Глава 1

Порівняння даних дослідження особи квартирного злодія пока­зує, що за останні 25 років відбулися суттєві зміни у криміно­логічній характеристиці останньої. Згідно з даними дослідження В. О. Кузнєцова, проведеного у 1982-1983 рр.¹, серед квартирних злодіїв певну частку становили «випадкові» злочинці, для яких крадіжка була нехарактерним епізодом, а більшість становили злодії-рецидивісти, що злісно не бажали жити за рахунок чесної суспільне корисної праці. Ці дві групи осіб у незначних частках (по 10-12 %) збереглися і на сьогодні. Водночас майже половину квартирних злодіїв, як і загалом тих, що вчинив крадіжки, тепер становлять особи, які не мали роботи, що здатна забезпечити при­стойне утримання сім'ї, непрацездатних батьків, безуспішно нама­галися її знайти і зрештою стали на шлях крадіжок. Серед зазначе­них осіб щорічно на 1-2 % зростає питома вага жінок. Це є вкрай гострою соціальною проблемою. Серед цієї групи осіб значну час­тину становлять ті, яких звільнено з установ виконання покаран­ня, після чого вони не змогли чесно влаштуватися на волі, що свідчить про невирішеність низки питань їх соціальної адаптації. До 20-25 % злодіїв подалися до нових крадіжок, особливо на се­лах, дачних місцевостях та й у містах, з метою здобути кошти на придбання спиртних напоїв, наркотиків. Вони вчиняють, як пра­вило, по декілька, іноді десятки крадіжок, перш ніж їх притягують до відповідальності. Незначну за чисельністю, але вкрай небезпеч­ну за діяннями становить група злодіїв-професіоналів, про них до­кладніше нижче.

Якщо у минулому найбільш поширену серед квартирних злодіїв становила вікова група 16-17-літніх (до 20 %), то тепер та­кої ж питомої ваги досягли групи 25-30 та 35-40-літніх, тобто осо­би найбільш працездатного віку, чия трудова здатність не реалі­зується, що корелюється зі зміною провідної мотивації вчинення крадіжок — з метою забезпечення нагальних матеріальних потреб виживання свого і сім'ї.

У дослідженнях, опублікованих у середині 90-х рр. минулого століття², зверталася увага на те, що 47,7 % квартирних злодіїв до

¹ Кузнецов В. А. Вказ. праця. — С. 89 та ін.

² Криминология: Учебпик / Под. ред. В. Г. Лихолоба й В. П. Филонова. — С. 369.

78

Злочини проти прав і свобод людини і громадянина, запобігання злочинним...

вчинення крадіжки так чи інакше знали потерпілих, а значна час­тина була навіть знайома з ними. У сучасний період це явище значно скоротилося. Переважна більшість населення із засторо­гою ставиться до заведення випадкових знайомств, запрошення до квартири незнайомих людей, всіляко цього уникає. Винятком, як правило, є діти, чим користуються злочинці, використовуючи для проникнення до квартири однолітків, легендованих «родичів», інших «цікавих» осіб тощо.

Водночас серед злочинців-злодіїв, особливо у злодійських гру­пах, значно поширилося і перетворилося майже на правило попе­реднє, нерідко тривале досконале вивчення об'єкта майбутньої крадіжки. Фігура так званого «наводчика» на квартиру була відо­ма й раніше. Проте зараз виокремився певний професійний пласт «розвідників-спостерігачів» за об'єктом майбутнього злочину (не лише крадіжки), які на замовлення або з власної ініціативи з'ясо­вують та аналізують інформацію щодо останнього, його режиму, захисту, охорони тощо, а потім вигідно реалізують її.

В останні роки зросла питома вага (до 35 %) квартирних та інших крадіжок, вчинених злочинною групою з чітким розподілом ролей, використанням технічних засобів, професійних якостей, зв'язків із працівниками правоохоронних органів. Непоодиноки­ми стали злочинні злодійські групи, основу яких склали колишні працівники органів міліції, що володіють навичками оперативної діяльності. Низка злочинних груп набула якостей організованого угрупування, для якого крадіжки перетворилися у свого роду кримінальний промисел зі спеціально організованою системою прикриття («дах»). Про групи, що ведуть організовану злочинну діяльність, окремо йтиметься у главі 4 Книги 2 Курсу.

Другим за поширеністю видом крадіжки є таємне заволодіння транспортним засобом. Відповідальність, за його крадіжку, так са­мо, як і за інші види незаконного заволодіння транспортними за­собами (відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із за­стосуванням насилля тощо) передбачена ст. 289 КК. Крадіжки Цього виду становлять менш ніж 2 % серед усіх крадіжок, але вони мають значну суспільну небезпеку. Остання зумовлюється низкою факторів: високою вартістю викраденого засобу; його спе­цифічним призначенням виконувати функцію швидкого пересу-

79