Глава 2

Таблиця

статистичних даних про стан злочинності у сфері економіки в Україні у 2002-2006 роках

Таблиця № 1

№ п/п	Види злочинів	2002	2003	2004	2005	2006
І.	Злочини проти власності економічної спрямованості (абс. число)	13 691	14366	16242	17535	16926
	— питома вага до всіх злочинів ( %)	3,0	2,6	3,1	3,6	4,0
	— питома вага до злочинів економічної спрямованості ( %)	42,4	33,2	36,7	38,8	39,7
2.	Злочини у сфері господарської діяльності економічної спрямованості (абс. число)	§863	7145	8616	8974	8726
	— питома вага до всіх злочинів ( %)	1,9	1,3	1,6	1,8	2,0
	— питома вага до злочинів економічної спрямованості ( %)	27,5	16,5	19,4	19,9	20,4
3.	Разом по графах І -2	22 554	21511	24858	26509	25652
4.	Майнові злочини проти державної, комунальної форм власності, вчинені у загальнокримінаяьний спосіб (абс. число)	54175	дані не обліко­вуються	дані не обліко­вуються	дані не обліко­вуються
	— питома вага до всіх злочинів ( %)	12,0
5	Разом по графах 1, 2, 4 (абс, число)	76729	21511*	24 858*	26509*	25 652*
	— питома вага до всіх злочинів ( %)	16,9	3,9	4,7	5,4	6,0

* без даних за графою 4

Таким чином, у 2002 р. рівень злочинності у сфері економіки згідно з чинними тоді статистичними формами МВС (графи 1, 2,4 таблиці), становив 76 729 злочинів, або 16,9 % від загальної їх кількості, зареєстрованої в Україні за вказаний період. Переважну більшість серед них (54 175, або 70,6 %) становили злочини проти державної та комунальної власності, вчинені у загальнокриміна-льний спосіб, головним чином — у формі крадіжки (55,6 %). Зло­чини проти власності «економічної спрямованості» становили 13 691, або до всіх такої спрямованості — 42,4 %, а до вирахуваних нами у сфері економіки — 17,8 %. Злочини у сфері господарської діяльності економічної спрямованості відповідно — 27,5 % та 11,5 %. До сукупності злочинів, «зарахованих» до сфери еко-

114

Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

номіки, із числа злочинів, які згідно з формами статистики раху­ються такими, що мали економічну спрямованість, не включені злочини у сфері службової діяльності (18017) та у сфері викорис­тання ЕОМ (25), які далеко не всі можуть спрямовуватися проти економічних відносин.

Починаючи з 2003 р., коли перестали окремо обліковуватися майнові злочини проти державної та комунальної форми влас­ності, вчинені у загальнокримінальний спосіб, рівень злочинності у сфері економіки відповідно до статистичних даних суттєво «зни­зився» (в абсолютних числах — у 3-3,5 рази, за питомою вагою до всіх зареєстрованих злочинів — більш ніж у 4 рази) і лише почина­ючи з 2004 р. питома вага почала зростати, у 2006 р. досягнувши 6,0%.

Серед злочинів «економічної спрямованості» понад третину становлять злочини проти власності (у 2006 р. їх питома вага до­сягла 39,7 %), серед яких за даними 2006р. майже половину (7 371, або 43,6 %) становили факти привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Динаміка цієї категорії злочинів характеризується поступовим не­значним зменшенням їх зареєстрованої кількості. Порівняно з 2002 р. остання зменшилася у 2006 р. на 7,7 %. Водночас серед зло­чинів проти власності економічної спрямованості стрімко зростає число шахрайств. У 2006 р. їх кількість збільшилася проти 2004 р. більш ніж на третину (35 %), досягнувши ЗО % серед злочинів про­ти власності зазначеної спрямованості.

Злочини «економічної спрямованості» у сфері господарської діяльності, починаючи з 2004 р., становлять приблизно п'яту час­тину (у 2006 р. — 20,4 %) серед тих, які реєструють за ознакою цієї спрямованості, їх кількість щороку коливається у межах 8,5-9 тис. (у 2006 р. — 8 726). У третьому та четвертому парагра­фах буде зроблено більш детальний аналіз структури та динаміки злочинів проти власності та у сфері господарської діяльності «еко­номічної спрямованості». Зараз же потрібно наголосити ось на чо­му. Предметом реагування правоохоронних органів, передусім міліції, у сфері економіки до останнього часу були переважно по­сягання загальнокримінального характеру, насамперед крадіжки, їх виявляли та викривали здебільшого працівники кримінального

115

Глава 2 ^:;>"^л"" '' • ' ""'*'' ' ''

розшуку. Викриття цих злочинів, як правило, здійснюється за фак­том їх вчинення, не потребує економічного аналізу, проникнення в економічну діяльність. В останній до 2005 р. викривався фактично лише один з восьми злочинів, які вважалися вчиненими у сфері економіки. У 2005-2006 рр. спрямованість та результативність діяльності Державної служби боротьби з економічною зло­чинністю стали більш помітними, хоча й зараз у сфері економіки значно більше викривається злочинів, вчинених загальнокриміна-льним способом.

На завершення першого параграфа окреслимо визначальні оз­наки сучасної злочинності у сфері економіки та її поняття.

Визначальними її ознаками мають бути визнані:

а) місце вчинення, яким є сфера економіки;

б) спрямованість щодо елементів легальної економіки, еко­ номічної діяльності (нелегальна економіка не перебуває під захис­ том кримінального закону);

в) їх родовим об'єктом є економічні відносини, яким свідомо чи несвідомо завдається шкоди;

г) корисливий мотив вчинення, який за наявності економічно­ го інтересу (здобуття прибутків, додаткової вартості) допов­ нюється метою отримання економічного результату;

ґ) їх суб'єктом є здебільшого учасник економічної діяльності, що має окремий економічний інтерес та прагне отримати власний економічний результат, або рідше особа, не причетна до цієї діяльності, яка має ціль скористатися у злочинний спосіб ЇЇ еле­ментами чи результатами;

д) наявність прямого умислу, пов'язаного із отриманням одно­ го з названих результатів;

е) прагнення у міру розгортання злочинної економічної діяль­ ності до її організаційного забезпечення, насамперед через коруп- ційні зв'язки і підтримку органів влади, що виводить її на рівень організованої злочинної діяльності. Одночасно розширюється сег­ мент міждержавної злочинності у сфері економіки, яка поки що яв­ но недостатньо взята під контроль правоохоронної системи.

З огляду на наведене поняття злочинності у сфері економіки можна визначити так. Злочинність у сфері економіки — це сукуп­ність передбачених законом умисних корисливих злочинів, що

116

Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

мають об'єктом посягання легальні економічні відносини та спрямовані на задоволення матеріальних інтересів суб'єкта зло­чину, а за наявності у нього окремого економічного інтересу, — до отримання власного економічного результату.

Характерною ознакою більшості злочинів у сфері економіки сучасної України є пов'язаність їх зумовлення та можливості вчи­нення із суспільно-політичними та економічними передумовами криміналізації економічних відносин.

Ј 2. Суспільно-політичні та економічні передумови

криміналізації відносин та детермінації злочинності

у сфері економіки сучасної України

Минуло 15 років відтоді, як Україна вступила на шлях ринко­вих перетворень. За цей час різко упав рівень матеріального забез­печення переважної більшості населення. Значна його части?Іа опинилася за межею бідності. Сотні тисяч людей втратили роботу. Декілька мільйонів за заробітком подалися за кордон. Мізерний рівень оплати праці не задовольняє елементарних потреб десятків мільйонів працівників, ставить значні прошарки населення перед проблемою фізичного виживання. Ці та інші відомі чинники завжди корелювали, а здебільшого й зумовлювали вчинення зло­чинів на ґрунті матеріальних потреб, які в кримінальному праві за­звичай кваліфікувалися як корисливі мотиви. Таким чином, 15 ро­ків нібито ринкових трансформацій різко криміналізували обста­новку в країні, насамперед у сфері матеріального забезпечення на­селення і в економіці загалом.

Чому так сталося? Чому позитивне для багатьох країн світу, у тому числі країн із централізованою соціалістичною економікою та значно гіршими від України початковими економічними умова­ми, в українських реаліях перетворилося на негативне, на величез­ний потенційно криміногенний пласт. Розглянемо насамперед економічну складову цих процесів.

За максимального укрупнення завдань та процесів переведення економіки на ринкові засади фахівці виокремлюють серед них Декілька основних. Перше — це приватизація, або ширше — роз­державлення державної власності. Друге — перехід від цент­ралізованих методів планування і управління до ринкових ме-

117