Глава 3 • • -; .......

окремлюються події, факти, прояви, що відіграють роль причин і умов конкретного корупційного прояву. Питання про сутність та зміст корупційних відносин та корупційної ситуації майже не роз­роблено в кримінології, зокрема українській. Водночас воно дійсно належить до ключових кримінологічних проблем ро­зуміння корупції¹ і саме, треба підкреслити, для з'ясування про­цесу ЇЇ реалізації як суспільного феномену у конкретні ко-рупційні прояви, що мають реальні правові, кримінологічні, зага­лом діяльнісні риси та ознаки.

Зазначимо, що категорії «відносини» ми торкалися і при кримінологічному аналізі злочинності, зокрема при характерис­тиці останньої як кримінальної активності частини членів суспільства. Однак категорія «відносини» в аспекті суспільного передумовлення злочинності поки що, наскільки нам відомо, не розглядалася, а використовувалася більш обмежено: при дослідженні стосунків у злочинному угрупуванні, середовищі, а також між злочинцем і потерпілим тощо. Стосовно ж розуміння зв'язку між суспільним феноменом корупції та ЇЇ реальними діяльнісними проявами, без з'ясування категорії «корупційні відносини», на наш погляд, обійтися неможливо.

Наскільки відомо з літератури, в Україні вперше звернула ува­гу на те, що корупція існує як система відповідних стосунків (ро­зумій: відносин. — А. 3.), О. М. Охотнікова. Однак вона побачила ці стосунки вкрай обмежено: лише між певними посадовими осо­бами та кримінальним середовищем². Більше уваги дослідженню корупційних відносин приділив М. І. Мельник, але він в основно­му зосередився на розгляді їх механізму, а не природи і предметної сутності, та, ставши на позицію ототожнення корупційних відно­син з корупційною поведінкою, перевів їх аналіз із суспільного рівня у діяльнісну (поведінкову) площину, звів його до визначен­ня варіантів і схем корупційної поведінки³. Однак поняття ко­рупційних відносин та корупційної поведінки не є тотожними, так само, як не тотожні поняття суспільних відносин та зумовлених

¹ Мельник М. І. Вказ. праця. — С. 174.

² Охотнікова О. М. Посилення кримінальної відповідальності за посадові злочини // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 1998. — № 3. — С. 144.

³ Мельник М. І. Вказ. праця. - С. 181-187.

210

Корупція, її прояви, хабарництво та інші злочини у сфері службової діяльності...

ними і реалізованих у процесі цих відносин діяльнісних проявів та унормованої форми останніх, якою є поведінка.

Предметна сутність корупційних відносин визначається пере­дусім тим, що останні є різновидом суспільних (суспільно неприй­нятних) відносин. Вони виникають через існування у суспільстві об'єктивних та суб'єктивних соціальних, економічних, політичних передумов та зумовленого ними соціально-психологічного їх відбиття як відносно самостійного феномену.

Об'єктивні передумови корупційних відносин полягають в існуванні на цей час, у цьому суспільстві обмежених можливостей, реальних або штучно створених труднощів реалізації легальним (правомірним) шляхом певних життєвих потреб, здебільшого дійсних, життєво зумовлених, однак і потреб вищого рівня життя, а також і прагнень до збагачення, нерідко непомірного та у будь-який спосіб. Насправді кожне суспільство має обмежені можли­вості щодо задоволення інтересів та прагнень своїх членів лише «за потребою». Більш розвинуте, передусім економічно та у грома­дянському відношенні, суспільство спрямовано діє з метою змен­шення розриву між «попитом» і «пропозицією» стосовно потреб своїх членів, але і воно обмежує (певним чином «унормовує») прагнення до збагачення лише у легальний спосіб та у відповідних йому формах. У недостатньо розвинутому суспільстві, у тому числі насамперед в економічному, правовому та моральному відношенні, таких можливостей менше, а легальні обмеження не є сталими і рівними для всіх. Як наслідок, дефіцит задоволення багатьох потреб, у тому числі непомірне завищених, є більш вираз­ним. Водночас у такому суспільстві значно ширшою є сфера задо­волення потреб не в економічно-ринковий спосіб, а через держав­не адміністративне регулювання, у тому числі вибіркове. Через це у задоволенні потреб членів такого суспільства значно більшою є роль та вплив засобів адміністративно-командного регулювання та посадових осіб, які мають повноваження розпоряджатися цими засобами. За цих умов формується соціально-психологічний фе­номен спочатку у вигляді уявлень окремих осіб, а згодом і суспільного стереотипу щодо можливості задоволення потреб, корисливих інтересів через долання труднощів їх легальної ре­алізації з використанням зазначених службових повноважень та

211