Глава 2

(особистим чи колективним) корисливим інтересам; ці злочинні посягання вчиняються як у секторі управління державною, так і через втручання у сектор управління недержавною економікою;

7) результатів економічної діяльності, передусім прибутку, продукції, невиплачених заробітної плати, соціальних платежів, компенсацій тощо.

Проте, як зазначалося, місце вчинення злочинів у сфері еко­номіки, яким є зазначена сфера, — це лише перша, загальна їх оз­нака. Наступною, більш специфічною ознакою цих злочинів є їх спрямування проти існуючих легальних економічних відносин, що відповідають загальним законам економіки та правовим нор­мам, які регулюють ці відносини. Родовим об'єктом злочинів у сфері економіки є зазначені економічні відносини, яким через вчи­нення злочинів свідомо чи несвідомо завдається шкода. Суб'єкти злочинів, які вчиняються у цій сфері, якщо вони не є учасниками економічних відносин, здебільшого не усвідомлюють, що вони по­рушують останні, їх помисли спрямовані проти певних елементів економічного процесу, найчастіше проти власності або речових ре­сурсів, та, як правило, не посягають на те, щоб зашкодити еко­номічним відносинам, порушити їх. їх мета більш вузька та пред­метна, щоб задовольнити власні матеріальні потреби, за сучасних умов нерідко — життєво необхідні. Інша річ, якщо злочини у сфері економіки вчиняють учасники економічних відносин, тим більше наділені в останніх певним статусом та повноваженнями, з метою змінити ці відносини, зашкодити їм або скористатися їх результа­тами, щоб задовольнити власні економічні інтереси. Тобто для цієї групи злочинів у сфері економіки, крім загальної (вчинення у цій сфері) та родової ознаки (спрямування щодо економічних відно­син), потрібна ще одна (спеціальна) ознака — наявність еко­номічного інтересу, тобто інтересу змінити через вчинення злочи­ну економічні відносини на свою користь та отримати внаслідок цього власний економічний результат.

Таким чином, виокремлюються три групи злочинів у сфері еко­номіки, які відрізняються суб'єктом вчинення, безпосереднім об'єктом спрямування, метою та результатом, а саме:

1) вчинені неучасником економічних відносин («іззовні»), який не ставить за мету зашкодити економічним відносинам чи

102

Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

змінити їх, а з корисливих мотивів спрямовує злочинне діяння проти окремих елементів економічного процесу (найчастіше влас­ності);

2) вчинені учасником економічних відносин («усередині них»),

який також не має за мету їх порушити або змінити (хоча фактич­но досягає цього), а обмежується мотивом задоволення власних потреб за рахунок окремих елементів економічного процесу;

3) вчинені учасником економічних відносин, який свідомо по­ рушує їх, спрямовує на це свої діяння з метою змінити їх (або зай­ няти у них більш привабливе місце) для задоволення власного економічного інтересу та досягнення відповідного економічного результату.

У зв'язку з поширенням економічних злочинів та виділенням їх в окрему видову групу злочинності, ще у 80-90-х рр. минулого століття виникла проблема визначення їх поняття у теорії. Одним із перших знаний російський фахівець О. М. Яковлев визначив, що економічні злочини — це корисливі, майнові злочини, які вчи­няються у сфері економіки, мають предметом посягання власність і порядок управління народним господарством та вчиняються осо­бами, що займають соціальні позиції в структурі економіки та ви­конують повноваження, пов'язані з цими позиціями¹. Як бачимо, зазначене визначення має комплексний характер, в якому об'єднанні ознаки: мотивації, об'єкта посягання, місця та суб'єкта вчинення, хоча останній обмежений участю в економічному про­цесі. Розвиваючи цю думку, В. В. Лунєєв відзначив, що економічні злочини як частина корисливої злочинності визначальними риса­ми мають пов'язаність з економічними відносинами, а оскільки останні здійснюються у різних суспільних сферах (виробничої, господарської, службової, інформаційної та іншої діяльності), то і злочини економічного характеру, відповідно, вчиняються у зазна­чених сферах². У подальшому Б. В. Волженкін об'єднав злочини, Що називаються економічними, єдиним родовим об'єктом, яким ^вважав економіку як сукупність економічних відносин з приводу

₂ *^оа««в А. М. Социология зкономической прсстутшости. — М., 1988. — С. 50-53.

²Л>

<п^" ^' ^- ПрсстуІІІюсть XX века: Мировьіе, рсгиопальньїе й российские тсиденции. — - ¹⁹97. - С. 255-257.

103