- •Курс сучасної української кримінології: теорія і практика у 3 книгах.
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 "
- •Глава 2 '' - ' 1"-і''" "•і"!г' : •' •
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 • -••• •
- •§ 1. Сутність, поняття
- •Глава 3 ч
- •Глава 3 • • -; .......
- •Глава 3 . . .. . .,.,.,,•,• • • • ,,,-,. ... .-•.•••
- •Глава 3 .
- •Глава 3 •:
- •Глава 3 --«-.; ' - •:-.- ;
- •Глава 3 *"" • "'•' '"" "'•''" " ''"' '• '
- •Глава 3 ;, ,
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ' '•' •
- •Глава 4 * •''' і-г-:і--.-!.''-'7 •• •-•••' ..,•'.— ••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ---• ••-'•• • •- • • : ••'• '
- •Глава 4 • .'пі"'.!»*"?!- • ••-••'»
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 •,,,,•••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •1. Види злочинів організованої злочинності національного поширення:
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 - .-. -:- •• - --'•••- '•••,-••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ""
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 9
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Удосконалення кримінального, кримінально-процесуально го, адміністративного, цивільного законодавства;
- •Інформаційне забезпечення діяльності правоохоронних та інших органів, що беруть участь у боротьбі з організованою зло чинністю;
- •Заходи протидії різним формам негативного соціально-пси хологічного впливу на суспільство в інтересах організованої зло чинності;
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •6. Інституційне та функціонально-організаційне реформування системи правоохоронних органів, що мають здійснювати запобігання та протидію фактам організованої злочинної діяльності.
- •Глава 4 . • • .'
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 • !
- •Глава 5 / ••••.• • м
- •Глава 5
- •Глава 5 • '""•'• ' • ' '"•''' • • ' -•-•••.- ,.•..-••
- •Глава 5 -' ••
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 '•' '"' •'""'"" ' " '• -':'" ' ••--•-.••• •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Злочинність неповнолітніх
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 •!•'••-•••
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 гг*-!'ї 'гг"!-*':'!1''"',-!*-
- •Глава 6 ; ••• '
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7 Рецидивна злочинність
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •1. Засуджені, що визнали свою вину у вчиненні злочину та:
- •1.1. Розкаялися, у тому числі:
- •1.2. Не розкаялися:
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 -;•; цн-'н',-- • /*
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 '•
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 ; ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 4. Особливості злочинності ув'язнених, ,
- •Глава 7 ' '"•
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •З недоліками організаційно-управлінської та оперативної діяльності установ позбавлення волі;
- •З криміногенним впливом кримінального середовища в ус тановах позбавлення волі.
- •Глава 7
- •1. Загальні заходи щодо усунення (нейтралізації) умов, які сприяють злочинності в установах позбавлення волі, в тому числі стосуються:
- •2. Спеціалізовані заходи щодо виявлення та запобігання ускладненню криміногенних ситуацій, в тому числі:
- •Глава 7
- •3. Спеціалізовані заходи щодо протидії кримінальній субкуль-турі, а саме:
- •Глава 7
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8 - .•.•..•и/.-п ••,•/••- - .-- • „ - ••
- •Глава 8
- •§ 3. Вплив психічних аномалій, що не виключають
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9 Злочини, вчинені з необережності
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 -
- •Глава 9
- •§2. Стан необережної злочинності.
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 •і;
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
Глава 1
ти тяжкості роль мірила ступеня суспільної небезпечності злочинів та інші наведені функції за умов визнання суспільної небезпечності оціночним поняттям і невизначеності у праві та законодавстві її конкретних ознак (принаймні типових) стосовно кожного з видів тяжкості злочинів, визначених у ст. 12 КК. Тим більше, що визначення виду та особливо строку покарання (критеріїв тяжкості злочину) значною мірою залежить від суб'єктивної оцінки судді та ще за умов передбачення у багатьох нормах КК надмірно широкого діапазону верхньої та нижньої межі санкцій, можливих у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи це, не без підстав вважається, що при класифікації злочинів за ступенем їх тяжкості (ст. 12 КК) «характер суспільної небезпеки — її якісна властивість — до уваги не береться»1; вказівка на суспільну небезпечність діяння, визначеного злочинним, наразі «існує нібито для виду, як декларація про наміри»2. М. І. Хавронюк зазначає, що більшість кримінальних кодексів країн Західної Європи більш конкретно визначають суспільне небезпечні (кримінальне шкідливі) діяння, ніж це зроблено у КК України. Так, злочинним діянням визнаються: 1) лише діяння умисно вчинені, а вчинені через необережність — тільки у прямо вказаних у законі випадках; 2) тільки дії, а бездіяльність — лише у певних випадках; 3) замах на злочин — тільки у випадках, прямо передбачених законом; 4) підготовка до злочину, як правило, не визнається; 5) деякі види співучасті, зокрема пособництво чи підбурювання — лише тоді, коли це прямо передбачено конкретною нормою Особливої частини; 6) фактично не визнаються діяння, що хоч і заподіяли певної шкоди, але конкретна особа, якій вона заподіяна, не бажає порушувати кримінальне переслідування тощо3. Можна зробити висновок, що теорії кримінального права, а можливо, й українському законодавцю, потрібно у той чи інший спосіб вирішувати проблему визначення сутнісними (матеріальними) ознаками суспільної небезпечності діяння, яке спричинює шкоду (або містить загрозу
1 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. — 3-є вид., перероб. та до-
пов. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавропюка. — К., 2003. — С. 48.
- Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної
Європи. - К„ 2006. - С. 167.
3 Там само. — С. 168.
22
Злочини проти прав і свобод людини і громадянина, запобігання злочинним...
такого спричинення) суспільству, його інтересам та цінностям, у тому числі діяння, яке через високу суспільну небезпечність потребує кримінально-правової заборони і відповідальності, і залежно від міри небезпечності відноситься до різних ступенів (видів) тяжкості злочинів, визначених КК.
Як свідчить аналіз законодавства та кримінально-правової практики багатьох країн Європи, включаючи Росію, зазначена проблема на конкретному критеріальному та методологічному рівні не вирішена й у них, а у кримінальних кодексах низки західноєвропейських країн суспільна небезпечність навіть не згадується1.
У теорії кримінального права висока суспільна небезпечність злочинів пов'язується насамперед із високою суспільною значущістю об'єктів посягання. Остання, хоч і з деякими розбіжностями у формулюваннях, як правило, визначається через високу соціальну цінність цих об'єктів, яка зумовила їх охорону кримінальним законом2. При цьому мірило соціальної цінності, у тому числі різної її міри стосовно різних видів злочинів, що згідно з Кримінальним кодексом різняться ступенем тяжкості, та й загалом суспільної небезпечності діянь, яка зумовлює їх кримі-налізацію або декриміналізацію, предметне не уточнюється.
Категорія соціальної цінності, як відомо, належить філософії та соціології. Починаючи з 60-х років минулого століття вона почала більш предметно аналізуватися у філософських працях вчених Радянського Союзу. Аксіологічний (ціннісний) підхід став застосовуватися у галузевих науках, у тому числі у вивченні та визначенні ролі права, розглядаючи право як соціальну цінність3. Проте, як стверджується у сучасних працях, у радянському правознавстві аксіологічний підхід визнання не набув через те, що панівним та
1 Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи. - К, 2006. - С. 166-167.
2 Див., наприклад: Кримінальне право України: Загальна частина / За ред. П. С. Матишсвсь- кого, П. П. Андрушка, С. Д. Шапченка. — К., 1999. — С. 60-61; Науково-практичний комен тар до Кримінального кодексу України / Відп. рсд. С. С. Яценко. — К., 2002. — С. 20; Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В. П. Маляреп- ка, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — X., 2004. — С. 33; Кримінальне право України. Загальна ча стина: Підруч. / За ред. М. І. Бажапова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - С. 77.
3 Алексеев С. С. Тсория права. - Харьков, 1994. - С. 125.
23
Глава і
мало не єдиним критерієм визначення цінності практично всіх без винятку явищ суспільного життя вважався класовий підхід, який спирався на соціологічну теорію в ЇЇ марксистсько-ленінському трактуванні1. Із розвитком філософії права як окремої сфери теоретичного знання та наукової дисципліни до її покликання, серед іншого, було віднесено обґрунтування права «під кутом зору сутності людського буття, існуючої в ньому системи цінностей»2. У навчальному посібнику з філософії права, виданому у суверенній Україні, право стало розглядатися і як засіб реалізації загальнолюдських цінностей3. Наскільки нам відомо, в теорії кримінального права, як і інших галузей правової науки сучасної України, кримінально-правова норма поки ще не досліджувалася під кутом зору відбиття та реалізації у ній соціальних цінностей. Очевидно, це відбилося й на тому, що суспільна небезпечність злочину поки що традиційно розглядається як даність, що не потребує предметного доведення, визначення нормативних підстав зміни її міри, а звідси й ступеня тяжкості злочину залежно від конкретної оцінки соціальної цінності того чи іншого об'єкта кримінально-правового захисту та відбиття цієї оцінки у кримінально-правовій нормі. Розгляд питань соціальної цінності об'єктів кримінально-правового захисту та відповідності кримінально-правових норм ціннісному значенню останніх поки що обертається навколо загальних положень Конституції України щодо найвищої соціальної цінності людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, а також визнання землі основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини і громадянина, насамперед невід'ємного права на життя, а також непорушності права приватної власності тощо.
Визначення предметного змісту або принаймні типових ознак суспільної небезпечності злочинів, у тому числі різних її ступенів,
1 Лисенков С. Л. Соціальна та особистіша цінність культурних прав і свобод громадян // Філософські проблеми права та правоохоронної діяльності співробітників ОВС. — К., 1995. - С. 63.
2 Алексеев С. С. Философия права. — М., 1997. — С. 2.
3 Філософія права: Навч. посіб. / За заг. ред. М. В. Костицького і Б. Ф. Чміля. — К., 2000. — С. 14.
24
Злочини проти прав і свобод людини і громадянина, запобігання злочинним...
що відповідають різним видам тяжкості злочинів (ст. 12 КК), є актуальним не лише для кримінального права, а й для кримінологічної характеристики певного виду злочинів, зокрема спрямованих проти прав і свобод людини і громадянина. Тяжкі та особливо тяжкі злочини цього виду та інших видів злочинів є найбільш суспільно небезпечними та потребують першочергової уваги щодо забезпечення запобігання та протидії їх вчиненню.
Вирішення зазначеного завдання, зокрема визначення пріоритетних об'єктів для спрямування щодо них заходів запобігання злочинним посяганням, потребує насамперед уточнення (конкретизації) цих об'єктів, критерієм якого є ступінь їх суспільної значущості, що визначає високу суспільну небезпечність посягань стосовно них. Проте, очевидно, через те, що ці питання, як зазначалося, не досліджені та не вирішені у теорії кримінального права, кримінологи на сьогодні застосовують поняття суспільної небезпечності, як правило, лише у загальному («згорнутому») виді, в основному при визначенні сутності одиничних діянь, заборонених кримінальним законом1. Ю. М. Антонян, пропонуючи 11 ознак (критеріїв), за якими злочинність розподіляється на окремі види, одним із них називає ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, також не торкаючись методів його визначення та відповідного змісту суспільної небезпечності загалом і за різними її ступенями2.
Автор Курсу використовував поняття суспільної небезпечності і з іншою метою, передусім для характеристики деяких різновидів особистості антисуспільної спрямованості. Як зазначалося у главі 5 Книги 1 Курсу, спрямованість особистості може слугувати критерієм узагальненої характеристики соціальних якостей особи. Один із різновидів антисуспільної спрямованості особистості характеризується поведінкою особи, яка свідомо спрямована проти головних умов суспільного буття, завдає їм суттєвої шкоди, що становить для суспільства значну небезпеку. Тип особистості такої спрямованості та вчинки (діяння) особи, що має зазначену осо-
Див., наприклад: Даньшин Й. Н. Общетеоретические проблеми кримимологии. — Харьков, 2005. - С. 55. 2 Антонян Ю. М. Криминология: Избранньїе лекции. — М., 2004. — С. 56.
25