Глава 3 .

• 

  по-друге, з викриття корупційних діянь та корупцшної діяль­ ності засобами державного і громадського контролю;

• по-третє, із забезпечення правовими та процесуальними за­ собами) обов'язкової відповідальності осіб за вчинені корупційні правопорушення, передусім за злочини, пов'язані з корупцією;

• по-четверте, з визначення організаційно-правових та інсти- туційних засад приведення названих напрямків та форм діяль­ ності, її елементів в єдину систему антикорупційного контролю та протидії.

У кожній групі відносин мають бути регламентовані: суб'єкти діяльності, їх обов'язки, повноваження, правові форми та засоби здійснення, механізми контролю та відповідальності за невико­нання. Все це разом становить предмет законодавчого регулю­вання в антикорупційній сфері.

Наведене зумовлює різні види і форми законодавчого регулю­вання. Насамперед це закони, наразі — антикорупційні, які згідно з Конституцією мають виняткову компетенцію щодо регламенту­вання повноважень, прав та правових засобів діяльності із за­побігання та протидії корупції та її проявам.

Організаційно-правові засади, функціональні завдання та фор­ми здійснення законодавчих норм зазвичай визначаються указами Президента, постановами Кабінету Міністрів. Норми, правила, по­рядок, процедури щодо здійснення законодавче регламентованої діяльності та контролю за нею містяться також у документах Кабінету Міністрів, положеннях та інших актах центральних ор­ганів виконавчої влади. Ці підзаконні акти можуть бути викорис­тані з метою «оминути» законодавче, в тому числі антикорупційне регулювання або скористатися його недоліками, прогалинами, у тому числі у корупційних цілях. В останньому випадку недоліки законодавчого регулювання набувають функції умов, що сприя­ють корупційним проявам. Має бути визначена окрема експертна процедура з метою виявлення та усунення ще на стадії нормопро-ектування таких потенційно загрозливих щодо корупційних відносин норм.

За підрахунками фахівців, нині в Україні діє понад 120 актів за­конодавства, які прямо чи опосередковано, повністю або частково стосуються запобігання та протидії корупції та можуть бути відне-

228

Корупція, її прояви, хабарництво та інші злочини у сфері службової діяльності...

сені до антикорупційних. Антикорупційними, у широкому розу­мінні, є акти законодавства, які поділяються на:

• спеціалізовані, регулювання яких спеціально спрямоване на запобігання і протидію корупції та її проявам;

• неспеціалізовані, регулювання яких підпорядковано іншій, більш широкій меті, скажімо, регламентації загалом, контролю або регулюванню в цілому відносин у певній галузі суспільної діяль­ ності, наприклад підприємницькій; якщо відповідними актами ця діяльність регламентована таким чином, що формування та дія ко- рупційних чинників запобігається, вони виконують, хоча і не- спеціалізовано, опосередковано, антикорупційну функцію.

До спеціалізованих як антикорупційних актів законодавства мають бути віднесені три їх різновиди, що становлять відповідно три групи, а саме:

перша — акти, що визначають доктрину, стратегію та органі­заційно-правові засади протидії корупції;

друга — акти законодавства, які безпосередньо регламентують діяльність із запобігання корупційним проявам та їх викриття;

третя — законодавчі акти, які регулюють відповідальність за корупційні правопорушення та інші діяння, пов'язані з корупцією, а також обов'язки щодо усунення наслідків останніх, включаючи компенсацію за завдану шкоду.

Спеціалізованим актом законодавства першої групи була Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 рр. Статус акта законодавства їй надано затвердженням Указом Президента Ук­раїни від 24 квітня 1998 р. Протягом зазначеного періоду Кон­цепція була основним і фактично єдиним доктринальним доку­ментом із визначення стратегії, напрямів та форм протидії корупції. Вище докладно висвітлені останні та передбачені нею за­ходи, незадовільний стан їх виконання. Через закінчення періоду її дії виникла потреба у новому доктринальному документі на на­ступні роки. Проект такого документу у формі Національної анти-корупційної програми був розроблений у Міністерстві юстиції за участю науковців, у тому числі автора Курсу, та інших фахівців ще У квітні 2005 р. Проте його розгляд невиправдано затягнувся, значною мірою через політичні баталії, у тому числі з приводу корупційних обвинувачень представників вищих ешелонів влади.

229