Глава 2

якою стоїть високопосадова та високовладна особа. Монополії охопили все більше сфер економіки, передусім високоприбуткові: нафтогазову, металургію, енергетику, зерно, хліб тощо. А заходи обмеження монополій мляві, несвоєчасні, неконструктивні. Вони не вправі торкатися урядових рішень, які сприяють монополії. Водночас вільна конкуренція систематично підривається, у тому числі державними засобами, на вигоду найбільш багатим та на­ближеним до влади або поєднаним з нею економічним суб'єктам. Останнє відбувається завдяки широко розгалуженій системі про­текціонізму та привілеїв, передусім у вигляді пільг на сплату по­датків, акцизів, мита, у вигляді пільгових кредитів, у тому числі з коштів Державного бюджету, під гарантії Уряду, більшість з яких не повернута до бюджету. Борг за неповернутими кредитами на 1 грудня 2005 р. перевищував 20 млрд грн. Практика пільг отрима­ла широкий розвиток у період 1994-1999 рр. Потім була дещо об­межена урядом В. Ющенка, але після нього знову набрала шале­них темпів. На момент призначення цього уряду діючі пільги дорівнювали 33,4 млрд грн на рік. Менш ніж за півтора роки вони були скорочені більш ніж наполовину. Це й стало однією з причин швидкої відставки уряду В. Ющенка. За часів наступного уряду А. Кінаха лише за перший квартал 2002 р. пільги зросли до 12,8 млрд грн, тобто розрахункове за рік — до 50 млрд грн. Ця су­ма перевищувала фактичні доходи консолідованого Державного бюджету на той рік. Безсумнівно, ця практика, крім того, що нада­вала колосальні надприбутки та переваги на ринку отримувачам пільг, сприяла також утриманню високих цін. Вона вела до прямих втрат бюджету, боляче тиснула на населення, зменшуючи й так йо­го низьку купівельну спроможність, підштовхуючи до пошуку не­законних кримінальних коштів за рахунок вчинення злочинів. Усілякі обмеження, гальмування, що введені та фактично поза за­коном застосовувалися щодо заняття підприємницькою діяль­ністю, позбавляли можливості знаходити у ній джерела виживан­ня. Водночас у Кримінальному кодексі 2001 р. не знайшлося місця складу злочину проти підриву конкуренції умисним про­текціонізмом. Норма кодексу щодо відповідальності за порушення антимонопольного законодавства (ст. 230) виявилася мертвонаро-дженою. У 2002-2005 рр. вона фактично не застосовувалася, а

130

Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

кількість виявлених злочинів, передбачених нею, навіть не ви­окремлено у статистичній формі. Отримання конкуренції супро­воджувалося небаченими вільностями для монополій, багато з яких роками не розраховуються з бюджетом.

Вже у сучасний період, на початку 2005 р. робочою групою Ан-тимонопольного комітету та Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності розроблено декілька законопроектів, які передбачають запрова­дження кримінальної відповідальності за порушення конкурент­ного законодавства, в тому числі за узгоджену (картельну) змову щодо обмеження конкуренції на ринку, а також заходи контролю за діяльністю монопольних утворень, економічною концентрацією суб'єктів господарювання. На час, коли пишуться ці рядки, мину­ло більше півроку, як деякі із названих законопроектів прийняті Верховною Радою України у першому читанні, підтримані зазна­ченим парламентським Комітетом для внесення на друге читання, але останнє поки що гальмується.

Період 1994-1999 рр. характеризувався системною еконо­мічною кризою, падінням всіх основних показників соціально-економічного розвитку. Валовий внутрішній продукт, впавши у 1994 р. до найнижчої позначки (77,1 % до попереднього року) у жодному з наступних років, до 1999 р. включно, не міг перевищи­ти рівень попереднього року. Доходи зведеного бюджету у відсот­ках до ВВП упали в 1999 р. до 25,3 %, а видатки — до 26,8 %. Це найнижчі показники, починаючи з 1993 р. Весь час нарощувався темп зростання дебіторської та кредиторської заборгованості, які досягли у 1999 р. відповідно 158,7 та 142,7 %. Через скорочення ви­робництва протягом 10 років падав обсяг зайнятого населення. Заборгованість із виплати заробітної плати досягла у 1999 р. 6,4 млрд грн, з виплати пенсій — 1,36 млрд грн.

Із 2000 р. почався і продовжується по цей час третій період переходу України до ринкової економіки. Його знаменував поча­ток підвищення показників виробництва, яке статистика фіксува­ла у наступні роки. За цей час дещо збільшилися і соціальні показ­ники, зокрема реальні доходи населення та реальна заробітна плата працівників. Водночас у цей період проявилися суттєві та незрозумілі з економічної логіки диспропорції і суперечності.

131