Глава 2

Останні знають про цю систему, знають і тих, хто її очолює, але во­на продовжує діяти роками.

Найбільших показників поширення серед злочинів першої гру­пи досягло в останні роки шахрайство. У 2002 р. факти шахрайст­ва становили декілька відсотків серед злочинів проти власності, у 2004 р. їх питома вага зросла майже до 25 %; у 2005 р. — до 27,3 %, а у 2006 р. перевищила ЗО %. Способи шахрайства, як зазначалося при його розгляді стосовно приватної власності, різноманітні. По­ширилося пропонування завідомо неправдивих послуг, операцій, особливо посередницьких, у вирішенні різних господарських про­блем, у забезпеченні захисту від вимагання, у сприянні щодо по­вернення боргів, в отриманні кредитів, інвестицій тощо. Шахрай­ство може чинитися в активній формі — через свідому дезінфор­мацію суб'єкта господарювання або в пасивній — через замовчу­вання, приховування інформації про вади, перепони, які можуть суттєво вплинути на невиконання обіцяного, досягнення резуль­тату послуги тощо. Відомі факти шахрайства через створення фіктивних підприємств, організацію удаваних конкурсів на поставку сировини, енергоносіїв, реалізацію продукції, надання транспортних послуг. Нерідко шахрайство здійснюється через використання підроблених документів.

Для злочинів першої групи характерним є групове вчинення. За даними судової статистики, групою вчиняли злочин майже 50 % засуджених за крадіжки, 60 % — за пограбування, близько 35 % — за шахрайство, понад 70 % — за розбої.

Слід мати також на увазі, що ненасильницькі злочини першої групи, особливо крадіжки державного і комунального майна, його викрадення з електро- та кабельних мереж, шахрайство, є високо-латентними. Причому якщо щодо крадіжок, зокрема з електро- і кабельних мереж, більше проявляються чинники штучної латент­ності, тобто укриття викрадання від обліку через нереагування у законний спосіб на повідомлення про них, то шахрайство нерідко приховується самим потерпілим, щоб не виставити себе «проста­ком» та «недотепою» перед керівником, контролюючим органом.

Особистість злочинців, що вчиняють злочини проти власності першої групи, характеризується значним розмаїттям показників кримінально-правових, соціально-демографічних, морально-пси-

144

Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

хологічних та інших ознак, їх поєднанням. Виконавцями крадіжок цієї групи, як правило, є чоловіки з низьким рівнем освіти, непра­цюючі, що часто мають достатньо виразне злочинне минуле. Зага­лом останні мало чим відрізняються від виконавців крадіжок осо­бистого майна. Вони лише переважно більш досвідчені, згурто­вані, їх професійні можливості нерідко доповнюються наявністю транспорту, складських приміщень, зв'язків із працівниками міліції, налагоджених каналів реалізації викраденого. Щодо учас­ників крадіжок з-посеред працівників установи, підприємства — власника майна, то це здебільшого особи з середньою і вищою освітою, достатнім досвідом роботи, як правило, причетні до руху, накопичення товарів, його обліку, бухгалтерського оформлення. Серед них часто є зв'язковий із злочинним світом, через якого здійснювалися змова і взаємодія із злодіями.

Безпосередніми виконавцями викрадання з електро- та кабель­них мереж часто є неповнолітні, що не працюють та не вчаться. Се­ред них багато жителів сільської місцевості. Нерідко це члени однієї сім'ї, батьки і діти. Серед них здебільшого є електрик, але за­галом вони малопрофесійні. Характерною ознакою скупщиків ви­краденого є наявність приміщення для його накопичення, а пе­ревізників — транспорту та професійного водія, який легальне ніде не працює.

Значною специфікою вирізняється особа та особистість шах­рая. Це своєрідна інтелектуальна еліта злочинного світу. Вони ма­ють, як правило, високий рівень освіти, обізнані у веденні госпо­дарських справ, можливих проблемних питаннях. Значна частина них володіє знанням психології людини, вміє «зіграти» на знанні кон'юнктури, тіньових процесів у ринкових відносинах, їм влас­тиві спритність, витонченість, риси досвідченої ділової людини, вміння викликати довіру, інтерес до себе. Порівняно із суб'єктами інших видів злочинів проти власності, серед шахраїв цієї групи злочинів досить багато (до 40-50 %) жінок, до того ж привабли­вих, «ділових», з елементами артистизму. Слід мати на увазі, що за роки ринкових трансформацій деякі шахраї набули багатого Досвіду, капіталів, значного майна. Вони фактично легалізувалися як порадники «за все» і «про все». Дехто піднявся до рівня лобістів У Державних установах, представницьких органах, отримав мандат

145