Глава 2

злочинів проти власності економічної спрямованості, а є наслід­ком неодноразових змін щодо порядку їх оцінки та обліку як спря­мованих стосовно економіки, у тому числі виключення у 2005 р. із форм статистики окремого обліковування крадіжок, викрадень електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання то­що. Крім того, на зниження показника реєстрації крадіжок та дея­ких інших майнових злочинів у сфері економіки, безумовно, впли­нуло штучне завищення мінімальної суми вартості викраденого чужого майна, що вважається дрібним та не тягне кримінальної відповідальності, проведене згідно з Законом № 2635-ІУ від 2 червня 2005 р., про що детальніше йшлося у § 6 глави 1 цієї Кни­ги. Стає очевидною, крім виправлення цієї «помилки» у законо­давстві, потреба удосконалення оцінки та віднесення злочинів проти власності до різновиду, що виокремлюється за ознакою «економічна спрямованість», у тому числі можливого визначення в якості критерію такої оцінки — спрямування злочину проти од­ного зі структурних елементів економічного процесу (див. їх структуру у § 1 цієї глави). Думається, що незалежно від способу вчинення (загальнокримінального чи специфічного економічно­го — пов'язаного з економічним процесом) усі злочини, що мають спрямування проти будь-якого з елементів економіки, мають оцінюватися та обліковуватися як вчинені у сфері останньої.

У структурі злочинів проти власності у сфері економіки до зміни форм обліку у 2004 р. переважали викрадення шляхом де­монтажу та іншим способом електромереж, кабельних ліній та їх обладнання (39 %). Однак після зазначеної зміни, яка супрово­джувалася, як можна допустити, виключенням з їх числа викра­день, що не мали економічної спрямованості, частка викрадень, що належали до сфери економіки, зменшилася більше ніж у 3 рази (у 2004 р. — 11,5 %). У 2005-2006 рр. цей вид злочинів перестали ок­ремо обліковувати. У 2004 р. на перше місце за поширеністю у структурі злочинів проти власності у цій сфері вийшли факти привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зло­вживання службовим становищем (ст. 191 КК) - 40,4 %. У 2005 р. - 42,5 %, у 2006 р. - 43,6 %. Друге місце посіли шахрай­ства: у 2004 р. - 24,9 %, у 2005 р. - 27,2 %, у 2006 р. - 30,3 %. Третє місце у 2004 р. посіли крадіжки майна у сфері економіки (11,4 %)•

140

Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

У 2005-2006 рр. ці злочини перестали окремо обліковуватися, очевидно, вони тепер включені до інших злочинів проти власності у сфері економіки разом із грабежами, вимаганнями, розбоями тощо.

Визначальною ознакою для віднесення до сфери економіки за­значених видів корисливих злочинів, що полягають в оберненні чужого майна у свою або іншої особи власність без оплати його вартості або відшкодування ЇЇ еквіваленту, має бути виключно їх економічна спрямованість. Остання визначається тим, що майно, яке обертається з-під володіння законного власника, використову­валося останнім, або мало використовуватися ним, або буде вико­ристовуватися суб'єктом злочину виключно з економічною метою. Ця ознака є особливо визначальною при оцінці посягань на власність, яка навіть у сфері економіки не завжди може виконува­ти функцію елемента економічного процесу. Лише у разі, коли майно використовується для започаткування чи продовження (підтримки) економічної діяльності або стає продуктом останньої (додаткова вартість), воно дійсно має економічну ознаку та нале­жить до сфери економіки, як і злочини, що вчиняються проти ньо­го (точніше проти права власності на нього).

Для потреб предметної кримінологічної характеристики роз­глядувані злочини проти власності у сфері економіки за способом і пов'язаними з ним іншими ознаками їх вчинення, а також особ­ливостями суб'єкта злочину можуть бути структурно поділені на три такі групи.

Перша — злочини, вчинювані загальнокримінальним способом (він визначений у назві йкладу злочину) особою, яка не є учасни­ком відносин володіння, користування, розпорядження власністю, тобто обертає цю власність на свою користь поза цими відносина­ми («іззовні»).

Друга — злочини, вчинювані способами, що пов'язані із служ­бовою правомочністю особи, здебільшого її участю у відносинах володіння, користування, розпорядження власністю («всередині» відносин власності).

ТреТя — злочини, вчинювані приватною або службовою особою в інший спосіб, пов'язаний із заподіянням шкоди, знищенням, по­шкодженням, привласненням чужого майна або придбанням чи збутом майна завідомо здобутого злочинним шляхом.

141