Глава 3 *"" • "'•' '"" "'•''" " ''"' '• '

антикорупційної діяльності, позитивно вплинуть заходи, передба­чені Концепцією подолання корупції в Україні, затвердженою Указом Президента України від 11 вересня 2006 р., та норми паке­ту антикорупційних законопроектів, одночасно поданих ним до Верховної Ради України та розглянутих нею у першому читанні, якщо ці документи, звісно, будуть реалізовані і їх не спіткає доля Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 рр., заходи якої значною мірою залишилися невиконаними.

Законопроект «Про засади запобігання та протидії корупції» покладає координацію і контроль діяльності органів виконавчої влади (незрозуміле, правда, чому тільки їх, а не, скажімо, й об'єднань громадян) на Раду національної безпеки і оборони України. Відомо, що 25 листопада 2005 р. Указом Президента України була утворена Міжвідомча комісія Ради Національної безпеки і оборони України для комплексного вирішення проблем у сфері боротьби з корупцією. У складі Комісії затверджені керівники усіх центральних органів державної виконавчої влади, комітетів Верховної Ради, Академії правових наук України, причетні до організації забезпечення протидії корупції. Згідно з Положенням про комісію до її основних завдань віднесено аналіз діяльності державних органів по боротьбі з корупцією, розробка пропозицій щодо її удосконалення, а також заходів стосовно коор­динації останньої. Відомо, що Комісія провела на початку 2006 р. перше засідання, накреслила низку заходів, але далі нічого про її роботу не повідомлялося. З'явилося повідомлення про утворення й у Верховній Раді України міжфракційного антикорупційного об'єднання народних депутатів, але знову-таки жодних відомостей про його діяльність немає.

$ 4. Кримінологічна характеристика хабарництва та запобігання його вчиненню

Найбільш небезпечним кримінальне караним проявом корупції прийнято вважати хабарництво. Особлива частина чинного Кримінального кодексу передбачає три види хабарництва: одер­жання (ст. 368), давання (ст. 369) та провокацію хабара (ст. 370), дає їм кримінально-правову характеристику. Кримінальний ко-

254

Корупція, й прояви, хабарництво та інші злочини у сфері службової діяльності...

декс 1960 р. передбачав також відповідальність за посередництво у хабарництві (ст. 169)¹.

Поняття хабарництва визначається через ознаки, які передба­чає Кримінальний кодекс для складів злочинів одержання та да­вання хабара. Обов'язковою ознакою цих злочинів є їх предмет — хабар, яким визнається незаконна винагорода матеріального характеру, а саме: майно, право на майно, будь-які дії майнового характеру. Одержання хабара означає прийняття службовою особою від іншої особи, а давання хабара — передачу особисто або через посередника службовій особі матеріальних цінностей, отримання (або надання) майнових вигод або користування по­слугами майнового характеру за діяння (виконання або невико­нання) службової особи в інтересах хабародавця, яке вона повин­на була або могла вчинити або вчинила на користь хабародавця або іншої особи завдяки своєму службовому становищу. Закон пе­редбачає кваліфікуючі ознаки одержання хабара, а саме: 1) вели­кий або особливо великий його розмір, що відповідно у 200 і більше та у 500 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян; 2) отримання його службовою особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище: ознаки таких осіб визначаються у п. 2 примітки до ст. 368 КК з по­силанням на п. 1 примітки до ст. 364 КК, де дається визначення службової особи, та на відповідні статті Закону «Про державну службу», згідно з якими до тих, що займають відповідальне стано­вище, належать державні службовці ІП-УІ категорій, а також судді, прокурори, слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядуван­ня, їх структурних підрозділів та одиниць, а особливо відповідаль­не — особи, зазначені у ч. 1 ст. 9 Закону «Про державну службу», а також посади яких віднесені до І та II категорій; 3) попередню змо­ву групи осіб; 4) поєднання одержання хабара з його вимаганням; 5) його одержання (а за ст. 369 КК і давання) повторно.

¹ Концепція Ради Європи про корупцію у контексті кримінального права (ЕТ5 173) від 27 січня 1999 р. передбачає 10 видів давання та одержання хабара різними державними по­садовими особами, членами представницьких органів, особами, що обіймають посади у приватному секторі, міжнародних організаціях, на посадах суддів і посадових осіб міжна­родних судів.

255

Глава З

В кримінологічному аспекті підлягає уточненню мотив хабар­ництва та предмет хабара. Стаття 368 КК передбачає одержання особою хабара «в будь-якому вигляді», а Науково-практичний ко­ментар Кримінального кодексу України тлумачить, що хабар є не­законною винагородою матеріального характеру¹. Таке тлумачен­ня є традиційним для радянської системи. Проте у нинішній період у країнах перехідного типу, включаючи Україну, деякі служ­бові дії, зокрема щодо надання пріоритетного позаконкурентного становища у ринкових відносинах, не завжди мотивуються безпо­середньо матеріальними інтересами. Поряд з ними можуть мати місце політичні, кланові інтереси, коли службова особа — хабар­ник не отримує безпосередньої матеріальної вигоди, але справляє про себе «гарне» враження у владних структурах, пов'язаних з ни­ми бізнесових колах, корисливий інтерес яких задоволений відповідними діями службової особи. Це «гарне враження» згодом реалізується через підвищення службової кар'єри, включення до виборчого списку, можливе допущення до владно-бізнесових відносин та отримання частини прибутку, який опосередковано «відзначає» відповідні дії службової особи. Думається, що за су­часних умов ознака «матеріальний» має бути доповнена «та інший» інтерес, як це зроблено у законодавстві деяких країн. Екс­перти Ради Європи пропонують розширити диспозицію закону щодо об'єктивної сторони хабарництва такими діями, як «обіцян­ня вчинити ту чи іншу службову дію», під яке передається хабар, незалежно від того, чи дійсно була вчинена службова дія. Ду­мається, й у цьому є резон. Вище зазначалося, що законопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення» передбачаються відповідні зміни у нормах Особливої частини Кримінального ко­дексу про відповідальність за хабарництво.

Рівень та динаміка хабарництва за останні роки характеризу­ються у такій таблиці (див. таб. № 6).

¹ Кримінальний кодекс України: Науково-ІІрактичпиіі коментар: 2-е вид., псрероб. та доп. / За заг. ред. В. Т. Малярснка, В. В. Сташмса, В. Я. Тація. - С. 968. '"'.'.

256

Корупція, н прояви, хабарництво та інші злочини у сфері службової діяльності...

Таблиця

показників рівня та динаміки хабарництва та реагування на нього в Україні

Таблиця № 6

Найменування показника	1990	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Зареєстровано фактів хабарництва	999	2276	2275	2812	2980	3080	3660	3259
У тому числі на суму, що перевищує 10 тис. грн (абс; %)					101; 3,3	99; 3,2	192; 5,2	5,9
Серед усіх зареєстрованих:
за одержання хабара	420			2172	2337	2320	2784	2335
за давання хабара	524			638	643	759	873	678
Направлено до суду справ				2223	2529; 95,1	2521; 93,2	2731	2570; 98,9
Засуджено осіб за хабарництво	195	511	518	588	535	585	603

Наведені дані дають підстави для таких висновків:

1) рівень зареєстрованих фактів хабарництва зріс за 15 років (з 1990 р. до 2005 р.) більш ніж у 3,5 рази, в тому числі за попередні два роки (2003 р. до 2005 р.) — у понад 1,5 рази, а його питома ва­ га серед усіх злочинів з 0,2 до 0,7 %; лише у 2006 р. кількість вияв­ лених фактів хабарництва зменшилася на 401 або на 12,1 %;

2. ще більшим темпом зростав рівень реєстрованих фактів одержання хабара (у 5,6 рази), а фактів давання хабара — лише на 48 %. Якщо у 1990 р. кількість виявлених фактів давання хабара майже на чверть перевищувала кількість фактів його одержання, то тепер це співвідношення кардинально змінилося. Зокрема, у 2005 р. зареєстровані факти одержання хабара у 3,5 рази переви­ щили факти його давання. Оскільки одержання хабара без його давання не буває, можна зробити висновок, що нинішня правоохо­ ронна система у 10 разів рідше притягає до відповідальності хаба- родавців, ніж 15 років тому;

3. виявлення та реєстрація фактів хабарництва, у тому числі зростання їх кількості, в останні роки відбувалося головним чином за рахунок хабарів порівняно невеликої суми (до 10 тис. грн). Хабарі, що перевищували цю суму, серед виявлених становили від 3,2 до 5,2%, у 2006р.-5,9%;

9 7-328

257