- •Курс сучасної української кримінології: теорія і практика у 3 книгах.
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 "
- •Глава 2 '' - ' 1"-і''" "•і"!г' : •' •
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 • -••• •
- •§ 1. Сутність, поняття
- •Глава 3 ч
- •Глава 3 • • -; .......
- •Глава 3 . . .. . .,.,.,,•,• • • • ,,,-,. ... .-•.•••
- •Глава 3 .
- •Глава 3 •:
- •Глава 3 --«-.; ' - •:-.- ;
- •Глава 3 *"" • "'•' '"" "'•''" " ''"' '• '
- •Глава 3 ;, ,
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ' '•' •
- •Глава 4 * •''' і-г-:і--.-!.''-'7 •• •-•••' ..,•'.— ••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ---• ••-'•• • •- • • : ••'• '
- •Глава 4 • .'пі"'.!»*"?!- • ••-••'»
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 •,,,,•••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •1. Види злочинів організованої злочинності національного поширення:
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 - .-. -:- •• - --'•••- '•••,-••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ""
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 9
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Удосконалення кримінального, кримінально-процесуально го, адміністративного, цивільного законодавства;
- •Інформаційне забезпечення діяльності правоохоронних та інших органів, що беруть участь у боротьбі з організованою зло чинністю;
- •Заходи протидії різним формам негативного соціально-пси хологічного впливу на суспільство в інтересах організованої зло чинності;
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •6. Інституційне та функціонально-організаційне реформування системи правоохоронних органів, що мають здійснювати запобігання та протидію фактам організованої злочинної діяльності.
- •Глава 4 . • • .'
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 • !
- •Глава 5 / ••••.• • м
- •Глава 5
- •Глава 5 • '""•'• ' • ' '"•''' • • ' -•-•••.- ,.•..-••
- •Глава 5 -' ••
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 '•' '"' •'""'"" ' " '• -':'" ' ••--•-.••• •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Злочинність неповнолітніх
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 •!•'••-•••
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 гг*-!'ї 'гг"!-*':'!1''"',-!*-
- •Глава 6 ; ••• '
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7 Рецидивна злочинність
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •1. Засуджені, що визнали свою вину у вчиненні злочину та:
- •1.1. Розкаялися, у тому числі:
- •1.2. Не розкаялися:
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 -;•; цн-'н',-- • /*
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 '•
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 ; ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 4. Особливості злочинності ув'язнених, ,
- •Глава 7 ' '"•
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •З недоліками організаційно-управлінської та оперативної діяльності установ позбавлення волі;
- •З криміногенним впливом кримінального середовища в ус тановах позбавлення волі.
- •Глава 7
- •1. Загальні заходи щодо усунення (нейтралізації) умов, які сприяють злочинності в установах позбавлення волі, в тому числі стосуються:
- •2. Спеціалізовані заходи щодо виявлення та запобігання ускладненню криміногенних ситуацій, в тому числі:
- •Глава 7
- •3. Спеціалізовані заходи щодо протидії кримінальній субкуль-турі, а саме:
- •Глава 7
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8 - .•.•..•и/.-п ••,•/••- - .-- • „ - ••
- •Глава 8
- •§ 3. Вплив психічних аномалій, що не виключають
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9 Злочини, вчинені з необережності
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 -
- •Глава 9
- •§2. Стан необережної злочинності.
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 •і;
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
Глава 3 •:
Лише у лютому 2006 р. Мін'юст подав до Кабінету Міністрів України проект нового документа — Концепції подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності». Тільки через півроку, 11 вересня 2006 р., він був схвалений Указом Президента України (№ 742/2006). Цей документ у цілому заслуговує схвальної оцінки, насамперед його провідні тези стосовно залежності рівня та форм корупції від загального стану реформування демократичних інститутів; несистемного, часто науково необгрунтованого реформування основних інститутів (адміністративні процедури, податкова система, регуляторна діяльність держави, розв'язання соціальних проблем тощо); неефективності політичних ініціатив у сфері боротьби з корупцією, ураження нею життєво важливих інститутів суспільства, через що корупція перетворилася у спосіб їх існування; слабкості інститутів громадянського суспільства. Можуть ефективно сприяти запобіганню та протидії корупції в разі їх виконання передбачені Концепцією заходи забезпечення доброчесності в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у тому числі виборних, органах судової влади. Водночас є підстави відзначити й деякі принципові недоробки. Зокрема нереальною виглядає винесена у назву Концепції мета «подолання корупції в Україні», що ще не вдавалося жодній державі. Більш об'єктивною та реальною ціллю є запобігання і протидія проявам останньої. Концептуальна теза щодо посилення антикорупційного громадського контролю і впливу мала бути розвинута через передбачення відповідних законодавчих, інсти-туційних, інформаційних, просвітницьких заходів, започаткуван-ням яких стало б винесення проекту Концепції на громадське обговорення, чого, на жаль, не було зроблено. Відсутність останнього можна компенсувати розгортанням обговорення Концепції в органах державної влади та місцевого самоврядування в усіх регіонах, містах та районах, з широким залученням громадських організацій, громадянських інституцій, ЗМІ, з викриттям ко-рупційних відносин та проявів, визначенням на місцевому рівні причин і умов останніх, заходів щодо запобігання їх дії. Через півроку після опублікування Концепції вона лишається фактично непоміченою, не отримала належної суспільної уваги та практичного реагування. Якщо так продовжиться і далі, її реальне антико-
230
Корупція, її прояви, хабарництво та інші злочини у сфері службової діяльності...
рупційне значення буде мінімальним. Серед завдань усіх органів, що мають вести боротьбу з корупцією, в Концепції як першочергову потребу не передбачено виявлення та усунення причин, умов, інших обставин, що сприяють або створюють сприятливу обстановку для корупційних відносин і проявів. Не визначені також у цьому та інших напрямках завдання науковців, передусім кримінологів, що може призвести до того, що заходи для виконання Концепції також можуть виявитися науково необгрунтованими, як і до її схвалення. Такий сумнів викликає визначений Указом двотижневий строк для розгляду на засіданні РНБОУ плану дій щодо реалізації Концепції. Розробка такого документа у розрахунку на його дієвість потребує більшого часу, у тому числі наукового обґрунтування. Однак його відсутність через півроку після схвалення Концепції викликає сумнів щодо практичної реалізації закладених у ній положень та постулатів.
Роль спеціалізованого акта другої групи тривалий час певною мірою виконував Закон України «Про боротьбу з корупцією», прийнятий у 1995 р. Лише певною мірою тому, що він застарів та дуже обмежено регулював запобіжну антикорупційну діяльність. Регулювання зводилося лише до встановлення окремих спеціальних обмежень щодо відповідних службових осіб та їх обов'язку декларування доходів.
На початку 2005 р. у Міністерстві юстиції за участю науковців та інших фахівців, у тому числі автора Курсу, був розроблений проект нового за своєю концепцією та структурою Закону «Про засади запобігання та протидії корупції». Проте доопрацювання та реалізація законопроекту невиправдано затягнулися, головним чином через політичні обставини. Лише у вересні 2006 р. він був внесений Президентом України в пакеті інших антикорупційних законопроектів до Верховної Ради України та 12 грудня 2006 р. прийнятий у першому читанні за основу.
У законопроекті значною мірою реалізовані сучасні потреби законодавчого регулювання антикорупційної запобіжної діяльності та протидії корупційним правопорушенням. Водночас проект містить низку норм, які потребують не лише поліпшення їх редакції з огляду на вимоги юридичної техніки та термінології, відповідність чинному законодавству, а й викликають зауваження
231
Глава З
принципового характеру. Законопроект (ст. 11) слушно передбачає проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, але не визначає багатьох положень щодо підстав, суб'єктів, порядку, методики ЇЇ проведення, прав та обов'язків учасників експертизи. Антикорупційна експертиза є різновидом кримінологічної експертизи, і тому зазначені питання мають регламентуватися стосовно останньої загалом. Проект Закону «Про кримінологічну експертизу проектів нормативно-правових актів» тривалий час перебуває у Верховній Раді України, у травні 2006 р. схвалений усіма її Комітетами та Головним науково-експертним управлінням для внесення на розгляд у першому читанні, але досі не включений до порядку денного сесії. У цьому законопроекті передбачений весь комплекс норм щодо проведення кримінологічної експертизи, який відсутній у законопроекті «Про засади запобігання та протидії корупції». Тому у ньому (ст. 11) слід було б лише зазначити, що антикорупційна експертиза є різновидом кримінологічної експертизи та проводиться на підставах та у порядку, визначених Законом про кримінологічну експертизу. І одночасно забезпечити прискорення розгляду останнього.
Проект Закону «Про засади запобігання та протидії корупції» передбачив деякі норми щодо діяльності громадськості стосовно запобігання та протидії корупції, однак не визначив низку суттєвих положень, передусім повноваження, правові засоби і форми діяльності об'єднань громадян щодо впливу на виявлення фактів корупції. Відсутність ефективної системи такого впливу неурядових організацій визнано у Концепції подолання корупції в Україні однією з основних проблем протидії їй, і тому в Законі мають бути чітко регламентовані зазначені положення. Розуміння того, що антикорупційні громадські організації мають обмежуватися, як звичайні об'єднання громадян, захистом інтересів лише своїх членів (така мотивація наведена у наказі Міністерства юстиції України про оголошення попередження Всеукраїнській громадянській організації «Національний комітет по боротьбі з корупцією» за «дії щодо захисту інтересів осіб, котрі не є членами цієї організації»)1 виглядає сумнівним. Думається, що компетенція
1 Юридичний вісник України. — 2006. — № 50. — 16 груд.
232
Корупція, й прояви, хабарництво та інші злочини у сфері службової діяльності...
об'єднань громадян, зокрема антикорупційних, мають визначатися з огляду на іншу норму їх статутів, а саме відповідно меті їх створення, яка у цьому випадку полягає у захисті прав і інтересів громадян від корупційних проявів, незалежно від їх членства у такому об'єднанні. За всіх умов компетенція та повноваження антикорупційних об'єднань громадян мають бути чітко визначені у зазначеному Законі. Законопроект (ст. 25) обмежує антикорупційний громадський контроль лише стеженням за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції та не передбачає його спрямування на безпосереднє виявлення проявів останньої, що значно знижує антикорупційні можливості громадськості. Розробники законопроекту невдало визначили у ньому захист осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції. Він визначений за аналогією із Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Проте останній має обмежену сферу застосування, лише до певного кола осіб і тому передбачає обмежений специфічний обсяг заходів захисту. У разі, коли представники громадськості надають допомогу у запобіганні та протидії корупційним правопорушенням, зокрема у виявленні та припиненні останніх, їх дії мають правоохоронний характер і мають захищатися державою на рівні працівників правоохоронних органів, звичайно з дотриманням умов, що передбачені чинним законодавством щодо такого захисту. Враховуючи виняткову важливість антикорупційної діяльності інституцій громадянського суспільства та потреби її розширення, що вимагає її більш детальної комплексної законодавчої регламентації, слід було б повернутися до пропозицій, у тому числі автора Курсу, щодо виділення у законопроекті таких норм в окремий розділ.
До третьої групи спеціалізованих антикорупційних актів (про відповідальність) належать такі:
а) Кодекс України про адміністративні правопорушення, де згідно з загальними правилами кодифікації та сучасними потребами мають бути зосереджені норми про адміністративне карані ко-рупційні правопорушення та передбачена адміністративна відповідальність за них. Нині ці норми містяться у декількох законодавчих актах, переважно у Законі «Про боротьбу з корупцією», не охоплюють усіх адміністративних правопорушень корупційно-
233