик виявлення чинників зазначених правопорушень, роз­роблення предметних заходів запобіжного впливу щодо останніх тощо. Водночас, як це стало типовим для подібних документів, що розробляються в апараті Кабінету Міністрів, в жодному з пунктів зазначених заходів не передбачена участь наукових установ, зокре­ма тих, що займаються кримінологічними проблемами.

Рекомендована література

1. Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 рр. / Указ Президента

України № 367/98 від 24 квітня 1998 р. // Офіційний вісник. — 1998.-№17.-Ст. 621.

2. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції, резолюція від

31 жовтня 2003 р. / Закон України «Про ратифікацію Конвенції ООН проти корупції» № 251-У від 18 жовтня 2006 р. // Голос України. — 2006. - № 215-216. - 16 лист.

267

Глава 3 '""- ••>••'''••• • ' "І'- • • •••

3. Рекомендації для України Міжнародної антикорупційної мережі в рамках

«Стамбульського плану боротьби з корупцією» ОБСЄ. — 2004 р. — 21 січ.

4. Концепція подолання корупції в Україні «На шляху до доброчин­ ності» / Указ Президента України № 742/2006 від 11 вересня 2006 р. // Урядовий кур'єр. - 2006. - № 175. - 20 верес.

5. Конвенція Ради Європи про корупцію у контексті кримінального права

(ЕТ5 173) від 27 січня 1999 р. / Закон України «Про ратифікацію Кри­мінальної конвенції про боротьбу з корупцією» № 252-У від 18 жовтня 2006 р. // Голос України. - 2006. - № 215-216. - 16 лист.

6. Конвенція про корупцію у контексті цивільного права (ЕТ5 174) /

Науково-практичний коментар Закону України «Про боротьбу з ко­рупцією / За ред. М. І. Мельника. — К., 2003.

7. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар: 2-е вид.,

перероб. та доп. / За заг. ред. В. Т. Маляренка, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - X., 2004.

8. Закалюк А. П. Соціальні передумови, причини та умови корупції в Ук-

раїні / Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяль­ності: Матер. міжн. наук.-практ. конф. 15-16 грудня 1998. — X., 1999.

9. Мельник М. І. Корупція: Сутність, поняття, заходи протидії. — К., 2001.

10. Как бороться с коррупцией / ОБСЕ. Управление зкономической й природоохранной деятельности. - Вена, 2004.

11. Таций В. Я., Борисов В. Й. Научное обеспечение путей противодейст- вия коррупции в Украине // Громадська експертиза: Актуальні про­ блеми боротьби з корупцією в Україні. — К., 2004. — Вип. 4. — С. 44-48.

12. Апіі-соггириоп г.гаіпіп§ рго§гаттез іп Сепігаї апсі Еазіегп Еигоре. — РиЬ1І5піп§ Сопсії оЈ Еигоре. — 2005.

13. Скулиш Є.Д. Корупція в Україні: основні напрями протидії в сучасних умовах / Корупція в Україні: досвід і практика протидії в сучасних умовах: Матер. наук.-практ. конф. 29 червня 2005 р. НА СБУ. — К., 2005.-С. 4-11.

14. Туркевич І. К. Хабарництво і деякі питання запобігання йому / Коруп­ ція в Україні: досвід і практика протидії в сучасних умовах: Матер. на­ ук.-практ. конф. 29 червня 2005 р. НА СБУ, - К., 2005. - С. 63-67.

15. Скулиш Є.Д. Суспільні трансформації та корупція: проблеми взаємо­ зумовленості // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). — 2006. — № 14.

268