Глава 2

виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ¹. Цей погляд відповідав позиції Кримінального кодексу Російської Федерації 1996 р., в якому міститься окремий розділ (VIII) «Злочини у сфері економіки», що об'єднав три глави: «Зло­чини проти власності» (глава 21), «Злочини у сфері економічної діяльності» (глава 22) та «Злочини проти інтересів людини в ко­мерційних та інших організаціях» (глава 23). На нашу думку, спроба об'єднати в окремий вид злочини у сфері економіки є пози­тивною, але підхід до її реалізації навряд чи можна вважати послідовним та системним, якщо до сфери економіки включені злочини, що об'єднуються не за належністю до сфери економічних відносин, а, скажімо, за посяганням на право власності, яке ре­алізується не лише у згаданій сфері, або за службовим інтересом, що не обов'язково є економічним.

В Україні домінує інша кримінально-правова конструкція, яка ні в теорії, ні у законодавстві (Кримінальний кодекс) не передба­чає наявності видової сукупності «Злочини у сфері економіки» (або «Економічні злочини»). Тривалий час побутує думка, що кримінально-правовий захист відносин у сфері економіки забезпе­чується встановленням кримінальної відповідальності за госпо­дарські злочини, об'єктом яких є суспільні економічні відносини² або безпосередньо відносини у сфері господарської діяльності, що набувають економічного змісту в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання³.

Інші автори не пов'язують визначення господарських злочинів напряму з їх економічним змістом, розуміють об'єктом цих зло­чинів систему господарювання⁴, систему господарства України,

¹ Волженкип Б. В. Преступлсния в сфсре зкоиомичсской дсятельиости. — СПб., 2002. - С. 79-80.

² Перепелща А. Й. Уголовная отвстствсиность за хозяйствсшімс ІІрсстуІІлсния в сфсре прсдприпимательской деятсльмости: Коммсптарий к дсйствуюіцему закоіюдатольстпу. — Харьков, 1997. — С. 5-7; Боротьба з господарськими злочинами / Ф. А. ЛопумІаІІський, В. П. Філонов, Ю. Л. Титарепко та іп. - Донецьк, 1997. - С. 15-22.

^:І Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч.: 2-е вид., псрсроб. та домов. / З» ред. М. І. Бажапова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — К., 2004. - С. 165.

¹ Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. / За ред. П. С. Матшмсвського, С. С. Яцсмка, П. П. Амдрушка. - К., 1999. - С. 402-404.

104

Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

_яка складається з двох частин: фактичної (сукупність сфер, галу­зей господарської діяльності) та функціональної (принципи гос­подарювання в державі)¹. Автор останнього погляду, В. О. На-вроцький, слушно зауважує, що далеко не всі господарські злочи­ни посягають саме на ринкову систему господарювання², тобто, можемо розуміти, — на економіку або економічні відносини. Крім цього, підставне вважається, що кримінально-правовий захист економічних відносин держави забезпечується також взяттям під охорону кримінальним законом відносин у іншій сфері — відносин власності, які становлять частину економічних відносин як основи економічної системи держави³. У цьому разі закон охороняє відно­сини, що одночасно існують у двох сферах: власності та економіки, причому перші набувають економічного значення і стають складо­вою економічних відносин.

Зазначена теоретична конструкція певною мірою реалізована у Кримінальному кодексі України 2001 р., який в Особливій частині не передбачив окремого розділу щодо злочинів у сфері економіки, а містить розділи про злочини проти власності (розділ VI) та про злочини у сфері господарської діяльності (розділ VII). Останнє можна розуміти так, що у зазначений спосіб посередньо забезпе­чується кримінально-правова охорона й економічних відносин у сферах відносин власності та господарювання. До розділу VI «Злочини проти власності» зокрема включені всі посягання на ос­танню: крадіжка (ст. 185), грабіж (ст. 186), розбій (ст. 187), викра­дення (ст. 188), вимагання (ст. 189), шахрайство (ст. 190), привлас­нення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191), заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст. 192) та ще 6 складів, а всього 14 складів злочинів, незалежно від форми власності та без Урахування того, чи мали особи, які їх вчинили, економічний інте-рєс: самому задовольнити останній за рахунок чужої власності або

С •???°Ч^ький В. О. Кримінальне право: Особлива частина: Курс лекцій. — К., 2000. —

Цит. за: Дудоров О. О. Злочини у сфері господарської діяльності: Кримінально-правова ха-№тсристика. - К., 2003. - С. 15.

Рилпнальне право України: Особлива частина / За рсд. М. І. Бажапова, В. В. Сташиса, ^в- Я. Тація. - С. 133.

105

Глава 2 ~

перешкодити власнику його отримати. Про економічний інтерес свідчить передусім призначення майна, мета його використання в економічному процесі. За відсутністю щодо об'єкта злочинного посягання економічного інтересу у самого власника або суб'єкта злочину, злочинне діяння не може бути віднесено до сфери еко­номіки. Вміщення в одній главі Кримінального кодексу всіх зло­чинів проти власності, незалежно від її форм, відповідає потребам кримінального права забезпечити рівнозначність всіх форм влас­ності та однаковість їх кримінально-правової охорони¹. Але неви-окремлення, хоча б через кваліфікуючу ознаку, приналежності ча­стини їх до економічної діяльності призводить до складнощів та помилок при статистичному обліку та кримінологічному аналізі злочинів, що мають економічний інтерес або не мають такого, які, як відомо, вирізняються багатьма кримінологічними ознаками. Статистичні форми не містять ознак, за якими злочини проти власності мають розподілятися на «загальнокримінальні» (за спо­собом вчинення) та «економічної спрямованості» (за економічною метою здійснення), залишаючи їх розподіл на суб'єктивний розсуд (оцінювання) практичних працівників.

До розділу VII Особливої частини КК «Злочини у сфері госпо­дарської діяльності» включено 38 складів злочинів, що вчиняють­ся у названій сфері, яка ширша за сферу економіки, бо охоплює господарські відносини не лише економічного характеру. З огляду на видовий об'єкт, на який спрямовуються злочини, що передба­чені цим розділом, їх можна поділити так:

1. проти фінансової системи держави — статті 199, 200, 204, 207, 208, 210, 211, 212, 214, 215, 216 - 11 складів;

2. проти фінансових засобів та відносин в економічній діяль­ ності — статті 220, 222-224 — 4 склади;

3. пов'язані з порушенням порядку та правил набуття легаль­ ного статусу господарської, банківської, іншої комерційної діяльності — статті 202, 203, 205, 213 — 4 склади;

4. проти правил, принципів, відносин ринкової економіки — статті 206, 218, 219, 221, 228, 230-232 - 8 складів;

¹ БажаиовМ. Й. Вонросьі ответствсшюсти за прсступления протав собствснности в проек­те КК Украйни / Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності: Матєр-паук.-иракт. конф. — X., 1999. — С. 51-52.

106

Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

5. пов'язані із розподілом і збутом продукції — статті 217, 225-227, 229 - 5 складів;

6. вчинені в процесі приватизації — статті 233-235 — 3 склади;

7. проти економічної системи загалом — статті 201 (контра­ банда), 229, 229^і (легалізація доходів, здобутих злочинним шля­ хом) — 3 склади.

Порівняємо, наскільки передбачені Кримінальним кодексом України склади злочинів охоплюють суспільне небезпечні діян­ня злочинного рівня, що можуть вчинятися у сфері економіки, проти окремих ЇЇ складових елементів. Перше спостереження: злочини, що спрямовуються проти таких елементів сфери еко­номіки, як власність, речові ресурси, результати економічної діяльності, в основному охоплені складами злочинів розділу VI Особливої частини та складами статей 233, 234, 235 розділу VII. Друге — багато складів злочинів передбачено із тих, які можуть вчинятися проти державних фінансів, менше — щодо фінансових інструментів та засобів, що безпосередньо використовуються у сфері економічної діяльності. Третє — злочини проти осіб як учас­ників економічного процесу (людських ресурсів) безпосередньо передбачені в Кодексі фактично в одній нормі розділу IV Особли­вої частини (ст. 175 «Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат») та опосередковано через норми розділу II Особливої частини «Злочини проти життя та здоров'я особи» без виокремлення будь-яких ознак останньої як учасника економічної діяльності. Думається, цього не досить. Як приклад, підлягали кримінально-правовому оцінюванню з огляду на їх високу суспільну небезпечність діяння щодо встановлення роботодавцем ставки заробітної плати, яка не забезпечує прожит­кового мінімуму працівника, у тому числі мінімуму засобів для відтворення його продуктивних сил як учасника економічних відносин. Четверте — недостатньо криміналізовані суспільне не­безпечні діяння безпосередньо проти економічних відносин та проти управління у сфері економіки. Розділ VII передбачає всього

таких складів злочинів: один передбачений ст. 206 — протидія за­конній господарській та банківській діяльності; три (статті 218,

*", 221) — стосуються фіктивного банкрутства, доведення до нього та інших незаконних, пов'язаних з ним дій; один (ст. 228) —

107